Рішення

від 12.08.2020 по справі 908/1644/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/102/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2020 Справа № 908/1644/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС , (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8), представник позивача адвокат Волчек Наталія Миколаївна, (02217, м. Київ, вул. М.Закревського, буд. 9)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Умвельт Запоріжжя , (69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 60)

про стягнення 11845,00 грн.

30.06.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № СУ/4312/5 від 22.06.2020 (вх. № 1776/08-07/20 від 30.06.2020) Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Умвельт Запоріжжя , м. Запоріжжя про стягнення шкоди, завданої в результаті ДТП, в розмірі 11845,00 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2020 справу № 908/1644/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1644/20 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/102/20, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 12, 14, 511, 636, 528, 993, 1166, 1172, 1188 ЦК України, ст. 20 ГК України, положеннях Закону України Про страхування , Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Позов пред`явлений позивачем з наступних підстав: 13.06.2017 між ПрАТ Страхова компанія АХА Страхування (новою назвою підприємства є ПрАТ Страхова компанія АРКС , яке є правонаступником прав та обов`язків ПрАТ Страхова компанія АХА Страхування ) з ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту у формі заяви-приєднання (акцепт) за № 213638а7е до оферти № 124 від 01.02.2017, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Hyundai д.р.н. НОМЕР_1 . 28.06.2017 о 06:30 в м. Запоріжжі на пр. Маяковського відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Hyundai д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 (власник автомобіля ОСОБА_1 ), автомобіля Skoda д.р.н. НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_3 , автомобіля Chevrolet д.р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля КАМАЗ 43253 д.р.н. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_5 (власник автомобіля ТОВ Умвельт Запоріжжя ). Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль Hyundai д.р.н. НОМЕР_1 , що зафіксовано в довідці № 3017180637831240 про ДТП та акті огляду пошкодженого ТЗ з фото додатками. Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжям винуватцем ДТП визнано ОСОБА_5 . Позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № АХА2216448 від 06.07.2017 на суму 9995,00 грн. і страховий акт № АХА2226582 від 04.09.2017 на суму 1850,00 грн. На підставі договору добровільного страхування № 213638а7е від 13.06.2017 внаслідок настання страхової події позивачем виплачено страхове відшкодування для відновлення автомобіля Hyundai д.р.н. НОМЕР_1 . Таким чином, позивач відповідно до положень статті 27 Закону України Про страхування та статті 1191 ЦК України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 як особи, винної в ДТП, на момент ДТП була застрахована ПрАТ СК Український Страховий Стандарт згідно полісу АК/0945088, позивач 03.12.2018 звернувся до ПрАТ СК Український Страховий Стандарт із заявою про виплату страхованого відшкодування в порядку регресу. 11.12.2018 ПрАТ СК Український Страховий Стандарт листом за вих. № 1613 відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (ПрАТ СК Український Страховий Стандарт ) на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, (позивач) реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування , шляхом звернення до страховика (ПрАТ СК Український Страховий Стандарт ), в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Проте, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Отже, позивач вважає, що у спірних правовідносинах відшкодування шкоди в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування має відбуватися з завдавача цієї шкоди. За таких обставин, приймаючи до уваги приписи ст. 1172 ЦК України, відповідачем у даній справі є ТОВ Умвельт Запоріжжя з яким завдач шкоди ( ОСОБА_5 ) на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах. 16.05.2020 позивач звернувся до відповідача з претензію про регресні вимоги за вих. № СУ/004312/4-1. Відповідачем вказана претензія отримана 18.05.2020, проте залишена без відповіді та задоволення. На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити, стягнути з відповідача 11845,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також покласти на відповідача судові витрат зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006847533 станом на 02.07.2020 зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Умвельт Запоріжжя (ідентифікаційний код юридичної особи 40054140) є: 69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 60, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 06.07.2020 про відкриття провадження у справі № 908/1644/20, яка направлялася відповідачу на юридичну адресу, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою підприємства поштового зв`язку: Адресат відсутній .

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України)

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1644/20.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 04.09.2020, але судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 (з подальшими змінами) на усій території України установлено карантин, який наразі триває, із запровадженням відповідних заборонюючих та обмежувальних карантинних заходів.

Законом України № 540-IX від 30.30.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) у Господарському процесуальному кодексі України розділ X Прикінцеві положення доповнено пунктом 4 такого змісту:

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. .

Законом України № 731-IХ від 18.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) пункт 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому, згідно з п. 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Встановлений п. 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IХ 20-денний строк закінчився 07.08.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.07.2020 у справі № 908/1644/20 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 24.07.2020 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 06.07.2020 у справі № 908/1644/20 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у строк до 07.08.2020 включно не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/1644/20 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору 12.08.2020.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 12.08.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Матеріали справи свідчать, що 13.06.2017 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія АХА Страхування (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту у формі заяви-приєднання (акцепт) за № 213638а7е до оферти № 124 від 01.02.2017 (надалі - Договір), об`єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме: автомобілем Hyundai д.р.н. НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Вигодонабувачем за Договором визначено ОСОБА_1 .

Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як зазначено в заяві-приєднанні (акцепт), Страхувальник погодився, що ця заява та договір добровільного страхування наземного транспорту (приєднання) Прямий захист Оферта № 124 разом складають Договір добровільного страхування наземного транспорту між Страховиком та Страхувальником.

Таким чином, відповідачем та позивачем укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 213638а7е від 13.06.2017.

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АХА Страхування перейменовано в Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АРКС (позивач у справі) та є правонаступником за всім майном, правами і обов`язками Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування , про що зазначено в Статуті Підприємства.

28.06.2017 о 06 год. 30 хв. в місті Запоріжжі на пр. Маяковського сталася ДТП за участю автомобіля Hyundai д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 (власник автомобіля ОСОБА_1 ), автомобіля Skoda д.р.н. НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_3 , автомобіля Chevrolet д.р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля КАМАЗ 43253 д.р.н. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_5 , а саме: водій транспортного засобу КАМАЗ 43253 д.р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_5 , перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, що призвело до самовільного опускання спеціального ковша, внаслідок чого транспортні засоби автомобіль Hyundai д.р.н. НОМЕР_1 , автомобіль Skoda д.р.н. НОМЕР_2 , автомобіль Chevrolet д.р.н. НОМЕР_3 , які були припарковані, отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_5 п. 2.3а Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 12.09.2017 у справі № 335/8059/17, відповідно до якої ОСОБА_5 визнано винним у вичиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивачем до матеріалів справи надано копії акту огляду пошкодженого ТЗ від 24.08.2017 з фото додатками, рахунків-фактур № СФ-000042 від 04.07.2017 і № СФ-0000056 від 28.08.2017, виставлених виконавцем ремонтних робіт - ПП ОСОБА_6 , та ремонтні калькуляції до вказаних рахунків, згідно з якими вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП склала 11845,00 грн.

На підставі страхового акта № АХА2216448 від 06.07.2017 та страхового акта № АХА2226582 від 04.09.2017, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаними актами, та повідомлення страхувальника про настання страхового випадку і виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов`язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП шляхом виплати коштів у сумі 9995,00 грн. і 1850,00 грн. на рахунок виконавця ремонтних робіт - ПП ОСОБА_6 , що підтверджується платіжними дорученнями № 349690 від 07.07.2017 і № 367618 від 05.09.2017 відповідно.

Статтею 27 Закону України Про страхування та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що до позивача перейшло в межах суми 11845,00 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 12.09.2017 у справі № 335/8059/17 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль КАМАЗ 43253 д.р.н. НОМЕР_4 , водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля Hyundai д.р.н. НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_5 , на час скоєння ДТП зазначена особа перебувала у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю Умвельт Запоріжжя (відповідачем у справі).

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п., п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем КАМАЗ 43253 д.р.н. НОМЕР_4 , встановлена в судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля КАМАЗ 43253 д.р.н. НОМЕР_4 (власник Умвельт Запоріжжя ), на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством СК Український Страховий Стандарт на підставі полісу АК/0945088 цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100000,00 грн., франшизи - 1000,00 грн. (Роздруківка з бази МТСБУ щодо полісу № АК/0945088).

Статтею 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. (ст. 5 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів )

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.12.2018 він звернувся до ПрАТ СК Український Страховий Стандарт із заявою за вих. № СУ/004312/3 про виплату страхованого відшкодування в сумі 11845,00 грн. в порядку регресу.

Листом за вих. № 1613 11.12.2018 ПрАТ СК Український Страховий Стандарт відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. (ч. 2 ст. 14 ЦК України)

За приписами ст. 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. (пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 вказаного Закону)

За таких обставин, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (ПрАТ СК Український Страховий Стандарт ) на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, (позивач) реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування , шляхом звернення до страховика (ПрАТ СК Український Страховий Стандарт ), в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Проте, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує висновок, що у спірних правовідносинах відшкодування шкоди в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування має відбуватися з завдавача шкоди.

В той же час, за приписами ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Підсумовуючи вище викладене, суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем у даній справі, тобто особою яка зобов`язана відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, є ТОВ Умвельт Запоріжжя , з яким завдач шкоди ( ОСОБА_5 ) на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах.

За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги або ж заперечення.

Відповідач належними та допустимими доказами в розумінні ст., ст. 77, 78 ГПК України не спростував того факту, що в момент скоєння ДТП ОСОБА_5 керував зареєстрованим за відповідачем транспортним засобом КАМАЗ 43253 д.р.н. НОМЕР_4 не під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

16.05.2020 позивач звернувся до відповідача з претензію про регресні вимоги за вих. № СУ/004312/4-1 на суму 11845,00 грн.

Відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Станом на час вирішення справи відповідач доказів відшкодування позивачу 11845,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суду не надав.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Руїс Торіха проти Іспанії ).

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 11845,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Умвельт Запоріжжя , м. Запоріжжя про стягнення шкоди, завданої в результаті ДТП, в розмірі 11845,00 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Умвельт Запоріжжя , (69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 60, ідентифікаційний код юридичної особи 40054140) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС , (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) 11845 (одинадцять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн. 00 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено 12 серпня 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.