Рішення

від 11.08.2020 по справі 915/623/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року Справа № 915/623/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з без виклику сторін за наявними матеріалами справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГ." (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 19, кв. 3, код ЄДРПОУ 40913556)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРВІК" (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 167, офіс 319, код ЄДРПОУ 20867267)

про: стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

04.05.2020 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 04.05.2020 (вх.№5465/20) про стягнення з відповідача:

- 36862,76 грн заборгованості за отримані нафтопродукти;

- 741,31 грн інфляційних нарахувань на суму боргу;

- 712,01 грн процентів річних від простроченої суми;

- 5269,86 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Позовні вимог обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості нафтопродуктів, отриманих за Договором №01/08-18 на відпуск нафтопродуктів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/623/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/623/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи, зокрема запропоновано відповідачу в строк, визначений п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (зі змінами внесеними Законом України №540-ІХ от 30.03.2020) надати суду відзив з посиланням на номер справи, оформлений у відповідності до вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500, зокрема уряд установив з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Рішенням Ради суддів України від 17 березня 2020 року затверджено рекомендації щодо особливого режиму роботи судів на період карантину, відповідно до яких на період з 16 березня до 3 квітня судам рекомендовано запровадити заходи, спрямовані на зменшення негативних наслідків, викликаних спалахом вірусної інфекції "COVID-19", зокрема: роз`яснення громадянам щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; за можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження; надання учасниками справи необхідних документів (позовних заяв, заяв, скарг, відзивів, пояснень, клопотань тощо) до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; утримання від відвідування приміщень суду, особливо за наявності захворювання.

З огляду на викладене, право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов`язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.

Аналогічної позиції дотримується і Вища рада правосуддя в публічному зверненні до Президента України та Верховної Ради України щодо забезпечення доступу громадян до правосуддя в умовах карантину від 26 березня 2020 року.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

В подальшому у відповідності до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 17.07.2020); процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, усі процесуальні строки, продовжені судом відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом тобто з 07.08.2020.

Враховуючи, що розгляд цієї справи відбувається в спрощеному провадженні без виклику сторін, відповідач повідомлявся за юридичною адресою про розгляд справи, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подано, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений на підставі наведених норм Закону.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.08.2018 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГ." (постачальник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРВІК" (покупець, відповідач) укладено договір №01/08-18 на відпуск нафтопродуктів (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується організувати і забезпечити безперебійну заправку нафтопродуктів автотранспорт покупця, а покупець - сплатити і прийняти нафтопродукти відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору відпуск нафтопродуктів провадиться за відомістю на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП. Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія (представника покупця).

Відповідно до п. 1.3 Договору право власності на нафтопродукти у покупця виникає з моменту фактичної передачі нафтопродуктів представнику покупця.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник організовує цілодобову заправку автотранспорту покупця на своїх АЗС.

Відповідно до п. 2.3 Договору нафтопродукти відпускаються постачальником представнику покупця при пред`явленні останнім: - свідоцтва про реєстрацію автотранспортного засобу (технічний паспорт авто) ; -свідоцтво водія.

Відповідно до п. 2.4. Договору кількість відпущених покупцеві нафтопродуктів визначається за показаннями лічильників паливороздавальних колонок.

Відповідно до п. 2.5. Договору покази лічильників паливороздавальних колонок заносяться: у постачальника - в облікову відомість і завіряються підписом особи, уповноваженої від імені Покупця на отримання нафтопродуктів (п.п.2.5.1 Договору); у покупця - в шляховий лист і завіряються підписом старшого зміни АЗС(п.п.2.5.2 Договору).

У разі незгоди з кількістю відпущених нафтопродуктів покупець зобов`язаний негайно заявити претензію(п. 2.7. Договору).

Відповідно до п. 2.8. Договору звірка взаєморозрахунків між сторонами, здійснюється двічі на місяць - 16 та 30/31 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 3.1. Договору Покупець здійснює оплату Постачальнику за отримані нафтопродукти відповідно до наданих рахунків, через 15 днів після відвантаження.

Відповідно до п. 4.1 Договору сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 6.4 Договору цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017 року.

Відповідно до п. 6.5 Договору якщо одна із сторін не заявить письмово про розірвання даного Договору за 20 днів до закінчення терміну його дії, то договір вважається пролонгованим па наступний рік на цих же умовах.

Відповідно до п. 6.7 Договору припинення дії цього Договору та його розірвання не звільняє сторони від взятих на себе зобов`язань.

За вказаним Договором позивач ТОВ "ЛІГ." поставив відповідачу ТОВ "ТОРВІК" з 18.03.2019 по 28.03.2019 нафтопродуктів на загальну суму 274348,62 грн, що підтверджується видатковими накладними (том 1 а.с.61-250, том 2 а.с. 1-30) та відомостями на отримані нафтопродукти (том 2 а.с.32-43)

Позивачем ТОВ ЛІГ. з 18.08.2019 року по 28.03.2019 року було виставлено ТОВ ТОРВІК наступні рахунки на оплату нафтопродуктів на загальну суму 274 348,62 грн., а саме: №335 від 15.08.2018 на суму 16575,04 грн., №370 від 31.08.2018 на суму 19 835,27 грн., №402 від 15.09.2018 на суму 18846,42 грн., № 441 від 30.09.2018 на суму 16388,76 грн., № 473 від 15.10.2018 на суму 15606,18 грн., № 517 від 31.10.2018 на суму 18372,23 грн., № 555 від 15.11.2018 на суму 16392,18 грн., № 588 від 30.11.2018 на суму 18540,86 грн., № 627 від 15.12.2018 на суму 22380,64 грн., № 668 від 31.12.2018 на суму 19491,30 грн., № 0031 від 15.01.2019 на суму 13429,13 грн., № 0062 від 31.01.2019 на суму 17370,84 грн., № 26 від 15.02.2019 на суму 18495,23 грн., № 61 від 28.02.2019 на суму 13761,78 грн., № 101 від 15.03.2019 на суму 13902,92 грн., № 136 від 31.03.2019 на суму 14959,84 грн.

Так, відповідно до відомості на відпуск нафтопродуктів, ТОВ ТОРВІК отримав на АЗС № 4 бензин А-92 з 16.02.2019 по 27.02.2019 у кількості 205 літрів.

Відповідно до відомості на відпуск нафтопродуктів, ТОВ ТОРВІК отримав на АЗС № 4 газ з 18.02.2019 року по 28.02.2019 року у кількості 200 літрів.

Відповідно до відомості на відпуск нафтопродуктів, ТОВ ТОРВІК отримав на АЗС № 7 бензин А-92 з 18.02.2019 по 27.02.2019 у кількості 100 літрів.

Відповідно до відомості на відпуск нафтопродуктів, ТОВ ТОРВІК отримав на АЗС № 7 газ з 18.02.2019 року по 27.02.2019 року у кількості 370 літрів.

За отримані нафтопродукти у лютому 2019 року з 16 по 28 число, ТОВ ТОРВІК було виписано рахунок на оплату № 61 від 28 лютого 2019 року на загальну суму 13 761,78 грн, Відповідно до даного рахунку, ТОВ ТОРВІК отримав бензин А-92 у кількості 305 літрів, а Скраплений газ у кількості 570 літрів, що відповідає кількості у відомостях з 16 по 28 число лютого 2019 року.

В період з 01.03.2019 року по 10.03.2019 року ТОВ ТОРВІК , відповідно до відомості на відпуск нафтопродуктів, отримав на АЗС № 4 бензин А-92 у кількості 90 літрів.

Відповідно до відомості на відпуск нафтопродуктів, ТОВ ТОРВІК отримав на АЗС № 4 газ з 05.03.2019 року по 15.03.2019 року у кількості 260 літрів.

Відповідно до відомості на відпуск нафтопродуктів, ТОВ ТОРВІК отримав на АЗС № 7 бензин А-92 з 01.03.2019 року по 13.03.2019 року у кількості 60 літрів.

Відповідно до відомості на відпуск нафтопродуктів, ТОВ ТОРВІК отримав на АЗС № 7 газ з 01.03.2019 року по 15.03.2019 року у кількості 671,6 літрів.

За отримані нафтопродукти у березні 2019 року з 01 по 15 число, ТОВ ТОРВІК було виписано рахунок на оплату № 101 від 15 березня 2019 року на загальну суму 13 902,92 грн. Відповідно до даного рахунку, ТОВ ТОРВІК отримав бензин А-92 у кількості 150 літрів, а Скраплений газ у кількості 931,6 літрів, що відповідає кількості у відомостях з 01 по 15 число березня 2019 року.

В період з 15.03.2019 року по 31.03.2019 року ТОВ ТОРВІК , відповідно до відомості на відпуск нафтопродуктів, отримав на АЗС № 4 бензин А-92 у кількості 95 літрів.

Відповідно до відомості на відпуск нафтопродуктів, ТОВ ТОРВІК отримав на АЗС № 4 газ з 16.03.2019 року по 29.03.2019 року у кількості 340 літрів.

Відповідно до відомості на відпуск нафтопродуктів, ТОВ ТОРВІК отримав на АЗС № 7 бензин А-92 з 16.03.2019 року по 31.03.2019 року у кількості 100 літрів.

Відповідно до відомості на відпуск нафтопродуктів, ТОВ ТОРВІК отримав на АЗС № 7 газ з 16.03.2019 року по 29.03.2019 року у кількості 510,67 літрів.

За отримані нафтопродукти з 16.03.2019 по 31.03.2019 року, ТОВ ТОРВІК було виписано рахунок на оплату № 136 від 31 березня 2019 року на загальну суму 14959,84 грн. Відповідно до даного рахунку ТОВ ТОРВІК отримав бензин А-92 у кількості 195 літрів та скраплений газ у кількості 850,67 літрів, що відповідає кількості у відомостях з 16.03.2019 по 31.03.2019.

Так, впродовж з 01.08.2018 року по 31.03.2019 року відповідачем, на підставі первинних бухгалтерських документів було отримано нафтопродуктів від позивача на загальну суму 274348,62 грн.,

Відповідно до банківських виписок по розрахункового рахунку позивача (а.с. 31), відповідач перерахував грошові кошти за отримані нафтопродукти у розмірі 237485,86 грн.

Тобто відповідачем залишились неоплаченими такі рахунки: № 61 від 28.02.2019 року у розмірі 8000,00 грн., № 101 від 15.03.2019 року у розмірі 13902,92 грн., № 136 від 31.03.2019 року у розмірі 14 959,84 грн.

Таким чином, заборгованість за отримані нафтопродукти склала 36862,76 грн. (274348,62-237 485,86). До теперішнього часу заборгованість відповідачем не погашено.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, позовні вимоги, щодо стягнення заборгованості за отримані нафтопродукти в сумі 36 862,76 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 5269,86 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В статтях 1 і 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, яка встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із наведеної норми вбачається, що для такого виду відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань як пеня, що є видом неустойки, необхідним є досягнення згоди сторін щодо такого виду відповідальності.

Сторонами у тексті договору не визначено умов та розміру пені за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті нафтопродуктів, у зв`язку з чим, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 5269,86 грн суд не вбачає.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних у сумі 712,01 грн та інфляційних втрат у сумі 741,31 грн та слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 07.09.2019 року по 28.04.2020 року по кожному окремому рахунку в загальній сумі 712,01 грн.

Розрахунок суми трьох відсотків річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Отже, вимога щодо стягнення 3% річних в сумі 712,01 грн. є обґрунтованою.

За порушення строків оплати рахунків позивачем нараховано інфляційні втрати за період з вересня 2019 по березень 2020 року в сумі 741,31 грн.

Розрахунок є арифметично правильним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із проведенням експертизи.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною четвертою статті 127 ГПК України врегульовано порядок встановлення підстав (договорів, рахунків та інших доказів) для визначення судом розміру витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. При цьому змістом вимог частини п`ятої вказаної статті Кодексу визначено, що розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

За змістом абзаців другого, третього частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви доказами (а.с.45,46).

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не звертався.

За подання позову до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн.

Таким чином, загальний розмір судових витрат становить 12102,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРВІК" (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 167, офіс 319, код ЄДРПОУ 20867267) на користь Товариства з обмеженою відповілальністю "ЛІГ." (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 19, кв. 3, код ЄДРПОУ 40913556) 38316,08 грн., з яких 36862,76 грн. заборгованість за отримані нафтопродукти, 712,01 грн. 3% річних, 741,31 грн. втрат від інфляції, 1847,85 грн судових витрат та 8790,93 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 5269,86 грн - відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач : Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГ.", 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 19, кв. 3, код ЄДРПОУ 40913556.

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРВІК", 54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 167, офіс 319, код ЄДРПОУ 20867267.

Суддя В.О. Ржепецький