Рішення

від 10.08.2020 по справі 120/1894/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 серпня 2020 р. Справа № 120/1894/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (іден. номер - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 39767547, вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (іден. номер - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 39767547, вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 12.05.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання зазначеної ухвали, позивачем 25.05.2020 подано суду матеріали на усунення недоліків.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що в липні 2019 року ним подано клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, земля запасу, яка межує поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520685500:04:004:0283 (для ідентифікації місця розташування бажаної земельної ділянки), орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, або надати мотивовану відмову в наданні дозволу у вигляді наказу.

За наслідками розгляду клопотання від 29.07.2019 відповідачем прийнято наказ №2-12776/15-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою". Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач оскаржив її до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №120/2843/19-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано оскаржуваний наказ. Зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання позивача із урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

Наказом від 09.12.2019 за №2-24229/15-19-СГ відповідач повторно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Свою відмову мотивував відсутністю погодження Пултівецької сільської ради щодо встановлення об`єктивної інформації стосовно правового статусу земельної ділянки та в зв`язку з недопущенням порушень прав третіх осіб.

Втім, на думку позивача, вказана відмова не відповідає вимогам ч. 7 ст. 118 ЗК України, оскільки прийнята без з`ясування всіх фактичних обставин справи та судового рішення, яке набуло законної сили, тому останній звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.05.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

22.06.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення щодо позовних вимог. Мотивуючи зазначає, що на виконання рішення суду від 08.11.2019 у справі №120/2843/19-а, враховуючи рішення Пултівецької сільської ради від 04.04.1996 відповідачем, наказом № 2-24229/15-19-СГ від 09.12.2019, було повідомлено позивача щодо невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, та у зв`язку з тим, що у викопіюванні з оновлення планово-картографічного матеріалу Пултівецької сільської ради відсутнє погодження Пултівецької сільської ради щодо встановлення об`єктивної інформації стосовно правового статусу земельної ділянки та в зв`язку з недопущенням порушення прав третіх осіб, рекомендовано погодити графічні матеріали у Пултівецькій сільській раді Вінницького району Вінницької області.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

05.07.2019 позивач звернувся разом з іншими особами із колективним клопотанням до відповідача про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (проект землеустрою) сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на кожного окремо (яка межує поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520685500:04:004:0283 - для ідентифікації бажаної земельної ділянки) з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області. До клопотання позивачем додано копію викопіювання земельної ділянки, на якій зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера.

За результатами розгляду вказаного клопотання, відповідачем 29.07.2019 прийнято наказ №2-12776/15-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою". Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач оскаржив її до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №120/2843/19-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано оскаржуваний наказ. Зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання позивача із урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

На виконання вказаного рішення відповідачем прийнято наказ "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою" за №2-24229/15-20-СГ від 09.12.2019, яким відмовлено у наданні такого дозволу та запропоновано погодити графічні матеріали у Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частинами 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Згідно із абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Системний аналіз наведених норм доводить, що громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього такі громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб`єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до своїх повноважень, розглядає таке клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік не передбачає виключень, розширеного тлумачення та є загальним для всіх. Відмова з інших, не передбачених у вказаному вище переліку, причин є незаконною.

Одночасно, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

У свою чергу, зміст ст. 118, 122 ЗК України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, до якого додав графічний матеріал земельної ділянки із позначенням бажаного місця розташування. За результатами розгляду клопотання, відповідачем відмовлено у наданні дозволу, вказану відмову оскаржено до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №120/2843/19-а, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано оскаржуваний наказ. Зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання позивача із урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

Відповідач, на виконання рішення суду, повторно відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з непогодженням викопіювань з планово-картографічного матеріалу у Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Суд зазначає, що вказана відмова не передбачена вичерпним переліком, визначеним ст. 118 ЗК України. Між тим, чинним законодавством не передбачено й право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року в справі № 545/808/17 та від 26.02.2019 року в справі № 802/721/18-а.

Таким чином, відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не визначених у чинному законодавстві, відповідно така відмова є незаконною.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, зі змісту рішення відповідача, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, слідує, що підставою для його прийняття є приписи про відсутність погодження позивачем викопіювання з планово-картографічного матеріалу у Пултівецькій сільській раді. При цьому, будь-яких інших посилань, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки рішення за результатами розгляду звернення позивача не містить.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним наказу відповідача № 2-24229/15-19-СГ від 09.12.2019 щодо відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Що стосується позовної вимоги про скасування наказу відповідача № 2-24229/15-19-СГ від 09.12.2019 щодо відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої, адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.

З огляду на те, що суд задовольнив позовну вимогу про визнання протиправним наказу відповідача № 2-24229/15-19-СГ від 09.12.2019 щодо відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, відповідно позовна вимога про скасування вказаного наказу також підлягає задоволенню, як похідна.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського признання, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, суд зазначає наступне.

Кожна особа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч. 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд, вирішуючи питання про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації щодо відведення земельної ділянки у власність, керувався також правовими висновками, зробленими Верховним Судом у справі № 819/570/18 (провадження № К/9901/63008/18).

За таких обставин, суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського признання, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 09.12.2019 за №2-24229/15-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського признання, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області судовий збір в розмірі 840, 80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (іден. номер - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 39767547, вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)

Повний текст рішення складено: 10.08.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна