Рішення

від 07.08.2020 по справі 909/230/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/230/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Спеціалізованого ремонтно-будівельного приватного підприємства "Ліфткомплект"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасічна-ІФ"

про стягнення заборгованості в сумі 200626 грн 23 коп., з яких: 189179 грн 16 коп. - основного боргу; 566 грн 35 коп. - пені, 6234 грн 90 коп. - інфляційних збитків; 4645 грн 82 коп. - 3 % річних

за участю:

від позивача: Деренько З. М.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Суть спору.

Спеціалізоване ремонтно-будівельне приватне підприємство "Ліфткомплект" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасічна-ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 200626 грн 23 коп., з яких: 189179 грн 16 коп. - основного боргу; 566 грн 35 коп. - пені, 6234 грн 90 коп. - інфляційних збитків; 4645 грн 82 коп. - 3 % річних.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.03.2020 позовну заяву залишено без руху; зобов`язано позивача у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду належні докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою суду від 06.04.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити на 05.05.2020; сторонам встановлено відповідні строки для подачі до суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Судове засідання 05.05.2020 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою суду від 28.04.2020 розгляд справи по суті відкладено на 12.05.2020.

Розгляд справи в судовому засіданні 12.05.2020, 02.06.2020 відкладено на 02.06.2020 та 01.07.2020, про що зазначено у протоколах судових засідань від 12.05.2020 та 02.06.2020.

В судовому засіданні 01.07.2020 оголошено перерву до 07.08.2020.

Ухвала про відкриття провадження у справі направлена відповідачу, згідно вимог ст. 120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресами, зазначеними позивачем в позовній заяві: вул. Паркова, 8/ 41, м. Івано-Франківськ, 76002 ; вул. Галицька, 100, м. Івано-Франківськ, 76008.

Ухвалу отримано представником відповідача 09.04.2020, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Ухвалу суду від 12.05.2020 отримано представником відповідача 15.05.2020, ухвалу від 02.06.2020 - 09.06.2020, від ухвалу від 01.07.12020 - 13.07.2020.

З наведеного вбачається, що судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату та час розгляду справи.

Матеріали справи містять заяву представника відповідача вх. № 5928/20 від 12.05.2020 про відкладення розгляду справи на інший день, але не раніше дня завершення карантину.

З приводу поданої заяви суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.08.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Крім того, суд звертає увагу як відповідача, так і його представника, що по-перше: розгляд справи в суді обмежено часовими рамками, по-друге: сторони зобов`язані добросовісно користуватися наданими їм правами та обов`язками, у відповідності до норм ГПК України.

Більше того, відповідач не обмежений колом певних осіб для представництва його інтересів при розгляді даної справи (п. 3.9.2. Постанови пленуму ВГС України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції").

Приписами ст. 129 Конституції України визначено, що до переліку основних засад судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Правом участі у судових засіданнях та правом на подачу відзиву на позов відповідач не скористався. Жодних заяв чи клопотань від відповідача з приводу подання відзиву на позов чи відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Згідно ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договорів на повне технічне обслуговування та на поточний ремонт ліфта, в частині оплати за виконані роботи. За прострочення оплати за виконані роботи відповідачу нараховано пеню, інфляційні збитки та 3 % річних.

В судовому засіданні заявлені позовні вимоги представник позивача підтримала в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Спеціалізованим ремонтно-будівельним приватним підприємством "Ліфткомплект" (підрядник) та ТОВ "Пасічна-ІФ" (замовник) укладено договори на повне технічне обслуговування № 2 від 01.01.2018, № 2 від 01.03.2019, № 2 від 01.01.2019, № 2 від 01.04.2019 та договір на поточний ремонт ліфта № 59 від 20.11.2019.

Згідно із підрядними договорами підрядник зобов`язався організовувати і виконувати роботи по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об`єктах замовника, вказаних в додатках до Договору: Додаток № 1 до договору № 2 від 01.01.2018, Додаток № 1 до договору № 2 від 01.01.2019, Додаток № 1 від 01.09.2019 до договору № 2 від 01.03.2019, Додаток № 1 від 01.11.2019 до договору № 2 від 01.03.2019, Додаток № 1 від 01.12.2019 до договору № 2 від 01.03.2019, Додаток № 1 до договору № 2 від 01.04.2019.

Умовами підрядних договорів передбачено, що сума оплати робіт може бути змінена в сторону її збільшення або зменшення. Вартість робіт щомісячно розраховується на підставі відомості місячних об`ємів, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 4.3 договорів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 10- го числа наступного місяця на розрахунковий рахунок підрядника.

Підрядник свої зобов`язання за вищевказаними договорами виконав повністю, про що свідчать підписані замовником акти виконаних робіт, а саме: акти за січень 2018 року - грудень 2018 року на суму 101837 грн 36 коп.: акт № 2 за січень 2019 року на суму 30727 грн 58 коп.; акт № 2 за лютий 2019 року на суму 30727 грн 58 коп.; акт № 2 за березень 2019 року на суму 30727 грн 58 коп.; акт № 2 за квітень 2019 року на суму 30727 грн 58 коп.; акт № 2 за травень 2019 року на суму 30727 грн 58 коп.; акт № 2 за червень 2019 року на суму 30727 грн 58 коп.; акт № 2 за липень 2019 року на суму 30727 грн 58 коп.; акт № 2 за серпень 2019 року на суму 30727 грн 58 коп.; акт № 2 за вересень 2019 року на суму 34155 грн 70 коп.; акт № 2 за жовтень 2019 року на суму 34155 грн 70 коп.; акт № 2 за листопад 2019 року на суму 39172 грн 44 коп.; акт № 2 за грудень 2019 року на суму 42433 грн 32 коп.

За договором № 59 від 20.11.2019 підрядник виконав роботи з поточного ремонту ліфта по вул. Галицька, 100, п.2 в м. Івано-Франківську на суму 8604 грн 00 коп., про що свідчить підписаний акт виконаних робіт №ОУ-0000587.

Будь-яких зауважень щодо якості виконаних робіт за всіма вищенаведеними актами від відповідача не надходило.

Проте, відповідач не оплатив в повному обсязі та в установлений строк виконані роботи, тобто порушив свої договірні зобов`язання.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 07.02.2020 щодо сплати заборгованості. Відповідач вимог претензії не виконав в повному обсязі, проте листом № 11/20 від 26.02.2020 визнав заборгованість в сумі 191179,16 грн. по договірних зобов`язаннях та просив дозволити погашення боргу частинами.

18.02.2020 була здійснена оплата в сумі 2000 грн 00 коп.

Таким чином, сума заборгованості за договорами на повне технічне обслуговування № 2 від 01.01.2018, № 2 від 01.03.2019, № 2 від 01.01.2019, № 2 від 01.04.2019 та договором на поточний ремонт ліфта № 59 від 20.11.2019 на момент звернення до суду становить 189179 грн 16 коп.

Пунктом 7.2 договору № 59 на поточний ремонт ліфта від 20.11.2019 сторони погодили, що при порушенні терміну оплати за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

На підставі наведеного вище пункту договору відповідачу нараховано пеню в сумі 566 грн 35 коп.

З урахуванням приписів ст. 625 ЦК України, за порушення строків оплати за виконані роботи відповідачу нараховано 3% річних в сумі 4645 грн 82 коп коп. та інфляційні втрати в сумі 6234 грн 90 коп.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладаючи договори на повне технічне обслуговування № 2 від 01.01.2018, № 2 від 01.03.2019, № 2 від 01.01.2019, № 2 від 01.04.2019 та договір на поточний ремонт ліфта № 59 від 20.11.2019 сторони погодили всі його істотні умови.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання своїх договірних зобов`язань позивач виконав роботи обумовлені умовами наведених вище договорів, а відповідач без жодних зауважень прийняв їх. Проте, у визначені договорами строки за виконані роботи не розрахувався, чим порушив взяті на себе зобов`язання. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протилежне. Крім того, сам відповідач фактично визнає існуючий борг, про що свідчить лист відповідача адресований позивачу з проханням про розстрочку сплати та сам факт здійснення відповідачем часткових проплат.

Матеріалами справи підтверджено факт простроченння з боку відповідача виконання зобов`язання за договорами стосовно оплати за виконані роботи.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Судом встановлено, що позивачем, на підставі п. 7.2 договору правомірно нараховано пеню за порушення терміну оплати за виконані роботи. Розрахунок пені позивачем здійснено арифметично вірно. Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 566 грн 35 коп.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Розрахунок 3 % річних здійснено арифметично вірно. Отже, стягненню з відповідача підлягає 3 % річних в сумі 4645 грн 82 коп.

Перевіряючи правильність розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивач не звернув увагу на те, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено зі 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 за № 52/30).

За розрахунком суду стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 940 грн 20 коп. В частині заявленої вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 5294 грн 70 коп. слід відмовити.

Висновок суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Водночас, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії", навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В контексті наведеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3009 грн 39 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову судовий збір в сумі 2929 грн 97 коп. слід покласти на відповідача, 79 грн 42 коп. - залишити за позивачем.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позов Спеціалізованого ремонтно-будівельного приватного підприємства "Ліфткомплект" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасічна-ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 200626 грн 23 коп., з яких: 189179 грн 16 коп. - основного боргу; 566 грн 35 коп. - пені, 6234 грн 90 коп. - інфляційних збитків; 4645 грн 82 коп. - 3 % річних - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасічна-ІФ" (вул. Галицька, 100, м. Івано-Франківськ, 76008; ідентифікаційний код 35765347) на користь Спеціалізованого ремонтно-будівельного приватного підприємства "Ліфткомплект" (вул. Володимира Великого, буд. 13, м. Івано-Франківськ,76018; ідентифікаційний код 32873493) заборгованість в сумі 195331 грн 53 коп. (сто дев`яносто п`ять тисяч триста тридцять одна грн. 53 коп.), з яких: 189179 грн 16 коп. (сто вісімдесят дев`ять тисяч сто сімдесят дев`ять грн. 16 коп.) - основного боргу; 566 грн 35 коп. (п`ятсот шістдесят шість грн. 35 коп.) - пені, 940 грн 20 коп. (дев`ятсот сорок грн. 20 коп.) - інфляційних збитків; 4645 грн 82 коп. (чотири тисячі шістсот сорок п`ять грн. 82 коп.) - 3 % річних та 2929 грн 97 коп. (дві тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять грн. 97 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині заявленої вимоги про стягнення інфляційних збитків в сумі 5294 грн 70 коп. (п`ять тисяч двісті дев`яносто чотири грн. 70 коп.) - відмовити.

Судовий збір в сумі 79 грн 42 коп. (сімдесят дев`ять грн. 42 коп.) - залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.08.2020.

Суддя Т. В. Стефанів