Рішення

від 10.08.2020 по справі 916/771/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/771/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська кабельна компанія» (65005, м. Одеса, вул. Хмельницька, буд. 26/2);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Симплекс-С» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 115, оф. 519);

про стягнення 28464,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 23.03.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська кабельна компанія» до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява вх. ГСОО №807/20 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Симплекс-С» , в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 28464,57 грн., з яких: 17001,04 грн. - основна заборгованість зі сплати орендної плати, 2643,32 грн. - пеня, 319,69 грн. - 3% річних та 8500,52 грн. - штраф, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна №777701/05 (ч) від 19.07.2018 року та наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 17001,04 грн., на яку позивачем здійснено нарахування 3% річних, згідно до ст. 625 ЦК України, та штрафних санкцій на підставі п. 7.4 договору, про стягнення яких позивач і звернувся з відповідним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/771/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. 247-252 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, даною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також було роз`яснено право щодо звернення до суду у відповідний строк з клопотанням про призначення проведення справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала суду від 30.03.2020р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 07.04.2020р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

При цьому, суд зазначає, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

28.05.2020 року до суду від позивача надійшла заява вх. ГСОО №13741/20, згідно якої позивач звертає увагу суду на те, що у позовній заяві допущено помилку, в зв`язку з чим просить суд вважати вірним, що заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за 4 місяці, виникла саме в період з 05.08.2019р. по 31.11.2019р. та складає: 4250,26*4= 17001,04 грн. Також, у даній заяві позивачем зазначено, що дата початку розрахунку - 05.08.2019р. вказана у відповідних розрахунках пені та відсотків річних.

Обставини щодо здійснених позивачем помилок, з урахуванням зазначеної вище заяви Були прийняті судом до розгляду, оскільки при цьому не відбулось зміни підстав та розміру позовних вимог.

Із змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення, яке направлялось судом відповідачу було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи «Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» та „Адресат відсутній за вказаною адресою» , суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Між тим з урахуванням п. 4 розділу Х „Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України в редакціях Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX та Закону України від 18.06.2020 р. N 731-IX, з урахуванням продовження строку розгляду справи по суті та строку для подання відзиву на строк дії карантину, строк розгляду справи по суті у даному проваджені було продовжено.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено матеріалами справи 19.07.2018р. між ТОВ „Українська кабельна компанія» (орендодавець) та ТОВ „Симплекс-С» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №777701/5 (ч) (надалі - договір), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає нерухоме майно у користування за плату на певний строк, а саме, нежитлове приміщення, що знаходиться на п`ятому поверсі десятиповерхового адміністративно-побутового корпусу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115, загальною площею 25 м.кв.

Із змісту п. 5.1 договору вбачається, що передача та повернення майна оформляється актом приймання-передачі. Майно вважається переданим у користування або повернутим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна.

За умовами п. 6.1, термін дії договору: з моменту підписання акту прийому-передачі і до 31.12.2018 року включно.

28.12.2018 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №1 до договору нерухомого майна №777701/5 (ч) від 19.07.2018 року, згідно якої внесли зміни у договір, а саме: „п. 3.1. За користування майном орендар сплачує орендодавцю платню у розмірі 3541,98 грн. плюс ПДВ 20%, а всього 4250,26 грн. в місяць»» „п. 4.2. В оренду плату входять експлуатаційні та комунальні витрати орендодавця, пов`язані з утриманням приміщення, крім витрат на електроенергію та опалення. Витрати на електроенергію компенсуються окремо щомісяця, на підставі показань приладів обліку електроенергії згідно рахунку орендодавця. Витрати на опалення компенсуються щомісячно орендарем згідно розрахунку орендодавця. Вказані витрати повинні бути компенсовані орендарем згідно рахунків і розрахунків на протязі п`яти днів з моменту їх отримання» ; „6.1. Термін дії договору: з дати передачі нерухомого майна орендарю згідно акту і до 31.12.2019 року включно.»

У відповідності до п. 4 договору, дана угода набирає чинності з 01.01.2019р. і діє на протязі терміну дії договору.

Як вбачається із змісту договору №4-290518/1 від 29.05.2018р., за своєю правовою суттю вказаний договір відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно до ч.ч.1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов договору оренди №777701/5 (ч) від 19.07.2018р. ТОВ „Українська кабельна компанія» передало, а орендар - ТОВ „Симплекс-С» прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 25 м 2 , що знаходиться на п`ятому поверсі адміністративного корпусу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115, що вбачається із наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі приміщення від 23.07.2018р. (а.с. 24).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як стверджує позивач, за фактично надані послуги у строк встановлений договором відповідач не розрахувався, в зв`язку з чим, за підрахунком позивача, згідно даних бухгалтерії позивача станом на 31.12.2019 року відповідач не сплатив орендну плату за чотири місяці - серпень, вересень, жовтень та листопад 2019 року, за відповідачем рахується заборгованість за договором №777701/5 (ч) від 19.07.2018р. у розмірі 17001,04 грн. (4250,26*4 = 17001,04 грн.).

Як вище встановлено судом, на виконання умов укладеного договору №777701/5 (ч) від 19.07.2018р. відповідач в межах умов договору оренди нерухомого майна взяв на себе зобов`язання по сплаті орендної плати, яку той сплачує за користування майном переданим в оренду відповідно до договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення п. 3.3 договору, відповідач не здійснив авансування орендної плати до п`ятого числа місяця, що проплачується, що ніяким чином не спростовано відповідачем.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, в порушення вимог ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату грошових коштів у спірній сумі, як і не спростовано наявності заборгованості за серпень-листопад місяці 2019 року у розмірі 17001,04 грн. за договором №777701/5 (ч) від 19.07.2018р.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами договору №777701/5 (ч) від 19.07.2018р., а саме не здійснив сплату орендної плати за період з серпня по листопад 2019 року включно, в зв`язку з чим, на момент розгляду справи за ним рахується заборгованість у сумі 17001,04 грн.

При цьому, суд зазначає, що жодною із сторін чинність договору оренди №777701/5 (ч) від 19.07.2018р., у спірний період не заперечувалась, що в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України приймається судом.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Українська кабельна компанія» в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди №777701/5 (ч) від 19.07.2018р. за серпень-листопад 2019 року включно у розмірі 17001,04 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 319,69 грн., окремо щодо кожного місяця за спірний період, нарахованих по 20.03.2020 року встановив, що позивач допустив помилки при здійсненні відповідного розрахунку, а саме невірно визначив правомірний період з якого мають нараховуватись відсотки річні та розмір суми заборгованості у відповідний період, в зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок 3% річних та встановив, що їх розмір становить 255,40 грн.

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 4250.26 (зобов`язання за вересень місяць) 05.08.2019 - 20.03.2020 229 3 % 79.92 4250.26 (зобов`язання за жовтень місяць) 05.09.2019 - 20.03.2020 198 3 % 69.09 4250.26 (зобов`язання за листопад місяць) 05.10.2019 - 20.03.2020 168 3 % 58,61 4250.26 (зобов`язання за грудень місяць) 05.11.2019 - 20.03.2020 137 3 % 47.78 Всього: - - - 255,40 Таким чином загальний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 255,40 грн.

За умовами п. 7.4 договору, орендна плата та інші платежі, що випливають з цього договору перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з орендаря відповідно до чинного законодавства. Орендодавець, у разі прострочення перерахування орендної плати або інших платежів випливають із цього договору, має право нарахувати пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) і стягувати її з орендаря. Пеня нараховується за весь період порушення зобов`язання.

У разі невнесення орендної плати протягом двох місяців і більше орендар, крім пені встановленої цим пунктом зобов`язаний виплатити орендодавцю штраф в сумі, що дорівнює дворазової орендній платі встановленої цим договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі 2643,32 грн., нарахованої по 05.02.2020 року, встановив його помилковість в частині визначення правомірного періоду нарахування та визначення суми заборгованості у відповідний період, в зв`язку з чим за допомогою системи „Ліга закон» здійснив власний розрахунок пені, згідно якого загальний розмір пені становить 1466,46 грн.

Розрахунок пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 4250,26 05.08.2019 - 05.09.2019 32 17.0000 % 0.093 % 126.69 06.09.2019 - 24.10.2019 49 16.5000 % 0.090 % 188.29 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15.5000 % 0.085 % 176.88 13.12.2019 - 30.01.2020 49 13.5000 % 0.074 % 154.06 31.01.2020 - 05.02.2020 6 11.0000 % 0.060 % 15.33 Всього за зобов`язаннями за серпня 661,25 4250.26 05.09.2019 - 05.09.2019 1 17.0000 % 0.093 % 3.96 06.09.2019 - 24.10.2019 49 16.5000 % 0.090 % 188.29 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15.5000 % 0.085 % 176.88 13.12.2019 - 30.01.2020 49 13.5000 % 0.074 % 154.06 31.01.2020 - 05.02.2020 6 11.0000 % 0.060 % 15.33 Всього за зобов`язаннями за вересень 538,52 4250.26 05.10.2019 - 24.10.2019 20 16.5000 % 0.090 % 76.85 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15.5000 % 0.085 % 176.88 13.12.2019 - 30.01.2020 49 13.5000 % 0.074 % 154.06 31.01.2020 - 05.02.2020 6 11.0000 % 0.060 % 15.33 Всього за зобов`язаннями за жовтень 423,12 4250.26 05.11.2019 - 12.12.2019 38 15.5000 % 0.085 % 137.17 13.12.2019 - 30.01.2020 49 13.5000 % 0.074 % 154.06 31.01.2020 - 05.02.2020 6 11.0000 % 0.060 % 15.33 Всього за зобов`язаннями за листопад 306,56 Всього: 1929,45

Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 1929,45 грн.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 8500,52 грн. (а.с. 3), здійснений позивачем на підставі п.7.4 укладеного між сторонами договору, вважає його вірним та обґрунтованим.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Українська кабельна компанія» та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 17001,04 грн., штрафу у розмірі 8500,52 грн., пені у розмірі 1929,45 грн. та 3% річних у розмірі 255,40 грн.

При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Симплекс-С» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 115, оф. 519; код ЄДРПОУ38574991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська кабельна компанія» (65005, м. Одеса, вул. Хмельницька, буд. 26/2, код ЄДРПОУ 31595602) 17001/сімнадцять тисяч одна/ грн. 04 коп. основної заборгованості, 8500/вісім тисяч п`ятсот/грн. 52 коп. штрафу, 1929/одна тисяча дев`ятсот двадцять дев`ять/ грн. 45 коп. пені та 255/двісті п`ятдесят п`ять/грн. 40 коп. 3% річних.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Симплекс-С» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 115, оф. 519; код ЄДРПОУ38574991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська кабельна компанія» (65005, м. Одеса, вул. Хмельницька, буд. 26/2, код ЄДРПОУ 31595602) 2045/дві тисячі сорок п`ять/грн. 25 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 10 серпня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська