Ухвала

від 07.08.2020 по справі 554/6179/19

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 07.08.2020 Справа № 554/6179/19

Провадження № 2-др/554/25/2020

У Х В А Л А

Іменем України

07 серпня 2020 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Троцької А.І.,

при секретарі - Зайцевій Я.А.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення ,-

в с т а н о в и в :

У провадженні Октябрсьукого районного судуд м.Полтави перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визначення розміру часток співвласників та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою . 22 липня 2020 року у справі постановлено рішення.

28.07.2020 року до суду надійшла заява відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, в якій просила ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з відповідачів за зустрічним позовом на її користь понесенні нею судові витрати в сумі 8000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_2 заяву підтримала, просила її задовольнити.

ОСОБА_3 пропонувала витрати на оплату послуг експерта розподілити між сторонами порівну.

Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Бурбак О.В. просила у задоволенні заяви відмовити, зазначала, що клопотання та докази понесених судових витрат сторони повинні подавати до закінчення судових дебатів, а в даній справі вже винесено рішення по суті.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 22 липня 20120 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою - задоволено.

Питання судових витрат вирішено, зокрема з відповідачів за зустрічним позовом на користь ОСОБА_2 стягнутий сплачений нею судовий збір.

Після винесення судового рішення, ОСОБА_2 звернулась із заявою про винесення додаткового рішення, в якій просить стягнути витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи в розмірі 2500 грн. та витрати за послуги адвоката в розмірі 5500 грн.

На підтвердження понесених витрат ОСОБА_2 28.07.2020 р. разом із заявою про винесення додаткового рішення надала: квитанцію прибуткового касового ордеру №7 від 21.01.2019р. судового експерта Авдєєва А.К. на суму 2500 грн., договір про надання правової допомоги №01/10 від 01.10.2019р. протокол узгодження договірної вартості юридичних послуг та квитанцію №23107 від 23.07.2020 року адвоката Босенко Т.Ю., яка не має відтиску печатки.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідної заяви до закінчення судових дебатів суду подано не було.

Крім того, право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно положень ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Варто зазначити, що для цілей компенсації судових витрат немає значення, чи адвокат здійснював представництво інтересів клієнта на підставі довіреності, чи ордера, як передбачено ч. 4 ст. 6 ЦПК України. Проте відсутність повноцінного договору на надання правової допомоги унеможливить визначення розміру та подальшу компенсацію гонорару адвоката.

Разом з тим ОСОБА_2 та її представником не надано акту приймання-передачі наданих послуг, а також належним чином оформлених платіжних документів про оплату таких послуг, оскільки надана квитанція №23107 від 23.07.2020 року адвоката Босенко Т.Ю. на суму 5500 грн. не має відтиску печатки.

За урахуванням вище викладеного, та відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, якою встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. 141, ст.255, ст.258, ч.6 ст.259 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою на офіційному веб-порталі судової влади України: http://www.ok.pl.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня її постановлення, якщо на неї не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції на протязі п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - до Полтавського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 11.08.2020 року.

Суддя Октябрського районного

суду м. Полтави А.І.Троцька