Рішення

від 10.08.2020 по справі 903/283/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 серпня 2020 року Справа № 903/283/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях,

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області,

3) Луцького національного технічного університету

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю"Саламандра"

про визнання недійсними договору оренди, додаткових угод та зобов`язання повернення майна

встановив: Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях; Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області; Луцького національного технічного університету звернувся до суду з позовом до ТОВ "Саламандра", в якому просить:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 826 від 10.01.2014, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та ТОВ "Саламандра", яким передбачена передача у строкове платне користування учбового корпусу №5 (модуля), площею 200 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Львівська, 75, а також додаткові договори № 1 від 29.12.2014, № 2 від 30.12.2015, № 3 від 04.01.2017 та № 4 від 09.12.2019;

- зобов`язати ТОВ "Саламандра" звільнити нежитлове приміщення - учбовий корпус №5 (модуль) площею 200 кв.м, за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 75, передане на підставі договору оренди від 10 січня 2014 року та повернути балансоутримувачу - Луцькому національному технічному університету шляхом підписання акту прийому-передачі.

Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 826 від 10.01.2014 з порушенням вимог ст.ст. 19, 53 Конституції України, ст.ст. 61, 63 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991, ст.ст. 79, 80 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017, ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 та ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992, оскільки нежитлове приміщення, передане ТОВ "Саламандра", використовується відповідачем для провадження діяльності, не пов`язаної з навчально-виховним процесом.

Ухвалою суду від 24.04.2020 відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.06.2020р. продовжено строк підготовчого провадження до 23.07.2020.

Ухвалою суду від 14.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2020.

Згідно з довідкою про неможливість проведення судового засідання від 23.07.2020р. у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Слободян О.Г., судове засідання, яке було призначено 23.07.2020р. у справі № 903/283/20 не відбулося.

Ухвалою суду від 03.08.2020 призначено справу до судового розгляду по суті на 10.08.2020, явка учасників справи у судове засідання визнана не обов`язковою.

Ухвали суду внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, а також надіслані учасникам справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, клопотань про відкладення судового засідання чи про розгляд справи за його участю суду не подав.

Представник позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях Бойко Ю.А. в заяві від 10.08.2020р. зазначив, що відповідач повернув університету орендоване майно по акту приймання-передавання орендованого майна від 20.05.2020 та між сторонами підписано додатковий договір №5 від 21.05.2020 до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.01.2014 №826; просив закрити провадження у справі у зв"язку з відсутністю предмета спору.

Прокурор відділу Прокуратури Волинської області Рішко А.В. в заяві від 10.08.2020 підтримав позовні вимоги в частині визнання недійсними договору оренди та додаткових угод до нього; просив закрити провадження у справі в частині зобов`язання повернення майна у зв`язку із його поверненням.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

10.01.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області (Орендодавець) та ТОВ Саламандра (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 826.

Відповідно до п.1.1.-1.2 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: учбовий корпус №5 (модуль) площею 200,0 кв.м. (реєстровий номер - 05477296.1.КЯДФМБ009), що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Львівська, 75 та обліковується на балансі Луцького національного технічного університету (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.10.2013, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ПП ТСА ЗАХІД і становить за незалежною оцінкою - 68 121,00 грн. без врахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою використання Орендарем для виготовлення металоконструкцій.

Згідно п.3.6 договору орендна плата перераховується Орендарем щомісячно в термін не пізніше 15-го числамісяця, наступного за звітним і спрямовується 50 відсотків від суми орендної плати до державного бюджету, а 50 відсотків від суми орендної плати на рахунок Балансоутримувача.

Пунктом 10.1 договору визначено, що його укладено строком на 1 рік з 10.01.2014 до 09.01.2015, з можливістю пролонгації в порядку, визначеному п. 10.4 Договору.

Додатковими договорами № 1 від 29.12.2014, № 2 від 30.12.2015, № 3 від 04.01.2017 до договору оренди нерухомого майна № 826 від 10.01.2014 строк його дії продовжувався.

Згідно договору № 4 від 09.12.2019 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 826 від 10.01.2014, строк дії договору продовжено до 09.12.2020 (п.10.1 Договору).

Всі додаткові договори про внесення змін є невід`ємними частинами договору оренди нерухомого майна № 826 від 10.01.2014.

Договіри підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

10.01.2014 на виконання умов договору сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт приймання-передавання орендованого майна, що підтверджує передачу державного майна в користування орендарю - ТОВ Саламандра .

Пунктом 1.1 договору №4 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 826 від 10.01.2014 визначено, що вартість об`єкта оренди згідно з висновком про вартість станом на 31.10.2019, за незалежною оцінкою становить 199 439 грн.

Прокуратура зазначає, що вказаний договір укладено з порушенням вимог законодавства про освіту, у зв`язку з чим прокурор звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання відповідача звільнити орендоване майно шляхом підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 53 Конституції України передбачено, що держава забезпечує розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної освіти, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти.

Згідно положень ст. 2 Закону України Про вищу освіту , законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно ст.ст. 5, 6 Закону України Про освіту , освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 63 Закону України Про освіту від 23.05.1991, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України Про освіту від 05.09.2017, чинного на даний час, до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

Згідно ч. 4. ст. 80 вказаного вище закону об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Дана норма Закону є імперативною та прямо встановлює заборону на використання об`єктів освіти не за призначенням.

Враховуючи наведені норми закону слід також зауважити, що хоча згідно з абзацом 4 частини 4 статті 61 Закону України Про освіту від 23.05.1991, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, додатковими джерелами фінансування навчальних закладів, є також доходи від надання в оренду приміщень, однак оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об`єкт оренди використовується за цільовим призначенням-для провадження освітньої діяльності.

Аналогічна норма передбачена абзацом 5 частини 1 статті 79 Закону України Про освіту від 05.09.2017, а саме джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, однак оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об`єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для провадження освітньої діяльності.

Об`єктом оренди за спірним договором є учбовий корпус № 5 (модуль) Луцького національного технічного університету, площею 200 кв м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Львівська, 75.

Вказане майно є власністю Держави Україна в особі Міністерства освіти і науки України та перебуває у господарському віданні Луцького національного технічного університету, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №123442843 від 10.05.2018, а також технічним паспортом на об`єкт нерухомого майна від 09.08.2013.

Згідно технічного паспорта приміщення розташоване за адресою: вул. Львівська, 75, м. Луцьк, є учбовим корпусом, тобто матеріально-технічною базою закладу освіти.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0704004682018 від 12.04.2018 орендоване приміщення розташоване на земельній ділянці, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (кадастровий номер: 0710100000:21:144:0004).

Відповідно до п.10.1 Статуту Луцького національного технічного університету, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 269 від 20.11.2018 (далі - Статут) матеріально-технічна база Університету включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності.

Також пунктом 10.5 підпунктом 4 Статуту передбачено право Університету у порядку, визначеному законодавством України, та відповідно до цього Статуту використовувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання, у тому числі для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та надавати в користування відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 826 від 10.01.2014, зазначено, що учбовий корпус № 5 (модуль) Луцького національного технічного університету, площею 200 кв м, передається в оренду саме з метою виготовлення металоконструкцій.

На підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності ТзОВ Саламандра не входять види діяльності, пов`язані з навчально-виховним процесом, оскільки його видами діяльності є: будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20) - основний, електромонтажні роботи (код КВЕД 43.21), інші роботи із завершення будівництва (код КВЕД 43.39), інші спеціалізовані будівельні роботи (код КВЕД 43.99).

Відповідно до ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відноситься освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

Відповідно до офіційних даних, розміщених на сайті Міністерства освіти і науки України, в реєстрі суб`єктів освітньої діяльності не містяться будь-які відомості про здійснення освітньої діяльності ТОВ Саламандра .

Таким чином, відповідач - ТОВ Саламандра не використовує орендоване ним нежитлове приміщення в розрізі завдань, визначених Законом України Про освіту та законодавством про освіту, оскільки не надає освітніх послуг, пов`язаних з навчально-виховним процесом в орендованому ним нежитловому приміщенні.

Суд зазначає, що невикористання навчальним закладом спірного приміщення не є підставою для визнання правомірними договорів указаної категорії про передачу такого приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.

Ті обставини, що на момент укладення спірного правочину приміщення не використовується навчальним закладом, залежать виключно від організації навчально-виховного процесу та господарської діяльності адміністрації закладу освіти, та в жодному разі не свідчить про неприналежність спірного приміщення до навчального закладу та не позбавляє його спеціального статусу, як приміщення об`єкта освіти.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" 1992 року та п. "б" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" 1992, що діяли на час укладання спірного договору, не могли бути об`єктами оренди об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". Зокрема, приватизації не підлягали об`єкти, що мають загальнодержавне значення, в тому числі об`єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Вказані законодавчі акти на час укладання Договору визначали те, що об`єкти освіти не можуть бути приватизовані та передані в оренду.

Отже, вказаний договір укладено всупереч вимог ст.ст. 19, 53 Конституції України, ст.ст. 61, 63 Закону України Про освіту від 23.05.1991, ст.ст. 79, 80 Закону України Про освіту від 05.09.2017, ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 та ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. З ст. 215 ЦК України).

Таким чином, у розумінні ст.ст. 203, 215 ЦК України, недійсність договору законодавець пов`язує з невідповідністю змісту договору нормам закону.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Згідно з абзацом 2 ч.1 ст. 638 ЦК України, істотною умовою будь- якого договору є умова про його предмет.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно приписів ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У зв`язку з тим, що за змістом ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог щодо змісту правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, то підставами для визнання недійсним договору оренди державного майна № 826 від 10.01.2014 є порушення вимог ч.5 ст. 63 Закону України Про освіту (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) при його укладенні.

Оскільки, судом встановлено та доведено матеріалами справи, що згідно договору оренди від 10.01.2014 нежитлове приміщення, передане ТОВ Саламандра для виготовлення металоконструкцій використовується останнім для провадження діяльності, не пов`язаної з навчально-виховним процесом, такий договір підлягає визнанню недійсним на підставі невідповідності його змісту положенням законодавства згідно зі статтями 203, 215 ЦК України.

З огляду на викладене, вимоги прокурора в цій частині є підставними та підлягають до задоволення.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із частиною 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту, як правило, договір найму припиняється.

Пунктом 10.13 Договору встановлено, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі за погодженням з орендодавцем.

Оскільки, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №826 від 10.01.2014 визнаний недійсним, відповідач зобов`язаний звільнити орендоване приміщення - учбовий корпус № 5 (модуль), площею 200 кв м, розташоване за адресою: вул. Львівська, 75, м. Луцьк та повернути його, шляхом передачі на підставі підписання акту приймання-передачі балансоутримувачу - Луцькому національному технічному університету.

Водночас, як встановлено судом та зазначено прокурором у справі та позивачем 1 - РВ Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях у поданих заявах про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача повернути орендоване майно, після звернення з позовною заявою до суду, відповідачем усунуто виявлені прокурором порушення, а саме: звільнено нежитлове приміщення - учбовий корпус та передано його балансоутримувачу, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 20.05.2020 та підписаним додатковим договором №5 від 21.05.2020 до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.01.2014 №826 про припинення договору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження є формою закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами по справі у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Оскільки, існування предмета спору в частині другої позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача звільнити орендоване майно припинилось після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, провадження у справі в цій частині необхідно закрити.

При цьому, суд роз`яснює прокурору та позивачам, що частиною 3 ст.231 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як встановлено судом, відповідачем усунуто виявлені прокурором порушення після подання позову до суду.

Враховуючи, що спір доведено до суду з вини відповідача, суд дійшов висновку, що витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 231, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати недійсними договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 826 від 10.01.2014, та додаткові договори № 1 від 29.12.2014, № 2 від 30.12.2015, № 3 від 04.01.2017 та № 4 від 09.12.2019, укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області і Товариством з обмеженою відповідальністю "Саламандра", якими передбачена передача у строкове платне користування учбового корпусу №5 (модуля), площею 200 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Львівська, 75.

3. Закрити провадження у справі в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Саламандра" звільнити нежитлове приміщення - учбовий корпус №5 (модуль) площею 200 кв.м, за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 75, передане на підставі договору оренди від 10 січня 2014 року та повернення балансоутримувачу - Луцькому національному технічному університету шляхом підписання акту прийому-передачі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саламандра" (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Шота Руставелі, буд.13, кв.42, код ЄДРПОУ 13362224) на користь Прокуратури Волинської області (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915, р/р UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 5093грн. 59коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 11.08.2020.

Суддя О. Г. Слободян