Рішення

від 11.08.2020 по справі 915/763/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року Справа № 915/763/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з без виклику сторін за наявними матеріалами справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД» (юридична адреса: вул. Соборна, 3/1, м. Миколаїв, 54001, адреса для листування: вул. Кругова, 44, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 34510974)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕНЕТРОН-МК» (вул. Нікольська, 61/11, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40955381)

про: стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом від 01.06.2020 (вх. №6716/20) до відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки №09/10/19 від 09.10.2019 в сумі 76360,57 грн, з яких:

- 49462,60 грн - сума основного боргу;

- 24731,30 грн - штраф;

- 1300,19 грн - 3% річних;

- 866,48 грн - збитки від інфляції.

Як на підставу свого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки в частині оплати поставленого товару.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/763/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 09.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/763/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу « COVID - 19» від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061). Установлено, що: у регіонах, в яких встановлено карантин, застосовуються протиепідемічні заходи, що визначаються цією постановою, а також заходи, що додатково встановлені органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах компетенції; заходи, запроваджені актами законодавства в процесі реалізації карантину на період, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, продовжують діяти на період, встановлений цією постановою; Головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб`єктами господарювання на період карантину.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Рішенням Ради суддів України від 17 березня 2020 року затверджено рекомендації щодо особливого режиму роботи судів на період карантину, відповідно до яких на період з 16 березня до 3 квітня судам рекомендовано запровадити заходи, спрямовані на зменшення негативних наслідків, викликаних спалахом вірусної інфекції « COVID-19» , зокрема: роз`яснення громадянам щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; за можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження; надання учасниками справи необхідних документів (позовних заяв, заяв, скарг, відзивів, пояснень, клопотань тощо) до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд» , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; утримання від відвідування приміщень суду, особливо за наявності захворювання.

З огляду на викладене, право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов`язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.

Аналогічної позиції дотримується і Вища рада правосуддя в публічному зверненні до Президента України та Верховної Ради України щодо забезпечення доступу громадян до правосуддя в умовах карантину від 26 березня 2020 року.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» .

В подальшому у відповідності до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 17.07.2020); процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, усі процесуальні строки, продовжені судом відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом тобто з 07.08.2020.

Враховуючи, що відповідач повідомлявся за юридичною адресою про розгляд справи, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подано, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений на підставі наведених положень Закону.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

09 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДІ КОР-БУД (надалі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕНЕТРОН-МК (надалі-відповідач) було укладено Договір поставки № 09/10/19 (надалі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність покупця будівельні матеріали а саме: БСГ, В 12,5 Р-3 (М-150) С8/10, 60 м.куб, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених цим Договором (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору асортимент, кількість, ціни та загальна вартість Товару визначається в рахунках, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна ціна даного Договору визначається вартістю всього товару та становить 124 552,20 грн., в тому числі ПДВ 20% - 20 758,70 грн.

Відповідно до пункту 2.3 Договору грошові зобов`язання покупця за цим договором вважаються виконаними з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 3.1.1 Договору покупець зобов`язується здійснювати оплату вартості Товару на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до розділу 4 Умови поставки товару Договору, поставка товару здійснюється продавцем на протязі 2-х (двох) днів з дати оплати за Товар. Покупець надсилає заявку з переліком товару, в якій визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), місце поставки. Зазначена заявка надсилається з електронної пошти покупця на електронну пошту продавця, які зазначені у реквізитах сторін (п.п 3.1,3.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору, датою передачі товару та переходу права власності на товар, а також усіх ризиків від продавця до покупця вважається дата приймання товару покупцем згідно з цим Договором, що підтверджується підписанням відповідної накладної уповноваженим представником покупця.

Відповідно до пункту 3.5 Договору, при відвантаженні товару продавцем виписується комплект документів: - видаткова накладна; - рахунок на оплату.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Договору, винна сторона відшкодовує пряму шкоду, заподіяну іншій стороні, викликану порушенням умов цього Договору, згідно з нормами чинного законодавства України та умов цього Договору.

Відповідно до пункту 6.3 Договору Покупець здійснює 100% оплату вартості Товару, зазначеної у відповідному рахунку до 31.10.2019. У разі не сплати Покупцем вартості Товару у встановлені строки за кожен наступний місяць нараховується штраф 10 % від основної суми, яка нарахована у попередньому місяці.

На виконання умов Договору поставки ТОВ ДІ КОР-БУД було виставлено рахунок № 142 від 09 жовтня 2019 року на оплату вартості бетон БСГ, В 12,5 Р-З в кількості 60 м.куб на загальну суму 124552,20 грн (а.с.9).

На виконання зобов`язань по Договору 11 жовтня 2019 року ТОВ ДІ КОР-БУД на адресу ТОВ ПЕНЕТРОН - МК було поставлено бетон БСГ В 12.5 РЗ в кількості 60 м.куб загальною вартістю 124552,20 грн, що підтверджується видатковою накладною № 26 від 11 жовтня 2019 року. (а.с. 10)

Відповідачем договірні зобов`язання щодо оплати за поставлений товар виконано частково. В рахунок виконання зобов`язань за Договором поставки було здійснено часткову оплату в загальній сумі 100000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 68 від 08 січня 2020 року (а.с.12).

На адресу відповідача було направлено претензію (вимогу) за вих. № 76 від 22.01.2020 року та претензію (вимогу) за вих. № 317 від 16.03.2020 року (а.с. 13-19).

Відповіді на претензії відповідачем надано не було, претензії позивача залишені без виконання, остаточну суму заборгованості відповідачем не сплачено.

Таким чином, відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за поставлений товар у загальній сумі 100000,00 грн., залишок заборгованості за поставлений товар, підтверджений матеріалами справи, становить 24552,20 грн.

Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем становить 24552,20 грн.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставами виникнення господарських зобов`язань, згідно статті 174 Господарського кодексу України, зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є таке правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін), якщо ж строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статей 691, 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу, а також учинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем свого зобов`язання по оплаті товару позивачем заявлено до стягнення заборгованість в сумі 49462,60 грн.

Як встановлено судом, відповідач у встановлений Договором строк свого зобов`язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, заборгованість по оплаті поставленого товару підтверджена матеріалами справи становить 24552,20 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншого розміру процентів не встановлено договором або законом.

Інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання відповідачем позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 1300,19 грн та 866,48 грн збитків від інфляції.

Частиною ч ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку при визначенні залишку боргу після часткової оплати та розрахунку 3% річних та збитків від інфляції відповідно.

Судом здіснено перерахунок 3% річних та збитків від інфляції за яким:

- 3% річних за період з 31.10.2019 по 08.01.2020 від суми боргу 124552,20 грн становить 706,14 грн;

- 3% річних за період з 09.01.2020 по 31.05.2020 від 24552,20 грн становить 289,80 грн,

- збитки від інфляції за період з листопада 2019 року по січень 2020 року від суми боргу 124552,20 грн становить 124,05 грн,

- збитки від інфляції за період з січня 2020 року по травень 2020 року від суми 24552,20 грн становить 444,07 грн.

Таким чином, загальний розмір 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 995,94 грн, збитки від інфляції - 568,12 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України за порушення зобов`язання настають наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 6.3. Договору у разі не сплати Покупцем вартості Товару у встановлені строки за кожен наступний місяць нараховується штраф 10 % від основної суми, яка нарахована у попередньому місяці.

На підставі п. 6.3 Договору, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем за поставлений товар, позивачем нараховано штраф в розмірі 24731,30 грн.

Судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування штрафу та встановлено, що розрахунок арифметично правильний, період нарахування визначено вірно, сума штрафу за листопад, грудень 2019 року становить 24910,40 грн, проте у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 24731,30 грн, тому суд не виходячи за межі позовних вимог вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині частково та стягнути з відповідача на користь позивача штраф в сумі 24731,30 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підтвердженням здійснення господарської операції є первинні документи.

Акт звірки взаєморозрахунків за 2019 рік не є первинним документом та не підтверджує здійснення господарської операції.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕНЕТРОН-МК» (вул. Нікольська, 61/11, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40955381) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД» (юридична адреса: вул. Соборна, 3/1, м. Миколаїв, 54001, адреса для листування: вул. Кругова, 44, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 34510974) заборгованість за Договором поставки №09/10/19 від 09.10.2019 у розмірі 50847,56 грн, з яких:

- 24552,20 грн. - основний борг,

- 995,94 грн. - 3% річних,

- 568,12 грн - інфляційні збитки,

- 24731,30 грн. - штраф,

- 1399,70 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД» (юридична адреса: вул. Соборна, 3/1, м. Миколаїв, 54001, адреса для листування: вул. Кругова, 44, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 34510974)

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕНЕТРОН-МК» (вул. Нікольська, 61/11, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40955381)

Суддя В.О.Ржепецький