Рішення

від 03.08.2020 по справі 850/2/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2020 р. справа №850/2/19

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдар А.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представників позивача - Зінов`єва І.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу № 850/2/19 за позовом Маріупольської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про примусове відчуження об`єкту нерухомого майна для суспільних потреб,-

УСТАНОВИВ:

26 лютого 2019 року до Першого апеляційного адміністративного суду звернулась Маріупольська міська рада Донецької області ( далі за текстом позивач, Маріупольська міська рада Донецької області )до ОСОБА_1 ( далі за текстом відповідач, ОСОБА_1 ) про примусове відчуження об`єкту нерухомого майна для суспільних потреб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що робочим проектом Капітальний ремонт по пр. Миру від вул. Грецької до вул. Леваневеького в Центральному районі міста (далі - Робочий проект), розробленого на підставі розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 19.04.2018 № 504/5-18, передбачений капітальний ремонт пр. Миру від вул. Грецької до вул. Леваневеького в Центральному районі міста.

Також передбачені об`єкти, які у зв`язку з реконструкціє повинні бути знесенні, в перелік об`єктів входить торгівельний павільйон, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 .

З метою поліпшення умов безпеки руху, реалізації та забезпечення своєчасного та ефективного виконання Програми соціально-економічного розвитку, з урахуванням Робочого проекту. Маріупольською міською радою було прийнято рішення від 25.04.2018 № 7/30-2782 Про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об`єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по пр. Миру від вул. Грецької до

АДРЕСА_2 . 6.6. п. 6 рішення Маріупольської міської ради від 25.04.2018 року № 7/30-2782 Про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об`єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по АДРЕСА_2 , передбачено викупити об`єкти нерухомого майна для суспільних потреб за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності у порядку, встановленому чинним законодавством України, а саме об`єкт нежитлової нерухомості (нежитлова будівля) по АДРЕСА_1 (реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.02.2016 номер запису про право власності: 13118947).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 350 від 04.02.2016 є ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 7 рішенням Маріупольської міської ради 25.04.2018 року № 7/30- 2782 Про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об`єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по пр. Миру від вул. Грецької до вул. Леваневеького в Центральному районі міста доручено департаменту по роботі з активами міської ради від імені та в інтересах Маріупольської міської ради у 5 денний термін із дня прийняття цього рішення письмово повідомити власників об`єктів нерухомого майна про викуп вказаних об`єктів для суспільних потреб.

Забезпечити здійснення заходів щодо визначення викупної ціни об`єктів нерухомого майна.

27.04.2018 року за вих. № 23.3-22421-26.1 департаментом по роботі з активами був надісланий лист на ім`я ОСОБА_1 із запропонуванням викупної ціни об`єкту нежитлової нерухомості у розмірі 50000грн. (п`ятдесят тисяч гривень, 00 коп.)

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 особисто отримав лист 26.05.2018 року, однак відповіді не надав.

30.10.2018 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 (далі Оцінювач), яка здійснює свою діяльність на підставі Сертифікату Фонду Державного майна України № 779/16 від 13.10.2016 року, було складено звіт про оцінку Нерухомого майна, а саме: торгівельний павільйон (Літ. В-1), загальна плоіда,З7,7 кв.м.

Базуючи на даних, наведених у звіті. Оцінювач прийшов до висновку, що ринкова вартість об`єкта оцінки складає 761 000 (сімсот шістдесят одна тисяча гривень).

Причиною звернення до суду є відмова гр. ОСОБА_1 у надані згоди на викуп належного йому об`єкта нежитлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене позивач просить суд: примусово відчужити у комунальну власність Маріупольської міської ради, з мотивів суспільної необхідності - для проведення капітального ремонту автомобільної дороги та об`єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по пр. Миру від вул. Грецької до вул. Леваневського в Центральному районі міста об`єкт нежитлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 37,7 м.кв., який належить гр. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 350 від 04.02.2016 за викупною ціною 761 000 грн.; зобов`язати гр. ОСОБА_1 звільнити належний йому об`єкт нежитлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 37,7 м.кв. протягом 5 днів з дня набрання постановою суду законної сили.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву у якій проти позову заперечував і, крім іншого, зазначив наступне.

В Центральному районі м. Маріуполя за адресою; пр. Миру, буд. 85, на підставі договору купівлі-продажу № 350 від 04.02.2015 відповідачу на праві власності належить об`єкт нежитлової нерухомості літ. В-1 загальною площею 37, 7 кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Об`єкт нежитлової нерухомості розташований на земельній ділянці площею 0,0041 га, що має кадастровий номер 1412336300:006:1101. Земельна ділянка також належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу № 351 від 04.02.2015 на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ці обставини визнавав і позивач.

Згідно п.п. 6.6, 6.7 п. 6 рішення позивача підлягають викупу належна позивачу нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 131118947 від 04.02.2016 та земельна ділянка площею 0,0041 га, кадастровий номер 1412336300:006:1101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13119157 від 04.02.2016.

Позивач незаконно звернувся до відповідача лише з позовом про примусове відчуження нежитлової будівлі, як об`єкту нерухомого майна, залишивши без уваги, що нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці, яка також належить відповідачу на праві власності, без викупу якої неможливо ставити питання про викуп будівлі.Розгляд вимоги про примусове відчуження лише нежитлової будівлі порушує права відповідача, так як позбавляє його сенсу володіння земельною ділянкою, що відведена саме з метою обслуговування нежитлової будівлі, проте й не вирішує завдання щодо використання земельної ділянки відповідно до рішення позивача. Отже, позов про примусове відчуження нежитлової будівлі у відсутності позовної вимоги про примусове відчуження земельної ділянки не направлений на захист інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про примусове відчуження нежитлової будівлі.

На думку відповідача, рішення позивача від 25.04.2018 № 7/30-2782 Про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об`єктів, необхідних для її експлуатації, для суспільних потреб по АДРЕСА_2 в частині викупу земельних ділянок інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, є незаконним.

Відповідно до доданого позивачем до позовної заяви звіту про оцінку майна від 30.10.2018 ринкова вартість належної позивачу нежитлової будівлі складає 761 000 грн, що майже співпадає з оцінкою, що була проведена з ініціативи позивача.

Проте раніше звітів про дійсну ринкову вартість нежитлової будівлі та земельної ділянки позивач не надавав, і тому відповідач вважає, що позивач мав наміри викупити у позивача нежитлову будівлю без оцінки вартості земельної ділянки.

22.06.2018 відповідач звернувся до Маріупольського міського голови з листом, в якому повідомив, що готовий безкоштовно передати належні відповідачу нежитлову будівлю та земельну ділянку територіальній громаді, але просив розглянути можливість продовжити строки оренди чотирьох земельних ділянок, якими користуються належні йому господарські товариства. Отже, відповідач відмовився від отримання грошової компенсації при викупі земельної ділянки та нежитлової будівлі, включаючи упущену вигоду. Зазначений лист був згодою з викупом земельної ділянки та нежитлової будівлі на особливих умовах.

Проте позивач переговори з відповідачем щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу земельної ділянки та нежитлової будівлі не проводив та безпідставно послався в позовній заяві на те, що відповідач відмовився від згоди на викуп належної йому нежитлової нерухомості. Заниження ціни викупу лише нежитлової будівлі в 15 раз та уникнення проведення переговорів з приводу викупу свідчить про небажанням позивача вирішити питання врегулювання спору в досудовому порядку.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити Маріупольській міській раді в задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27 лютого 2019 року відкрито провадження у справі № 850/2/19 та призначено підготовче засідання у відкритому судовому засіданні на 27 березня 2019 року. Ухвалою суду від 27 березня 2019 року розгляд справи № 850/2/19 відкладено на 16 квітня 2019 року. Ухвалою суду від 16 квітня 2019 року зупинено провадження у справі № 850/2/19 до набрання законної сили рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/3757/18-а. Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року поновлено провадження у справі №850/2/19. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 850/2/19 на тридцять днів, та продовжити її розгляд у відкритому судовому засіданні 21 січня 2020 року. Ухвалою суду від 21 січня 2020 року зупинене провадження у справі № 850/2/19 до 24 березня 2020 року для надання часу сторонам для укладення мирової угоди. Ухвалами суду від 24 березня 2020 року поновлено провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 21 квітня 2020 року о 10 год. 50 хв. Ухвалою суду від 21 квітня 2020 року задоволено клопотання представника позивача. Зупинено провадження у справі № 850/2/19 на два місяці для надання можливості сторонам вирішити спір мирним шляхом. 09 червня 2020 року на адресу суду надійшла заява Маріупольської міської ради Донецької області та ОСОБА_1 від 05 червня 2020 року про примирення сторін у справі № 850/2/19. Ухвалою суду від 14 липня 2020 року поновлено провадження у справі та оголошено перерву в судовому засіданні до 21 липня 2020 року.

Ухвалою суду від 21 липня 2020 року відмовлено у затвердженні умов примирення, викладених у заяві Маріупольської міської ради Донецької області та ОСОБА_1 від 05 червня 2020 року про примирення сторін у справі № 850/2/19 за позовом Маріупольської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про примусове відчуження об`єкту нерухомого майна для суспільних потреб. Продовжено строк розгляду справи № 850/2/19 до 03 серпня 2020 року о 13 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 03 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Маріупольської міської ради Донецької області, ТОВ Ажур , ТОВ Азовкооперація про залучення ТОВ Ажур , ТОВ Азовкооперація у якості третіх осіб, як не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі № 850/2/19 за позовом Маріупольської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про примусове відчуження об`єкту нерухомого майна для суспільних потреб.

В судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримав в повному обсязі та надав пояснення на обґрунтування доводів, викладених у позовній заяві. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не з`явився. У наданому відозві просив суд розглянути дану справу без його участі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд прийшов до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 350 від 04.02.2016 є ОСОБА_1 . Зазначений об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 0,0041 га, що має кадастровий номер 1412336300:006:1101. Земельна ділянка також належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу № 351 від 04.02.2015 на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вищезазначена обставина визнається сторонами.

Відповідно до п. 7 рішенням Маріупольської міської ради 25.04.2018 року № 7/30- 2782 Про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об`єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по пр. Миру від вул. Грецької до вул. Леваневеького в Центральному районі міста доручено департаменту по роботі з активами міської ради від імені та в інтересах Маріупольської міської ради у 5 денний термін із дня прийняття цього рішення письмово повідомити власників об`єктів нерухомого майна про викуп вказаних об`єктів для суспільних потреб.

Забезпечити здійснення заходів щодо визначення викупної ціни об`єктів нерухомого майна.

30.10.2018 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 (далі Оцінювач), яка здійснює свою діяльність на підставі Сертифікату Фонду Державного майна України № 779/16 від 13.10.2016 року, було складено звіт про оцінку Нерухомого майна, а саме: торгівельний павільйон (Літ. В-1), загальна плоіда,З7,7 кв.м. Базуючи на даних, наведених у звіті. Оцінювач прийшов до висновку, що ринкова вартість об`єкта оцінки складає 761 000 (сімсот шістдесят одна тисяча гривень).

27.04.2018 року за вих. № 23.3-22421-26.1 департаментом по роботі з активами був надісланий лист на ім`я ОСОБА_1 із запропонуванням викупної ціни об`єкту нежитлової нерухомості у розмірі 50000грн., який ОСОБА_1 , згідно повідомленням про вручення поштового відправлення, отримано особисто.

22.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського міського голови з листом, в якому повідомив, що готовий безкоштовно передати належні мені нежитлову будівлю та земельну ділянку територіальній громаді, але прошу розглянути можливість продовжити строки оренди чотирьох земельних ділянок, якими користуються належні йому господарські товариства.

Ці обставин доводяться листом відповідача від 22.06.2018 та доказами відправки листа позивачу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності врегульовані Законом України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" від 17.11.2009 N 1559-VI (далі Закон N 1559-VI).

За визначенням, наданим у ст. 1 Закону N 1559-VI суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

Загальні критерії, за якими можна визначити суспільну необхідність у відчуженні земельної ділянки є такими: блага від примусового відчуження повинні перевищувати витрати на нього, цінність нового використання земельної ділянки має бути вищою за існуючу; ціль примусового відчуження має бути важливою; цілі примусового відчуження можна задовольнити виключно за рахунок окремо визначеної земельної ділянки.

У ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що об`єктом відчуження є земельна ділянка (її частина), житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що на ній розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до статті 11 Закону N 1559-VI 1. Власник (власники) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, протягом одного місяця з дня отримання інформації (письмового повідомлення) згідно із статтею 10 цього Закону письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу.

2. У разі якщо на час прийняття рішення про викуп земельна ділянка, інші об`єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, передані в оренду та/або заставу чи власник земельної ділянки, що підлягає викупу, не є власником інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, до участі в переговорах залучаються власники цих об`єктів, орендарі та/або заставодержателі.

3. У разі надання власником (власниками) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, згоди на проведення переговорів щодо умов їх викупу представники органу, який прийняв рішення про їх викуп, після отримання власником (власниками) цих об`єктів інформації (письмового повідомлення) проводять переговори з власником (власниками) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу.

Приписами ч. 1 ст. 15 Закону N 1559-VI, серед іншого, передбачено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об`єктів для суспільних потреб зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення … лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації.

Порядок примусового відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності, визначений у ст. 16 Закону N 1559-VI, відповідно до якої орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до розділу II цього Закону звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об`єктів.

Як зазначено вище, Закон N 1559-VI визначає суспільну необхідність як обумовлену загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключну необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому Законом порядку.

З огляду на викладене, примусове відчуження земельної ділянки інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені відбувається лише для загальнодержавних потреб чи потреб територіальної громади, що у свою чергу дає можливість власнику земельної ділянки бути захищеним від неправомірного посягання.

Наявність суспільної необхідності для примусового викупу об`єкту нерухомого майна відповідача позивач обґрунтовує необхідністю метою поліпшення умов безпеки руху, реалізації та забезпечення своєчасного та ефективного виконання Програми соціально-економічного розвитку, з урахуванням Робочого проекту. Маріупольською міською радою було прийнято рішення від 25.04.2018 № 7/30-2782 Про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об`єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по пр. Миру від вул. Грецької до вул. Леваневеького в Центральному районі міста .

Відповідач як власник спірної нерухомого майна не заперечував проти відчуження нерухомого майна. 22.06.2018 відповідач звернувся до Маріупольського міського голови з листом, в якому повідомив, що готовий безкоштовно передати належні відповідачу нежитлову будівлю та земельну ділянку територіальній громаді, але просив розглянути можливість продовжити строки оренди чотирьох земельних ділянок, якими користуються належні йому господарські товариства. Проте позивач переговори з відповідачем щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу земельної ділянки та нежитлової будівлі не проводив.

Колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до позивача лише з позовом про примусове відчуження нежитлової будівлі, як об`єкту нерухомого майна, залишивши без уваги, що нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці, яка також належить позивачу на праві власності, без викупу якої неможливо ставити питання про викуп будівлі.

Розгляд вимоги про примусове відчуження лише нежитлової будівлі порушує права позивача, так як позбавляє його сенсу володіння земельною ділянкою, що відведена саме з метою обслуговування нежитлової будівлі, проте й не вирішує завдання щодо використання земельної ділянки відповідно до рішення позивача про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об`єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб.

Отже, позов про примусове відчуження нежитлової будівлі у відсутності позовної вимоги про примусове відчуження земельної ділянки не направлений на захист інтересів позивача.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави (територіальної громади).

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.97 N 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, які слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

У цій справі ОСОБА_1 скористався наданим йому законом правом та звернувся до Маріупольської міської ради з пропозицією про відчуження нерухомого майна разом із всієї земельною ділянкою. Проте позивач, в порушення приписів ч.3 статті 11 N 1559-VI 1 позивач переговори щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу земельної ділянки та нежитлової будівлі з відповідачем не проводив.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку що позивачем не доведено наявність суспільної необхідності відчуження нерухомого майна без відчуження земельної ділянки відповідача, а також те, що непорушне право приватної власності відповідача в цьому випадку має зазнавати обмеження. Задоволення заявленого позову за фактичних обставин справи призведе до втручання в мирне володіння майном відповідача не відповідно до "умов, передбачених законом", тобто, спричинить свавільне позбавлення його права на майно.

З огляду на вищезазначене, положення абз. 2 ч. 5 ст. 3 Закону N 1559-VI, позовні вимоги Маріупольської міської ради про примусове відчуження у комунальну власність Маріупольської міської ради, з мотивів суспільної необхідності - для проведення капітального ремонту автомобільної дороги та об`єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по пр. Миру від вул. Грецької до вул. Леваневського в Центральному районі міста об`єкт нежитлової нерухомості, який розташований за адресою: пр-т Миру б. 85, м. Маріуполь, літ. В-1, загальною площею 37,7 м.кв., який належить гр. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 350 від 04.02.2016 за викупною ціною 761 000 грн. є втручанням держави у право на мирне володіння майном без дотримання засад пропорційності, як того вимагає ст. 1 Першого протоколу Конвенції та прецедентна практика ЄСПЛ і є недопустимим.

Інші позовні вимоги є похідними та також не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 229, 241-246, 250, 255, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Маріупольської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про примусове відчуження об`єкту нерухомого майна для суспільних потреб відмовити повністю.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядок, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Верховного Суду за правилами, встановленими ст. ст. 292-293, 295 - 297 КАС України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

А.В. Гайдар