Рішення

від 10.08.2020 по справі 910/5250/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2020Справа № 910/5250/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕХНОВА" (03150, м.Київ, вул.Предславницька,буд.31/11,оф.87, код ЄДРПОУ 24100060)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "ЄВРАЗТРЕЙД" (01032, м.Київ, вул. Льва Толстого, 33 офіс 75, код ЄДРПОУ 41479980)

про стягнення 59 473,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕХНОВА" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "ЄВРАЗТРЕЙД" про стягнення 20 691,00 грн попередньої оплати по договору поставки № 51/24ТД від 09.04.2019, 38255,56 грн штрафних санкцій, 269,66 грн інфляційних втрат, 257,00 грн 3% річних.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.04.2020 відкрив провадження у справі № 910/5250/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації процесуальних прав.

25.02.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У вказаних запереченнях учасник справи просив визнати поважними причини пропуску строку для подання заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України з 12.03.2020 до 22.05.2020, поновити даний строк, розглянути справу у загальному позовному провадженні.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.05.2020 поновив відповідачу строк для подачі заперечень про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у справі № 910/5250/20, заперечення відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження залишив без задоволення.

05.06.2020 та 10.06.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив та заперечення на відзив на позовну заяву.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом враховано, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020", яким доповнено розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами та доповненнями карантин установлено на всій території України до 31.08.2020 р.

17.07.2020 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Суд зазначає, що визначений 20-денний строк для вчинення учасниками процесуальних дій щодо продовження процесуальних строків у зв`язку із карантином, є таким, що сплинув 07.08.2020.

Жодних пояснень, клопотань від позивача та відповідача, у т.ч. щодо неможливості реалізації процесуальних прав через запровадження карантину, продовження процесуальних строків, до суду не надходило.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.04.2019 між позивачем - ТОВ Фірми "Технова" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Євразтрейд"" (далі - постачальник) укладено договір поставки №51/24ТД від 10.04.2019, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов`язання на замовлення покупця поставити товар належної якості, код за ДК 021:2015 4416 0000-9 (Труби), а покупець -прийняти цей товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2. договору перелік, характеристики, кількість та вартість товару, визначена у специфікації, що викладена у додатку №1 до договору, яка є невід`ємною його частиною.

Матеріалами справи встановлено, що сторонами було підписано у додатку № 1 Специфікацію на суму 69 555,64 грн із визначенням переліком товару, його вартістю за одиницю.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.5. договору постачальник здійснює виготовлення та/або поставку товару (партії товару), протягом 20 календарних днів від дати отримання попередньої оплати, визначеної п.3.2. цього договору. Початком перебігу строку поставки товару є день, наступний за датою, в яку постачальник отримав оплату, відповідно до умов цього договору.

За умовами пункту 3.1. договору загальна ціна товару складає - 69 555,64 грн.

Положеннями п.3.2. передбачено, що оплата товару (партії товару), визначеного у специфікаціях за цим договором, здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату в наступному порядку:

- в якості попередньої оплати покупець перераховує постачальнику 30% від вартості товару (партії товару).

- остаточний розрахунок у розмірі 70% від вартості товару (партії товару), здійснюється протягом 20 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару.

У відповідності до п.3.8. договору у випадку затримки/невиконання постачальником виконання зобов`язань за договором, що призвела до його розірвання, постачальник зобов`язаний за вимогою покупця, повернути кошти, перераховані в якості передоплати, на його поточний рахунок протягом 5 банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

За змістом п.п. 6.3., 6.4. договору, у разі прострочення постачальником строків поставки товару, а також за недотримання строків, визначених для заміни, ремонту та/або повернення дефектного товару, покупець має право вимагати від постачальника сплати штрафу у розмірі 0,3% від загальної ціни договору за кожний день затримки виконання зобов`язання та відшкодування збитків, завданих постачальником неналежним виконанням умов цього договору.

У разі порушення постачальником строків передачі товару більше ніж на 14 календарних днів, покупець має право відмовитися від її подальшого прийняття та вимагати від постачальника розірвання договору та повернення усіх сплачених за цим договором коштів, а також сплати штрафних санкцій у розмірі 10% від загальної ціни договору.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. (п. 8.1. договору).

По договору відповідач направив позивачу рахунки на оплату № 869 від 25.06.2019 на суму 4356,00 грн, № 870 від 25.06.2019 на суму 4356,00 грн, № 871 від 25.06.2019 на суму 3388,01 грн, № 872 від 25.06.2019 на суму 15730,00 грн, № 873 від 25.06.2019 на суму 41 140,00 грн, всього на суму 68 970,00 грн.

Позивач, в свою чергу, на підставі виставлених рахунків перерахував на рахунок відповідача 20 691,00 грн. плати за труби за договором поставки №51/24ТД від 09.04.2019, що підтверджується платіжними дорученнями №33209410, 33209411, 33209412, 33209413, 33209414 від 15.07.2019.

У позовній заяві позивач зазначає, що отримавши попередню оплату, відповідач повинен був здійснити постачання замовленого обсягу товару у строк до 16.08.2019, проте свої зобов`язання не виконав, у т.ч. на вимогу № 1249 від 07.11.2019 про постачання товару, у зв`язку із чим позивач направив 14.01.2020 повідомлення за вих..№ 47 про відмову від подальшого прийняття товару з вимогою про повернення здійсненої попередньої оплати та стягнення штрафних санкцій у зв`язку із неналежним виконанням умов договору.

Звертаючись з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача 20 691,00 грн попередньої оплати по договору поставки № 51/24ТД від 09.04.2019, 38255,56 грн штрафних санкцій, 269,66 грн інфляційних втрат, 257,00 грн 3% річних.

Відповідач позов не визнає, у відзиві на позовну заяву стверджує, що перераховані позивачем 20 691,00 грн оплати не є 30% вартості попередньої оплати (20 866,69 грн) відповідно до п.3.2.1 договору, тому обов`язок відповідача щодо поставки товару у зв`язку із невиконанням позивачем своїх зобов`язань не виник, заявлені штрафні санкції у розмірі 54% від вартості товару є неспіврозмірними та безпідставними. Учасником справи заявлено у відзиві клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, та надано також пояснення, що непоставлення товару зумовлене не лише нездійсненням усієї суми попередньої оплати, а й систематичним невиконанням позивачем своїх зобов`язань в минулому за іншими договорами, тому заявлені штрафні санкції мають бути зменшені судом з огляду на поведінку позивача у договірних правовідносинах.

Проаналізувавши правовідносини сторін та умови договору № 51/24ТД від 09.04.2019, надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновки про таке.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи встановлено, що позивач на виконання умов договору перерахував 20 691,00 грн оплати за товар із визначених 30% попередньої оплати від суми 69 555,64 грн, що становить 20 866,92 грн.

Проте, позивач виконав свої зобов`язання відповідно до п.3.2 договору на підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату саме на суму 20 866,92 грн, а не 20 691,00 грн.

Доказів виставлення відповідачем рахунків на оплату на суму 30% від ціни договору, тобто на загальну суму 20 866,92 грн., суду не надано.

Відповідно до ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

За таких обставин, суд зазначає, що сторонами не виконано зустрічні зобов`язання належним чином, що стало підставою для виникнення даного спору: відповідач не виставив позивачу рахунки на оплату на суму 30% попередньої оплати, позивач не виконав у повному обсязі зобов`язання щодо здійснення 30% попередньої оплати, за наслідком чого відповідач не виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, у т.ч. у визначений строк та на суму попередньої оплати та загальну узгоджену суму договору.

Водночас відповідачем не доведено та не надано належних доказів обґрунтування причин неможливості належного виконання зобов`язань щодо виставлення рахунків на визначену суму, та поставки товару, враховуючи різницю в отриманих коштах у розмірі 175,69 грн.

За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги листом № 47 від 14.01.2020.

Оскільки повідомленням за № 47 від 14.01.2020 позивач відмовився від договірних відносин сторін за спірною поставкою по договору № 51/24 ТД від 09.04.2019, за відсутності підстав для утримання відповідачем вказаної суми коштів та доказів повернення суми попередньої оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача у судовому порядку перерахованої в якості оплати за товар, який не поставлений, суми 20 691,00 грн є обґрунтованими та задовольняються судом.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 269,66 грн інфляційних втрат, 257,00 грн 3% річних, суд зазначає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 524, 533- 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплатити кошти кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування 3% річних на суму заявленої до стягнення попередньої оплати є правомірним лише після пред`явлення боржнику вимоги (претензії) щодо повернення передоплати. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №331/5054/15-ц.

Отже, оскільки вимогу про повернення попередньої оплати позивачем направлено відповідачу 14.01.2020, суд вважає безпідставним нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України за період з 16.08.2019 по 13.01.2020, адже відповідне грошове зобов`язання з повернення передоплати виникло після отримання вимоги, тобто після 14.01.2020.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 269,66 грн інфляційних втрат, 257,00 грн 3% річних задоволенню не підлягають у зв`язку із недоведеністю підстав.

Крім того, відповідач просить суд стягнути з відповідача 38255,56 грн штрафних санкцій, а саме: 31 300,00 грн штрафу за 150 днів прострочення ( з 16.08.2019 по 13.01.2020) відповідно до п.6.3 договору, та 6955,56 грн штрафу за порушення строків поставки понад 14 календарних днів відповідно до п.6.4 договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 6.3. договору поставки, у разі прострочення постачальником строків поставки товару, а також за недотримання строків, визначених для заміни, ремонту та/або повернення дефектного товару, покупець має право вимагати від постачальника сплати штрафу у розмірі 0,3% від загальної ціни договору за кожний день затримки виконання зобов`язання та відшкодування збитків, завданих постачальником неналежним виконанням умов цього договору.

У п.6.4. договору передбачено, що у разі порушення постачальником строків передачі товару більше ніж на 14 календарних днів, покупець має право відмовитися від її подальшого прийняття та вимагати від постачальника розірвання договору та повернення усіх сплачених за цим договором коштів, а також сплати штрафних санкцій у розмірі 10% від загальної ціни договору.

Водночас, штрафна санкція в розумінні п.6.3 договору з урахуванням Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , ст. 549, 610, 611 ЦК України не є пенею, оскільки зобов`язання з поставки товару є не грошовим, а одночасне застосування обох видів штрафних санкцій призведе до притягнення відповідача до подвійної відповідальності, що не допускається в силу положень ст.61 Конституції України.

Таким чином, за висновками суду, оскільки відповідачем пропущено строк поставки товару більше ніж на 14 календарних днів, у даному випадку підлягає застосуванню штраф у розмірі 10% від загальної ціни договору, передбачений п.6.4. договору поставки №51/24ТД від 09.04.2019.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафної санкції, застосованої на підставі п.6.4. договору, та встановив, що його обчислено арифметично правильно та відповідно є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 6955,56 грн. штрафних санкцій є обґрунтованими, в решті належить відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у зв`язку із тим, що їх загальна сума є надмірним тягарем для товариства, невиконання зобов`язання зумовлено поведінкою позивача у договірних правовідносинах

Судом враховано положення частин 1 та 2 статті 233 ГК України, якими передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У частині 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Приймаючи до уваги поведінку обох сторін, не вжиття відповідачем всіх можливих заходів до виконання зобов`язання по договору, у т.ч. на заявлену суму, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, які задоволено судом в частині стягнення 6 955,56 грн, які є співрозмірними із сумою 20 691,00 грн основного боргу.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для повернення спірної суми коштів не надав, стверджувань позивача не спростував.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково у розмірі 20 691,00 грн боргу, 6955,56 грн штрафу. В решті позову належить відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240, 248-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "ЄВРАЗТРЕЙД" (01032, м.Київ, вул. Льва Толстого, 33 офіс 75, код ЄДРПОУ 41479980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕХНОВА" (03150, м.Київ, вул.Предславницька,буд.31/11,оф.87, код ЄДРПОУ 24100060) 20 691 (двадцять тисяч шістсот дев`яносто одну) грн. 00 коп основного боргу, 6955 (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 56 коп штрафу, 977 (дев`ятсот сімдесят сім) грн. 13 коп витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак