Рішення

від 11.08.2020 по справі 905/929/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.08.2020 Справа № 905/929/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр", м.Київ

до відповідача: Фермерського господарства А.В.Д. , с.Роздольне, Великоновосілківський район, Донецька область

про стягнення 383469,38грн.

за участю представників :

від позивача (в режимі відеоконференції): Зудінов О.С., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР№21/1348 від 15.02.18р.

від відповідача: не з`явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр", м.Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Фермерського господарства А.В.Д. , с.Роздольне, Великоновосілківський район, Донецька область про стягнення 383469,38грн., з яких: 140073,61грн. - основний борг; 943,70рн. - інфляційні втрати; 138743,79грн. - товарний кредит; 20063,06грн. - пеня; 83645,22грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовано не виконанням відповідачем умов договору поставки від 18.03.2019 №120 в частині оплати відповідачем поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 22.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.07.2020 за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 11.08.2020.

У судове засідання 11.08.2020 представник відповідача не з`явився, про місце, час та дату слухання справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином. Про причини не явки суд не повідомлено. Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не надано. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, та надано достатньо часу для надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення відповідача про здійснення розгляду даної справи.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агропром-Центр (постачальник, позивач) та Фермерським господарством А.В.Д. (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару №120, згідно з п.1.1 якого, відповідно до умов даного договору постачальник зобов`язується поставляти покупцеві насіннєвий матеріал, продукцію сільськогосподарського та виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар й оплатити його вартість.

Згідно з п.1.2. договору, найменування товару, його кількість, ціна й загальна вартість указуються в специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін й є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.1.3. договору, партією товару вважається загальна кількість товару в асортименті, зазначеному в накладній. Вартістю партії товару вважається загальна вартість товару в асортименті, зазначеному в накладній. Датою поставки партії товару вважається дата, зазначена в накладній. Сумою договору вважається вартість всіх партій товару, зазначена у всіх специфікаціях.

Пунктом 2.1. договору, визначено, що товар поставляється покупцеві партіями. Базис поставки товару - EXW склад постачальника (згідно Інкотермс у редакції 2010 року), що перебуває за адресою: 85300, Донецька область, м.Покровськ, вул. Нахімова, 82в. Сторони домовилися, що спосіб доставки товару визначається сторонами, у кожному окремому випадку, у специфікації.

Моментом передачі партії товару від постачальника покупцеві є момент підписання покупцем накладної, відповідно до якої зазначена партія товару передається покупцеві. У момент передачі партії товару у покупця виникає право власності на цю партію й до нього переходять ризики випадкової загибелі товару.

Згідно з п.3.1. договору, ціна партії товару й загальна його вартість указуються в специфікації. Сторони встановлюють ціну товару та розміри платежів в гривнях та визначають їх еквівалент у відповідній іноземній валюті (Євро/Долар США, надалі - еквівалент), відповідно до валютного курсу, встановленому у специфікації за домовленістю сторін.

Відповідно до п.3.4. договору, строки оплати товару вказуються в специфікації. Якщо товар буде поставлено з відстроченням розрахунків на визначений строк в специфікації, це вважатиметься - товарним кредитом в розумінні ПКУ і ст.625 ЦКУ.

Покупець зобов`язаний оплатити постачальникові товар у строки й у порядку, зазначеному в специфікації, а також здійснити корегування ціни товару в порядку, передбаченому дійсним договором (специфікацією). Покупець здійснює розрахунки з постачальником за товар у безготівковій формі. Датою оплати партії товару вважається дата надходження коштів у повному обсязі, згідно умов специфікації, на рахунок постачальника (п.3.5., п.3.6., п.3.7. договору).

Згідно п.3.9. договору, якщо покупець прострочить оплату товарного кредиту або передплати до 10 днів, на прострочену суму заборгованості (передплату або товарний кредит) нараховуються проценти у розмірі 0,15%, а при простроченні більш ніж на десять днів на прострочену суму заборгованості нараховується процент у розмірі 0,5%, за кожен день прострочення від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу за весь період прострочення. У разі прострочення платежу понад двадцять днів, крім нарахування пені, покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 30% від суми заборгованості, що складається з ціни товару, курсової різниці та товарного кредиту.

Даний договір діє з моменту підписання до 31.12.2019 року. У випадку, якщо грошові зобов`язання не будуть виконані, даний договір продовжує свою дію до повного виконання стороною своїх грошових зобов`язань, незалежно від закінчення термінів дії договору, зазначених у п.6.1. (п.6.1., п.6.2. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Доказів його розірвання або визнання недійсним, сторонами не надано, отже він є обов`язковим для сторін.

18.03.2019, 01.04.2019 та 18.06.2019 сторонами підписано специфікації до договору поставки товару №120 від 18.03.2019, а саме: №120/19/00000000476, №120/19/00000000470, №120/19/00000000629, №120/19/00000001887, в яких визначені найменування, кількість, ціна та вартість товару, що буде поставлений позивачем, курс гривні до іноземної валюти, строки та умови поставки товару, умови та строки оплати товару відповідачем.

Відповідно до вказаних специфікацій, сторонами погоджені умови поставки - СРТ, 85532, Донецька обл., Великоновосілківський район, селище Роздольне, вулиця Проізводствєнная, будинок 5.

Згідно специфікації від 18.03.2019 №120/19/00000000476 оплата товару вартістю 43456,80грн. здійснюється наступним чином: передплата - 30% до 18.03.2019, 70% до 01.10.2019.

Згідно специфікації від 18.03.2019 №120/19/00000000470 оплата товару вартістю 61648,56грн. здійснюється наступним чином: передплата - 30% до 18.03.2019, 70% до 31.10.2019.

Згідно специфікації від 01.04.2019 №120/19/00000000629 оплата товару вартістю 94999,80грн. здійснюється наступним чином: передплата - 30% до 04.04.2019, 70% до 15.10.2019.

Згідно специфікації від 18.06.2019 №120/19/00000001887 оплата товару вартістю 22766,12грн. здійснюється наступним чином: 100% до 01.10.2019.

Специфікації підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

За твердженнями позивача, за видатковими накладними №476 від 02.04.2019 на суму 43456,80грн., №470 від 02.04.2019 на суму 61648,56грн., №629 від 02.05.2019 на суму 94999,80грн., №1887 від 19.06.2019 на суму 22766,12грн. відповідачу було поставлено товар на загальну суму 222871,28грн. та виставлено рахунки на його оплату №476 від 18.03.2019, №470 від 18.03.2019, №629 від 01.04.2019, №1887 від 18.06.2019.

Видаткові накладні підписані представниками позивача та відповідача без заперечень та зауважень, зокрема, щодо кількості, якості товару та відсутності товаросупровідних документів. Підпис керівника відповідача (отримувача) засвідчений печаткою підприємства відповідача. Видаткові накладні містять посилання на договір поставки товару №120 від 18.03.2019 та відповідні рахунки на оплату. В свою чергу рахунки на оплату містять посилання на договір поставки товару №120 від 18.03.2019.

В порушення умов договору поставки товару від 18.03.2019 №120 та специфікацій до нього відповідач частково сплатив позивачу вартість отриманого товару, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 140073,61грн, що стало підставою для звернення ТОВ Агропром-Центр до суду із позовом про стягнення з відповідача 383469,38грн, з яких: 140073,61грн. основного боргу, 943,70грн. інфляційних втрат, 138743,79грн. товарного кредиту, 20063,06грн. пені, 83645,22грн. штрафу.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору поставки товару №120 від 18.03.2019 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, статтею 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 стаття 712 Цивільного кодексу України)

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено положеннями статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та зазначено вище, на виконання умов договору поставки товару №120 від 18.03.2019 та специфікацій до нього, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 222871,28грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними №476 від 02.04.2019 на суму 43456,80грн., №470 від 02.04.2019 на суму 61648,56грн., №629 від 02.05.2019 на суму 94999,80грн., №1887 від 19.06.2019 на суму 22766,12грн.

Вказані видаткові накладні відповідають вимогам закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

За висновками суду, враховуючи визначені у п.3.4. договору та специфікаціях до нього порядок і строки оплати продукції, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором є таким, що настав.

Разом з тим, в порушення умов договору відповідач частково сплатив позивачу за поставлений товар, що підтверджується наданими суду копіями платіжних доручень: №25 від 26.03.2019 на суму 18494,57грн., №26 від 26.03.2019 на суму 13037,04грн., №34 від 23.04.2019 на суму 28499,94грн., №22 від 20.11.2019 на суму 22766,12грн. (всього на 82797,67грн.).

В свою чергу, докази сплати позивачу відповідачем заборгованості за переданий товар відповідно до договору поставки товару №120 від 18.03.2019 в сумі 140073,61грн. (222871,28грн. - 82797,67грн.) суду не надані та в матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідач не надав належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань за договором поставки та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи, що факт передачі позивачем товару на виконання умов договору поставки товару №120 від 18.03.2019 та специфікацій до нього, підтверджується наявними у справі доказами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 140073,61грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 3.4. договору, передбачено, що якщо товар буде поставлено з відстроченням розрахунків на визначений строк в специфікації, це вважатиметься - товарним кредитом в розумінні ПКУ і ст.625 ЦКУ.

Згідно п.3.9. договору, якщо покупець прострочить оплату товарного кредиту або передплати до 10 днів, на прострочену суму заборгованості (передплату або товарний кредит) нараховуються проценти у розмірі 0,15%, а при простроченні більш ніж на десять днів на прострочену суму заборгованості нараховується процент у розмірі 0,5%, за кожен день прострочення від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

За змістом підпункту 14.1.245 Податкового кодексу України, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Згідно з підпунктом 14.1.206 зазначеного Кодексу проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включається платіж за використання товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, і платіж за придбання товарів у розстрочку.

Згідно наданого розрахунку позивачем заявлені вимоги про стягнення товарного кредиту в загальній сумі 138743,79грн., які розраховані на суму боргу по кожній видатковій накладній окремо із зазначенням періодів нарахування та із урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат за поставлений товар.

З огляду на те, що факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого товару є доведеним, позивачем правомірно заявлено до стягнення проценти за товарним кредитом.

Перевіривши наданий розрахунок, суд зазначає, що право передбачити в договорі обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення процентів за товарний кредит у зв`язку з простроченням відповідачем оплати товару, враховуючи період початку виникнення прострочення оплати товару, в межах заявлених позовних вимог, судом встановлено, що позивачем під час здійснення розрахунку проценті не було не вірно застосовано приписи п.3.9 договору №120 від 18.03.2019р. яким встановлено порядок розрахунку процентів та визначення процентної ставки.

Здійснивши розрахунок процентів за товарним кредитом за процентною ставкою у розмірі 0,15% за зобов`язаннями з прострочкою до 10 днів та за процентною ставкою у розмірі 0,5% за зобов`язаннями з прострочкою більше ніж на 10 днів за кожен день прострочення від дня, коли товар мав бути оплачений, суд дійшов висновку, що розмір цих вимог складає 132849,81грн.

Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 132849,81грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами ч.2 п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума боргу яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеній у Постанові від 07.08.2019 року у справі №905/1302/18.

Згідно наданого розрахунку інфляційних втрат позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення інфляційні втрати у загальному розмірі 943,70грн. Вказані нарахування здійснено позивачем за період жовтень 2019 року - березень 2020 року на суму боргу в розмірі 30419,76грн., за період листопад 2019 року - березень 2020 року на суму боргу 43153,99грн. та за період листопад 2019 року - березень 2020 року на суму боргу 66499,86грн.

Перевіривши подані розрахунки та період нарахування інфляційних, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат на суму боргу 30419,76грн. здійснено позивачем з порушенням порядку та періодів нарахування. Отже, враховуючи, що оплата в сумі 30419,76грн. мала бути здійснена 01.10.2019, відповідно прострочення оплати вказаної суми розпочалося з 02.10.2019, тому вірним є нарахування інфляційних втрат на суму боргу 30419,76грн. за період починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з листопада 2019 року.

Провівши власний розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір цих вимог складає 837,22грн.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 837,22грн.

Суд зазначає, що розглядаючи вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат судом не застосовувалась формула визначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі №905/21/19 від 26.06.2020р. з огляду на наступне.

У п.28 вказаної постанови Верховний Суд зазначив, що визначений у цій постанові спосіб розрахунку інфляції за ст.625 Цивільного кодексу України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Таким чином, сторони по справі та суд який розглядає спір не позбавлені права до застосування інших математичних підходів щодо способів розрахунку інфляції в тому числі і передбачених постановою пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013.

Також судом приймається до уваги, той факт, що позовна заява по справі №905/929/20 була подана 14.05.20р., тобто раніше ніж була ухвалена Верховним Судом постанова по справі №905/21/19 від 26.06.2020р.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 4 і 6 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 322 ГК України.

Згідно зі статтю 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно з пунктом 4.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення за весь період прострочення. У разі прострочення платежу понад двадцять днів, крім нарахування пені, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми заборгованості, що складається з ціни товару, курсової різниці та товарного кредиту.

На підставі вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 20063,06грн. та штрафу в розмірі 83645,22грн.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 20063,06грн, позивач надав розрахунки, з яких вбачається, що вони здійснені позивачем на суму боргу по кожній видатковій накладній окремо із зазначенням періодів нарахування та із урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат за поставлений товар.

Разом з тим, перевіривши подані розрахунки та період нарахування пені, судом встановлено, що наданий розрахунок пені є невірним, оскільки відповідні нарахування на суму боргу 30419,76грн. по видатковій накладній №476 та на суму боргу 66499,86грн. по видатковій накладній №629 проведено в супереч вимог частини 6 статті 232 ГПК України, а саме понад шість місяців з моменту коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що пункт 4.2. договору поставки не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.

Отже, умову, передбачену у пункті 4.2. договору поставки, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19.

Провівши перерахунок пені з урахуванням вимог чинного законодавства судом встановлено, що загальний розмір пені складає 18647,81грн.

Таким чином, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 18647,81грн.

Перевіривши розрахунок штрафу судом встановлено, що наданий розрахунок є арифметично невірним оскільки визначена позивачем і заявлена до стягнення сума відсотків за користування товарним кредитом розрахована з порушенням умов п.3.9 договору №120 від 11.08.2020.

Провівши перерахунок штрафу судом встановлено, що розмір цих вимог складає 81877,03грн.

Таким чином, вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню частково в сумі 81877,03грн.

Розрахунок інфляційних втрат, відсотків, та пені судом було здійснено за допомогою програмного забезпечення "Ліга Закон".

Крім того, позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно положень статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.19р. у справі №922/445/19 та від 22.11.19р. у справі №910/906/18.

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.19р. у справі №922/445/19.

В підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №2609-1/19 від 26.09.2019 з копією додатку №1 від 28.04.2020 до договору з копією акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.04.2020, довіреність №1 від 28.04.2020, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР №21/1348 від 15.02.2018, копію посвідчення адвоката, копію платіжного доручення №711 від 30.04.2020 на суму 10000,00грн.

Згідно п.4.1. договору, правничу допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми на поточний рахунок адвокатського об`єднання. Вартість виконаних робіт (наданих послуг) з правничої допомоги за цим договором зазначається в додатку 1 до даного договору.

Остаточна вартість виконаних робіт (наданих послуг) з правничої допомоги за договором визначається сумою всіх підписаних актів за час дії договору.

Додаток №1 та акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) містять детальний опис наданих послуг, кількість годин витрачених адвокатом на надання послуг та їх вартість.

Згідно додатку №1 від 28.04.2020 до договору №2609-1/19 від 26.09.2019 та акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), вартість наданих послуг складає 10000,00грн.

Відповідач протягом розгляду справи клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи, не висловив.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом правомірно заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.123 та ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позовних вимог покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи вказаних норм, витрати на правничу допомогу заявлені позивачем покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр", м.Київ до Фермерського господарства А.В.Д. , с.Роздольне, Великоновосілківський район, Донецька область про стягнення 383469,38грн., з яких: 140073,61грн. - основний борг; 943,70грн. - інфляційні втрати; 138743,79грн. - товарний кредит; 20063,06грн. - пеня; 83645,22грн. - штраф, задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства А.В.Д. (85532, Донецька область, Великоновосілківський район, вул. Проізводствєнная, буд.5; код ЄДРПОУ 34246722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропром-центр (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд.60, корпус П, офіс 9; код ЄДРПОУ 30211319) основний борг в сумі 140073,61грн., 837,22рн. - інфляційні втрати; 132849,81грн. - товарний кредит; 18647,81грн. - пеня; 81877,03грн. - штраф, судовий збір в сумі 5614,29грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9760,50грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

У судовому засіданні 11.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2020.

Суддя М.О. Лейба