Рішення

від 11.08.2020 по справі 910/3210/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2020Справа № 910/3210/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКСНІ ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-ПЛЮС"

про стягнення 229978,03 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКСНІ ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-ПЛЮС" про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 229978,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.03.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3210/20, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

27.04.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості за відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 23.03.2020, направленою на адресу місця реєстрації, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим поштовим відправлення №0105471346310.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКСНІ ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ" (позивачем) на підставі усної угоди у період з 2018 по 2019 рік було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-ПЛЮС" (відповідачу) товар на загальну суму 2 270 941,84 грн, відповідно до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

27.11.2019 між позивачем та відповідачем укладено угоду про врегулювання заборгованості №2/11-1, відповідно до якої на дату підписання угоди заборгованість на користь відповідача складала 313 725,80 грн та заборгованість на користь позивача складала 1 203 325,28 грн. У зв`язку з чим, сторони дійшли згоди про проведення часткового заліку в рахунок погашення заборгованості.

За змістом угоди про врегулювання заборгованості №2/11-1, після укладення угоди заборгованість на користь позивача складала 900 538,19 грн та заборгованість на користь відповідача складала 10938,71 грн.

В подальшому, позивачем було направлено відповідачу претензію вих. № 0612/2019 від 06.12.2019 з вимогами щодо повернення товару, оскільки згідно акту звірки взаєморозрахунків сума заборгованості у відповідача складає 889 599,48 грн.

Окрім того, сторонами було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2019 по 24.12.2019, відповідного до якого заборгованість за відповідачем складає 229 978,03 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином не виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 229 978,03 грн.

Оскільки, відповідачем неналежно виконуються зобов`язань в частині оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 229 978,03 грн. грошових коштів за поставлений товар.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні № 1423 від 15 липня 2019,№ 1465 від 19 липня 2019, № 990 від 21 травня 2019, № 1958 від 17 вересня 2019, № 1959 від 1 7 вересня 2019, № 1174 від 07 червня 2019, № 1060 від 29 травня 2019, № 1684 від 01 серпня 2019, № 1219 від 12 червня 2019 № 1685 від 01 серпня 2019 № 1237, від 13 червня 2019, №13 18 від 25 червня 2019, № 1683 від 01 серпня 2019, № 1275 від 20 червня 2019, № 1276 від 20 червня 2019, № 1195 від 10 червня 2019, № 1194 від 11 червня 2019, № 981 від 20 травня 2019

№ 1173 від 07 червня 2019, № 2246 від 16 жовтня 2019, № 2243 від 16 жовтня 2019 №2140 від 01 жовтня 2019, №1993 від 18 вересня 2018, №2043 від 25 вересня 2018, №2056 від 27 вересня 2018, №2276 від 24 жовтня 2018, № 2286 від 25 жовтня 2018, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобов`язався здійснити поставку товару, а відповідач, в свою чергу здійснити оплату поставленого товару.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання взятих на себе зобов`язань, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 270 941,84 грн, а відповідач, у свою чергу, прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними № 1423 від 15 липня 2019, № 1465 від 19 липня 2019, № 990 від 21 травня 2019, № 1958 від 17 вересня 2019, № 1959 від 1 7 вересня 2019, № 1174 від 07 червня 2019, № 1060 від 29 травня 2019, № 1684 від 01 серпня 2019, № 1219 від 12 червня 2019 № 1685 від 01 серпня 2019 № 1237, від 13 червня 2019, №13 18 від 25 червня 2019, № 1683 від 01 серпня 2019, № 1275 від 20 червня 2019, № 1276 від 20 червня 2019, № 1195 від 10 червня 2019, № 1194 від 11 червня 2019, № 981 від 20 травня 2019, № 1173 від 07 червня 2019, № 2246 від 16 жовтня 2019, № 2243 від 16 жовтня 2019. №2140 від 01 жовтня 2019, №1993 від 18 вересня 2018, №2043 від 25 вересня 2018, №2056 від 27 вересня 2018, №2276 від 24 жовтня 2018, № 2286 від 25 жовтня 2018,

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

З огляду на наведене, оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідно до приписів ст. 692 ЦК України, відповідач зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар після його прийняття. За таких обставин, строк оплати поставленого відповідачу товару настав.

Як підтверджується матеріалами справи, 27.11.2019 між позивачем та відповідачем укладено угоду про врегулювання заборгованості №2/11-1, відповідно до якої заборгованість на користь позивача складала 900 538,19 грн та заборгованість на користь відповідача складала 10938,71 грн.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі за видатковими накладними № 1423 від 15 липня 2019, № 1465 від 19 липня 2019, № 1683 від 01 серпня 2019, № 1173 від 07 червня 2019, № 1194 від 11 червня 2019, № 1237, від 13 червня 2019, № 1958 від 17 вересня 2019, №2140 від 01 жовтня 2019, №1993 від 18 вересня 2018, №2043 від 25 вересня 2018, №2056 від 27 вересня 2018, №2276 від 24 жовтня 2018, № 2286 від 25 жовтня 2018 не сплатив, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем складає 229 978,03 грн.

Судом встановлено, що між сторонами підписаний акт звіряння взаємних розрахунків станом на 24.12.2019, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками згідно з якими заборгованість відповідача перед позивачем становить 229 978,03 грн.

Таким чином, судом встановлено, що факт наявності заборгованості у розмірі 229 978,03 грн за поставлений товар належним чином доведений, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 229 978,03 грн, на час прийняття рішення, відповідачем не надано, обставин, викладених у позові не спростовано.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки, невиконане зобов`язання у розмірі 229 978,03 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення боргу.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, надавши оцінку всім аргументам, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКСНІ ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-ПЛЮС" про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 229978,03 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-ПЛЮС" (01011, м. Київ, вулиця Рибальська, будинок 13, ідентифікаційний код 36590344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКСНІ ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Київська, будинок 24, ідентифікаційний код 39830409) борг у сумі 229 978,03 грн та судовий збір у сумі 3 449,68 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 11.08.2020.

Суддя О.В. Гулевець