Рішення

від 10.08.2020 по справі 916/924/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/924/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6);

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку «Одесит» (65014, м. Одеса, Лідерсовський бульвар, буд. 9-А);

про стягнення 4216,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 02.04.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» вх. ГСОО №961/20 до відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку „Одесит» , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 4216,29 грн., з яких: 2760,37 грн. - пеня, 536,54 грн. - 3% річних та 919,38 грн. - інфляційні втрати, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №8170/1718-ТЕ-23 від 20.09.2017р., в частині своєчасної сплати вартості отриманого природного газу, що стало підставою для нарахування пені відповідно до п. 8.2 договору, а також нарахувань передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 07.04.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/924/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. 247-252 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, даною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також було роз`яснено право щодо звернення до суду у відповідний строк з клопотанням про призначення проведення справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала суду від 07.04.2020р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 17.04.2020р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року, позовну заяву НАК „Нафтогаз України» , відповідно до ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 12.05.2020 року позивачем 20.05.2020 року було надіслано заяву про усунення недоліків позовної заяви вх. ГСОО №12874/20, згідно якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки та зазначено, що вірним найменуванням відповідача є Об`єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку «Одесит» .

Ухвалою суду від 22.05.2020 року, враховуючи усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, в порядку ч. 12 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено здійснення розгляд справи, про що сторін повідомлено, шляхом надіслання відповідної ухвали суду.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі та ухвала про продовження здійснення подальшого розгляду справи, в порядку ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, були надіслані в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

При цьому, суд зазначає, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Із змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи «Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» , „Адресат відсутній за вказаною адресою» суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Між тим з урахуванням п. 4 розділу Х „Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України в редакціях Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX та Закону України від 18.06.2020 р. N 731-IX, з урахуванням продовження строку розгляду справи по суті та строку для подання відзиву на строк дії карантину, строк розгляду справи по суті у даному проваджені було продовжено.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, 20.09.2017 року між ПАТ „НАК „Нафтогаз України» , яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (надалі - постачальник) та Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку „Одесит» (надалі - споживач) укладено договір постачання природного газу №8170/1718-ТЕ-23 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У відповідності до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2017 року по 31.03.2018 року (включно) природний газ обсягом до 260 тис.куб.м.

За умовами п.3.1 договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Пунктом 5.2 договору, зокрема, визначено до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 5930,40 грн.

Згідно п.6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.

Пунктом 10.3 договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Згідно положень розділу 12, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 року до 31.03.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

11.01.2018 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №1 до договору №8170/1718-ТЕ-23, згідно якої вони виклали, зокрема, п. 8.2 та п. 8.3 договору в новій редакції, а саме: „8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256» . „8.3. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором» .

18.04.2018 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №2 до договору №8170/1718-ТЕ-23, згідно якої вони доповнили п. 2.1 договору наступного змісту: „Постачальник передає споживачу з 01.04.2018 року по 31.05.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 49,9 тис.куб.м. Крім того, зазначеною додатковою угодою було погоджено строк дії договору з 01.10.2017р. по 31.05.2018р. (включно) в частині реалізації природного газу, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Аналогічні за змістом додаткові угоди №3-5 (а.с.23-25) були укладені між сторонами на період з 01.06.2018 по 31.07.2018 - орієнтовний обсяг природного газу до 17,8 тис.куб.м.; 01.08.2018 по 31.08.2018 (включно) - орієнтовний обсяг природного газу до 14,9 тис.куб.м.; 01.09.2018 по 30.09.2018 (включно) - орієнтовний обсяг природного газу до 9,9 тис.куб.м..

На виконання умов договору №8170/1718-ТЕ-23 від 20.09.2017 року між сторонами у справі було складено 31.10.2017р. акт приймання-передачі природного газу у жовтні 2017 року на суму 64137,28 грн., 30.11.2017р. акт приймання-передачі природного газу у листопаді 2017 року на суму 130955,09 грн., 31.12.2017р. акт приймання-передачі природного газу у грудні 2017 року на суму 172378,93 грн., 31.01.2018р. акт приймання-передачі природного газу у січні 2018 року на суму 176666,62 грн., 28.02.2018р. акт приймання-передачі природного газу у лютому 2018 року на суму 179987,64 грн., 31.03.2018р. акт приймання-передачі природного газу у березні 2018 року на суму 190893,65 грн., 30.04.2018р. акт приймання-передачі природного газу у квітні 2018 року на суму 63259,57 грн., 31.05.2018р. акт приймання-передачі природного газу у травні 2018 року на суму 26479,24 грн., 30.06.2018р. акт приймання-передачі природного газу у червні 2018 року на суму 20442,08 грн., 31.07.2018р. акт приймання-передачі природного газу у липні 2018 року на суму 19860,91 грн., 31.08.2018р. акт приймання-передачі природного газу у серпні 2018 року на суму 19463,57 грн. та 30.09.2018р. акт приймання-передачі природного газу у вересні 2018 року на суму 22369,46 грн.

Як вбачається із розрахунку позивача, відповідач несвоєчасно розрахувався за поставлений газ, так вартість поставленого газу у жовтні 2017 року була сплачена 09.01.2018 року, вартість поставленого газу у листопаді 2017 року була сплачена 09.01.2018 року, вартість поставленого газу у грудні 2017 року була сплачена 26.02.2018 року, вартість поставленого газу у січні 2018 року була сплачена 28.03.2018 року, вартість поставленого газу у лютому 2018 року була сплачена 24.04.2018 року вартість поставленого газу у березні 2018 року була сплачена 25.05.2018 року, вартість поставленого газу у квітні 2018 року була сплачена 19.06.2018 року, вартість поставленого газу у травні 2018 року була сплачена 08.08.2018 року, вартість поставленого газу у червні 2018 року була сплачена 08.08.2018 року, вартість поставленого газу у липні 2018 року була сплачена 08.10.2018 року, вартість поставленого газу у серпні 2018 року була сплачена 08.10.2018 року та вартість поставленого газу у вересні 2018 року була сплачена 11.06.2019 року, що ніяким чином не спростовано відповідачем.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач у встановлений договором строк не здійснив у повному обсязі сплату вартості фактично отриманого газу у жовтні-грудні 2017 року та січні-липні 2018 року за договором №8170/1718-ТЕ-23 від 20.09.2017 року.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 919,38 грн. (а.с.26, 28-29) нарахованих на зобов`язання по сплаті вартості природного газу за жовтень 2017 року, липень та вересень 2018 року, вважає його вірним та обґрунтованим.

Отже, загальна сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача становить 919,38 грн.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вище встановлено судом, згідно положень п. 6.1 договору №8170/1718-ТЕ-23 від 20.09.2017 року, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Отже, останнім днем виконання зобов`язання відповідачем є 25-те число місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 536,54 грн. окремо щодо кожного акту приймання-передачі з яких допущено прострочення платежу, встановив його помилковість в частині нарахування відсотків річних за зобов`язаннями за серпень та вересень 2018 року, а саме в частині визначення правомірного періоду для здійснення відповідних нарахувань, оскільки позивачем не враховано положення ст. 253 Цивільного кодексу України щодо перебігу строку виконання зобов`язання відповідачем, в зв`язку з чим суд за допомогою системи „Ліга-Закон» здійснив власний розрахунок 3% річних за зобов`язаннями за серпень та вересень 2018 року та встановив, що їх розмір становить 81,44 грн. (19,20 +62,24 = 81,44). В решті частини розрахунок 3% річних, здійснений позивачем є вірним.

Розрахунок 3% річних за зобов`язаннями за серпень, вересень 2018 року

Сума боргуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 19463,57 26.09.2018-07.10.2018 12 3% 19,20 3321,46 26.10.2018-10.06.2019 228 3% 62,24

Отже, загальний розмір 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 534,66 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно ч. 2 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2760,37 грн., з урахуванням положень п. 8.2 договору №8170/1718-ТЕ-23, окремо щодо кожного акту приймання-передачі з яких допущено прострочення платежу, встановив, що позивач допустився помилки аналогічної, що й при здійсненні розрахунку 3% річних за зобов`язанням за серпень та вересень 2018 року, в зв`язку з чим суд зробив власний розрахунок пені за відповідними зобов`язаннями, згідно якого сума пені нарахованих за зобов`язаннями за серпень 2018 року становить 97,90 грн. (правомірний період нарахування 26.09.2018-07.10.2018) та за вересень 2018 року - 252,01 грн. (правомірний період нарахування 26.10.2018-24.04.2019), в іншій частині розрахунок позивача є вірним.

Отже, загальний розмір пені, що підлягають стягненню з відповідача становить 2750,82 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог НАК „Нафтогаз України» та стягнення з відповідача пені у розмірі 2750,82 грн., 3% річних у розмірі 534,66 грн. та інфляційних втрат у розмірі 919,38 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. покладаються на відповідача та позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку «Одесит» (65014, м. Одеса, Лідерсовський бульвар, буд. 9-А; код ЄДРПОУ 32428532) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 2750/дві тисячі сімсот п`ятдесят/грн. 82 коп. пені, 534/ п`ятсот тридцять чотири/грн. 66 коп. 3% річних та 919/дев`ятсот дев`ятнадцять/грн. 38 коп. інфляційних.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку «Одесит» (65014, м. Одеса, Лідерсовський бульвар, буд. 9-А; код ЄДРПОУ 32428532) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 2095/дві тисячі дев`яносто п`ять/грн. 69 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку ст. 256 ГПК України..

Рішення підписано 10 серпня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська