Рішення

від 12.08.2020 по справі 904/464/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2020м. ДніпроСправа № 904/464/20

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксор", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіор Метиз", м. Дніпро

про стягнення суми боргу в розмірі 24157грн.77коп.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксор" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіор Метиз" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 24157грн.77коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого протягом 2017року на підставі видаткових накладних

Позивач зазначає, що сумлінно виконував зобов`язання з поставки товару. А відповідач (покупець) виконав свої зобов`язання з оплати поставленого товару не в повному обсязі. Позивач стверджує, що станом на дату подачу позову загальна заборгованість за поставлену продукцію складає 24157грн.77коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксор" №04/10-1 від 04.10.2019 залишено без руху.

Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Аксор" в строк до 20.02.2020 усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду: - обґрунтованого розрахунку суми боргу в розмірі 24157грн.77коп., в якому будуть зазначені - реквізити видаткових накладних, поставлений товар за якими залишився несплаченим; суми боргу, що залишились несплаченими, за такими накладними; реквізити платіжних доручень, на підставі яких відбувалось погашення сум боргу повністю або частково (разом з доказами направлення цього розрахунку на адресу відповідача); - доказів оплати судового збору в розмірі 181грн. (оригінал платіжного документу).

24.02.2020 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків. Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксор" надійшла до суду засобами поштового зв`язку. Як вбачається з відмітки пошти на конверті, заява направлена до суду 19.02.2020. Наведене свідчить, що позивач звернувся із заявою до суду у межах строку, встановленого ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.

У зв`язку із запровадженням карантину на території України та з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) " №540-ІХ від 30.03.2020. Цей закон набрав чинності 02.04.2020.

Зокрема, вказаним законом розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено новим пунктом 4. Відповідно до змісту вказаного пункту під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк який встановлюється судом у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX, який набрав чинності 17.07.2020, пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викласти в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 частини 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року), закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

З урахуванням наведеного, у відповідача був час на подання відзиву на позовну заяву до 06.08.2020.

Станом на 12.08.2020 відповідач відзиву на позов не надав.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи. Ухвала суду від 10.02.2020 надіслана учасникам справи у відповідності до норм, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 тричі направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіор Метиз", вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1006265323 від 30.01.2020.

Поштова кореспонденція, направлена на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою підприємства зв`язку "за встановленням закінченого терміну зберігання".

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом..

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Тому суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Предмет доказування у даній справі становлять наступні обставини:

- факт передачі позивачем товару відповідачу на суму 49896грн.11коп.;

- правова природа правовідносин сторін за фактом передачі позивачем товару відповідачу;

- строки розрахунків за відпущений товар;

- здійснені розрахунки за договором, сума наявної заборгованості з оплати вартості переданого товару.

Позивач у підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заявлені позовні вимоги та які входять до предмета доказування в даній справі, надав наступні докази (в копіях): видаткові накладні №3768 від 09.06.2017 на суму 4810грн.32коп., №3991 від 16.06.2017 на суму 487грн.68коп., №3992 від 16.06.2017 на суму 1448грн.28коп., №5198 від 26.11.2017 на суму 1896грн., №5199 від 26.07.2017 на суму 7418грн.47коп., №5491 від 04.08.2017 на суму 1343грн.21коп., №5492 від 04.08.2017 на суму 163грн.13коп., №5710 від 11.08.2017 на суму 1664грн.93коп., №5711 від 11.08.2017 на суму 951грн.60коп., №5932 від 18.08.2017 на суму 1967грн.99коп., №5933 від 18.08.2017 на суму 194грн.42коп., №6464 від 07.09.2017 на суму 2634грн.36коп., №6985 від 25.09.2017 на суму 3770грн.74коп.; №7293 від 04.10.2017 на суму 2725грн.30коп., №8089 від 01.11.2017 на суму 7655грн.68коп., №8090 від 01.11.2017 на суму 550грн.78коп., №8505 від 15.11.2017 на суму 2380грн.12коп., №8661 від 21.11.2017 на суму 2046грн., №9631 від 27.12.2017 на суму 4148грн.04коп.; довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіор Метиз" №81 від 09.06.2017, №83 від 16.06.2017, №84 від 16.06.2017, №90 від 25.07.2017, №92 від 03.08.2017, №100 від 18.08.2017, №101 від 18.08.2017, №105 від 06.09.2017, №114 від 22.09.2017, №116 від 03.10.2017, №123 від 31.10.2017, №125 від 15.11.2017, №127 від 21.11.2017, №137 від 27.12.2017; виписку з АТ "Укрсиббанк" за період з 01.09.2017 по 10.07.2019; претензію на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіор Метиз" №24/07-2 від 24.07.2019; розрахунок суми боргу.

Відповідач не висловив своєї правової позиції щодо заявлених позовних вимог шляхом подання до суду відзиву, у зв`язку з чим не надав і доказів на її підтвердження.

Дослідивши матеріали справи, суд установив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, договір у письмовій формі між сторонами у справі не укладався.

Позивач поставив відповідачу товар (метизну продукцію) на загальну суму 49896грн.11коп., що підтверджується наступними видатковими накладними: №3768 від 09.06.2017 на суму 4810грн.32коп., №3991 від 16.06.2017 на суму 487грн.68коп., №3992 від 16.06.2017 на суму 1448грн.28коп., №5198 від 26.11.2017 на суму 1896грн., №5199 від 26.07.2017 на суму 7418грн.47коп., №5491 від 04.08.2017 на суму 1343грн.21коп., №5492 від 04.08.2017 на суму 163грн.13коп., №5710 від 11.08.2017 на суму 1664грн.93коп., №5711 від 11.08.2017 на суму 951грн.60коп., №5932 від 18.08.2017 на суму 1967грн.99коп., №5933 від 18.08.2017 на суму 194грн.42коп., №6464 від 07.09.2017 на суму 2634грн.36коп., №6985 від 25.09.2017 на суму 3770грн.74коп.; №7293 від 04.10.2017 на суму 2725грн.30коп., №8089 від 01.11.2017 на суму 7655грн.68коп., №8090 від 01.11.2017 на суму 550грн.78коп., №8505 від 15.11.2017 на суму 2380грн.12коп., №8661 від 21.11.2017 на суму 2046грн., №9631 від 27.12.2017 на суму 4148грн.04коп.

Відповідач товар отримав на підставі довіреностей №81 від 09.06.2017, №83 від 16.06.2017, №84 від 16.06.2017, №90 від 25.07.2017, №92 від 03.08.2017, №100 від 18.08.2017, №101 від 18.08.2017, №105 від 06.09.2017, №114 від 22.09.2017, №116 від 03.10.2017, №123 від 31.10.2017, №125 від 15.11.2017, №127 від 21.11.2017, №137 від 27.12.2017, про що свідчать підписи його представника на вказаних накладних. Однак оплату отриманого товару відповідач здійснив лише частково - в сумі 25738грн.34коп. Тож, сума заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар становить 24157грн.77коп.

У матеріалах справи міститься претензія позивача №24/07-2 від 24.07.2019 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіор Метиз" з вимогою погасити заборгованість у розмірі 24157грн.77коп. на вказані в ній банківські реквізити.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем свого зобов`язання по оплаті вартості отриманого товару позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідач позову не оспорив та не спростував, доказів погашення суми боргу суду не надав.

Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договір.

Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір, укладений сторонами даної справі у спрощений спосіб, є договором поставки.

До правовідносин за договором поставки застосовуються відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Факти поставки позивачем товару та його тримання відповідачем підтверджені матеріалами справи та не оспорені. Тож, з огляду на приписи чинного законодавства та наявні у справі докази суд дійшов висновку, що сторони уклали договір у спрощений спосіб та досягли його істотних умов.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що письмовий договір між сторонами відсутній, тобто строк оплати за товар не узгоджений, то за приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний був оплатити кожну окрему партію товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем остаточного розрахунку за поставлений товар, внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем становить 24157грн.77коп. Вказана сума боргу складається зі заборгованості за видатковою накладною №6985 від 25.09.2017 у розмірі 2315грн.79коп.; видатковою накладною №7293 від 04.10.2017 у розмірі 2725грн.30коп.; видатковими накладними №8088, 8089, 8090 від 01.11.2017 у розмірі 9383грн.62коп.; видатковою накладною №8505 від 15.11.2017 у розмірі 2380грн.12коп.; видатковою накладною №8661 від 21.11.2017 у розмірі 2046грн.; видатковими накладними №9632, №9631 від 27.12.2017 у розмірі 5306грн.84коп.

Згідно з нормами статей 202 Господарського кодексу України та 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доказів припинення грошового зобов`язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб відповідачем до матеріалів справи не надано.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписом статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 24157грн.77коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102грн. покладаються на відповідача.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 41, 42, 74, 76-80, 86, 91, 129, 178, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіор Метиз" про стягнення суми боргу в розмірі 24157грн.77коп. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіор Метиз" (ідентифікаційний код 33945977; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Глинки, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксор" (ідентифікаційний код 38900595; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 37-А) суму боргу в розмірі 24157грн.77коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102грн.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 12.08.2020.

Суддя Р.Г. Новікова