Рішення

від 10.08.2020 по справі 916/770/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/770/20 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальності "Лузанівка» (адреса місцезнаходження: 65102, м. Одеса, пляж Лузанівка, кафе „Лузанівка» : адреса для листування: 65012, м. Одеса, а/с №47);

до відповідача: Приватного підприємства „Сізар-Н» (65026, м. Одеса, вул. Ольгіївська, буд. 7, кв. 3);

про стягнення 232521,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 23.03.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальності "Лузанівка» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО №806/20 до відповідача - Приватного підприємства „Сізар-Н» , в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 232521,40 грн., з яких: 66486,27 грн. - сума заставної вартості устаткування за договором №14 від 22.01.2014 року; 66486,27 грн. - сума штрафу за договором №14 від 22.01.2014 року у розмірі 100% заставної вартості устаткування; 45198,51 грн. - сума вартості (відновної вартості) втраченого обладнання за договором №69 від 05.05.2016 року; 45198,51 грн. - сума штрафу за договором №69 від 05.05.2016 року у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання; 4575,92 грн. - сума вартості (відновної вартості) втраченого обладнання за договором №UA_S_105003/256 від 03.06.2016 року; 4575,92 грн. - сума штрафу за договором №UA_S_105003/256 від 03.06.2016 року у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання, а також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3487,82 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами №14 від 22.01.2014 року, №69 від 05.05.2016 року та №UA_S_105003/256 від 03.06.2016 року.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/770/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. 247-252 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, даною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також було роз`яснено право щодо звернення до суду у відповідний строк з клопотанням про призначення проведення справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала суду від 30.03.2020р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 16.04.2020р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

При цьому, суд зазначає, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Із змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи «Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення - адресат відсутній» , суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Між тим з урахуванням п. 4 розділу Х „Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України в редакціях Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX та Закону України від 18.06.2020 р. N 731-IX, з урахуванням продовження строку розгляду справи по суті та строку для подання відзиву на строк дії карантину, строк розгляду справи по суті у даному проваджені було продовжено.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

22.01.2014р. між ТОВ „Лузанівка» (орендар) та ПП „Сізар-Н» (суборендар) було укладено договір суборенди устаткування №14, за умовами якого орендар бере на себе зобов`язання передати у суборенду, а суборендар прийняти устаткування, рекламну продукцію (устаткування) згідно акту прийому-передачі (додаток №1). Перелік устаткування, яке може бути передано у суборенду, його комплектність та заставна вартість зазначаються у акті прийому-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору №14, устаткування передається суборендарю без сплати його заставної вартості.

Відповідно до п. 1.3 договору №14, устаткування постачається централізовано і за рахунок орендаря.

Згідно з п. 1.4 договору №14, суборендар може отримати устаткування шляхом самостійного вивозу такого устаткування зі складу орендаря.

За умовами п.1.5 договору №14, право власності на устаткування залишається у орендодавця.

Умовами п. 1.6 договору №14 визначено, що при розірванні договору, суборендар зобов`язаний повернути орендарю устаткування у справному стані.

Згідно п. 1.7 договору №14, устаткування має використовуватись тільки для торгівельних марок, які належать ПАТ "Сан ІнБев Україна".

Положеннями п. 2.1.2 договору №14 встановлено обов`язок орендаря проводити контроль за експлуатацією устаткування суборендарем.

Згідно з п. 2.2 договору №14, суборендар, зокрема, зобов`язаний: встановити устаткування своїми силами та за свій рахунок, на місці погодженому з орендарем та розташувати у (на) ньому продукцію, згідно заздалегідь узгоджених стандартів; не передавати устаткування третій стороні без згоди на це орендаря; надавати у будь-який час безперешкодний доступ представників орендаря до устаткування, з можливістю його оглянути та перевірити стан належної експлуатації устаткування; у разі припинення поставок товару орендарем (припинення дії договору постачання), суборендар зобов`язаний упродовж трьох робочих днів повернути устаткування, попередньо узгодивши умови повернення устаткування з орендарем. Орендар інформує суборендаря про припинення договору (поставок товару) шляхом направлення листа суборендарю (п.5.2); під час проведення інвентаризації устаткування представником орендаря, суборендар зобов`язаний надати усе устаткування, яке йому було передано за цим договором, а також підписати акт інвентаризації та завірити його печаткою (особистим підписом у разі взагалі відсутності такої) у продовж п`яти робочих днів.

У відповідності до п.п. 2.2.13 договору №14 суборендар зобов`язаний на першу вимогу орендаря повернути устаткування відповідно до термінів і умов, встановлених в цьому договорі. В разі нецільового використання устаткування, несанкціонованого та неузгодженого з орендарем переміщення устаткування, експлуатації з порушенням технічних норм, перешкоди до допуску представників орендаря до устаткування, порушення термінів оформлення інвентаризаційних документів - даний договір автоматично вважається розірваним. У такому разі суборендар зобов`язаний повернути устаткування орендарю на протязі трьох робочих днів, попередньо узгодивши умови та час повернення устаткування.

Згідно з п.п. 3.1.2 та п.п. 3.1.3 договору №14, суборендар несе перед орендарем майнову відповідальність за: втрату або крадіжку устаткування, у розмірі його заставної вартості, вказаної в підписаних актах прийому-передачі (додаток №1); в разі не повернення або порушень термінів та умов повернення, а також повернення устаткування і рекламної продукції в несправному (пошкодженому) стані, орендар має право стягнути з суборендаря штраф у розмірі 100% заставної вартості устаткування.

За умовами п. 5.2 договору №14, сторони мають право на дострокове розірвання договору в разі не виконання однієї із сторін умов цього договору, повідомивши іншу сторону до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором, що виникли до моменту направлення вище зазначеного листа.

Умовами п. 5.3 договору №14 визначено, що термін дії договору - один рік з моменту підписання цього договору та можливістю пролонгації на кожен подальший рік, якщо жодна із сторін не виявила бажання розірвати договір шляхом письмового повідомлення іншої сторони за 30 днів до закінчення терміну договору.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору №14, позивач передав, а відповідач прийняв устаткування згідно переліку загальною заставною вартістю 66486,27 грн., про що сторонами підписано акти прийому-передачі від 22.02.2014р. (заставна вартість майна 13381,00 грн.), від 29.04.2014р. (заставна вартість майна 14859,16грн.), від 29.10.2014р. (заставна вартість майна 9819,31 грн.) та від 13.04.2015р. (заставна вартість майна 28426,80 грн.), в яких сторонами погоджено місце розташування устаткування та які є додатками до договору №1.

05.05.2016 року між ТОВ „Лузанівка» (дистриб`ютор) та ПП „Сізар-Н» (торгова точка) було укладено договір про експлуатацію обладнання №69, за умовами якого з метою підвищення обсягів продажу товару (торгові марки якого вказані в додатку до цього договору) дистриб`ютор зобов`язується за згодою компанії передавати торговій точці обладнання, а торгова точка зобов`язується експлуатувати таке обладнання для реалізації з його використанням виключно товару та відповідно до умов цього договору повернути таке обладнання дистриб`ютору або компанії в тому ж стані, в якому торгова точка отримувала таке обладнання з урахуванням його нормального зносу.

Відповідно до п. 1.3 договору №69, обсяги та кількість обладнання, яке необхідне торговій точці, визначається дистриб`ютором за погодженням компанії, в залежності від наявності обладнання у дистриб`ютора.

Згідно п. 2.1 договору № 69, обладнання для розливу пива з КЕГ передається дистриб`ютором торговій точці в комплекті за актами приймання-передачі. Склад кожного окремого комплекту обладнання, найменування обладнання та інші його характеристики (модель, серійний номер (за наявності) обладнання, вартість та кількість обладнання, що передається) узгоджується шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі обладнання. Акти приймання-передачі обладнання попередньо погоджуються компанією шляхом їх підписання уповноваженим представником компанії та скріплення печаткою компанії, і лише після цього підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. За відсутності описаного вище погодження компанії дистриб`ютор не мас права передавати торговій точці зазначене у відповідному акті обладнання, а торгова точка не має права приймати таке обладнання від дистриб`ютора. У випадку порушення умови про описане вище погодження компанії, дистриб`ютор та торгова точка повинні (кожен окремо) сплатити компанії штраф у розмірі вартості (відновної вартості) обладнання, переданого дистриб`ютором торговій точці з порушенням цієї умова, та повернути компанії таке обладнання. В разі необхідності дистриб`ютор передає торговій точці наявні у дистриб`ютора копії технічної документації, необхідної для експлуатації обладнання.

Пунктом 2.2 договору №69 визначено, що холодильне обладнання передасться дистриб`ютором торговій точці за актами приймання-передачі з вказівкою у них найменування, переліку, моделі, серійного номеру (за наявності), року виробництва обладнання, відновної вартості та кількості обладнання. Акти приймання-передачі обладнання торговій точці мають бути попередньо погоджені компанією у порядку, описаному в пункті 2.1 цього договору. У випадку порушення умови про описане погодження компанії, дистриб`ютор та торгова точка повинні (кожен окремо) сплатити компанії штраф у розмірі, описаному в пункті 2.1 цього договору, та повернути компанії таке обладнання.

Умовами п. 2.3 договору №69 передбачено, що торгово-рекламне обладнання передається дистриб`ютором торговій точці за актами приймання-передачі з вказівкою у них переліку, найменувань, моделі обладнання, відповідної вартості та кількості обладнання. Акти приймання-передачі обладнання торговій точці мають бути попередньо погоджені компанією у порядку, описаному в пункті 2.1 цього договору. У випадку порушення умови про описане погодження компанії, дистриб`ютор та торгова точка повинні (кожен окремо) сплатити компанії штраф у розмірі, описаному в пункті 2.1 цього договору, та повернути компанії таке обладнання.

Положеннями п. 3.1 договору №69 встановлено, що дистриб`ютор та компанія мають право здійснювати необмежений контроль за умовами утримання та експлуатації обладнання торговою точкою шляхом безпосередньої перевірки місць знаходження/експлуатації обладнання та порядку його експлуатації, шляхом проведення інвентаризації, шляхом направлення торговій точці відповідних запитів з вимогою про надання інформації і документів, підтверджуючих поточний стан обладнання, його наявності та умови його утримання, переміщення та експлуатації. Торгова точка зобов`язана негайно забезпечити компанії та/або дистриб`ютора, надати для ознайомлення всі наявні документи і інформацію відносно умов утримання обладнання і його експлуатації.

Передача дистриб`ютором обладнання торговій точці не зумовлює передачі права власності на нього. Власником обладнання залишається компанія (п. 3.2 договору №69).

Умовами п. 3.4 договору №69 визначено, що в разі пошкодження чи втрати обладнання або при виникненні загрози пошкодження чи втрати обладнання, торгова точка зобов`язана негайно припинити експлуатацію обладнання, протягом 2-х календарних днів з дня виникнення таких обставин письмово повідомити дистриб`ютора про такі обставини, а також вжити всіх заходів щодо запобігання нанесенню шкоди обладнанню чи його втрати.

У п. 3.5 договору №69 встановлено, що за пошкодження та/або втрату обладнання торгова точка несе відповідальність як перед дистриб`ютором, так і перед компанією.

Відповідно до п. 3.11 договору №69, торгова точка зобов`язана експлуатувати обладнання лише в тому місці, яке погоджене відповідним актом приймання-передачі обладнання.

За умовами п.4.1 договору №69, дистриб`ютор має право вбудь-який момент часу висунути торговій точці письмову вимогу про повернення обладнання дистриб`ютору. Така вимога є обов`язковою для виконання торговою точкою за умови, що вона містить погодження компанії у вигляді підпису уповноваженого представника компанії, скріпленого печаткою компанії. Торгова точка повинна виконати таку вимогу у вказаний у ній строк та зобов`язана повернути обладнання дистриб`ютору, який прибуває до торгової точки для отримання обладнання. В такому випадку повернення обладнання торговою точкою дистриб`ютору оформлюється актом приймання-передачі, який має бути до його підписання торговою точкою і дистриб`ютором попередньо погодженим компанією шляхом його підписання уповноваженим представником компанії та скріплення печаткою компанії. За відсутності описаного вище погодження компанії торгова точка не має права повертати дистриб`ютору зазначене у відповідному акті обладнання. У випадку порушення умови про описане вище погодження компанії дистриб`ютор та торгова точка повинні (кожен окремо) сплатити компанії штраф у розмірі вартості(відновної вартості) обладнання, повернутого торговою точкою дистриб`ютору з порушенням цієї умови.

Згідно положень п. 4.5 договору №69, обладнання, яке передане торговій точці, торгова точка зобов`язана повернути дистриб`ютору (а у випадках, передбачених цим договором - компанії) в стані, в якому воно було отримано з урахуванням його нормального зносу, протягом 3 календарних днів з моменту отримання вимоги про таке повернення. Вимога може бути подана письмово або засобами факсимільного зв`язку. В цьому випадку повернення обладнання торговою точкою дистриб`ютору оформлюється відповідним актом приймання-передачі між дистриб`ютором та торговою точкою, який в обов`язковому порядку має бути попередньо погоджений підписом уповноваженого представника компанії та скріплений печаткою компанії.

Відповідно до п. 4.6 договору №69, у випадку закінчення строку дії цього договору, припинення строку його дії, його розірвання, торгова точка повинна повернути дистриб`ютору обладнання протягом 3 календарних днів з дня закінчення строку дії цього договору, припинення строку його дії, його розірвання. В цьому випадку повернення обладнання торговою точкою дистриб`ютору оформлюється відповідним актом приймання-передачі між дистриб`ютором та торговою точкою, який в обов`язковому порядку має бути попередньо погоджений підписом уповноваженого представника компанії та скріплений печаткою компанії.

За умовами п. 5.2 договору №69, у випадку втрати обладнання, торгова точка повинна відшкодувати особі, якій має здійснюватись повернення втраченого обладнання (компанії або дистриб`ютору) вартість (відновну вартість) втраченого обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання, встановленої відповідним актом при йому-передачі обладнання.

У відповідності до п. 9.1 договору №69, строк дії цього договору - протягом 1 (одного) року з моменту підписання його всіма сторонами та погодження компанією. Якщо за 30 днів до дня закінчення строку дії договору жодна із сторін не надішле іншій стороні (або компанія не надішле обом сторонам) письмове повідомлення із підтвердженням закінчення строку дії договору у визначений договором день, цей договір вважається продовженим до кінця календарного року, наступного за роком, на який припадає день закінчення строку дії цього договору. Це правило про автоматичне продовження строку дії цього договору поширюється на всі наступні випадки закінчення строку його дії.

Згідно п. 9.2 договору №69, цей договір припиняє свою дію з дня припинення/розірвання договору дистрибуції, укладеного між компанією та дистриб`ютором, або з дня повернення торговою точкою визначеній відповідно до умов цього договору особі останнього обладнання, яке перебуває у володінні та/або експлуатації торгової точки.

На виконання умов договору №69 позивач передав, а відповідач прийняв обладнання згідно переліку загальною вартістю 45198,51 грн., про що сторонами підписано акт прийому-передачі від 05.05.2016 року із зазначенням місця розташування обладнання: вул. Преображенська, 23 Шаурмен.

03.06.2016 року між ТОВ „Лузанівка» (дистриб`ютор) та ПП „Сізар-Н» (торгова точка) було укладено договір про експлуатацію обладнання №UA_S_10_5003/256, за умовами якого з метою підвищення обсягів продажу товару (торгові марки якого вказані в додатку до цього договору) дистриб`ютор зобов`язується за згодою компанії передавати торговій точці обладнання, а торгова точка зобов`язується експлуатувати таке обладнання для реалізації з його використанням виключно товару та відповідно до умов цього договору повернути таке обладнання дистриб`ютору або компанії в тому ж стані, в якому торгова точка отримувала таке обладнання з урахуванням його нормального зносу.

При цьому, судом встановлено, що вказаний договір укладено на умовах аналогічних що й договір №69 від 05.05.2016 року

На виконання умов договору №UA_S_10_5003 від 03.06.2016 року позивач передав, а відповідач прийняв обладнання згідно переліку загальною вартістю 4575,92 грн., про що сторонами підписано акт прийому-передачі від 03.11.2016 року із зазначенням місця розташування обладнання: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 64-А, ресторан Містер Сендвіч.

Позивач вказує, що 21.11.2019р. ревізорами ТОВ «Лузанівка» було проведено перевірку, за насідками якої складений відповідний акт (а.с. 25), згідно якого передане устаткування за адресами поставки, вказаними у актах прийому-передачі, не було виявлено.

Зазначений факт обумовив нарахування позивачем штрафу в розмір 100% заставної вартості устаткування зазначеної в актах прийому-передачі від 22.02.2014р., 29.04.2014р., 29.10.2014р., 13.04.2015р., 05.05.2016р., 03.11.2016р. в розмірі 116260,70 грн.

26.11.2019 позивач направив відповідачу претензію від 21.11.2019р. №400, в якій вимагав сплатити вартість втраченого обладнання та штрафу у розмірі 100% відновної вартості, відповідна претензія була направлена відповідачу на адресу місцезнаходження зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю «Лузанівка» звернулось з відповідним позовом до Господарського суду Одеської області за захистом порушеного права з позовними вимогами про стягнення з відповідача заставної вартості втраченого устаткування у розмірі 116260,70 грн. та штрафу у розмірі 116260,70 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2016р. між позивачем та відповідачем, за погодженням з Публічним акціонерним товариством «Сан ІнБев Україна» було укладено договір про експлуатацію обладнання №69 відповідно до умов якого з метою підвищення обсягів продажу товару позивач передав відповідачу обладнання, а відповідач зобов`язався експлуатувати таке обладнання для реалізації з його використанням виключно товару та відповідно до умов цього договору повернути таке обладнання позивачу або компанії в тому ж стані, в якому відповідач отримав таке обладнання з урахуванням його нормального зносу.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту приймання-передачі від 05.05.2016р., підписаного та скріпленого печатками сторін, позивач передав, а відповідач прийняв для експлуатації обладнання на загальну суму 45198,51 грн.

Судом встановлено, що відповідно до Акту щодо встановлення факту фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання від 01.10.2019р., складеного ревізорами ТОВ «Лузанівка» , за результатами виходу за адресою узгодженого місця розташування обладнання, вказаною у акті прийому-передачі від 05.05.2016р. за договором №69 від 05.05.2016р., не виявлено. Фотофіксація відсутності обладнання за узгодженим його місце розташуванням додається, що ніяким чином не спростовано відповідачем.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вище встановлено судом, згідно п. 3.11 договору №69, торгова точка зобов`язана експлуатувати обладнання лише в тому місці, яке погоджене відповідним актом приймання-передачі обладнання.

За умовами п. 5.2 договору №69, у випадку втрати обладнання, торгова точка повинна відшкодувати особі, якій має здійснюватись повернення втраченого обладнання (компанії або дистриб`ютору) вартість (відновну вартість) втраченого обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання, встановленої відповідним актом прийому-передачі обладнання.

При цьому, на момент розгляду справи відповідачем не надано доказів належного виконання зобов`язань за договором №69 від 05.05.2016р. у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ „Лузанівка» про стягнення з відповідача 45198,51 грн. (відновна вартість обладнання за актом приймання-передачі від 05.05.2016р.) та 45198,51 грн. (штраф у розмірі 100% вартості обладнання (відновної вартості) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З аналогічних підстав вимоги ТОВ „Лузанівка» щодо стягнення з відповідача відновної вартості обладнання переданого за актом №10-6319 від 03.11.2016 року, згідно договору №UA_S_10_5003/256 від 03.06.2016р. у розмірі 4575,92 грн. та штрафу у розмірі 4575,92 грн. підлягають задоволенню.

З приводу вимог ТОВ „Лузанівка» заявлених щодо втрати обладнання за договором №14 від 22.01.2014 року суд зазначає таке:

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).

Як вище встановлено судом, згідно п.п. 2.2.13 п. 2.2 договору суборенди устаткування №14 від 22.01.2014р. передбачено, що суборендар зобов`язаний на першу вимогу орендаря повернути устаткування відповідно до термінів і умов, встановлених у договорі. В разі нецільового використання устаткування, несанкціонованого та не узгодженого з орендарем переміщення устаткування, експлуатації з порушенням технічних норм, перешкоди по допуску представників орендаря до устаткування, порушення термінів оформлення інвентаризаційних документів - даний договір автоматично вважається розірваним. У такому разі суборендар зобов`язаний повернути устаткування орендарю на протязі трьох робочих днів, попередньо узгодивши умови та час повернення устаткування.

Так, судом встановлено, що відповідно до Акту щодо встановлення факту фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання від 01.10.2019р., складеного ревізорами ТОВ «Лузанівка» , за результатами виходу за адресою узгодженого місця розташування обладнання, вказаною у відповідних актах прийому-передачі за договором №14 від 22.01.2014р., не виявлено. Фотофіксація відсутності обладнання за узгодженим його місце розташуванням додається, що ніяким чином не спростовано відповідачем. Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин, зазначених у акті перевірки від 01.10.2019 року.

За умовами п.п. 3.1.2 п. 3.1 договору №14 від 22.01.2014р. суборендар несе перед орендарем майнову відповідальність за втрату або крадіжку устаткування, у розмірі його заставної вартості, вказаної в підписаних актах прийому-передачі (додаток №1).

Водночас, відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 договору суборенди устаткування №14 від 22.01.2014 року, суборендар несе перед орендарем відповідальність, а саме, в разі неповернення або порушень термінів та умов повернення, а також повернення устаткування і рекламної продукції в несправному (пошкодженому) стані, орендар має право стягнути з суборендаря штраф у розмірі 100 % заставної вартості устаткування.

Отже, з огляду на обставину несанкціонованого та не узгодженого з орендарем переміщення устаткування, що підтверджується актом перевірки від 01.10.2019р., договір суборенди устаткування від 22.01.2014р. № 14 відповідно до підпункту 2.2.13 пункту 2.2 вважаються автоматично розірваним. Відтак, суборендар зобов`язаний був повернути устаткування орендарю на протязі трьох робочих днів, попередньо узгодивши умови та час повернення устаткування. Цей строк повинен обчислюватись з моменту коли було зафіксовано відповідне порушення договорів, а саме, з дати складання акту перевірки від 01.10.2019 року.

Оскільки відповідачем не був виконаний обов`язок із повернення устаткування протягом трьох робочих днів, строку, визначеного підпунктом 2.2.13 пункту 2.2 договору суборенди устаткування №14 від 22.01.2014р., у позивача виникло право на стягнення штрафу у розмірі 100 % заставної вартості устаткування відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 вказаного договору та заставної вартості відповідного майна на підставі п.п. 3.1.2 п. 3.1 договору.

Між тим, суд зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 66486,27 грн. та заставної вартості майна у розмірі 66486,27 грн. за договором №14 від 22.01.2014р. підлягають частковому задоволенню з огляду на таке:

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, як встановлено судом акт прийому-передачі від 22.02.2014р. (а.с. 13) складено до договору №14 від 22.02.2014 року, який у матеріалах справи відсутній. При цьому, з акту перевірки вбачається, що позивачем також здійснювалась перевірка наявності майна як за договором №14 від 22.01.2014р. так і за договором №14 від 22.02.2014 року, що свідчить про наявність окремих правовідносин щодо майна переданого за актом від 22.02.2014 року, які регулюються договором №14 від 22.02.2014 року.

Таким чином позивачем не доведено суду наявність обставин, які в силу умов укладеного між сторонами договору №14 від 22.01.2014р. є підставою автоматичного розірвання договору та повернення устаткування позивачу на протязі трьох робочих днів майна переданого за актом від 22.02.2014 року.

Отже, за відсутності відповідного договору у матеріалах справи суд позбавлений можливості надати оцінку правомірності заявлення позивачем вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 13381,00 грн. та стягнення заставної вартості вказаного майна у визначеному розмірі, в зв`язку з чим, у задоволенні вимог про стягнення заставної вартості майна переданого за актом від 22.02.2014 року та штрафу у розмірі 100% відповідної вартості визначеної актом від 22.02.2014 року, слід відмовити.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ „Лузанівка» та про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 205759,40 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3487,82 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених судом вимог.

З приводу вимог позивача про відшкодування йому витрат на послуги адвоката у розмірі 8000,00 грн. суд зазначає таке.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2019р. між адвокатським бюро „АБ Трусова Анатолія» та ТОВ „Лузанівка» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №01-01/19, предметом якого є надання юридичної допомоги замовнику в судових, контролюючих та правоохоронних органах, в підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

У відповідності до розділу 5 зазначеного вище договору, розмір гонорару виконавця при наданні правової допомоги, встановлюються в специфікаціях (додатках) до договору. Сплата замовником гонорару виконавцю здійснюється тільки після отримання рішення (яке набрало законної сили) суду на користь замовника. Акт прийому-передачі виконаних робіт підписується тільки після отримання замовником рішення суду на його користь, яке набрало законної сили.

Згідно додатку №12 до договору про надання правової допомоги №01-01/19 від 08.01.2019р. адвокатом надаються послуги: консультація клієнта, узгодження правової позиції - 2000,00 грн., збір доказів, підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Одеської області - 4000,00 грн.; орієнтовна кількість судових засідань за позовом про стягнення боргу вартістю 1000грн./засідання - 2000,00 грн.

На підтвердження статусу та повноважень адвоката Трусова Анатолія Сергійовича надано до суду свідоцтво серія ОД №003573 від 18.12.2018 року.

Враховуючи, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто без проведення судових засідань, частина витрат у розмірі - 2000,00 грн. (участь адвоката в засіданнях суду - орієнтовна), які заявлені до відшкодування у загальному розмірі витрат 8000,00 грн., є нереальними, а тому не підлягають відшкодуванню.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу, в силу приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України покладений саме на відповідача.

Однак, відповідачем будь-якої незгоди щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем не надано.

При цьому, суд зазначає, що позивачем доведено суду, що адвокатом надано послуги у розмірі 6000,00 грн., так в матеріалах справи містяться докази підготовлені адвокатом та додані до позовної заяви, підписаної адвокатом, чому передує узгодження позиції та консультація клієнта, в зв`язку з чим у сторін виникли зобов`язання щодо складання відповідного акту та з оплати послуг наданих адвокатом на відповідну суму, а строк виконання цих зобов`язань наступає після винесення рішення. За таких обставин, витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., з огляду на часткове задоволення судом позовних вимог, на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін.

Разом з тим, при здійсненні відповідних висновків, суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладену у додатковій постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 та Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Сізар-Н» (65026, м. Одеса, вул. Ольгіївська, буд. 7, кв. 3; код ЄДРПОУ 34738270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка» (адреса місцезнаходження: 65102, м. Одеса, пляж Лузанівка, кафе „Лузанівка» : адреса для листування: 65012, м. Одеса, а/с №47; код ЄДРПОУ 22481842) заставну вартість устаткування за договором №14 від 22.01.2014 року у розмірі 53105/п`ятдесят три тисячі сто п`ять/грн. 27 грн.; штраф за договором №14 від 22.01.2014 року у розмірі 100% заставної вартості устаткування у сумі 53105/п`ятдесят три тисячі сто п`ять/грн. 27 коп.; вартість (відновну вартість) втраченого обладнання за договором №69 від 05.05.2016 року у розмірі 45198/сорок п`ять тисяч сто дев`яносто вісім/грн. 51 коп.; штраф за договором №69 від 05.05.2016 року у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання у сумі 45198/сорок п`ять тисяч сто дев`яносто вісім/грн. 51 коп.; вартість (відновну вартість) втраченого обладнання за договором №UA_S_105003/256 від 03.06.2016 року у розмірі 4575/чотири тисячі п`ятсот сімдесят п`ять/грн. 92 коп.; штраф за договором №UA_S_105003/256 від 03.06.2016 року у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання у сумі 4575/чотири тисячі п`ятсот сімдесят п`ять/грн. 92 коп.

3.У задоволенні решти позову - відмовити.

4.Стягнути з Приватного підприємства „Сізар-Н» (65026, м. Одеса, вул. Ольгіївська, буд. 7, кв. 3; код ЄДРПОУ 34738270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка» (адреса місцезнаходження: 65102, м. Одеса, пляж Лузанівка, кафе „Лузанівка» : адреса для листування: 65012, м. Одеса, а/с №47; код ЄДРПОУ 22481842) 3086/три тисячі вісімдесят шість/грн. 72 коп. судового збору.

5.Стягнути з Приватного підприємства „Сізар-Н» (65026, м. Одеса, вул. Ольгіївська, буд. 7, кв. 3; код ЄДРПОУ 34738270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка» (адреса місцезнаходження: 65102, м. Одеса, пляж Лузанівка, кафе „Лузанівка» : адреса для листування: 65012, м. Одеса, а/с №47; код ЄДРПОУ 22481842) 5310/п`ять тисяч триста десять/грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 10 серпня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська