ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1772/20
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Кравець В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Вакаренко І.В. за довіреністю;
Від відповідача: не з`явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до приватного підприємства „М.ІД» про стягнення 9021,49 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі по тексту - Департамент) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до приватного підприємства „М.ІД» (далі по тексту - ПП „М.ІД» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 9021,49 грн., яка складається із заборгованості з орендної плати у розмірі 6080,13 грн. та пені у розмірі 2941,36 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди №52/33 від 11.01.2010р. в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів.
Відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі. При цьому, суд зазначає про належне повідомлення ПП „М.ІД» про розгляд судом даного спору, що підтверджується двома наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про право власності на приміщення підвалу від 06.04.2009р. територіальній громаді м. Одеса в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належать нежитлове приміщення, загальною площею 91,3 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 67. Крім того, факт реєстрації права комунальної власності на вказане приміщення підтверджується витягом №22579398 від 27.04.2009р., виданим КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» .
11.01.2010р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та ПП „М.ІД» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №52/33, відповідно до п. 1.1., 1.3 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 91,3 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 67. Договір було укладено на строк до 20.05.2010р.
Згідно з п. 2.4 договору оренди нежитлового приміщення №52/33 від 11.01.2010р. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Відповідно до п. п. 3.2 - 3.4 договору оренди нежитлового приміщення №52/33 від 11.01.2010р. Орендодавець має право контролювати стан, напрямки та ефективність використання приміщень, переданих в оренду. Орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов`язків, передбачення цим договором, у тому числі несплати орендної плати несвоєчасно та не у повному обсязі. Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в оренду нежиле приміщення відповідно до п. 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.
Згідно з п. 5.2 договору оренди нежитлового приміщення №52/33 від 11.01.2010р. за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.
Шляхом підписання додаткової угоди між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ПП „М.ІД» строк дії договору оренди нежитлового приміщення №52/33 від 11.01.2010р. було продовжено до 11.10.2012р.
12.11.2012р. між Департаментом (Орендодавець) та ПП „М.ІД» (Орендар) було укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення №52/33 від 11.01.2010р., згідно умов якої Орендодавець за договором оренди був змінений з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на Департамент відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.02.2011р. за №384-VI „Про затвердження положення про виконавчі органи Одеської міської ради» . Крім того, додатковою угодою від 12.11.2012р. сторонами було продовжено строк дії договору оренди до 12.10.2015р.
Шляхом підписання додаткової угоди №3 від 16.05.2016р., додаткової угоди №4 від 01.11.2018р., додаткової угоди №5 від 13.05.2019р., додаткової угоди №6 від 10.07.2019р. до договору оренди нежитлового приміщення №52/33 від 11.01.2010р. сторонами по справі було неодноразово змінено розмір орендної плати та продовжено строк дії договору до 01.10.2021р.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ПП „М.ІД» про стягнення 9021,49 грн., позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами договору оренди нежитлового приміщення №52/33 від 11.01.2010р. зобов`язань не було своєчасно та у повному обсязі сплачено орендної плати за період з 01.04.2019р. по 29.02.2020р., що і стало підставою для звернення позивача до суду із даними позовними вимогами.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, в порушення наведених норм закону та умов договору оренди нежитлового приміщення №52/33 від 11.01.2010р. ПП „М.ІД» протягом періоду з 01.04.2019р. по 29.02.2020р. не було своєчасно та у повному обсязі внесено орендну плату за користування приміщенням, в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість з орендної плати в сумі 6080,13 грн.
З викладених обставин, позовні вимоги Департаменту про стягнення із ПП „М.ІД» заборгованості із орендної плати в сумі ПП „М.ІД» 6080,13 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.
З посиланням на умови п. 5.2 договору оренди нежитлового приміщення №52/33 від 11.01.2010р. Департаментом було нараховано відповідачу до сплати пеню за порушення строків внесення орендних платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України у розмірі 2941,36 грн., яка була розрахована позивачем за кожним із орендних платежів окремо протягом періоду з 16.04.2019р. по 29.02.2020р.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає про його правильність, у зв`язку з чим, позовні вимоги Департаменту в частині стягнення із ПП „М.ІД» пені у розмірі 2941,36 грн. підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Департаментом комунальної власності Одеської міської ради позовних вимог шляхом присудження до стягнення із приватного підприємства „М.ІД» заборгованості з орендної плати у розмірі 6080,13 грн. та пені у розмірі 2941,36 грн. відповідно до ст. ст. ст. 15, 16, 509, 530, 549, 610 - 612, 617, 629, 759, 762, Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 1, 2, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» .
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємства „М.ІД» /65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 67, кв. 6, ідентифікаційний код 37679135/ на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595/ заборгованість з орендної плати у розмірі 6080,13 грн. /шість тисяч вісімдесят грн. 13 коп./, пеню у розмірі 2941,36 грн. /дві тисячі дев`ятсот сорок одна грн. 36 коп./, судовий збір у розмірі 2102,00 грн. /дві тисячі сто дві грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 10 серпня 2020 р.
Суддя С.П. Желєзна
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 05.08.2020 |
Оприлюднено | 12.08.2020 |
Номер документу | 90881506 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Желєзна С.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні