Рішення

від 11.08.2020 по справі 910/3004/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2020Справа № 910/3004/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/3004/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОГІРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД" (19733, Черкаська обл., Золотоніський район, село Антипівка; ідентифікаційний код: 36774750)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДК" (02121, м Київ, вул. Колекторна, будинок 38/40; ідентифікаційний код: 43049840)

Про стягнення 30 300, 00 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАСНОГІРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДК" (далі - відповідач) про стягнення 30 300, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань останнього щодо поставки товару за договором поставки № 21/10/19 від 21.10.2019. З огляду на що позивач просить стягнути з відповідача 30 300, 00 грн, з яких 30 000, 00 грн - основний борг (сума попередньої оплати); 300, 00 грн - штраф. Крім того позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме суму судового збору у розмірі 2 102, 00 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 8 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 910/3004/20 призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також цією ухвалою запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №910/3004/20 та її прийняття до провадження судді Бондаренко - Легких Г.П., про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі №10/3004/20 відповідною ухвалою суду за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02121, м. Київ, вулиця Колекторна, будинок 38/40.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до поштового повернення, яке повернулося на адресу Господарського суду міста Києва, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/3004/20 від 16.03.2020, не було вручено під час доставки, про що підприємством зв`язку надано довідку, в якій зазначена причини повернення (досилання): "за закінченням встановленого строку зберігання".

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/3004/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що 21.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРАСНОГІРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД" (позивач у справі, покупець за договором ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗДК" (відповідач у справі, постачальник за договором) укладено договір поставки №21/10/19 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар.

Згідно п. 1.2 договору найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару, буде визначатися сторонами у специфікаціях та/або видаткових накладних, які будуть формуватися на підставі заявок покупця з подальшим виставленням рахунків-фактур для здійснення оплати товару.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар на умовах 100 % передплати або в день поставки авто на склад покупця.

Постачальник зобов`язаний поставити партії товару не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту виконання п. 2.5 даного договору. Постачання товару здійснюється постачальником за свій рахунок на склад покупця. Склади покупця: (DDU згідно офіційних правил тлумачень (Інкотермс), в редакції 2010 року за адресою - м. Золотоноша, Черкаська обл., вул.. Саксаганського (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3. та 3.4. договору доказом передачі партії товару у власність покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи: видаткова накладна; рахунок - фактура; товаро - транспортна накладна.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі несвоєчасної поставки партії товару більше ніж 5 календарних днів постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 1 % вартості товару, що мала бути поставленою згідно видаткової накладної.

Згідно п. 8.1 договору договір набирає чинності в момент підписання його представниками і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині зобов`язань, які виникли під час дії договору - до повного їх виконання.

На виконання умов договору, відповідачем був виставлений позивачу рахунок на оплату № 69 від 21.10.2019 на загальну суму 30 000,00 грн, на поставку товару: піддон дерев`яний ЕВРО 1200х800 у кількості 250 штук. Копія вказаного рахунку наявна в матеріалах справи.

Позивачем 24.010.2019 здійснено оплату товару на умовах 100 % шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача в розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7950 від 24.10.2019, копія якого наявна в матеріалах справи.

В порушення умов договору та терміну поставки товару (термін поставки: не пізніше 31.10.2019 включно) товар поставлено не було, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 30 000,00 грн попередньої оплати за договором та 300, 00 грн штрафу за порушення строків поставки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з п.3.2 договору, кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару є дата 31.10.2019.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання за договором по поставці товару в строки обумовлені договором не виконав, не поставив товар (піддон дерев`яний ЕВРО 1200х800 у кількості 250 штук) на суму 30 000,00 грн, в той час як позивач свої зобов`язання по оплаті виконав у відповідності до умов договору. Таким чином, у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи не містять доказів із яких би вбачалося, що позивач в порядку ст. 530 ЦК України направляв відповідачу вимогу про повернення коштів передплати.

Водночас, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов`язання по поставці товару, в тому числі з порушенням встановленого договором строку, матеріали справи не містять, як і не містять доказів повернення позивачу коштів передплати за непоставлений товар.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів передплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 000,00 грн передплати за договором є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 300,00 грн -1% штрафу за порушення строків поставки.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі несвоєчасної поставки партії товару більше ніж 5 календарних днів постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 1 % вартості товару, що мала бути поставленою згідно видаткової накладної. Таким чином, оскільки відповідач затримав поставку товару більше ніж на 5 календарних днів, він зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 1 % вартості непоставленого товару.

Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків поставки обумовленого договором товару, товар на суму 30 000,00 грн поставлений не був, таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума штрафу 1 % в розмірі 300,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованість по поверненню коштів передплати за не поставлений товар за договором, у заявленому позивачем розмірі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин та враховуючи викладене вище позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

В прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача 8 000, 00 грн судових витрат на правничу допомогу, проте до позовної заяви позивачем не надано жодного доказу понесення ним відповідних витрат, відповідно у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат з відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОГІРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДК" про стягнення 30 300, 00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДК" (02121, м. Київ, Колекторна, 38/40, ідентифікаційний код - 43049840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірський олійний завод" (19733, Черкаська обл., Золотонівський район, с. Антипівка; ідентифікаційний код - 36774750) 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 300 (триста) грн 00 коп. штрафу та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких