Рішення

від 10.08.2020 по справі 904/1744/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020м. ДніпроСправа № 904/1744/20

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м.Жовті Води, Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тігон Трейдінг" (м. Жовті Води, Дніпропетровської області)

про стягнення суми штрафу за прострочення постачання продукції за договором про постачання продукції (металопрокат) № 12с/23 від 29.03.2018 у розмірі 21 450 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тігон Трейдінг" (далі - відповідач) суму штрафу за прострочення поставки продукції за договором про постачання продукції (металопрокат) № 12с/23 від 29.03.2018 у розмірі 21 450 грн. 00 коп.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (постачальником) зобов`язань за договором про постачання продукції (металопрокат) № 12с/23 від 29.03.2018 в частині повної та своєчасної поставки позивачу продукції на загальну суму 40 590 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання щодо поставки продукції на підставі пункту 5.3. договору позивач нарахував штраф за прострочення постачання більше 30 днів у розмірі 30% від суми договору (143 000 грн. 00 коп. х 30 %) в сумі 42 900 грн. 00 коп. Так, позивач направляв відповідачу лист про сплату штрафних санкцій у розмірі 42 900 грн. 00 коп. Відповідачем були визнані штрафні санкції у розмірі 42 900 грн. 00 коп. та підприємство зобов`язалося здійснювати сплату штрафу за погодженим підприємствами графіком (щомісячними платежами у розмірі 7 150 грн. 00 коп. протягом січня 2018 року - травня 2019 року). Однак графік погашення погодженої суми штрафу був виконаний лише частково - відповідачем сплачено штрафу лише у розмірі 21 450 грн. 00 коп. У зв`язку з вказаними обставинами, повивачем було направлено відповідачу претензію № 12-02/1773 від 17.09.2019 про дотримання графіку погашення заборгованості по штрафним санкціям по договору №12с/23 від 29.03.2018. Відповідач відповіді на претензію не надав, суму штрафу у розмірі 21 450 грн. 00 коп. не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

З приводу строку вирішення даного спору суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 01.04.2020.

При цьому, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2", а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020 ) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті , строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину .

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020 , та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом . Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, строк на вирішення даної справи господарським судом не є порушеним.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.03.2020, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Козацької Слави, будинок 5/64, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.66-68).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 01.04.2020 отримав 24.06.2020 , що вбачається з поштового повідомлення № 4930011745808 (№ 5220100935072), отже завчасно (а.с.76).

Крім того, до моменту надходження належного фінансування на відправлення поштової кореспонденції суду, з метою належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі судом, а також доведення до відповідача змісту ухвали суду від 01.04.2020, здійснена відповідна публікація оголошення на сайті "Судова влада України" від 18.05.2020 (а.с.73).

Так, ухвалою суду від 01.04.2020, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

При цьому, слід відзначити, що вказані в ухвалі строки для надання відзиву на позовну заяву були продовження в силу закону (пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, відповідачу була надана можливість у строки, визначені, зокрема, пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, надати відзив на позовну заяву протягом всього строку дії карантину (до 17.07.2020 - дня, в який набули чинності зміни до вказаної процесуальної норми).

В подальшому, з набранням чинності 17.07.2020 змін, якими було скасовано автоматичне продовження строків та надано можливість протягом 20 днів (з 17.07.2020 по 05.08.2020) звернутися із клопотанням про їх продовження, відповідач з таким клопотанням до суду не звертався.

Враховуючи дату отримання ухвали суду - 24.06.2020, а також положення пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України у діючій редакції, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 05.08.2020 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 10.08.2019 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення заборгованості за спірними договором, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, наявність прострочення поставки товару.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 25.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Махіко" (далі - постачальник) та Відокремленим підрозділом "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - покупець, позивач) було укладено договір поставки № 12с/23 (далі - договір, а.с.9-11), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві труби (далі - продукція), а покупець прийняти і оплатити продукцію на умовах, визначених договором (пункт 1.1. договору).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а саме: з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

- станом на 29.03.2018 юридичною особою з ідентифікаційним кодом 41546009 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Махіко" (місцезнаходження: 52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Гагаріна, будинок 40/35) (а.с.63-65);

- станом на 31.03.2020 юридична особа з ідентифікаційним кодом 41546009 має найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тігон Трейдінг" (місцезнаходження: 52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Козацької Слави, будинок 5/64) (а.с.66-68).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається зміна найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Махіко" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тігон Трейдінг".

Зміна вказаного найменування також вбачається з проведеної 01.03.2019 реєстраційної дії по зміні повного найменування, відображеної у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Тігон Трейдінг" (а.с.68). З вказаного витягу також вбачається, що 01.03.2019 у вказаному товаристві відбулася також зміна видів діяльності, складу або інформації про засновників, а 28.12.2019 - також із зміна місцезнаходження (а.с.68).

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Загальновідомо, що найменування юридичної особи складається з літерального компонування елементів українського алфавіту. Крім того, найменування юридичної особи може містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи, крім обмежень, встановлених актами чинного законодавства України. Наведете свідчить, що найменування юридичної особи є її необхідною ознакою, яка забезпечує участь у цивільному обороті від свого імені та слугує засобом її індивідуалізації, що дозволяє відокремити її від інших юридичних осіб. Найменування юридичної особи в процесі її існування може зазнати змін. Зміна найменування юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції. Така корекція впливає на ідентифікацію юридичної особи в цивільному обороті. У результаті зміни найменування юридичної особи структура цивільних правовідносин не змінюється.

Отже, зміна найменування юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов`язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, зміна найменування юридичної особи не тягне за собою правонаступництва у зв`язку з відсутністю нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов`язки особи, яка вибула, та юридичної незмінності правопопередника - учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.

Отже, наслідком зміни найменування юридичної особи не є правонаступництво в цивільних відносинах.

Таким чином, станом на час розгляду справи постачальником за договором та належним відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Тігон Трейдінг".

У пунктах 7.1. та 7.2. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторонами та реєстрації в ДП "НАЕК "Енергоатом" та діє до 31.12.2018, а в частині виконання зобов`язань - до їх повного виконання, та виконання гарантійних зобов`язань постачальником - до повного виконання зобов`язань за договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, у пункті 1.2. договору сторони визначили, що постачальник передає продукцію у кількості, комплектності, асортименті, якості, одиниці виміру, за ціною, визначеною сторонами у додатку № 1 "Специфікація товару", що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до умов пункту 3.1. договору ціна за продукцію вказується у специфікації до договору, що є його невід`ємною частиною.

У відповідності до вказаних умов договору, сторонами було підписано специфікацію №1 , в якій сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, всього на 143 000 грн. 00 коп. (а.с. 11 на звороті).

Відповідно до пункту 3.2. договору сума договору є твердою та становить 143 000 грн. 00 коп.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Так, у розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо порядку та строків поставки продукції, зокрема:

- поставка продукції здійснюється у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс 2010" на умовах DDP - склад покупця (м. Жовті Води, Дніпропетровська область, вулиця Гагаріна, 4), доставка продукції на склад покупця здійснюється за рахунок постачальника (пункт 4.1. договору);

- термін постачання: до 15.06.2018 (пункт 4.2. договору);

- датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (пункт 4.3. договору).

Таким чином, судом встановлено, що граничним строком поставки товару, узгодженого у Специфікації № 1, на загальну суму 143 000 грн. 00 коп., є 15.06.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідачем 14.06.2018 було частково поставлено позивачу товар, узгоджений у Специфікації № 1, на загальну суму 102 410 грн. 00 коп. відповідно до наступних видаткових накладних:

- видаткової накладної № 27 від 14.06.2018 на суму 85 690 грн. 00 коп. (а.с.12);

- видаткової накладної № 28 від 14.06.2018 на суму 16 720 грн. 00 коп. (а.с.13).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору (у специфікації 1), у повній мірі відповідає товару, що було поставлено згідно з вказаними видатковими накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин.

Товар, зазначений у вище вказаних видаткових накладних, прийнято у відповідача без будь-яких зауважень до їх оформлення.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу обсягу та факту отримання товару за зазначеними накладними позивачем та відповідачем також не заявлено.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, одна позиція з переліку, наведеного у Специфікації № 1, не була поставлена в узгоджені сторонами строки та обсязі, а саме:

- труба 194х9, 12Х18Н10Т, ГОСТ 9940-81, 6м на суму 40 590 грн. 00 коп. взагалі поставлена не була .

Отже, загальна вартість не поставленого товару за договором складає 40 590 грн. 00 коп. (143 000,00 - 85 690,00 - 16 720,00).

Суд відзначає, що з огляду на норми статті 525 Цивільного кодексу України та умови договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи вказане, позивач звертався до ТОВ "Махіко" (постачальника) із листом №12-07/2220 від 27.11.2018, в якому вказував про наявність прострочення поставки товару вартістю 42 900 грн. 00 коп. понад 30 календарних днів, що є підставою для нарахування штрафу на підставі пункту 5.3. договору у розмірі 42 900 грн. 00 коп. У вказаному листі позивачем також було запропоновано погодити між сторонами графік оплати вказаного штрафу на умовах розстрочення (а.с.14).

В подальшому, листом № 1 від 18.12.2018 постачальник (ТОВ "Махіко") направив позивачу узгоджений графік погашення штрафних санкцій за договором № 12с/23 від 29.03.2018, відповідно до якого погашення штрафу за вказаним договором погоджено сторонами у такому порядку:

- до 31.12.2018 на суму 7 150 грн. 00 коп.;

- до 30.01.2019 на суму 7 150 грн. 00 коп.;

- до 28.02.2019 на суму 7 150 грн. 00 коп.;

- до 31.03.2019 на суму 7 150 грн. 00 коп.;

- до 30.04.2019 на суму 7 150 грн. 00 коп.;

- до 31.05.2019 на суму 7 150 грн. 00 коп., всього - 42 900 грн. 00 коп. (а.с. 15-16).

Вказаний графік підписано та скріплено печатками обох сторін (а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи, постачальником (ТОВ "Махіко") платежі за вказаним графіком сплачені лише частково в загальній сумі 21 450 грн. 00 коп. наступним чином:

- 03.01.2019 сплачено 7 150 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №275 від 03.01.2019 (платник ТОВ "Махіко") (а.с.22);

- 30.01.2019 сплачено 7 150 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №285 від 30.01.2019 (платник ТОВ "Махіко") (а.с.24);

- 02.04.2019 сплачено 7 150 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №319 від 02.04.2019 (платник ТОВ "Тігон Трейдінг") (а.с.23).

Таким чином, сума невнесених за вказаним вище графіком платежів складає 21 450 грн. 00 коп. (42 900,00 - 21 450,00).

В подальшому позивач направив відповідачу претензію № 12-07/577 від 05.03.2020, в якій, серед іншого, зазначив, що у строки, встановлені графіком, сума штрафних санкцій була сплачена ТОВ "Махіко" частково у розмірі 21 450 грн. 00 коп., а саме:

- 03.01.2019 - 7 150 грн. 00 коп. (платник ТОВ "Махіко");

- 30.01.2019 - 7 150 грн. 00 коп. (платник ТОВ "Махіко");

- 02.04.2019 - 7 150 грн. 00 коп. (платник ТОВ "Тігон Трейдінг"). Станом на 04.03.2020 заборгованість юридичної особи по сплаті суми штрафу складає 21 450 грн. 00 коп. На підставі наведеного, у зв`язку з несплатою юридичною особою погодженої суми штрафу в повному обсязі, позивач просив погасити несплачену суму штрафу у розмірі 21 450 грн. 00 коп. протягом 7 банківських днів з моменту отримання претензії (а.с.17).

Вказана претензія позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Несплата відповідачем у добровільному порядку залишку нарахованих позивачем штрафних санкції за недопоставку продукції, які були визнані відповідачем у графіку, і стала причиною звернення із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної поставки товару, узгодженого у Специфікації № 1, а саме: залишку на суму 40 590 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Більше того, наявність вказаного прострочення відповідач визнав та погодився сплатити нараховаий позивачем на підставі пункту 5.3. договору штрафу в сумі 42 900 грн. 00 коп., відповідно до узгодженого сторонами графіку, але вказані зобов`язання також належним чином не виконав.

Так, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, у пункті 5.3. договору сторони передбачили, що у разі порушення строків чи об`ємів поставок продукції, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми договору, а в разі прострочки поставки понад 30 днів - штраф у розмірі 30% від суми договору.

Як було вказано вище, за прострочення виконання зобов`язання щодо поставки продукції на підставі пункту 5.3. договору позивач нарахував штраф за прострочення постачання більше 30 днів у розмірі 30% від суми договору (143 000 грн. 00 коп. х 30 %) в сумі 42 900 грн., графік погашення якого було погоджено сторонами у підписаному та скріпленому обома сторонами Графіку (а.с.16).

За вказаним графіком відповідачем було здійснено три платежі на загальну суму 21 450 грн. 00 коп., залишок несплаченого штрафу складає 21 450 грн. 00 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку заявленого до стягнення залишку штрафу в сумі 21 450 грн. 00 коп. та встановлено, що він проведений у відповідності до умов договору та є арифметично вірним.

Більше того, відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення штрафу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 21 450 грн. 00 коп.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тігон Трейдінг" про стягнення суми штрафу за прострочення постачання продукції за договором про постачання продукції (металопрокат) № 12с/23 від 29.03.2018 у розмірі 21 450 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тігон Трейдінг" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Козацької Слави, будинок 5/64; ідентифікаційний код 41546009) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01011, м. Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Гагаріна, будинок 4; ідентифікаційний код 39688675) - 21 450 грн. 00 коп. - штрафу та 2 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.08.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко