Рішення

від 12.08.2020 по справі 909/293/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/293/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу без виклику сторін справу

за позовом: Приватного підприємства "Агроексперт Захід",

до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Долинський теплично-овочевий комбінат",

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 02-02 від 06.02.2019 року в сумі 265 879 грн 73 к.

без виклику представників сторін

установив: Приватне підприємство "Агроексперт Захід" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Долинський теплично-овочевий комбінат" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 02-02 від 06.02.2019 року в сумі 265 879 грн 73 к.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань згідно Договору купівлі-продажу №02-02 від 06.12.2019 року в частині оплати поставленого позивачем товару.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 16.04.2020 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Водночас з 12 березня до 22 червня 2020 року на усій території України установлено карантин (Постанова Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211" з подальшими змінами та доповненнями).

Так, відповідні обмежувальні протиепідемічні заходи в м. Івано-Франківську встановлені рішенням Івано-Франківської міської ради від 16.03.2020 "Про невідкладні дії щодо забезпечення обмежувальних заходів та заходів безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

16.03.2020, збори суддів Господарського суду Івано-Франківської області прийняли рішення про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Івано-Франківської області на час дії карантину, відповідно до якого рекомендовано, зокрема, забезпечити відкладення розгляду всіх судових справ на період дії карантину.

Крім того, п. 4 Прикінцевих положень ГПК України (із змінами та доповненнями) передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Пунктом 2 розділу II (Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19)" №731-IX від 18.06.2020 року, який набрав чинності 17.07.2020 року встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 16.04.20, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. № 6614/20 від 06.05.2020).

Відповідач відзив на позов та будь-яких клопотань по справі суду не надав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№6873/20 від 14.05.2020).

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась позивачу за його місцем реєстрації, зазначеним в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

06 лютого 2019 року між Приватним підприємством "Агроексперт підприємство" (по договору - продавець/по справі - позивач) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Долинський теплично-овочевий комбінат" (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено Договір купівлі продажу №02-02 (далі - Договір).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до умов договору продавець (позивач по справі) зобов`язався поставити і передати у власність покупця (відповідач по справі) товар (насіння овочів, супутні товари та засоби захисту рослин) , а останній (покупець) - зобов`язався прийняти товар та оплатити вартість товару відповідно до умов цього договору (п.1.1. Договору).

Згідно п. 3.1 Договору вартість товару визначається відповідно до замовлення покупця та складає 159816 грн 38к.

На виконання умов договору позивач виконав взяті на себе зобов`язання щодо продажу товару та поставило відповідний товар, що підтверджується видатковою накладною 313 від 14.02.2019 року на суму 159 816 грн 38 к., копія якого долучена до матеріалів справи. Вказана видаткова накладна підписана відповідачем без зауважень.

Пунктом 3.2 Договору сторонами домовлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, зазначений в рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 4.1 Договору ПОСП "Долинський теплично-овочевий комбінат" взяло на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару на наступних кредитних умовах:

- оплата 30% від суми поставленого товару, тобто 47 944 грн 91 к. протягом 25 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної, тобто до 11 березня 2019 року;

- оплата 70% від суми поставленого товару, тобто 111 871 грн 47 к., протягом 60 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної, тобто до 15 квітня 2019 року.

На виконання відповідачем умов договору щодо оплати за отриманий товар, то останній здійснив його оплату частково, зокрема на 35 000 грн 00к., зокрема: - 21 лютого 2019 року сплачено 10 000 грн 00к., - 25 жовтня 2019 року сплачено 10 000 грн 00к., - 21 січня 2020 року сплачено 10 000 грн 00к., 07 лютого 2020 року сплачено 5000 грн 00к. Про факт сплаченої суми свідчать виписки по особовому рахунку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте частина заборгованості на суму 124 816 грн 38к. залишилась непогашеною,

Зазначена вище обставина зумовила позивача звернутись з даним позовом до суду.

При вирішенні справи суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір купівлі-продажу №02-02 від 06.02.19р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання їх судом недійсними, суду не подано (ст.204 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами у справі Договір купівлі-продажу №02-02 від 06.02.19р, за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до нього застосовуються відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Наведена правова норма кореспондується з і ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продаж.

З урахуванням умов Договору купівлі-продажу №02-02 від 06.02.19р, відповідач по справі зобов`язався здійснити оплату за поставлений товар за цінами і на умовах, передбачених у цьому Договорі і у відповідності до видаткової накладної в сумі 159 816 грн 38 к.

Проте відповідач умови договору щодо оплати за поставлений товар в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 124 816 грн 38к.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення основної заборгованості на суму 124 816 грн 38к. не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати отриманого товару по Договору купівлі-продажу №02-02 від 06.02.19р, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 124 816 грн 38к. основного боргу на користь позивача по справі обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 Договору купівлі-продажу встановлено, що у разі несплати або неповної оплати покупцем коштів за замовлений товар, на умовах даного Договору. Продавець має право перерахувати вартість товару на підставі цін , що склалися на ринку та нарахувати пеню за несплату або неповну оплату в розмірі 0,3% за кожен день прострочення оплати передбаченої п . 4.2 Договору.

Разом з тим, відповідно до п.3 ст.692 Цивільного кодексу України продавець має право вимагати оплату товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, у разі прострочення оплати товару.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних правових норм та договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 135727 грн 42 к., 3717 грн 29 к. - відсотки за користування чужими грошовими коштами та 1618 грн 64 к. - інфляційних збитків .

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних збитків, прийшов до висновку про обгрунтованість їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов`язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов`язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем доведено та документально підтверджено факт набуття ним права вимоги стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 265 879 грн 73к., у відповідності до Договору купівлі-продажу №02-02 від 06.02.19р.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про стягнення 5000 грн 00 к. витрат на професійну правничу допомогу заявленого у позовній заяві, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Враховуючи вимоги ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №910/8682/18).

Позивачем на підтвердження заявлених до відшкодування витрат за послуги адвоката, при поданні позовних вимог, не представлено жодних доказів понесення відповідних витрат, зокрема: не долучено договору на правову допомогу, документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, документів в підтвердження фактично виконаних робіт (акта виконаних робіт, який згідно умов договору є підставою для оплати) та їх сплати (платіжного доручення).

Крім того, ч.8 ст.129 ГПК встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України). У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без рогляду

В спірному випадку, провадження у даній справі вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (ухвала суду від 16.04.2020 року).

Відповідно до ч.1-3 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В спірному випадку провадження у справі відкрито 16.04.2020 року. Отже, сплив тридцятиденного терміну припадає на 17.04.2020 року.

Враховуючи введення на усій території України карантину (Постанова Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211" з подальшими змінами та доповненнями), дія якого продовжувалась і на даний час дії, перебіг процесуальних строків продовжувались і закінчились 07.08.2020 року.

З урахуванням зазначеного вище, термін на подання доказів по понесенню судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу, чи заявлення відповідної заяви про їх подання ( ч.8 ст.129 ГПК) у позивача завершився.

Станом на момент винесення рішення у матеріалах справи відсутні докази понесення витрат на правову допомогу, разом з тим і відсутнє клопотання про їх подання після винесення рішення суду.

За наведеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення витрат позивача на правову допомогу, орієнтовний розмір якого заявлений останнім у позовній заяві та подальшого їх розгляду судом. Отже, клопотання позивача про стягнення 5000 грн 00 к. витрат на професійну правничу допомогу заявленого у позовній заяві слід залишити без розгляду.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.124, ст.129 Конституції України, ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 611, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 216, 230 Господарського кодексу України, ст. 13, 129, 176, 202, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Агроексперт Захід" до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Долинський теплично-овочевий комбінат" про стягнення заборгованості в сумі 265 879 грн 73 к. - задовольнити.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Долинський теплично-овочевий комбінат" (вул. Теплична, 1, с. Новоселиця, Долинський район, Івано-Франківська область,77541, код 03046468) на користь Приватного підприємства "Агроексперт Захід" (с. Шупарка, Борщівський район, Тернопільська область, 48743, код 37502589) - 265 879 грн 73 к. (двісті шістдесят п`ять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень сімдесят три копійки) заборгованості, 3 988 грн 20 к. (три тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім гривень двадцять копійок) - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Фанда О. М.