Рішення

від 05.08.2020 по справі 510/864/20

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/864/20

Провадження 2/510/831/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2020 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,

за участю: секретаря Березенко С.П.,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинськоїсільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності, про що надав письмову заяву.

Позивач на задоволенні позовних вимог наполягав, просив розглянути справу у його відсутності.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту позивача та його іпн; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копія довідки Долинської сільської ради від 23.12.2019р. № 1284; копія довідки Долинської сільської ради від 23.12.2019 р. № 1285; копія будинкової книги; копія державного акту на право приватної власності на землю серії IV - ОД № 071667; копії державних актів на земельні ділянки 0,10 га, 0,30 га.; копії заповітів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 18.01.2001р.; копія сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 1400060; копія наказу від 18.12.2018р. № 605; архівна копія свідоцтва про одруження; копія витягу із нормативно грошової оцінки земельної ділянки; копія витягу з ДЗК від 11.12.2019р.; копія постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.02.2020р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 . За життя йому належало: право на земельну частку (пай) в КСП Анадол розміром 3,29 в умовних кадастрових гектарах, що підтверджується сертифікатом серії ОД № 0140060; земельна ділянка площею 0,30 га, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого у Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 138240; земельна ділянка площею 0,10 га, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого у Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 138.

Після його смерті відкрилась спадщина на зазначене майно. На випадок смерті ОСОБА_3 розпорядився належним йому майном, 18.01.2001 року, залишив заповіт на ім`я позивача, тобто свого сина - ОСОБА_1 , яким заповідав йому усе своє майно, яке йому буде належати та в чому б воно не полягало на день смерті. Тому, спадкоємство здійснюється за заповітом. У встановлений законодавством 6-ти місячний строк, позивач як спадкоємець за заповітом не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Так, спадкоємець за заповітом - ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини проживав разом зі своїм батько, тобто, фактично вступив у володіння та управління спадковим майном. Тобто, він прийняв спадщину в порядку п.1ч.1ст.549 ЦК України 1963 р. Дружина спадкодавця ОСОБА_2 , спадщину не прийняла та на неї не претендувала.

Пізніше, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача - ОСОБА_2 . За життя їй належала земельна ділянка площею 3,32 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV - ОД № 071667.

Після її смерті відкрилась спадщина на зазначене майно. На випадок смерті ОСОБА_2 розпорядилась належним їй майном,18.01.2001 року, залишила заповіт на ім`я позивача, тобто свого сина - ОСОБА_1 , яким заповідала йому усе своє майно, яке їй буде належати та в чому б воно не полягало на день смерті. Тому, спадкоємство здійснюється за заповітом. У встановлений законодавством 6-ти місячний строк, позивач, як спадкоємець за заповітом не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, на момент смерті матері позивач мешкав разом із нею. Пізніше, позивач звернувся до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, однак йому в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Після смерті ОСОБА_2 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на спадкове майно, як на об`єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець. Таким чином, позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлої матреі і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ч. 1 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (тобто до набрання чинності ЦК України 2003р.), а позивача фактично прийняв спадщину після його смерті, данні цивільні відносини регулюються положеннями ЦК Української РСР 1963р.

Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР 1963р. спадкування здійснюється за законом та за заповітом. Спадкування за законом має місто, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Як передбачено ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР 1963р. при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, інший з подружжя та батьки померлого.

Згідно вимог ст. 548 ЦК Української РСР 1963р. для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини. За п. 1, 2 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він: фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивача був спадкоємцем за заповітом після смерті свого батька. Він у передбачений законом строк не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, проте на момент смерті ОСОБА_3 мешкав разом із ним, вступив в управління та володіння спадковим майном, що належала померлому батькові. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963р. після смерті батька однак, юридично її не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача ОСОБА_2 . Спадкові відносини після її смерті регулюються положеннями ЦК України 2003р.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України 2003р. спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач є спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину шляхом проживання із спадкодавцем на день смерті. Інших спадкоємців, які б мали обов`язкову частку у спадщині немає. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки його воля, як спадкоємця за законом, була виражена у його діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак, він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на право на спадкове майно , у зв`язку із чим в даний час позивач вимушений звернутися до суду із позовом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 524, 529, 531, 548, 549 ЦК Української РСР 1963р., ст. ст. 15, 328, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р., ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на:

право на земельну частку (пай) в КСП Анадол с. Долинське Ренійського району розміром 3,29 в умовних кадастрових гектарах, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0140060;

земельна ділянка площею 0,30 га, призначена для ведення приватного селянського господарства, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого у Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 138240;

земельна ділянка площею 0,10 га, призначена для ведення приватного селянського господарства, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого у Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 138; земельну ділянку площею 3,32 га, кадастровий номер 5124180500:01:005:0024, розташована на території Долинської сільської ради Ренійського району, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV - ОД № 071667.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Ренійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Д. Бошков