Рішення

від 05.08.2020 по справі 916/902/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/902/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Співаковський А.Я. (на підставі довіреності);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6);

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перлина» (65114, м. Одеса, вул. Тополева, 14, кв. 60);

про стягнення 17297,79 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 02.04.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» вх. ГСОО №939/20 до відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перлина» , в якій позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 10475,81 грн., 3% річних у розмірі 2906,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3915,35 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №8181/1718-ТЕ-23 від 05.10.2017р., в частині своєчасної сплати вартості отриманого природного газу, що стало підставою для нарахування пені відповідно до п. 8.2 договору, а також нарахувань передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 07.04.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/902/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. 247-252 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, даною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також було роз`яснено право щодо звернення до суду у відповідний строк з клопотанням про призначення проведення справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду від 07.04.2020р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу. Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу.

30.04.2020р. відповідачем було подано до канцелярії суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін вх. ГСОО № 10952/20, в якому останній просить суд призначити розгляд справи №916/902/20 у судовому засіданні з повідомленням сторін. Водночас, у даному клопотанні відповідачем зазначено, що позивач не звертався до відповідача з вимогами про врегулювання спору в досудовому порядку та до відповідача не надійшли копія позовної заяви та доданих до неї документів, в зв`язку з чим у відповідача не має можливості без ознайомлення з матеріалами справи надати відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі термін.

Ухвалою суду від 05.05.2020 року, за клопотанням відповідача, дану справу було призначено для розгляду в засіданні суду на 20.05.2020 року.

15.05.2020 року до суду від НАК „Нафтогаз України» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з веденням карантину та переведенням працівників на дистанційний режим виконання трудових обов`язків.

20.05.2020 року на електронну пошту суду надійшло клопотання від ОСББ „Перлина» , відповідно до якого об`єднання співвласників просило суд відкласти розгляд справи, оскільки юрист та бухгалтер відповідача перебувають на карантині за межами міста, у зв`язку з чим відсутня можливість провести звірку розрахунків з позивачем та прийняти участь у розгляді справи.

У судовому засіданні від 20.05.2020 року, приймаючи до уваги клопотання сторін про відкладення розгляду справи, а також у зв`язку з оголошенням на державному рівні карантину, судом було оголошено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання сторін та відкладено розгляд справи №916/902/20 по суті на 17.06.2020 року.

17.06.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №15546/20 в якому відповідач заперечує щодо порядку зарахування коштів, які надходили від об`єднання співвласників зазначаючи, що поставки газу у липні-жовтні 2018 року були оплачені у листопаді-грудні 2018 року, а не в вересні 2019 року, а тому вказує на невідповідність здійснених позивачем розрахунків. При цьому відповідач просить суд зменшити суму неустойки на 50% врахувавши, що платежі ним здійснювались регулярно, з незначним простроченням, а також звертає увагу суду на відсутність в матеріалах справи доказів, понесення позивачем збитків, завданих таким простроченням. Зазначений відзив був долучений судом до матеріалів справи. Крім того, судом було задоволено усне клопотання відповідача щодо поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

06.07.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. ГСОО №17404/20, в якому позивач наполягає на вірності здійсненого розрахунку, оскільки вважає, що умови п. 6.4 передбачають права позивача для здійснення зарахувань та зазначеного відповідачем призначення платежу за договором №7202/18-ТЕ-23 від 16.10.2018 року. При цьому, позивач наполягає на відсутності підстав для зменшення судом неустойки, оскільки вважає, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача обов`язків, погіршує фінансове становище та впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

У судовому засіданні від 22.07.2020 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 05.08.2020 року.

04.08.2020 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив вх. ГСОО №20633/20, в яких відповідач на своїй позиції, викладеній у відзиві на позовній заяві, наполягає.

У судове засідання від 05.08.2020 року представник позивача не з`явився, між тим, 31.07.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання вх. ГСОО №20349/20, в якому позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника НАК „Нафтогаз України» .

Представник відповідача у судовому засіданні від 05.08.2020 року просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, або у разі задоволення зменшити неустойку на 50%.

У судовому засіданні 05.08.2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 10.08.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, 05.10.2017 року між ПАТ „НАК Нафтогаз України» , яке в подальшому змінило назву на АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (надалі - постачальник) та ОСББ „Перлина» (надалі - споживач) укладено договір постачання природного газу №8181/1718-ТЕ-23 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У відповідності до п.2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2017 року по 31.03.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 134 тис.куб.м.

За умовами п.3.1 договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Пунктом 5.2 договору, зокрема, визначено до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 5930,40 грн.

Згідно п.6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 6.4 договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Пунктом 10.3 договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Згідно положень розділу 12, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 року до 31.03.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

13.01.2018 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №2 до договору №8181/1718-ТЕ-23 згідно якої вони доповнили п. 2.1 розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» у наступній редакції „Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 року по 31.05.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 20 тис.куб.м. Крім того, даною додатковою угодою було продовжено строк дії договору в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. по 31.05.2018р. (включно).

12.06.2018 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №3 до договору №8181/1718-ТЕ-23 згідно якої вони доповнили п. 2.1 розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» у наступній редакції „Постачальник передає споживачу в період з 01.06.2018 року по 31.07.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 10 тис.куб.м. Крім того, даною додатковою угодою було продовжено строк дії договору в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. по 31.07.2018р. (включно).

08.08.2018 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №4 до договору №8181/1718-ТЕ-23 згідно якої вони доповнили п. 2.1 розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» у наступній редакції „Постачальник передає споживачу в період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 5 тис.куб.м. Крім того, даною додатковою угодою було продовжено строк дії договору в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. по 31.08.2018р. (включно).

11.09.2018 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №5 до договору №8181/1718-ТЕ-23 згідно якої вони доповнили п. 2.1 розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» у наступній редакції „Постачальник передає споживачу в період з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 4 тис.куб.м. Крім того, даною додатковою угодою було продовжено строк дії договору в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. по 30.09.2018р. (включно).

На виконання умов договору №8181/1718-ТЕ-23 від 05.10.2017 року між сторонами у справі було складено 31.10.2017р. акт приймання-передачі природного газу у жовтні 2017 року на суму 44294,16 грн., 30.11.2017р. акт приймання-передачі природного газу у листопаді 2017 року на суму 95242,22 грн., 31.12.2017р. акт приймання-передачі природного газу у грудні 2017 року на суму 120078,74 грн., 31.01.2018р. акт приймання-передачі природного газу у січні 2018 року на суму 138379,96 грн., 28.02.2018р. акт приймання-передачі природного газу у лютому 2018 року на суму 130077,40 грн., 31.03.2018р. акт приймання-передачі природного газу у березні 2018 року на суму 143462,30 грн., 30.04.2018р. акт приймання-передачі природного газу у квітні 2018 року на суму 47698,21 грн., 31.05.2018р. акт приймання-передачі природного газу у травні 2018 року на суму 26746,10 грн., 30.06.2018р. акт приймання-передачі природного газу у червні 2018 року на суму 23282,75 грн., 31.07.2018р. акт приймання-передачі природного газу у липні 2018 року на суму 16735,58 грн., 31.08.2018р. акт приймання-передачі природного газу у серпні 2018 року на суму 14505,76 грн. та 30.09.2018р. акт приймання-передачі природного газу у вересні 2018 року на суму 19771,96 грн.

Як вбачається із розрахунку позивача, відповідач несвоєчасно розрахувався за поставлений газ, так вартість поставленого газу у жовтні 2017 року була сплачена 28.11.2017 року, вартість поставленого газу у листопаді 2017 року була сплачена 22.01.2018 року, вартість поставленого газу у грудні 2017 року була сплачена 22.02.2018 року, вартість поставленого газу у січні 2018 року була сплачена 22.03.2018 року, вартість поставленого газу у лютому 2018 року була сплачена 23.04.2018 року, вартість поставленого газу у березні 2018 року була сплачена 23.07.2018 року, вартість поставленого газу у квітні 2018 року була сплачена 21.08.2018 року, вартість поставленого газу у травні 2018 року була сплачена 26.09.2018 року, вартість поставленого газу у червні 2018 року була сплачена 12.10.2018 року, вартість поставленого газу у липні 2018 року була сплачена 25.11.2019 року, вартість поставленого газу у серпні 2018 року була сплачена 25.11.2019 року, що ніяким чином не спростовано відповідачем та вартість поставленого газу у вересні 2018 року була сплачена 18.12.2019 року.

При цьому суд критично відноситься до посилань відповідача з приводу зарахувань коштів за платіжними дорученнями №997 та №1030 (а.с. 114-115), оскільки грошові кошти за вказаними платіжними дорученнями були сплачені відповідачем за іншим договором, а тому сплата зазначених коштів у будь-якому разі не впливає на зміну порядку розрахунків за договором №8181/1718-ТЕ-23 від 05.10.2017 року.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач у встановлений договором строк не здійснив у повному обсязі сплату вартості фактично отриманого газу у жовтні-грудні 2017 року та січні-вересні 2018 року за договором №8181/1718-ТЕ-23 від 05.10.2017 року.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2906,63 грн. окремо щодо кожного акту приймання-передачі з яких допущено прострочення платежу та інфляційних у розмірі 3915,35 грн. за зобов`язаннями за червень, липень, серпень та вересень 2018 року, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

За умовами п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.

Водночас, згідно додаткової угоди №1 від 11.01.2018 року до договору №8181/1718-ТЕ-23 від 05.10.2017 року, п. 8.2 було викладено у новій редакції, а саме у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256.

Згідно ч. 2 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 10475,81 грн., розрахованої на підставі п. 8.2 договору, окремо щодо кожного акту приймання-передачі з яких допущено прострочення платежу, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Водночас, з приводу позиції відповідача щодо необхідності зменшення судом розміру пені на 50%, суд зазначає таке:

Так, норми матеріального права, а саме ст.233 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені до 5237,91 грн., суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про необхідність застосування індивідуального порядку стягнення штрафних санкцій в даному випадку, з огляду на таке.

Як встановлено судом з матеріалів справи, основне зобов`язання за договором постачання природного газу відповідачем хоча і з порушенням строків, однак виконано у повному обсязі.

При цьому, доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення господарської діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, вимоги про стягнення яких взагалі позивачем не заявлялись, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, приймаючи до уваги специфіку господарської діяльності відповідача, причини утворення заборгованості на яку здійснено нарахування позивачем пені та нетривалий період такого прострочення, оскільки заборгованість є такою, що погашена відповідачем у повному обсязі, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, вважає за доцільне та правомірне зменшити нараховану позивачем штрафну санкцію у вигляді пені до 5237,91 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог НАК „Нафтогаз України» та стягнення з відповідача пені у розмірі 5237,91 грн., 3% річних у розмірі 2906,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3915,35 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Перлина» (65114, м. Одеса, вул. Тополева, 14, кв. 60; код ЄДРПОУ 32642649) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 5237/п`ять тисяч двісті тридцять сім/грн. 91 коп. пені, 2906/дві тисячі дев`ятсот шість/грн. 63 коп. 3% річних, 3915/три тисячі дев`ятсот п`ятнадцять/грн. 35 коп. інфляційних втрат.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Перлина» (65114, м. Одеса, вул. Тополева, 14, кв. 60; код ЄДРПОУ 32642649) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 2102/дві тисячі сто дві/грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено 10 серпня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська