Рішення

від 11.08.2020 по справі 640/3787/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2020 року м. Київ № 640/3787/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічне підприємство Техніка доДержавної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної податкової служби України провизнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

18.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічне підприємство Техніка (далі - позивач) звернулося із позовом до Державної податкової служби України (надалі - відповідач-1), Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (нижче - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.01.2020 № 1437326/37395580 про відмову в реєстрації податкової накладної № 292 від 21.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену TOB Видавничо-поліграфічне підприємство Техніка № 292 від 21.11.2019, датою її фактичної подачі, а саме: 13.12.2019;

- витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу покласти на відповідачів.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 18.05.2018 між позивачем та ТОВ Науково-виробниче об`єднання Екософт був укладений договір на виготовлення поліграфічної продукції № 18/05; 19.11.2019 позивач виставив ТОВ Науково-виробниче об`єднання Екософт рахунок на оплату № 188 на суму 142 595,04 грн., в т.ч. ПДВ 23 765,84 грн.; 21.11.2019 ТОВ Науково-виробниче об`єднання Екософт частково оплатило виставлений позивачем рахунок, перерахувавши 71 297,52 грн.; за вказаною операцією позивачем було складено податкову накладну № 292 від 21.11.2019, яку було подано на реєстрацію; реєстрація податкової накладної була зупинена із посиланням на п.п. 1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків; позивач надав всі необхідні первинні документи, які підтверджують вчинення господарської операції; проте, контролюючий орган протиправно відмовив у реєстрації податкової накладної; такі дії податкового органу є неправомірними, оскільки останнім чітко не зазначено конкретного підпункту Критеріїв ризиковості платника податків; позивач та замовник мали на момент складання та реєстрації податкової накладної статус платників ПДВ; позивачем в рамках виконання умов договору були здійснені операції, які є звичайними для позивача, а саме: виготовлення та поставка друкованої продукції.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

25.02.2020 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/3787/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

09.04.2020 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про залучення ТОВ Науково-виробниче об`єднання Екософт до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору. В обґрунтування клопотання відповідач-2 зазначив, що рішення суду, прийняте у даній справі, матиме безпосередній вплив на можливість та право ТОВ Науково-виробниче об`єднання Екософт на віднесення сум ПДВ, сплачених за результатами проведення господарських операцій із позивачем, до податкового кредиту.

Ухвалою від 16.06.2020 суд у задоволенні клопотання відповідача-2 про залучення ТОВ Науково-виробниче об`єднання Екософт до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору відмовив.

Відзиву на адміністративний позов відповідачі по справі не надали.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

18.05.2018 між ТОВ Видавничо-поліграфічне підприємство Техніка (виконавець) та ТОВ Науково-виробниче об`єднання Екософт (замовник) було укладено договір № 18/05 про виготовлення поліграфічної продукції, відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 2.2., 2.3., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. якого виконавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується виготовити та передати у власність замовнику визначену цим договором поліграфічну продукцію (товар), а замовник зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату; замовник зобов`язується здійснити передоплату в розмірі 50% на поточний рахунок виконавця в сумі, яка вказана у відповідному рахунку, протягом 5-ти банківських днів з моменту його отримання; після здійснення попередньої оплати замовником, виконавець виготовляє товар відповідно до рахунку-фактури протягом 14 робочих днів та здійснює його доставку за адресою: м. Ірпінь, вул. Покровська, 1-Ї, згідно із правилами Інкотермс в редакції 2010 року; перехід права власності на товар від виконавця до замовника відбувається в момент отримання товару замовником; розрахунок здійснюється в безготівковій формі, згідно із рахунком-фактурою, в якому відображається кількість товару та ціна; оплата здійснюється шляхом переказу замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця, що визначений у цьому договорі; датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок виконавця; валютою платежу є національна валюта України - гривня.

На виконання умов казаного договору позивач оформив та надав замовнику рахунок-фактуру № 188 від 19.11.2019 на загальну суму 142 595,04 грн., в т.ч. ПДВ 23 765,84 грн.

21.11.2019 ТОВ Науково-виробниче об`єднання Екософт частково оплатило вказаний рахунок, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 71 297,52 грн., що підтверджується банківською випискою.

По фату вказаної оплати позивачем було складено податкову накладну № 292 від 21.11.2019, яку 13.12.2019 надіслано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкову накладну прийнято ДФС, реєстрацію податкової накладної зупинено, оскільки податкова накладна відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як стверджує позивач, він надав контролюючому органу письмові пояснення та копії первинних документів на підтвердження спірної господарської операції.

Втім, 13.01.2020 відповідачем-2 було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №1437326/37395580. Підставою відмови у вказаному рішенні зазначено: ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні .

Не погоджуючись із таким рішенням відповідачів, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок № 117), згідно із п. 5 якого податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (п. 6 Порядку № 117).

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкової накладної, наданої позивачем, була зупинена у зв`язку з відповідністю податкової накладної підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків .

Відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

У той же час, згідно із п.14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Аналіз наведених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Незважаючи на те, що рішення про зупинення реєстрації податкової накладної № 292 від 21.11.2019 не є предметом розгляду в рамках даного спору, суд вважає за необхідне відзначити, що таке рішення фіскального органу не містить в собі визначення конкретного критерію ризиковості платника податку, а містить лише посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, який є доволі змістовним. До того ж, рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не містить вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.

Натомість, як стверджує позивач, ним були подані до контролюючого органу пояснення і документи для підтвердження реальності вчинення господарської операції, копії яких наявні в матеріалах справи.

Так, в матеріалах справи наявні:

- копія договору про виготовлення поліграфічної продукції № 18/05 від 18.05.2018;

- копія рахунку на оплату № 188 від 19.11.2019 на суму 142 595,04 грн., в т.ч. ПДВ 23 765,84 грн.;

- копія банківської виписки за період з 21.11.2019 по 21.11.2019;

- копія видаткової накладної № 389 від 10.12.2019 на суму 26 159,04 грн., в т.ч. ПДВ 4 359,84 грн.;

- копія видаткової накладної № 390 від 10.12.2019 на суму 34 878,72 грн., в т.ч. ПДВ 5 813,12 грн.;

- копія товарно-транспортної накладної № Р388 від 10.12.2019;

- копія товарно-транспортної накладної № Р390 від 10.12.2019.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази подання позивачем пояснень та вказаних вище документів до контролюючого органу. Однак, вказаний факт відповідачами не оспорюється.

Пунктом 21 Порядку № 117 встановлено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Таким чином, незважаючи на подання позивачем копій первинних документів на підтвердження факту господарської операції, відповідачем-2 було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. При цьому, причиною відмови відповідач-2 зазначив: ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні .

За таких обставин є можливим дійти висновку, що в даному випадку відповідач-2 жодним чином не здійснював аналіз наданих позивачем документів на предмет їх належності, а в рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної не конкретизував, які саме документи не надані платником податків.

Суд зазначає, що рішення відповідача-2 є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, як стверджує позивач, і не заперечують відповідачі, позивачем було виконано покладений на нього обов`язок щодо складання та направлення на реєстрацію податкової накладної та надання копій документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; зворотного відповідачами в процесі розгляду даної адміністративної справи не доведено.

Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідачі покладений на них приписами ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконали та не надали суду жодних доказів на обґрунтування законності вчинених дій щодо відмови у реєстрації податкової накладної № 292 від 21.11.2019.

До того ж суд звертає увагу, що Критерії ризиковості платника податку, на які посилається відповідач-2 в квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної, встановлені листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Втім, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України.

Наведеної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 по справі №822/1878/18 (адміністративне провадження №К/9901/4668/19).

Отже, оцінюючи вищевикладені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправними, внаслідок чого позовні вимоги про скасування такого рішення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію податкової накладної № 292 від 21.11.2019 датою її подання, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Аналогічні за змістом норми містяться і в пункті 28 Порядку №117, відповідно до якого податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню судами як джерело права.

Згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 по справі Суомінен проти Фінляндії , відповідно до яких, саме орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Крім того, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

В даному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію податкової накладної № 292 від 21.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч. 4 ст. 159 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, а відтак - підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, поміж іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвокату за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ст. 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ Баришевський проти України від 26.02.2015, Двойних проти України від 12.10.2006, Меріт проти України від 30.03.2004 зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За результатами аналізу наведених положень КАС України та Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , суд доходить висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим суд зазначає, що станом на момент винесення рішення по справі, в матеріалах справи відсутні і адвокатом не надані ані копія договору про надання правової допомоги позивачу по справі, ані докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачені або підлягають сплаті позивачем, ані остаточний розрахунок вартості наданих адвокатом послуг.

За вказаних обставин у суду відсутні правові підстави для покладення на відповідачів витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічне підприємство Техно - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати Рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 13.01.2020 № 1437326/37395580 про відмову в реєстрації податкової накладної № 292 від 21.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 292 від 21.11.2019, складену Товариством з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічне підприємство Техніка (ідентифікаційний код 37395580, адреса: 03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27), датою її фактичного отримання.

4. Стягнути з Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічне підприємство Техно (ідентифікаційний код 37395580, адреса: 03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 2 102 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко