Рішення

від 12.08.2020 по справі 904/1751/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2020м. ДніпроСправа № 904/1751/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Штангєєвої Наталії Сергіївни, Луганська область, м.Сєвєродонецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карготрак", м. Дніпро

про стягнення боргу за організацію перевезень у розмірі 72 000,00 грн.

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Фізична особа-підприємець Штангєєва Наталія Сергіївна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карготрак" заборгованість у розмірі 72 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 19/348 від 06.03.2019 в частині оплати послуг за організацію перевезення, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 72 000, 00 грн.

Відповідач відзиву на позов не подав. Направлені за його місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (49051, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Дніпросталівська, будинок 1) ухвали суду від 02.04.2020 повернутися на адресу суду, як не вручені.

Також судом направлялася ухвала суду від 02.04.2020 на електронну адресу відповідача director@cargotruck.com.ua.

Суд також намагався повідомити відповідача про перебування справи №904/1751/20 на розгляді суду телефонограмами, проте за всіма відомими суду номерами телефону відповідали, що вже не є працівниками ТОВ "Карготрак".

Господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договорів транспортного експедирування (у спрощений спосіб), виконання умов цих договорів сторонами, строк оплати за надані послуги з транспортного експедирування.

Так, судом встановлено, що 06 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карготрак" (експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Штангєєвою Наталію Сергіївною (експедитор 1) укладений договір транспортного експедирування №19/348 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п.1.1 якого предметом договору є взаємовідносини сторін, що виникають при плануванні, взаєморозрахунках та здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом територією України, а також країн далекого і близького зарубіжжя.

Згідно п.1.2 договору експедитор 1 на підставі письмових заявок від експедитора виконує транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, належних перевізнику, у відповідності з умовами цього договору і заявок.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що у своїх відносинах сторони, окрім іншого, керуються Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ).

Відповідно до п. 2.4 договору перевезення здійснюються на підставі письмових заявок, які перевізнику вручаються кур`єром, направляються поштою або факсом.

06 березня 2019 року сторонами, шляхом обміну електронними листами, був погоджений Договір-заявка №1883 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом.

На умовах вказаного Договору-заявки, ФОП Штангєєва Н.С. приступила до організації міжнародного перевезення за маршрутом: м. Мисловіце (Польща) - м. Харків. Завантаження 08.03.2019. Строк доставки 15.03.2019. Вартість перевезення та порядок розрахунків 34 000,00 грн., оплата безготівкова по оригіналам документів протягом 7 банківських днів.

06 травня 2019 року сторонами, шляхом обміну електронними листами, був погоджений Договір-заявка №1921 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом.

На умовах вказаного Договору-заявки, ФОП Штангєєва Н.С. приступила до організації міжнародного перевезення за маршрутом: м. Мисловіце (Польща) - м. Харків. Завантаження 9-10.05.2019. Строк доставки 14.05.2019. Вартість перевезення та порядок розрахунків 38 000,00 грн., оплата безготівкова по оригіналам документів протягом 7 банківських днів.

На підтвердження виконання умов договору та заявок позивачем надано СМR №062268 від 08.03.2019 та СМR №062646 від 09.05.2019.

Позивачем вказані СМR разом із рахунками №25 від 09.03.2019 та №36 від 09.05.2019, актами виконаних робіт №25 від 15.03.2019 та №36 від 13.05.2019 та договорами-заявками №1884 від 06.03.2019 та №1921 від 06.05.2019 направлені на адресу ТОВ "Карготрак" 29.02.2020, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення (а.с.17).

Позивач зазначає, що відповідачем не оплачені надані послуги з транспортно-експедиційного обслуговування, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 72 000,00 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Згідно з ч.1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов договорів-заявок умови оплати безготівковий розрахунок по оригіналам документів протягом 7 банківських днів.

Відповідно до відстеження з сайту Укрпошта, вказане поштове відправлення 17.03.2020 повернуте за поштовою адресою, а 20.03.2020 отримане відправником.

Суд звертає увагу, що послуги зі сторони позивача є виконаними, оригінали документів відповідачеві направлені.

Відповідач не надав жодних зауважень щодо наданих позивачем послуг, хоча мав таку можливість, а відтак прийняв ці послуги.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 72 000,00 грн. відповідач не надав, доводів наведених в обґрунтування позову не спростував.

Суд, враховуючи вищезазначені обставини, застосовуючи передбачені сторонами засади добросовісності, розумності, справедливості, на підставі принципу jura novit curia з урахуванням права на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції, вважає єдино правильним способом вирішення спору - стягнення з відповідача заборгованості з оплати за надані послуги перевезення.

За викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 72 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 2 102,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 7200,00 грн.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвокатів, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини відповідача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг позивачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення з відповідача вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.03.2020 між Фізичною особою-підприємцем Штангєєвою Наталією Сергіївною (довіритель) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (повірений) укладено договір про правову допомогу, відповідно до п. 1.1 якого за цим Договором повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: 1. Надати правову допомогу у спорі, що виник із ТОВ "Карготрак" з цією метою, здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (5 год.). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (1 год.). 3. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (10 год.). 4. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу в т.ч. забезпечення виконання судового рішення (8 год.).

Згідно з п.п.2.1, 2.2 за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 7 200,00 грн. Розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п.2.2 сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 27.03.2020 загальна вартість послуг адвоката складає 7 200,00 грн.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру №02-03 від 27.03.2020 позивачем на підставі договору про правову допомогу від 20.03.2020 сплачено адвокату Лоза В.М. 7 200,00 грн.

Розглянувши доданий до справи акт приймання-передачі наданих послуг від 27.03.2020, суд звертає увагу на декілька важливих аспектів, зокрема, наприклад, що складання позовної заяви фактично ґрунтується на договорі про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, 2 договорах-заявках та 2 СМR, тому вивчення та огляд документів за їх місцезнаходженням, підготовка пакету документів, необхідних для подання до суду та підготовка позовної заяви не потребує затрати часу в загальному розмірі 15 годин. Також суд звертає увагу, що вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу представником позивача не здійснювалося, оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження та представником позивача за час перебування справи на розгляді додаткових документів чи пояснень не подавалося. Стосовно проведення заходів досудового врегулювання спору, суд враховує, що до позовної заяви не додано вимоги чи претензії адресованої відповідачеві щодо погашення заборгованості.

Таким чином, суд вважає адекватним розміром правової допомоги 3000,00 грн.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

На підставі викладеного, враховуючи що позовні вимоги задоволені повністю, беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, суд вважає що адекватним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи, що можуть бути стягнуті з відповідача, є 3000,00 грн.

З урахуванням викладеного з відповідача підлягає стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця Штангєєвої Наталії Сергіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карготрак" про стягнення боргу за організацію перевезень у розмірі 72 000,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карготрак" (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, ідентифікаційний код 37274679) на користь Фізичної особи-підприємця Штангєєвої Наталії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 72 000,00 грн. (сімдесят дві тисячі грн. 00 коп.), витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.08.2020

Суддя О.М. Крижний