Рішення

від 10.08.2020 по справі 120/1713/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 серпня 2020 р. Справа № 120/1713/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Калинівської міської ради, державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Калинівської міської ради (далі - відповідач 1), державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації (далі - відповідач 2). Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення 53-ої сесії 7-го скликання Калинівської міської ради від 18 вересня 2019 року № 156; зобов`язати державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації провести державну реєстрацію в Державному реєстрі прав власності припинення речового права на нерухоме майно та Державному реєстрі прав власності припинення речового права на земельну ділянку площею 0,4846 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0162, та земельну ділянку площею 0,0050 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0161, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що на виконання рішення Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року № 85, останньою було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок по АДРЕСА_1 , виготовлення якої доручено ФОП ОСОБА_2 . Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року, яке набуло законної сили, було скасовано зазначене рішення органу місцевого самоврядування, яке стало підставою для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок та виділення позивачу в оренду земельної ділянки площею 0,0050 га. У той же час, Калинівською міською радою, 18 вересня 2019 року прийнято рішення № 156 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, передачу земельної ділянки площею 0,0050 га в оренду терміном на 5 років з подальшим правом викупу ФОП ОСОБА_1 " Вказаним рішенням орган місцевого самоврядування затвердив право позивача на оплатне, строкове користування земельною ділянкою розміром 0,0050 га, необхідною для використання та обслуговування належного йому на праві власності заправного комплексу. Позивач не погоджується з рішенням відповідача 1 № 156 від 18 вересня 2019 року, вважає його протиправним та таким що підлягає скасуванню, оскільки визнання протиправним та скасування судом рішення Калинівської міської ради № 85 від 16 травня 2019 року фактично "обнуляє" чинність самої технічної документації. Таким чином, на переконання позивача, наявність судового рішення, яким фактично скасовано дозвіл на розробку та виготовлення технічної документації, виключає правомірність рішення органу владних повноважень, про затвердження цієї технічної документації. Вважає, що у даному випадку таким рішенням є рішення відповідача 1 № 156 від 18 вересня 2019 року.

Окрім того сторона позивача у позові зазначає, що "Технічне завдання" містить некоректну інформацію та суперечливі дати, які дають підстави для сумніву у достовірності термінів та строків її виконання (затвердження документації відбулось до дати його фактичного складення). Поряд із цим позивач звертає увагу суду, що "Технічне завдання" та низка інших документів у складі технічної документації, засвідчено двома печатками, а саме: печаткою ФОП ОСОБА_2 та Сертифікованого інженера землевпорядника Державного агентства земельних ресурсів України ОСОБА_2 . У той же час відповідно даних реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, юридична особа - Державного агентства земельних ресурсів України припинено з 12 квітня 2017 року. А відтак, позивач вважає, що під час прийняття оскаржуваного рішення щодо затвердження технічної документації, відповідач 1 не виконав свого обов`язку щодо перевірки та надання оцінки даній документації, внаслідок чого було прийнято неправомірне рішення.

Ухвалою від 22 квітня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків останньої.

06 травня 2020 року до суду було подано заяву про усунення недоліків.

15 травня 2020 року представником позивача було подано додаткові пояснення до заяви про усунення недоліків, у яких позивач просить залучити до участі у справі в якості відповідача - Відділ надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації.

Ухвалою від 20 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику сторін.

Ухвалою від 04 червня 2020 року було задоволено заяву представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін від 03 червня 2020 року та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін і призначено судове засідання у справі на 24 червня 2020 року.

17 червня 2020 року через систему "Електронний суд" стороною позивача було подано заяву про вступ у справу як представника адвоката Левицької-Корчун В.І.

Ухвалою від 26 червня 2020 року було задоволено клопотання відповідача 1 від 23 червня 2020 року про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд останньої на 08 липня 2020 року.

06 липня 2020 року представником Калинівської міської ради до суду було подано відзив на позовну заяву, у якому зазначається, що позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає відхиленню. Позиція відповідача 1 обґрунтовується тим, що бажана позивачем земельна ділянка площею 4348,0 кв.м. має неіснуючий кадастровий номер 0521610100:01:050:0054, адже була поділена на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 0521610100:01:050:0161 (площа: 0,0050 га) та 0521610100:01:050:0162 (площа: 0,4846 га). Враховуючи зазначене, на думку представника відповідача 1, земельна ділянка, яку бажає викупити позивач, не сформована як об`єкт цивільних прав, а тому не може бути надана йому для викупу. Щодо питання засвідчення технічної документації двома печатками, то представник Калинівської міської ради зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення. На думку відповідача 1, під час проведення даної процедури до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру перейшла вся сукупність прав та обов`язків попередньої державної установи, а тому твердження позивача про те, що технічна документація із землеустрою підписана не уповноваженою особою не відповідає дійсності.

Таким чином, зазначає, що Калинівська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб як визначено частиною 2 статті 19 Конституції України, а тому просить відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1

07 липня 2020 року Відділом надання адміністративних послух Калинівської районної державної адміністрації було подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача 2 просить відмовити у задоволенні позову в частині зобов`язання державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації провести державну реєстрацію в Державному реєстрі прав власності припинення речового права на нерухоме майно та Державному реєстрі прав власності припинення речового права на земельну ділянку площею 0,4846 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0162, та земельну ділянку площею 0,0050 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0161, адже на думку відповідача 2, це призведе до порушення прав позивача та судове рішення не можливо буде виконати через відсутність державного реєстратора відділу.

Водночас суд зазначає, що відзив відповідача 2 не відповідає вимогам, визначених частинами 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: не містить доказів направлення останнього іншим учасникам справи.

Ухвалою від 08 липня 2020 року задоволено заяву представника позивача про відкладення розгляду справи та призначено наступне судове засідання на 15 липня 2020 року.

09 липня 2020 року представником позивача до суду було подано відповідь на відзив Калинівської міської ради, у якій адвокат зазначає, що доводи відповідача щодо несформованості земельної ділянки, яку має намір викупити позивач є маніпуляцією, адже така земельна ділянка може бути сформована та присвоєно їй кадастровий номер, виключно після виготовлення проекту землеустрою, окрім того стаття 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не місить у своєму переліку вимоги щодо надання заявником кадастрового номеру земельної ділянки, яку він має намір викупити. Відхиляє представник позивача і доводи відповідача 1 щодо відповідності технічної документації, яка була виготовлена ФОП ОСОБА_2 , вимогам закону, адже аргументи, наведені у відзиві, не підтверджуються нормами чинного законодавства та є хибними.

13 липня 2020 року представник позивача подала заяву, в якій просить не враховувати доводи та аргументи відповідача 2, вказуючи на те, що, поданий відділом надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації відзив не містить доказів його направлення іншим учасникам справи. Окрім того, на думку сторони позивача, у відзиві відсутні будь-які доречні аргументи щодо спростування доводів позивача про незаконність оскаржуваного рішення.

15 липня 2020 року у судовому засіданні представники позивача повторно просили не приймати до уваги відзив відповідача 2 та зазначили про те, що ФОП ОСОБА_1 не може належним чином користуватись та розпоряджатись своїм майно через протиправні дії відповідача 1, яким було прийнято рішення № 85 від 16 травня 2019 року, яке визнано протиправним та скасовано постановою Вінницького окружного суду від 22 листопада 2019 року та рішення № 156 від 18 вересня 2019 року, яке є предметом розгляду у даній справі.

У свою чергу представник відповідача 1 проти позову заперечував та зазначив, що позиція Калинівської міської ради викладена у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні оголошено перерву з метою надання стороною позивача розрахунку витрат на правову допомогу. Наступне судове засіданні у справі призначено на 03 серпня 2020 року.

17 липня 2020 року представником позивача подано заяву, у якій остання просить стягнути з Калинівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

22 липня 2020 року представником відділу надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації було подано клопотання про розгляд справи без участі представника відділу.

03 серпня 2020 року представник позивача подала клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 03 серпня 2020 року, без участі представників сторони позивача у письмовому провадженні та зазначила, що позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у строк, встановлений законом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За визначенням п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив, що позивач є власником об`єкта нерухомого майна заправного пункту з будинком оператора, заправними ємностями, резервуаром, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Вказане майно придбане позивачем на підставі договору купівлі продажу від 22 липня 1992 року, який визнано дійсним рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2004 року у справі № 2-405/2004. Цим рішенням за позивачем також визнано право власності на зазначений заправний пункт, що стало підставою для оформлення реєстраційного посвідчення № 92 від 25 квітня 2005 року.

Також судом встановлено, що зазначене нерухоме майно до прийняття оспорюваного рішення знаходилося на земельній ділянці площею 0,4996 га з кадастровим номером 0521610100:01:050:0054, комунальної форми власності, для комерційного використання, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

16 листопада 2017 року позивач звернувся до Калинівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу та на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,4348 га по АДРЕСА_1 , в межах земельної ділянки площею 0,4996 га з кадастровим номером 0521610100:01:050:0054. У заяві позивач зазначив, що на вказаній земельній ділянці розташоване його майно, а саме будівля АЗС з допоміжними елементами (ємностями, резервуаром). З метою визначення меж та площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування заправного пункту, позивач звернувся до ТОВ "Строймонтаж ЛТД" (державна ліцензія АВ № 589572) та замовив обґрунтування меж та площі земельної ділянки. Згідно з наданим цією організацією обґрунтуванням, для нормального функціонування об`єкту АЗС при дотриманні всіх необхідних протипожежних та санітарних норм площа використання земельної ділянки складає 4348,0 кв.м. Наведене обґрунтування було додано позивачем до заяви.

Оскільки відповідачем 1 так і не було прийнята рішення щодо заяви позивача, 02 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_1 ще раз звернувся до Калинівської міської ради з заявою, в якій повторно просив прийняти рішення щодо надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з метою викупу.

У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Калинівської міської ради, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_1 та зобов`язати Калинівську міську раду на найближчій сесії розглянути відповідну заяву позивача з прийняттям рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 120/4391/18-а позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Калинівської міської ради, яка полягає у не прийняті на черговій сесії ради у встановлений Земельним кодексом України строк рішення за наслідками розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Як зазначає позивач, саме під час розгляду вищевказаної справи йому стало відомо про прийняття відповідачем рішення № 85 від 16 травня 2019 року, яким:

1. відмовлено ФОП ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для комерційного використання (обслуговування АЗС) площею 0,4348 га по АДРЕСА_1 та проведення її експертної грошової оцінки;

2. вирішено виготовити технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності на території Калинівської міської об`єднаної територіальної громади в АДРЕСА_1 площею 0,4896 га з кадастровим номером 0521610100:01:05060154 на окремі земельні ділянки площами 0,4846 га та 0,0050 га з метою подальшої передачі в оренду позивачу земельної ділянки площею 0,0050 га (підстава: реєстраційне посвідчення на право власності будівлі заправного пункту площею 13,2 кв.м, реєстровий № 92 від 25 квітня 2005 року);

3. міському голові надано дозвіл на укладення угоди (договору) з суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт, про виготовлення вищевказаної документації;

4. фінансовому управлінню Калинівської міської ради доручено передбачити кошти в місцевому бюджеті на виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності в АДРЕСА_1 площею 0,4896 га з кадастровим номером 0521610100:01:05060154.

Зазначене рішення відповідача 1 ФОП ОСОБА_1 оскаржив до суду, за результатами розгляду справи № 120/3010/19-а було прийнято рішення від 22 листопада 2019 року, яким адміністративний позов задоволено повністю. Суд визнав протиправним та скасував рішення 51-ої сесії 7-го скликання Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року № 85 та зобов`язав Калинівську міську раду у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки цієї земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення комерційне використання, та прийняти рішення відповідно до вимог ч. 3, 5 ст. 128 Земельного кодексу України. Дане судове рішення залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року.

На виконання рішення Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року № 85 відповідачем 1, 18 вересня 2019 року прийнято рішення № 156 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, передачу земельної ділянки площею 0,0050 га в оренду терміном на 5 років з подальшим правом викупу ФОП ОСОБА_1 "

У вказаному рішенні Калинівська міська рада вирішила:

1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок згідно списку:

заявник - Калинівська міська рада: земельна ділянка № 1 - 0,4846 га (0521610100:01:050:0162) АДРЕСА_1 ; земельна ділянка № 2 - 0,0050 га (0521610100:01:050:0161)

АДРЕСА_2. 2 . Надати ФОП ОСОБА_1 в оренду терміном на 5 років з подальшим правом викупу земельну ділянку № 2 згідно з вищезазначеного списку.

3. Встановити ФОП ОСОБА_1 річну орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0050 га. (кадастровий номер 0521610100:01:050:0161) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в м. Калинівка по віл. Нова 6а.

4. Доручити міському голові підписати договір оренди землі з ФОП ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства та на умовах, визначених у підпунктах 1,2,3 цього рішення.

5. ФОП ОСОБА_1 здійснити державну реєстрацію права оренди на вищевказану земельну ділянку в установленому законом порядку.

6. Зобов`язати ФОП ОСОБА_1 виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 ЗК України.

7. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань благоустрою, житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища (голова комісії - Сопін А.М.).

Позивач вважає вказане рішення протиправним і таким, що прийняте з порушенням вимог закону, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Водночас порядок набуття та реалізації права на землю громадянами встановлений у розділі IV Земельного кодексу України.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок продажу земельних ділянок державної або комунальної власності на підставі цивільно-правових договорів врегульований главою 20 розділі IV Земельного кодексу України. Зокрема, частина першою, другою статті 127 ЗК України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Перелік підстав для відмови в продажу земельної ділянки є вичерпним та закріплений законодавцем у частині 5 статті 128 ЗК України.

При цьому суд зауважує, що під час розгляду справи № 120/3010/19-а один із основних аргументів позивача на підтримку заявлених позовних вимог полягав саме у тому, що Калинівська міська рада прийняла рішення № 85 від 16 травня 2019 року, яким відмовила позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4348 га в АДРЕСА_1 та проведення її експертно-грошової оцінки. Натомість, відповідач 1 самовільно вирішив надати ФОП ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 0,0050 га для обслуговування належного позивачу нерухомого майна, тоді як позивач з відповідною заявою не звертався. При цьому не зрозумілим та необґрунтованим є розмір наданої в користування земельної ділянки. Тобто, замість необхідних 0,4348 га, відповідач надав в оренду лише 0,005 га, що унеможливлює використання позивачем свого майна автозаправного пункту.

У той же час до закінчення розгляду справи, предметом оскарження в якій було рішення Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року № 85, відповідачем 1 на виконання зазначено рішення було прийнято ще одне рішення від 18 вересня 2019 року № 156.

Водночас, суд при розгляді даної справи враховує такі факти, що були встановленні у рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року:

- що на підставі положень ст. 128 ЗК України позивач тричі (16 листопада 2017, 02 лютого 2018 року та 27 липня 2018 року) звертався до відповідача з заявами про викуп земельної ділянки площею 0,4348 га, в межах земельної ділянки площею 0,4996 га з кадастровим номером 0521610100:01:050:0054, оскільки на вказаній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості (заправний пункт з будинком оператора, заправними ємностями та резервуаром), який перебуває у приватній власності позивача;

- до вказаних заяв позивач додав усі документи, що були необхідні для вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки. Як видно з матеріалів справи, ця обставина відповідачем не заперечується, а отже визнається судом безспірною. Крім того, доведеним суд вважає той факт, що заява позивача відповідала вимогам, передбаченим у ч. 2 ст. 128 ЗК України;

- обґрунтованим слід вважати і розмір земельної ділянки, яку позивач виявив намір придбати шляхом викупу із земель комунальної власності;

- відповідач порушив вказані вимоги закону та відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з підстав, що непередбачені у ч. 5 ст. 128 ЗК України;

- відповідач самовільно та з перевищенням своїх повноважень, визначених статтею 128 ЗК України, прийняв рішення, яким розділив земельну ділянку площею 0,4896 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:0154 на дві окремі земельні ділянки: ділянку площею 0,4846 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:0162 та ділянку № 2 площею 0,0050 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:162;

- відповідач фактично ініціював передачу позивачу земельної ділянки площею 0,0050 га в оренду, про що позивач взагалі не просив і для цього законом передбачено окремий порядок вирішення таких питань;

- відповідач належними і допустимими доказами, по-перше, не підтвердив обґрунтованість свого рішення щодо передачі позивачу земельної ділянки саме такої площі (0,0050 га) і, по-друге, не спростував доводів позивача про необхідність викупу у власність земельної ділянки площею 0,4348 га, які є вагомими та підтверджуються висновком спеціалізованої організації;

- відповідач не спростував тверджень позивача про порушення Калинівською міською радою вимог ч. 3 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", згідно з якою проекти рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Як уже зазначалось, за результатами вирішення справи № 120/3010/19-а Вінницьким окружним адміністративним судом ухвалено рішення від 22 листопада 2019 року, яким позов задоволено та визнано протиправним та скасовано рішення 51-ої сесії 7-го скликання Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року № 85; зобов`язано Калинівську міську раду у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки цієї земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення комерційне використання, та прийняти рішення відповідно до вимог частин 3, 5 статті 128 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

Окрім того, суд у рішенні від 22 листопада 2019 року № 120/3010/19-а окремо звертає увагу на пункт 2 рішення 51 сесії 7 скликання Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року № 85, яким вирішено виготовити технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності на території Калинівської міської об`єднаної територіальної громади в АДРЕСА_1 площею 0,4896 га з кадастровим номером 0521610100:01:05060154 на окремі земельні ділянки площами 0,4846 га та 0,0050 га з метою подальшої передачі в оренду позивачу земельної ділянки площею 0,0050 га (підстава: реєстраційне посвідчення на право власності будівлі заправного пункту площею 13,2 кв.м, реєстровий № 92 від 25 квітня 2005 року).

Насамперед суд зауважує, що вказане рішення відповідач приймав за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Нова, б/н, м. Калинівка.

Повноваження органу місцевого самоврядування за результатами розгляду такої заяви визначені частиною третьою статті 128 ЗК України. Тому відповідач був зобов`язаний: 1) або прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; 2) або прийняти рішення про відмову позивачу в продажу земельної ділянки із зазначенням обґрунтованих причин відмови з урахуванням вимог ч. 5 ст. 128 ЗК України.

Тобто відповідач 1 приймаючи рішення № 85 від 16 травня 2019 року самовільно та з перевищенням своїх повноважень, розділив земельну ділянку площею 0,4896 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:0154 на дві окремі земельні ділянки: ділянку площею 0,4846 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:0162 та ділянку № 2 площею 0,0050 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:162 та фактично ініціював передачу позивачу земельної ділянки площею 0,0050 га в оренду, про що позивач взагалі не просив і для цього законом передбачено окремий порядок вирішення таких питань

Суд враховує той факт, що рішення у справі № 120/4391/18-а було винесене 22 листопада 2019 року, тобто вже після прийняття Калинівською міською радою, оспорюваного у даній справі рішення № 156 від 18 вересня 2019 року, проте на переконання суду, аргументи які наведені у рішенні суду, яке набрало законної сили, лише підтверджуються доводи позивача щодо неправомірності рішення Калинівської міської ради від 18 вересня 2019 року № 156 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, передачу земельної ділянки площею 0,0050 га в оренду з подальшим правом викупу ФОП ОСОБА_1 "

З огляду на зазначене та враховуючи, що рішення № 85 від 16 травня 2019 року, яким зокрема було вирішено виготовити технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності на території Калинівської міської об`єднаної територіальної громади в АДРЕСА_1 площею 0,4896 га з кадастровим номером 0521610100:01:05060154 на окремі земельні ділянки є протиправним та скасованим, то суд приходить до висновку, що прийняте на його виконання рішення від 18 вересня 2019 року № 156 також є протиправним.

Окрім того під час розгляду цієї справи судом встановлено, що виготовлення технічної документації здійснювалось на підставі договору ТД-173/19 від 21 червня 2019 року, при цьому "Технічне завдання на виконання технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок" було виготовлено ФОП ОСОБА_2 та датовано 21 червням 2019 року, а його затвердження Калинівською міською радою відбулось 14 червня 2019 року.

Таким чином, суд погоджується з твердженням сторони позивача щодо того, що "Технічне завдання" містить не коректу інформацію, що дає підставу для сумнівів у достовірності термінів та строків її виконання (затвердження документу відбулось до дати його фактичного складання).

Підсумовуючи, суд приходить до переконання, що рішення Калинівської міської ради від 18 вересня 2019 року № 156 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання державного реєстратора Центру адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації провести державну реєстрацію в Державному реєстрі прав власності припинення речового права на нерухоме майно та Державному реєстрі прав власності припинення речового права на земельну ділянку площею 0,4846 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0162, та земельну ділянку площею 0,0050 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0161, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також щодо забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України № 1952-IV від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону № 1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Судом було встановлено, що в результаті прийняття оскаржуваного рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності було внесено відповідні записи про реєстрацію права власності за Калинівською міською радою земельної ділянки № 1 площею 0,4846 га, кадастровий номер 0521610100:01:050:0162 та земельної ділянки № 2 площею 0,0050 га, кадастровий номер 0521610100:01:050:0161, що розташовані за адресою: Вінницька область, АДРЕСА_1.

Згідно із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У багатьох рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України", п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України", п. 29).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

Оскільки, в межах даного рішення судом було визнано протиправним та скасовано рішення Калинівської міської ради від 18 вересня 2019 року № 156, то належним способом захисту прав позивача буде зобов`язати державного реєстратора Відділу надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації провести державну реєстрацію в Державному реєстрі прав власності припинення речового права на нерухоме майно та Державному реєстрі прав власності припинення речового права на земельну ділянку площею 0,4846 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0162, та земельну ділянку площею 0,0050 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0161, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що згідно з пунктом 10 частини 3 статті 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

За приписами ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 4204 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо заявлених до відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Частиною другою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас за приписами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених в ході розгляду справи витрат представником надано: угоду, укладену позивачем (Замовник) з Левицька-Корчун В.І. (Виконавець) про надання послуг адвоката від 04 березня 2020 року; акт виконаних робіт від 15 липня 2020 року; прибутковий касовий ордер № 6 від 05 квітня 2020 року.

Сума гонорару адвоката безпосередньо визначена угодою про надання послуг адвоката від 04 березня 2020 року та становить 5000 грн.

На переконання суду, сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову, як цього вимагає ч. 5 ст. 134 КАС України.

Дослідивши й проаналізувавши надані представником позивача докази на підтвердження обґрунтованості розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про задоволення заяви й стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Крім того, вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд бере до уваги положення ч. 8 ст. 139 КАС України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок протиправних дій відповідача Калинівської міської ради, то суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань вказаного суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення 53-ої сесії 7-го скликання Калинівської міської ради від 18 вересня 2019 року № 156.

Зобов`язати державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації провести державну реєстрацію в Державному реєстрі прав власності припинення речового права на нерухоме майно та Державному реєстрі прав власності припинення речового права на земельну ділянку площею 0,4846 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0162, та земельну ділянку площею 0,0050 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0161, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Калинівської міської ради сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір в розмірі 4204 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Калинівська міська рада (22400, Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. В. Нестерчука, 47, код ЄДРПОУ 04326106)

Державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації (22400, Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. В. Нестерчука, 19, код ЄДРПОУ 41094294)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович