Рішення

від 11.08.2020 по справі 915/377/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року Справа № 915/377/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800)

до відповідачів:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю Армметал (54040, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Індустріальна, буд. 7а; ідентифікаційний код 41784743)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про: стягнення 83075,91 грн,

Суть спору:

01.04.2020 Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 24.02.2020 (вх. № 4061/20) (з додатками) в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Армметал та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 20.02.2019 у розмірі 83075,91 грн (66666,64 грн - заборгованість за кредитом; 3977,78 - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 12201,43 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 230,06 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором) та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ ; витягу з Умов та правил надання банківських послуг ; банківської виписка з рахунку; договору поруки № POR1550234144069 від 15.02.2019; повідомлення № J2KNKKUB06JI9 від 14.01.2020; акту звірки б/н та без дати; застосування норм статей 509, 530, 543, 549, 610, 611, 651, 654, 1054, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, статті 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що в порушення норм закону та умов договору відповідач-1 не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії. За такого позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом солідарного стягнення з відповідача-1 (як боржника) та відповідача-2 (як поручителя) суми заборгованості за кредитним договором.

Крім того, до позовної заяви було додано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Положеннями ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 174 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому ч. 8 цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Інформацію про відповідність наданих позивачем відомостей щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 на запит Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2020 отримано 13.04.2020.

Після отримання інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 суд, дослідивши матеріали позовної заяви, ухвалою від 14.04.2020 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 915/377/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27, ч. 6 ст. 176 ГПК України.

Так, позивач отримав ухвали 21.04.2020, що підтверджується відповідними відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400140107405, 5400140107413.

Копія ухвали надіслана на адресу відповідача-1 була 18.05.2020 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: за закінченням терміну зберігання .

Копія ухвали надіслана на адресу відповідача-1 була 16.05.2020 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно зі ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача-1 - юридичної особи, дані відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області щодо адреси місцезнаходження відповідача-2 - фізичної особи та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеним учасникам справи в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачами вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих їм судових рішень (ухвал). Відповідачі, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинні були докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, з урахуванням приписів ст. 11, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2020 у справі № 915/377/19 Товариству з обмеженою відповідальністю Армметал є 18.05.2020, а ОСОБА_1 - 16.05.2020.

Будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідачі правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористалися, про причини ненадання відзиву суд не повідомили.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 14.04.2020 відповідачам було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Датою отримання відповідачем-1 копії відповідної ухвали слід вважати 18.05.2020, а відповідачем-2 - 16.05.2020.

За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача-1 мав тривати до 02.06.2020, а для відповідача-2 - до 01.06.2020 включно.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити на такому:

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів (з подальшими змінами і доповненнями) з 22 травня 2020 р. до 31 липня р. на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19) (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину . Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 731-ІХ), яким пункт 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

При цьому, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву, продовжений з урахуванням пункту 4 розділу X Прикінцеві положення ГПК України (в редакції Закону № 540-IX), відповідно до приписів пункту 4 розділу X Прикінцеві положення ГПК України (в редакції Закону № 731-ІХ) для обох відповідачів у даній справі тривав до 06.08.2020 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідачі ні відзивів на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надали.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Натомість, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи введення в Україні з 12.03.2020 по 31.08.2020 карантину через спалах у світі коронавірусу, у зв`язку із неможливістю констатувати сплив строку на подання відзивів у даній справі, суд вважав за можливе та необхідне розглянути справу № 915/377/20 поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ухвалити рішення суду після закінчення строку на подання відзивів (з урахуванням строку поштового перебігу) для забезпечення принципу рівності та змагальності сторін.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачами відзивів у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю Армметал (відповідач-1), в особі Водореза Артема Сергійовича (відповідач-2), як керівника товариства було підписано, шляхом накладанням електронного цифрового підпису, Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуги КУБ . Відповідно до вказаної заяви відповідач-1, як клієнт, на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України, приєднався до умов розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті ПАТ КБ Приватбанк pb.ua. Ця заява та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.

За правилами ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, 20.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Армметал та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк був укладений кредитний договір б/н (далі - Кредитний договір), який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуги КУБ від 20.02.2019 (далі - Заява) та Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови).

Відповідно до Статуту акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк (Нова редакція), затвердженого наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) від 21.05.2018 № 519, акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк є правонаступником всіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк .

Умовами наведеного Кредитного договору передбачено таке.

Відповідно до Заяви від 20.02.2019 істотними умовами кредитного договору є:

- розмір кредиту: 200000,00 грн (п. 1.2);

- строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів клієнту (п. 1.3);

- проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1,8 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6 % від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту) (п. 1.4);

- порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем видачі коштів клієнту до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом (п. 1.5);

- у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений за кредитом, що зазначений в п.1.5 цієї Заяви, клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних в п. 1.4, сплатити банку проценти у розмірі 4 % в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг (п. 1.6).

Відповідно до п. 3.2.8.1 Умов банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий Кредит КУБ для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ , а також в системі Приват24.

Відповідно до п. 3.2.8.2 Умов розмір кредиту, який може бути наданий в рамках Послуги, складає від 50000 до 1000000 грн.

Згідно з п. 3.2.8.3.1 Умов повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

Відповідно до п. 3.2.8.3.2 Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в Заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений Графіком вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.8.6.2).

Як визначено п. 3.2.8.3.3 Умов при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку, передбаченого п. 3.2.8.3.1, клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до п. 3.2.8.5.2 Умов клієнт зобов`язаний оплатити щомісячні відсотки за користування кредитом відповідно до п. 3.2.8.3.2

Відповідно до п. 3.2.8.5.3 Умов клієнт зобов`язаний повернути кредит та здійснити інші платежі передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Згідно з п. 3.2.8.8.2 Умов забезпеченням виконання зобов`язань Клієнтом - юридичною особою за цим Договором є укладання договору поруки.

З правилами п. 3.2.8.9.1 Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1., 3.2.8.3. цього Договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

Як визначено п. 3.2.8.9.2 Умов нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

Відповідно до п. 3.2.8.9.3 Умов сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві (п. 3.2.8.3.1). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.

Згідно з п. 3.2.8.10.1 Умов у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1., п.3.2.8.9., 3.2.8.3.1. цього Договору, Клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 3.2.8.10.3 Умов передбачено, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до п. 3.2.8.10.5 Умов терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів за цим Договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Як визначено п. 3.2.8.11 договір є чинним з моменту підписання Клієнтом Заяви про приєднання та перерахування Банком кредитних коштів на рахунок Клієнта. Строк дії Договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання сторонами зобов`язань за Договором.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Зобов`язання за вищевказаним Кредитним Договором забезпечено договором поруки №POR1550234144069 від 15.02.2019 (далі - Договір поруки), укладеним з поручителем ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 паспорт серії НОМЕР_2 , що проживає за адресою АДРЕСА_2 ).

Договором поруки передбачено, що предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання підприємством АРММЕТАЛ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ, ЄДРПОУ 4184743, далі - Боржник зобов`язань за угодами-приєднання до: 1.1.1. розділу 3.2.8. Кредит КУБ Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: - за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2 Угоди 1 - перші 6 місяців 1,8 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6 % від початкового розміру кредиту; - за період користування кредитом згідно з пп. 3.2.8.3.3. Угоди 1 - 4,0% (чотири) відсотки в місяць від початкового розміру кредиту; б) кредиту в розмірі 200000,00 грн.

Якщо під час виконання Угоди1 зобов`язання Боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Згідно з п. 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.5 Договору поруки визначено, що у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою 1 , Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

За змістом п. 2.1.2 Договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього Договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(них) зобов`язання(нь). Ненаправлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою1 , незалежно від факту направлення чи не направлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Відповідно до п. 4.1 Договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього Договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою 1 цей Договір припиняє свою дію.

Вказаний Договір поруки підписано фізичною особою - ОСОБА_1 шляхом накладанням електронного цифрового підпису.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо солідарного стягнення з відповідача-1, як клієнта, та відповідача-2, як поручителя, заборгованості по неповернутому банківському кредиту, відсоткам, комісії та пені.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини укладання позивачем та відповідачем-1 кредитного договору, шляхом підписання останнім заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ та наявність відповідного розміру заборгованості і прострочення відповідачем-1 зобов`язань з повернення грошових коштів, а також обставини укладання між позивачем та відповідачем-2 договору поруки та наявності підстав для стягнення з відповідача-2, як солідарного відповідача, заборгованості за кредитним договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- заява про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ ;

- витяг з Умов та правил надання банківських послуг ;

- банківська виписка з рахунку № НОМЕР_3 ;

- договір поруки № POR1550234144069 від 15.02.2019;

- повідомлення № J2KNKKUB06JI9 від 14.01.2020;

- акт звірки б/н та без дати.

Відповідачі, як було зазначено вище, відзивів на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надали.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про кредитні зобов`язання.

Так, згідно з приписами статей 1054 (ч. 1), 1049 (ч. 1) Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Кредитного договору, 20.02.2019 позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 200000,00 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 20.02.2019 по 19.02.2020 по рахунку № НОМЕР_3 .

Як вбачається з умов вищенаведених угод Кредитний договір був укладений на умовах поворотності, строковості та платності відповідно до яких відповідач, зокрема, зобов`язався своєчасно повернути Кредит відповідно до умов Договору та своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом та комісії в порядку, передбаченому Договором.

Кредитні кошти були видані позивачем відповідачу-1 20.02.2019, отже кінцевим строком повернення кредиту в повному обсязі є 18.02.2020.

За даними позивача, зобов`язання відповідача-1 за Кредитним договором належним чином не виконуються та станом на 19.02.2020 заборгованість відповідача-1 за Кредитним договором становить 83075,91 грн та складається з: 66666,64 грн - заборгованість за кредитом; 3977,78 - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 12201,43 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 230,06 грн - заборгованість з пені.

З метою досудового врегулювання спору, 18.01.2020 позивач скерував на адресу відповідача-1 (позичальника) повідомлення № J2KNKKUB06JI9 від 14.01.2020 з вимогою сплатити заборгованість за Кредитним договором.

За даними позивача, відповідач відповіді на повідомлення не надав, оплату заборгованості не провів.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов`язань за кредитним договором закон покладає на позичальника.

Відповідачі не спростували вимоги позивача, не надали суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах позичальником дійсно порушено умови Кредитного договору в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за наданим кредитом та нарахованими відсотками, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідачів (позичальника та поручителя) заборгованості за договором у солідарному порядку.

Так, позивачем доведено, а відповідачами не спростовано, що станом на момент звернення акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до суду з позовною заявою розмір простроченої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Армметал за Кредитним договором становив 66666,64 грн.

Судом перевірено розрахунок заборгованості за Кредитним договором та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 66666,64 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в сумі 3977,78 грн; заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 12201,43 грн та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у сумі 230,06 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, у відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

На підставі наведеного позивач цілком правомірно нарахував та просить стягнути з відповідачів заборгованість за відсотками та пеню.

Відповідачами розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки заборгованості за відсотками та пенею і встановлено, що позивачем відповідні нарахування проведено вірно.

Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та солідарне стягнення з відповідачів заборгованості на користь позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, у зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, судовий збір в сумі 2102,00 грн підлягає покладенню на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Армметал (54040, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Індустріальна, буд. 7а; ідентифікаційний код 41784743) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570; ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 20.02.2019 у розмірі 83075,91 грн (66666,64 грн - заборгованість за кредитом; 3977,78 - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 12201,43 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 230,06 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором), а також 2102,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570; ідентифікаційний код 14360570);

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю Армметал (54040, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Індустріальна, буд. 7а; ідентифікаційний код 41784743).

Відповідач-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Повне рішення складено та підписано судом 11.08.2020.

Суддя О.Г. Смородінова