Рішення

від 11.08.2020 по справі 904/2125/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2020м. ДніпроСправа № 904/2125/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСІО" (49098, м. Дніпро, провулок Любарського, будинок 18А; ідентифікаційний код 41753727)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. СЕРВІС" (52005, смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області; ідентифікаційний код 41682012)

про стягнення 27 159 грн. 95 коп.,

без виклику (повідомлення) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АКСІО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх. №1878/20 від 21.04.2020), в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. СЕРВІС" 26 410 грн. 42 коп., що складає 24 992 грн. 16 коп. - заборгованості за товар, поставлений відповідно до умов Договору поставки від 01.02.2019 №А104, 1 248 грн. 23 коп. - пені та 170 грн. 03 коп. - річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 102 грн. 23 коп. - судового збору та 6 000 грн. 00 коп. - витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх. №23615/20 від 01.06.2020) на позовну заяву заперечує проти позову з наступних підстав: - позивачем не вживалися заходи досудового врегулювання спору; - прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості, поставленого позивачем, товару становить лише 83 календарних дні, та пов`язане виключно зі скрутним матеріальним становищем відповідача та неможливістю сплатити необхідні кошти в строк, зазначений у пункті 6.2. Договору; - позивачем не було заявлено про понесення будь-яких збитків; - просить зменшити штрафні санкції на 90% до наступних розмірів: 3% річних - до 17 грн. 00 коп., пеню до 124 грн. 82 коп.

Також відповідач у відзиві заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп., мотивуючи тим, що позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг) чи інших доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, без чого неможливо дослідити час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Позивач у заяві (вх. №24513/20 від 04.06.2020) про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 27 159 грн. 95 коп., що складає 24 992 грн. 16 коп. - основного боргу, 282 грн. 70 коп. - 3% річних та 1 884 грн. 64 коп. - пені.

Також просить стягнути 6000 грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 2 102 грн. 00 коп. - судового збору.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. №28319/20 від 25.06.2020) про долучення до матеріалів справи доказів сплати відповідачем заборгованості, а саме: платіжні доручення від 18.06.2020 №104 на суму 5 080 грн. 80 коп., від 18.06.2020 №103 на суму 14 653 грн. 98 коп. та від 18.06.2020 №105 на суму 5 257 грн. 38 коп.

Позивач у відповіді на відзив (вх.№30410/20 від 07.07.2020) підтверджує оплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 24 992 грн. 16 коп., 18.06.2020, тобто після звернення позивачем з позовом до суду; - заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій у зв`язку із відсутністю підстав для такого зменшення; - заперечення відповідача щодо відсутності детального опису правничої допомоги та обсяг наданих адвокатом послуг, то дані посилання спростовуються наявними в матеріалах справи договором про надання правничої допомоги від 08.04.2020, укладеного з позивачем; - додатковими підтвердженням надання правничої допомоги позивачу по цій справі є наявні всі процесуальні документи по справі, які складені та підписані адвокатом Ковальчуком Д.Ю., як представником позивача.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається 01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю, як постачальником "Аксіо", як постачальком, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. СЕРВІС", як покупцем, було укладено Договір поставки №А104 (надалі - Договір), у відповідності до пункту 1.1. в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати покупцеві у визначеній кількості, асортименті й по узгодженій ціні товар, що визначений у цьому Договорі (надалі - Товар), який не обтяжений та щодо якого відсутні претензії третіх осіб, а покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його ціну відповідно до умов Договору.

Предметом поставки є визначений Товар з найменуванням, асортиментом, кількістю й ціною зазначеними у відповідному рахунку-фактурі, що виставляється постачальником покупцеві (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 1.3. Договору поставка здійснюється партіями, відповідно до заявок покупця на постачання Товару. Заяви покупця на постачання здійснюватимуться шляхом надіслання електронного листа на адресу постачальника, зазначену у цьому договорі.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що датою поставки за цим Договором вважається дата переходу права власності; право власності на Товар та ризик випадкової загибелі Товару переходить від постачальника до покупця з моменту його передачі з товаросупровідними документами, зазначеними у цьому Договорі; передача Товару оформлюється шляхом позначки про отримання Товару на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи покупця.

Згідно з пунктом 5.1. Договору ціни на Товар, що поставляється постачальником, є вільними відпускними і вказуються у відповідних рахунках-фактурах; сторони визначають, що ціни на Товар, вказані у відповідних рахунках-фактурах, є дійсними на протязі 3-х банківських днів з моменту складання відповідного рахунку-фактури постачальником.

Сума цього Договору складається із суми вартості партій Товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього Договору та вказаних у накладних (пункт 5.3. Договору).

Відповідно до пункту 6.2. Договору оплата за цим Договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах оплата повної ціни протягом 30 (тридцяти) к.д. з дати отримання товару. Датою виконання зобов`язання покупця стосовно оплати Товару (партії Товару) є дата надходження відповідної грошової суми на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому Договорі, або інших письмових повідомленнях постачальника.

Пунктом 9.1. Договору визначено, що цей Договір діє до 31 грудня 2022р.; закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від його виконання.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 24 992 грн. 16 коп., що підтверджується видатковими накладними: №№57 від 10.12.2019, 60 від 18.12.2019, 61 від 18.12.2019, 62 від 18.12.2019, 63 від 18.12.2019, 64 від 18.12.2019, 65 від 18.12.2019, 66 від 19.12.2019, 67 від 19.12.2019.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами; обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, судом встановлено, що надані позивачем договір від 01.02.2019 №А104, видаткові накладні №№57 від 10.12.2019, 60 від 18.12.2019, 61 від 18.12.2019, 62 від 18.12.2019, 63 від 18.12.2019, 64 від 18.12.2019, 65 від 18.12.2019, 66 від 19.12.2019, 67 від 19.12.2019, складені між позивачем та відповідачем та містять всі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і в розумінні вказаного Закону є первинними й такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції з поставки товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк оплати за поставлений позивачем товар є таким, що настав.

Відповідач зобов`язання за Договором виконав з порушенням строків, встановлених умовами Договору, лише 18.06.2020.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 24 992 грн. 16 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №104 від 18.06.2020 на суму 5080 грн. 80 коп., №103 від 18.06.2020 на суму 14 653 грн. 98 коп., №105 від 18.06.2020 на суму 5 257 грн. 38 коп., тобто вже після звернення позивачем з позовом до суду (позовна заява вх. 1878/20 від 21.04.2020).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 24 992 грн. 16 коп. підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.3. Договору у разі несплати вартості Товару покупець у строк, встановлений п. 6.1. цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії Товару за кожен день прострочення.

Отже, пеня згідно розрахунку з урахуванням заяви про збільшення становить 1 884 грн. 64 коп. (з 19.01.2020 по 04.06.2020).

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, 3% річних згідно розрахунку з урахуванням заяви про збільшення становить 282 грн. 70 коп. (з 19.01.2020 по 04.06.2020).

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1 884 грн. 64 коп. та 3% річних у розмірі 282 грн. 70 коп. підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві на позов просить зменшити штрафні санкції на 90% мотивуючи тим, що вони є безпідставно завищеними.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Посилання відповідача на неспіврозмірність суми основного боргу та заявлених позивачем штрафних санкцій є безпідставним та необґрунтованим, оскільки сума простроченої заборгованості складала 24 992 грн. 16 коп., а пеня становить 1 884 грн. 64 коп., що є навіть менше ніж 10% від суми заборгованості, а отже не може вважатися надмірно великою, це ж стосується і 3% річних.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами 1-2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, 08.04.2020 Адвокатом Ковальчук Денисом Юрійовичем, як адвокатом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКСІО", як клієнтом, укладено Договір про надання правничої допомоги (надалі - Договір), за пунктом 1.1. якого Адвокат зобов`язується надавати Клієнту правничу допомогу з питань захисту прав та законних інтересів Клієнта щодо стягнення з Товариства з обмежено відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. СЕРВІС" на користь Клієнта заборгованості за поставлений товар за договором від 01.02.2019 року №А104, а також суму інфляційного збільшення заборгованості, три відсотки річних та пеню, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити правничу допомогу на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до пункту 5.1. Договору вартість правничої допомоги адвоката, що визначена пунктом 1.1. цього Договору становить 6000,00 грн. (шість тисяч) грн. 00 коп.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до платіжного доручення №589 від 09.04.2020 позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "АКСІО" перераховано на рахунок Адвоката Ковальчук Дениса Юрійовича 6 000 грн. 00 коп. за адвокатські послуги, згідно договору про надання правничої допомоги б/н від 08.04.2020р.

Матеріали справи містять свідоцтво від 29.10.2012 №2709 про право на заняття адвокатською діяльністю Ковальчуком Денисом Юрійовичем та довіреність від 08.04.2020 на надання адвокатом Ковальчуком Денисом Юрійовичем правничої (правової) допомоги позивачу.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правничої допомоги б/н від 08.04.2020р. укладено саме на надання правничої допомоги щодо стягнень з Товариства з обмежено відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. СЕРВІС" за договором від 01.02.2016 №А104, що є підставою даного позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 102 грн. 00 коп. та витрати на правничу (правову) допомогу у сумі 6000 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 169, 231, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №904/2125/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. СЕРВІС" (52005, смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області; ідентифікаційний код 41682012) 24 992 грн. 16 коп. - основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. СЕРВІС" (52005, смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області; ідентифікаційний код 41682012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСІО" (49098, м. Дніпро, провулок Любарського, будинок 18А; ідентифікаційний код 41753727) 1 884 (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) грн. 64 коп. - пені, 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 70 коп. - 3% річних, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

11.08.2020.