Рішення

від 11.08.2020 по справі 910/1572/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2020Справа № 910/1572/20

Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко - Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/1572/20

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Євроінс Україна (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102, код ЄДРПОУ: 22868348)

До Товариства з обмеженою відповідальністю Українське будівельне бюро (04060, вул. Ольжича, буд.27/22, офіс 4; код ЄДРПОУ 41925646)

Про стягнення 17 742, 87 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське будівельне бюро" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 17 742,87 грн та судового збору у розмірі 2 102,00 грн. Крім того, позивач просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу належить право вимоги страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна", яким виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування", статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та договору №111007-2102-1000001 добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО 50/50" від 14.05.2018 перейшло право вимоги в межах здійснених таким страховиком фактичних затрат до відповідача, як до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку у зв`язку із пошкодження транспортного засобу Volkswagen Passat державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроніс Україна" залишено без руху. Встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання суду належних доказів надсилання відповідачам копії позовної заяви з переліком долучених до неї додатків у встановленому законом порядку (службовий чек, фіскальний чек).

05.03.2020 від позивача, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, надійшла заява про усунення недоліків, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, у зв`язку з чим надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та попередив відповідача, що у випадку неподання відзиву у встановлений строк суд має право, відповідно до статті 178 ГПК України, розглядати справу за наявним в ній матеріалами.

Окрім того, ухвалою суду про відкриття провадження у справі зобов`язано Моторне (транспортне) страхове бюро України (02002, м. Київ, а/с-272) надати суду інформацію щодо страховика, страхувальника та транспортного засобу згідно № 111007-2102-1000001 за яким застрахована цивільна відповідальність власника транспортного засобу, строк дії зазначеного полісу, розміру франшизи за даним полісом та ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну за даним полісом.

До суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України інформація про страхове покриття не надходила.

Також суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами), постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв`язку з чим 02.04.2020 до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків, зокрема і строку подання відзиву, до закінчення дії карантину.

При цьому, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.03.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, а саме: 04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд.27/22, офіс 4, однак поштовий конверт (відправлення №0103050515579) повернувся із відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Згідно із ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження по справі № 910/1572/20, про що в матеріалах справи міститься рекомендовані повідомлення з відповідними відмітками.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиний державний реєстр судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі № 910/1572/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 19.03.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки, відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст.178 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 08.07.2018 у м. Києві по вул. Борщагівській відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу Fiat , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (за твердженням позивача директора відповідача), та транспортного засобу Volkswagen Passat , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 (власник - ОСОБА_3 ).

Судом встановлено, що транспортний засіб Volkswagen Passat , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застраховано позивачем, як страховиком, відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту Каско 50/50 від 14.05.2018 № 111007-2102-1000001, укладеного між позивачем (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) (далі - Договір добровільного страхування від 14.05.2018).

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № 18698/18 від 21.08.2018, складеного позивачем, та умов Договору добровільного страхування від 14.05.2018, розмір страхового відшкодування, що повинен бути виплачений страхувальнику за Договором, а саме: власнику транспортного засобу Volkswagen Passat , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 склав 17 742, 87 грн.

Позивачем, згідно з платіжним дорученням № 12173 від 21.08.2018, копія якого наявна в матеріалах справи, здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування від 14.05.2018 ОСОБА_3 (на рахунок ФОП Рощина С. М.) згідно страхового акту № 18698/18 від 21.08.2018 в розмірі 17 742, 87 грн.

Аргументуючи позовні вимоги, позивач, посилається на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 13.08.2018 по справі № 760/17919/18 згідно якої встановлено, що ДТП відбулося внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як доказ в підтвердження зазначеного, позивачем було подано Роздруківку з сайту Судової влади України щодо інформації про розгляд справи № 760/17919/18. Самої постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 13.08.2018 по справі № 760/17919/18 позивач до матеріалів справи не надав. Також позивач зазначає, що ОСОБА_1 є працівником відповідача, проте відповідних доказів до позовної заяви не додає.

Із матеріалів справи вбачається, що представник позивача 16.08.2019 звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди, в якій зазначив про те, що до позивача у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське будівельне бюро", як роботодавця винної особи, компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Volkswagen Passat , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_3 внаслідок ДТП, посилаючись при цьому на ст. 1172 ЦК України, згідно якої обов`язок відшкодування шкоди завданої їхнім працівником покладено на роботодавців, а тому просив сплатити на користь позивача суму боргу в розмірі 17 742, 87 грн. Доказів направлення вказаної претендії до матеріалів справи надано не було.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач також посилається на те, що відповідач, станом на 04.02.2020 (день подання позовної заяви до Господарського суду м. Києва) вказану вимогу щодо відшкодування шкоди завданої працівником відповідача не задоволено, у зв`язку з чим позивач, звернувся до суду з метою стягнення відшкодування у розмірі 17 742, 87 грн в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої внаслідок ДТП майнової шкоди у розмірі 17 742, 87 грн. власнику автомобіля Volkswagen Passat , спричиненою власником джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу Fiat , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Позивач звертається з вимогою про відшкодування майнової шкоди у розмірі 17 742, 87 грн виплаченої страхувальнику за договором добровільного страхування до особи, відповідальної за завдану шкоду, оскільки така особа в добровільному порядку її не виконала.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача, як до особи, яка виплатила страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту Каско 50/50 , у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник за зазначеним договором (тобто ОСОБА_3 ) мав до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку у зв`язку із пошкодження транспортного засобу Volkswagen Passat державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП.

В наслідок чого, позивач звернувся до відповідача, як до юридичної особи, що відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

На підтвердження зазначених обставин, позивач посилається на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 13.08.2018 по справі №760/17919/18, згідно якої, за твердженням позивача встановлено, що ДТП відбулось внаслідок порушення працівником відповідача, а саме: ОСОБА_1 , Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, в Довідці Національної поліції України №3018191352513221 про дорожньо-транспортну пригоду, що міститься в матеріалах справи, встановлено, що ДТП від 08.07.2018 по вул. Борщагівській, м. Київ сталось внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України за участю транспортного засобу вантажний фургон Fiat , що належить ТОВ Автокредит плюс .

В той же час, позивачем не додано до позовної заяви належних доказів, які свідчили б про встановлення вини ОСОБА_1 , про що свідчить відсутність в матеріалах справи постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 13.08.2018 по справі № 760/17919/18, що набрала законної сили та якою, за твердженням позивача, встановлено, що ДТП відбулося внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України. Роздруківка із Судової влади України щодо інформації про розгляд справи № 760/17919/18, в якій зазначено, що особою, яка притягується до адміністративної відповідальності є ОСОБА_1 не є підставою, що звільнює позивача від доказування та доводить встановлення наявності вини ОСОБА_1 .

Так само позивачем, не доведено відповідними доказами належність транспортного засобу вантажного фургону Fiat відповідачу, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю Українське будівельне бюро як юридичній особі, яка відповідно до законів України є власником або законними володільцем на підставі права власності зазначеного транспортного засобу. Як і не доведено тверджень, що ОСОБА_1 є працівником відповідача та що ДТП було скоєно ним при виконанні службових обов`язків. Тому суд позбавлений можливості перевірити достовірність даних тверджень.

Окрім цього, враховуючи принципи господарського судочинства, що передбачені ст. 2 ГПК України, зокрема і принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 74 ГПК згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, згідно пункту 1 ч. 1 ст. 237 ГПК України суд при ухваленні рішення вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Частиною 4 ст. 74 ГПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

В даному випадку суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, навіть з відкритих джерел, а відповідно позбавлений можливості перевірити самостійно наявність зазначених обставин, оскільки, жодних вірогідних доказів на їх підтвердження позивачем суду подано не було.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач подає позов до відповідача як до юридичної особи, з якою ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах, при цьому посилаючись на те, що у відповідності до ст. 1172 ЦК України обов`язок відшкодування шкоди завданої їхнім працівником покладено на роботодавців.

Однак, згідно з положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. На зазначені положення посилається і позивач, при цьому стверджує, що особою, яка є відповідальною за завдані збитки власнику транспортного засобу Volkswagen Passat державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 є відповідач.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду , заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

В такому разі позивач повинен був би вчинити комплекс дій, передбачених ст. 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з метою реалізації права вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат, тобто до страховика завдавача шкоди.

Виключно за наслідками вчинених дій в порядку ст. 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , наявність яких зумовлюють початок перебігу встановленого законодавцем у положеннях статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строку на прийняття страховиком рішення щодо відповідного страхового випадку, та у випадку нездійснення страхової виплати (неповної її виплати) за спливом такого строку чи повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування взагалі, може йтися про існування порушених прав потерпілого або іншої особи, в даному випадку позивача, яка має право на отримання у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодованої у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або страховик відмовив у здійсненні страхового відшкодування (у випадках, передбачених статтями 32, 37 зазначеного закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Позивач не надав суду доказів щодо забезпечення транспортного засобу Fiat , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та/або щодо відсутності на відповідний автомобіль страхового полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент скоєння ДТП. Відповідно позивачем не доведено обставин справи - що відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу Volkswagen Passat державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є саме відповідач, а не власник транспортного засобу Fiat , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 або страховик, який застрахував цивільно - правову відповідальність власника вказаного транспортного засобу.

Також, в силу вимог ст. 1194 ЦК України на завдавача шкоди, покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, як на власника джерела підвищеної небезпеки - учасника ДТП, за умови недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Таким чином, позивач не доводить поданими доказами те, що в нього є законні підстави звертатись до відповідача з вимогами зазначеними в позовній заяві, у зв`язку з чим вимоги позивача про відшкодування шкоди в порядку регресу з Товариства з обмеженою відповідальністю Українське будівельне бюро в розмірі 17 742, 87 грн суд відхиляє як такі, що є не обґрунтованими, не доведеними.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, як не доведених та необґрунтованих.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102, код ЄДРПОУ: 22868348) до Товариства з обмеженою відповідальністю Українське будівельне бюро (04060, вул. Ольжича, буд.27/22, офіс 4; код ЄДРПОУ 41925646) про стягнення 17 742, 87 відмовити.

2. Покласти судові витрати на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102, код ЄДРПОУ: 22868348).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких