Рішення

від 12.08.2020 по справі 903/189/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2020 року Справа № 903/189/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Мартинюк С.В.-представник (довіреність від 30.07.2020р.)

від відповідача: Мудрак І.Ю.-представник (довіреність від 10.04.2020р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА", м. Луцьк

до відповідача: Фермерського господарства "Киричук Сергій Анатолійович", с. Довгів Горохівського району

про стягнення 31 927,50 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" звернулось до господарського суду з позовом від 13.03.2020р. №1-4/237 про стягнення з Фермерського господарства "Киричук Сергій Анатолійович" 31 927,50 грн. попередньої оплати згідно укладеного між сторонами договору поставки №КВ-ВЗ-1-1-652 від 09.12.2016р.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору №КВ-ВЗ-1-1-652 від 09.12.2016р. в частині поставки оплачених покупцем товарно-матеріальних цінностей.

Ухвалою суду від 19.03.2020р. було відкрито провадження у справі, з огляду на постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", лист Голови Ради суддів України від 16.03.2020р. № 9рс-186/20, а також з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, розгляд справи по суті призначено на дату після 03.04.2020р., а також повідомлено сторін про те, що про дату, час та місце розгляду справи учасники судового процесу будуть повідомлені додатковою ухвалою суду.

Ухвалою суду від 25.03.2020р. було постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

15 квітня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано відзив Фермерського господарства "Киричук Сергій Анатолійович" від 13.04.2020р. №17/1 на позовну заяву ТОВ "АГРОТЕХНІКА" із додатками документів та описом вмісту цінного листа від 13.04.2020р. в підтвердження направлення відповідних матеріалів на адресу позивача, в котрому відповідач позов заперечив та просив суд відмовити в задоволенні останнього з наступних підстав.

Відповідно до договору поставки №КВ-ВЗ-1-1-652 від 09.12.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" та Фермерським господарством "Киричук Сергій Анатолійович", постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.2 даного договору визначено, що поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями. Найменування товару, асортимент, ціна за одиницю товару, та інша інформація вказується у специфікаціях, які підписуються уповноваженими представниками сторін, і становлять невід`ємну частину даного договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що передача товару покупцеві здійснюється згідно правил "Інкотермс-2010", умови поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в специфікації.

Згідно з пунктом 4.3 договору, оплата товару за даним договором здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, погоджених у специфікації.

Відповідно до специфікації № 1 від 12.12.2016р. до договору поставки № КВ-ВЗ-1-1-652 від 09.12.2016р., постачальник взяв на себе зобов`язання передати покупцеві солому належної якості в кількості 400 т., загальна вартість якої становить 220 000,00 грн., у повному обсязі до 15.03.2017р.

Згідно із пунктом 1.8 цієї специфікації, оплата товару по даному договору здійснюється на умовах: - 80 % вартості товару по даній специфікації шляхом попереднього перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно виставленого рахунку; - 20 % вартості товару постачальника по факту завантаження товару в транспорт наданий покупцем, згідно виставленого рахунку.

Покупцем здійснено часткову оплату товару: 23.12.2016р. в сумі 30 000,00 грн. та 29.12.2016р. в сумі 25 000,00 грн., всього на загальну суму 55 000,00 грн.

З цього вбачається, що покупець, в порушення вищевказаного пункту специфікації, не здійснив попередню оплату товару у сумі 80 % його вартості, тобто до оплати сума становила 176 000,00 грн.

Посилаючись на положення ст. ст. 509, 525, 526, 530, 538, 610, 612, 613, 629, 663, 693 ЦК України відповідач вказав, що відсутні підстави стверджувати про прострочення виконання зобов`язання відповідачем по поставці товару.

З урахуванням положень договору поставки № КВ-ВЗ-1-1-652 від 09.12.2016р., специфікації №1 та положень чинного законодавства України відповідач констатував, що постачальник свої зобов`язання виконав у спосіб, що передбачений домовленостями сторін, незважаючи на здійснення покупцем попередньої оплати товару не у повному обсязі. Постачальник неодноразово пропонував покупцю в мировому порядку вирішити дану ситуацію, проте належної реакції зі сторони ТОВ "Агротехніка" не було.

ТОВ "Агротехніка" направило на адресу ФГ "Киричук Сергій Анатолійович" письмову претензію № 1-4/806 від 17.10.2018 р., в котрій вимагало повернути 31 927,50 грн. коштів, які були сплачені в якості попередньої оплати за товар згідно з договором та специфікацією № 1.

ФГ "Киричук Сергій Анатолійович" надало на дану претензію письмову відповідь від 29.11.2018 року, в якій запропонувало покупцю компромісний варіант та виявило бажання здійснити поставку соломи для покупця на суму 31 927,50 грн., що відповідає 58 тонні згідно із специфікацією № 1 від 12.12.2016р., однак ця пропозиція була проігнорована ТОВ "Агротехніка".

Стосовно посилання ТОВ "Агротехніка" у позовній заяві на Акт звірки взаємних розрахунків станом на період грудень 2016 року - жовтень 2018 року, складений між покупцем та постачальником за договором, то даний документ не може однозначно свідчити, що відповідач визнав існування боргу.

Зі змісту даного документу лише вбачається, що за даними ТОВ "Агротехніка" існує заборгованість ФГ "Киричук Сергій Анатолійович" на суму 31 927,50 грн., а за даними ФГ "Киричук Сергій Анатолійович" - відсутня як дебіторська, так і кредиторська заборгованість (пуста табличка за даними обліку боржника).

Отже, вимоги TОB "Агротехніка" на суму 31 927,50 грн. є необгрунтованими, договір поставки № КВ-ВЗ-1-1-652 від 09.12.2016р. не розірвано, відповідач не відмовляється від виконання своїх договірних зобов`язань за договором, проте у зв`язку з неповною попередньою оплатою товару покупцем, Фермерське господарство "Киричук Сергій Анатолійович" було вимушене на підставі статті 538 ЦК України зупинити поставку соломи до повної сплати покупцем 80 % вартості товару по специфікації № 1 від 12.12.2016 року.

Поруч з цим у відзиві на позовну заяву ФГ "Киричук Сергій Анатолійович" заперечувало щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, просило суд здійснювати розгляд справи з повідомленням сторін про день, час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 21.04.2020р. було постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 21.05.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, явку повноважних представників сторін в судове засідання визначено на їх розсуд.

18 травня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання представника Фермерського господарства "Киричук Сергій Анатолійович" Мудрака Ю.І. (дов. від 10.04.2020р.) від 15.05.2020р. про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 21.05.2020р. розгляд справи було відкладено, а також повідомлено сторін про те, що про дату, час та місце розгляду справи учасники судового процесу будуть повідомлені додатковою ухвалою суду.

Ухвалою суду від 17.07.2020р. було повідомлено ТОВ "АГРОТЕХНІКА", ФГ "Киричук Сергій Анатолійович" про призначення розгляду справи по суті на 12.08.2020 р. та встановлення сторонам строку до 05.08.2020р. включно для подання заяв, клопотань, можливість подання котрих передбачена положеннями ГПК України.

Присутній в судовому засіданні 12.08.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні 12.08.2020р. представник відповідача позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 09 грудня 2016 року між Фермерським господарством "Киричук Сергій Анатолійович" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" (покупець) було укладено договір поставки №КВ-ВЗ-1-1-652, у відповідності до умов п.п. 1.1.-1.2. котрого згідно даного договору постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах визначених договором. Поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями. Найменування товару, асортимент, ціна за одиницю товару, та інша інформація вказується у специфікаціях, які підписується уповноваженими представниками сторін, і становлять невід`ємну частину даного договору.

Передача товару покупцеві здійснюється згідно правил "Інкотремс-2010", умови поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в специфікації (п. 2.1. договору).

Згідно п.п. 4.1.-4.4. цього договору загальна вартість договору не обмежена та складається із вартості кожної окремої партії товару за всіма специфікаціями до даного договору поставлених постачальником покупцю протягом строку дії договору та у відповідності до його умов. Ціна за одиницю товару, загальна вартість кожної партії та асортимент товару визначається сторонами у специфікаціях та у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Оплата товару за даним договором здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах погоджених у специфікації. Сторони домовилися, що незалежно від погоджених ними умов та термінів оплати, сума ПДВ, включена до вартості товару, сплачується покупцем виключно після реєстрації постачальником у ЄРПН податкової накладної, оформленої за фактом здійснення операції з поставки товару. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку щодо розміру заборгованості покупець має право надіслати постачальнику акт звірки по розрахунках. Постачальник зобов`язаний такий акт прийняти та звірити дані, вказані в Акті звірки з даними власного бухгалтерського обліку. Постачальник зобов`язаний протягом 10 робочих днів повернути підписаний уповноваженим представником постачальника Акт звірки за допомогою факсимільного, електронного зв`язку з одночасним надсиланням поштою (рекомендованим листом) або переданим нарочно. Акт звірки, не повернутий постачальником у строки зазначені в п. 4.4. договору, вважається підписаним і погодженим сторонами.

У відповідності до п.п. 5.1.-5.4. договору приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (№П-6). Приймання товару за якістю здійснюється згідно вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (№П-7). Товар приймається за кількістю та якістю в місці, куди товар поставляється, на підставі транспортних накладних та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту товару. У випадку, якщо кількість товару при прийманні покупцем не співпадає з кількістю вказаною постачальником, вважається у відповідності до умов даного договору, що остаточно правильними результатами є результати покупця.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань. Після закінчення строку дії договору, у разі відсутності письмових заяв про його розірвання, цей договір пролонгується на кожний наступний рік на тих самих умовах (п. 9.8. договору).

Даний договір підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

Крім того, 12.12.2016р. між сторонами договору поставки №КВ-ВЗ-1-1-652 від 09.12.2016р. було підписано Специфікацію №1 на поставку соломи в кількості 400 т. за ціною 550грн./т, на загальну суму 220 000,00грн. без ПДВ. При цьому визначено, що передача товару покупцеві здійснюється на умовах EXW (Інкотермс-2010) за адресою: Волинська обл., Горохівський р-н, с. Довгів, товар по даній специфікації повинен бути наданий покупцю в повному обсязі до 15.03.2017р., оплата товару по даному договору здійснюється на умовах: - 80% вартості товару по даній специфікації шляхом попереднього перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно виставленого рахунку; - 20% вартості товару постачальника по факту завантаження товару в транспорт наданий покупцем, згідно виставленого рахунку.

На виконання умов договору поставки №КВ-ВЗ-1-1-652 від 09.12.2016р. та Специфікації №1 до нього Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" було здійснено на рахунок Фермерського господарства "Киричук Сергій Анатолійович" попередню оплату товару на загальну суму 55 000,00грн., що стверджується платіжними дорученнями №8890 від 23.12.2016р. на суму 30 000,00грн. з призначенням платежу: "Оплата за солому зг.рах. №15/12/2016 від 15.12.2016 без ПДВ" та №8987 від 29.12.2016р. на суму 25 000,00грн. з призначенням платежу "Оплата за солому зг.рах. №15/12/2016 від 15.12.2016 без ПДВ".

Поруч з цим, відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 23 072,50грн., що стверджується накладними №1 від 26.12.2016р. на суму 10 153,00грн., №2 від 28.12.2016р. на суму 3 487,00грн., №25/02/2017 від 25.02.2017р. на суму 3 987,50грн., №23/06/2017 від 23.06.2017р. на суму 5 445,00грн., які підписані сторонами та скріплені відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

В пункті 1.7. специфікації №1 від 12.12.2016р. до договору поставки №КВ-ВЗ-1-1-652 від 09.12.2016р. сторони визначили, що товар по даній специфікації повинен бути наданий покупцю в повному обсязі до 15 березня 2017 року.

Проте, ФГ "Киричук Сергій Анатолійович" взяті на себе згідно договору №КВ-ВЗ-1-1-652 від 09.12.2016р. та специфікації до нього №1 від 12.12.2016р. зобов`язання в частині поставки ТОВ "АГРОТЕХНІКА" товару (у порядку та строки, визначених специфікацією) не виконало, товар на суму попередньої оплати не поставило, у зв`язку з чим на момент звернення кредитора до суду з відповідним позовом та на час розгляду справи судом не виконало своїх зобов`язань за договором в частині поставки соломи вартістю 31 927,50грн.

Судом досліджено, що сума 31 927,50 грн. включає в себе різницю здійсненої позивачем попередньої оплати в розмірі 55 000,00 грн. та вартості часткової поставки відповідачем товару на суму 23 072,50 грн.

Непоставка відповідачем товару позивачу та неповернення суми попередньої оплати виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми 31 927,50грн.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору поставки №КВ-ВЗ-1-1-652 від 09.12.2016р. суд приходить до висновку про те, що спірний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Договір поставки №КВ-ВЗ-1-1-652 від 09.12.2016р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи слідує, що відповідач зобов`язання належним чином не виконав, товар позивачу не передав.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

До такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.11.2019р. по справі 911/2355/18.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.02.2019р. у справі № 912/2275/17, умовою застосування частини 2 статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Дана правова позиція відображена і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2019р. по справі № 911/1958/18.

Матеріали справи містять докази здійснення позивачем попередньої оплати за товар в сумі 55 000,00 грн.

Відповідач доказів виконання зобов`язання належним чином: передачі позивачу товару на суму 31 927,50 грн. або повернення позивачу вартості непоставленого товару в розмірі 31 927,50 грн. суду не надав.

Таким чином, на переконання суду, вимога позивача про стягнення з відповідача 31 927,50 грн. попередньої оплати є обґрунтованою, підставною з огляду на положення ч. 2 ст. 693 ЦК України та підлягає задоволенню.

Сума 31 927,50грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем.

При цьому, суд констатує, що в силу положень п. 1.7. специфікації №1 від 12.12.2016р. до договору поставки №КВ-ВЗ-1-1-652 від 09.12.2016р. сторони визначили, що товар по даній специфікації повинен бути наданий покупцю в повному обсязі до 15 березня 2017 року.

Відтак, з огляду на викладене, судом відхиляються твердження відповідача стосовно того, що у зв`язку з неповною попередньою оплатою товару покупцем, постачальник на підставі статті 538 ЦК України зупинив поставку соломи на суму 31 927,50грн. до повної сплати покупцем 80 % вартості товару по специфікації № 1 від 12.12.2016 року, оскільки у зв`язку з оплатою позивачем товару на суму 55 000,00грн. у відповідача, на переконання суду, виникло зустрічне зобов`язання по поставці вказаного товару на суму 55 000,00грн. в строк, визначений сторонами у Специфікації №1 від 12.12.2016р. до договору поставки від 09.12.2016р., тобто до 15 березня 2017 року.

Стосовно наявного матеріалу акту звіряння взаємних розрахунків, складеного та підписаного між Фермерським господарством "Киричук Сергій Анатолійович" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" за період з грудня 2016 року по жовтень 2018 року, на який посилаються обидві сторони в обгрунтування своїх доводів та заперечень, суд засвідчує, що останній може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (ч.1 ст.11 ЦК). У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018р. у справі №911/3685/17.

Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акта звіряння, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з наявного в матеріалах справи Акту звірки взаєморозрахунків, складеного та підписаного між Фермерським господарством "Киричук Сергій Анатолійович" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" за період з грудня 2016 року по жовтень 2018 року, сальдо кінцеве станом на 31.10.2018р. за договором №КВ-ВЗ-1-1-652 від 09.12.2016р. складає 31 927,50 грн. Вказана сума підтверджується і наявними в матеріалах справи копіями підписаних сторонами накладних та платіжних доручень. Відтак, суд оцінює відомості вказані в акті в сукупності з наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а саме: накладних, в підтвердження поставки відповідачем товару позивачу, та платіжних доручень в підтвердження здійснення позивачем попередньої оплати відповідачу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок Фермерського господарства "Киричук Сергій Анатолійович" в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Киричук Сергій Анатолійович" (Волинська область, Горохівський район, село Довгів, код ЄДРПОУ 35143888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" (місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11, код ЄДРПОУ 21750952) 31 927,50грн. попередньої оплати, 2 102,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 12.08.2020р.

Суддя В. А. Войціховський