Рішення

від 10.08.2020 по справі 905/1128/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.2020р. Справа №905/1128/20

за позовом Управління комунальної власності Слов`янської міської ради, м.Слов`янськ

до відповідача ОСОБА_1 , м.Слов`янськ

про зобов`язання повернути майно та стягнення заборгованості в сумі 2396,31 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Управління комунальної власності Слов`янської міської ради, м.Слов`янськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 , м.Слов`янськ, про:

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути за актом приймання-передачі майно комунальної власності територіальної громади м.Слов`янська - нежитлове вбудоване приміщення площею 9,8 кв.м., що розташоване за адресою: м.Слов`янськ, пров.Донський, б.3.;

- стягнення заборгованості в сумі 2396,31 грн., з якої заборгованість за оренду в сумі 1912,82 грн., пеня в сумі 206,16 грн., 3% річних в сумі 67,42 грн., інфляційні збитки в сумі 209,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди №242/07 від 29.11.2007р. в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування майном комунальної власності під час провадження своєї господарської діяльності як фізичної особи-підприємця.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.06.2020р. по справі №905/1128/20 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 14.07.2020р. об 11:15 год.

14.07.2020р. до суду від позивача надійшло клопотання №01-16-457 від 10.07.2020р. про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 14.07.2020р. представники сторін не з`явились, розгляд справи відкладено на 10.08.2020 року об 11:45 год.

В судове засідання 10.08.2020р. представники сторін не з`явились.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , м.Слов`янськ була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом. Проте, відповідний поштовий конверт повернуто 27.07.2020р. до суду за закінчення терміну зберігання.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна позиція викладена постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18). Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020р. зі змінами, запроваджено карантин на території України з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року. Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р., внесено зміни до розділу XІ Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України та продовжено строк, в тому числі, на подання відзиву - на строк дії такого карантину.

Законом Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020р. процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06.08.2020р. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з того, що відповідачем жодних заяв, клопотань щодо необхідності надання додаткового терміну на підготовку своєї правової позиції у справі не надходило, а також враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно із ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог.

Судом враховано, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 10.02.2015р. здійснено запис про припинення здійснення відповідачем підприємницької діяльності.

Згідно з ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадах, зокрема справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За змістом ст.ст.51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст.ст.202-208 Господарського кодексу України, ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов`язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, з урахуванням наведених приписів та ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України спори, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності та якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною особою, зареєстрованою підприємцем, розглядаються в порядку господарського судочинства.

Аналогічну позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17 (п.73).

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

29.11.2007р. між Управлінням комунальної власності Слов`янської міської ради (позивач, Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Сухачовою Світлановю Василівною (далі відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (приміщення) комунальної власності територіальної громади м.Слов`янська №242/07 (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове вбудоване приміщення (далі - об`єкт оренди), що знаходиться в житловому будинку за адресою: м. Слов`янськ, провул. Донський, б.3. для надання послуг та консультацій по догляду за домашніми тваринами.

Згідно п.п.2.1.-2.2 договору об`єкт оренди є майном комунальної власності територіальної громади м.Слов`янська і знаходиться на балансі Дочірнього підприємства Орікс ЗАТ Мысль . Об`єктом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею 9,8 м2, розташоване на першому поверсі житлового будинку, згідно поверхового плану, що є невід`ємною частиною цього договору. Балансова вартість об`єкта оренди згідно первісної вартості станом на 01.10.2007 становить 6955,65 грн. (п.2.2.).

Розділами 5 та 6 Договору визначені права та обов`язки Сторін:

Так, п.5.1.1 визначено, що Орендар зобов`язаний використовувати об`єкт оренди тільки по його прямому призначенню, визначеному цим договором, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Згідно п.5.1.2 Договору Орендар зобов`язаний вносити своєчасно і в повному обсязі орендну плату. Не проводити без письмової згоди Орендодавця переобладнання та перебудови приміщення (п.5.1.6. Договору).

Умовами п.6.1 Договору встановлено обов`язок Орендодавця передати Орендарю майно по акту приймання - передачі, який є невід`ємною частиною цього договору.

Цей договір набирає чинності від дати підписання Сторонами акту приймання - передачі та діє з 01.12.2007 по 31.10.2010 року, включно (п.10.1. Договору).

Договір підписаний Сторонами у встановленому чинним законодавством порядку, без зауважень.

Актом приймання - передачі від 01.12.2007р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 9,8 кв.м., розташоване на першому поверсі житлового будинку за адресою: м.Слов`янськ, вул.Донський, №3, в якому зазначено, що приміщення знаходиться в задовільному стані. Балансова вартість наданого майна в оренду станом на 01.10.2007р. складала 6955,65 грн.

01.08.2008р. між сторонами підписано зміни до договору нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м.Слов`янська №242/07 від 29.11.2007р., згідно якої сторони внесли зміни до п.2.1 та виклали його в наступній редакції: Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м.Слов`янська і знаходиться на балансі Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку Водограй .

30.09.2013р. між сторонами підписано додаткову угоду від 30.09.2013р., якою продовжено дію договору з 01.10.2013р. по 2013р. включно.

Проаналізувавши укладений між сторонами договір №242/07 від 29.11.2007р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором найму, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання ст.ст.759-786 Цивільного кодексу України, ст.ст.283-288 Господарського кодексу України та Закону України Про оренду державного та комунального майна .

За приписами ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом приписи містяться в ч.1 ст.283 Господарського кодексу України.

Згідно з приписами статті 20 Закону України Про оренду державного та комунального майна , зокрема, орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди, але не раніше підписання акта приймання-передачі відповідного майна. Підписання актів приймання-передачі здійснюється відповідно до Порядку передачі майна в оренду.

Як встановлено ч.1 ст.2, ч.3 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ч.1 ст.283, ч.3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.3.1 договору за користування об`єктом оренди Орендар перераховує 100% орендної плати до місцевого бюджету. Розрахунок здійснюється на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади, затвердженої рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради.

Розрахунок місячного розміру орендної плати є невід`ємною і складовою частиною цього Договору і на дату його підписання орендна плата за базовий місяць оренди (листопад 2007) згідно протоколу засідання конкурсної комісії з передачі в оренду нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Слов`янська №40 від 28.11.2007 року становить 33,32 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2007 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекси інфляції за грудень 2007р.

За приписами п.3.5 Договору орендна плата в грошовій формі сплачується Орендарем самостійно, незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця.

Як стверджує позивач, оскільки відповідач не звільнив орендоване приміщення після закінчення дії договору, останній свої грошові зобов`язання за вказаним договором в частині повного та своєчасного внесення орендної плати не виконав, у зв`язку з чим за останнім має місце заборгованість за період з грудня 2007р. по квітень 2019р. (станом на 16.05.2017р.) в розмірі 1912,82 грн.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу вартості товару, строк оплати якого настав, а саме грошових коштів в сумі 1912,82 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав. Заборгованість на вказану суму відповідачем не спростована.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних в сумі 67,42 грн. за період з 16.05.2017р. по 15.05.2020р., а також інфляційні в сумі 209,91 грн. з травня по квітень 2020р.

За результатами перевірки судом розрахунки трьох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає вимогам законодавства.

За результатами перевірки судом розрахунку інфляційних витрат, сума останніх є більшою, тому підлягає задоволенню у заявленому в позові розмірі.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За несвоєчасну оплату орендних платежів орендар сплачує на користь рендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплчених орендних платежів з акожен день просторчення (п.7.3 договорів).

Згідно умов договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 206,16 грн. (5% від суми неоплаченого товару) за період з 16.05.2019р. по 16.05.2020р.

Як встановлено, розрахунок пені є арифметично вірним, таким, що відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи, у зв`язку з чим, підлягає задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Відповідач відзиву не надав, вищевикладені обставини не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 2396,31 грн., з якого заборгованість за оренду в сумі 1912,82грн., пеня в сумі 206,16грн., 3% річних в сумі 67,42грн., інфляційні збитки в сумі 209,91грн., підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про повернення майна комунальної власності, суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст.785 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов`язаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм договір оренди комунального майна №242/07 від 29.11.2007р. є належною підставою для виникнення у відповідача прав відносно володіння та користування об`єктом оренди та обов`язку із повернення цього об`єкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

Частиною 2 ст.291 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, є підставою для припинення договору.

За приписами ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як встановлено вище, термін дії спірного договору в редакції додаткової угоди від 12.09.2016р. - по 31.07.2019р. включно.

Стаття 764 Цивільного кодексу України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Крім цього, ч.1 ст.777 ЦК України передбачене переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Отже, для застосування ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та визнання за орендарем переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідно встановити такі юридичні факти: закінчення терміну договору оренди; орендар належно виконує свої обов`язки за договором; власник майна не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору не повідомив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб.

Разом з тим, ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Наведена норма Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу.

При цьому, особливість такого правового інтитутуту автоматичної пролонгації договору оренди державного та комунального майна полягає у мовчазній згоді сторін договору, тобто, відсутності заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Аналогічна правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №906/559/19.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2019р. позивачем направлено лист №03-20-559 на адресу орендаря з викликом до управління комунальної власності з метою дострокового розірвання договору, оскільки згідно з витягом з ЄДР останній припинив діяльність ФОП.

18.10.2019р. Слов`янською міською радою направлено відповідачу лист №03-20-820 від 18.10.2019р, з повідомленням про термінову необхідність звільнення займаного приміщення комунальної власності за адресою: м. Слов`янськ, провул. Донський, б.3. Термін дії договору оренди вказаного майна №242/07 від 29.11.2007р. закінчився 31.07.2019р., а наміру продовжувати дію договору на тих же умовах орендодавець не має.

Згідно ч.1 ст.18 ЗУ Про оренду державного та комунального майна одним з основних обов`язків орендаря є використання об`єкту оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства.

Таким чином, враховуючи, що на дату закінчення строку спірного договору оренди мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк внаслідок порушення орендарем умов спірного договору, договір оренди №242/07 від 29.11.2007р. в силу зазначених вище норм, припинено 31.07.2019 року.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов`язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов`язків його учасників, припинення зобов`язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема, для подальшого перебування у відповідача майна, отриманого за спірним договором.

За приписами статті 785 Господарського кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.8.1 Договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов`язаний згідно акту приймання - передачі повернути об`єкт оренди Орендодавцю в стані, в якому він знаходився на момент передачі в оренду з урахуванням всіх виконаних Орендарем поліпшень, які неможливо відділити від об`єкту оренди без спричинення йому шкоди, з урахуванням зносу за період дії Договору оренди.

Не звільнення об`єкту оренди порушенням відповідних зобов`язань з боку відповідача у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

До матеріалів справи не надано належного та допустимого у розумінні ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказу, який би свідчив про звільнення та повернення відповідачем об`єкту оренди. Крім того, відсутні також і докази щодо наявності чи відсутності намірів орендодавця використовувати для власних потреб майно, стосовно якого виник спір, не надано підтерження поновлення свої господарсьокї діяльності або наявного наміру на скористанян переважного права на продовження оренди спірного майна.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути орендоване майно, з огляду на що останні підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 81, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Управління комунальної власності Слов`янської міської ради, м.Слов`янськ до ОСОБА_1 , м.Слов`янськ про зобов`язання повернути майно та стягнення заборгованості в сумі 2396,31 грн. задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Слов`янським МВ УМВС України в Слов`янській області) повернути за актом приймання-передачі майно комунальної власності територіальної громади м.Слов`янська - нежитлове вбудоване приміщення площею 9,8кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Слов`янським МВ УМВС України в Слов`янській області ) на користь Управління комунальної власності Слов`янської міської ради (84122, Донецька бол., м.Слов`янськ, пл. Соборна, 2, ЄДРПОУ 34411211) суму основного боргу в розмірі 1912,82грн., пеню в сумі 206,16грн., 3% річних в сумі 67,42грн., інфляційні збитки в сумі 209,91грн., судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 10.08.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 11.08.2020р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина