Рішення

від 10.08.2020 по справі 910/3047/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020Справа № 910/3047/20 за позовом Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра

до Комунального підприємства "Школяр" Солом`янської районної в місті Києві

державної адміністрації

про стягнення 267 322,45 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська муніципальна академія музики ім. Р.М. Глієра звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Школяр" Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 267322,45 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору № 1440-1 від 03.03.2017 не сплатив орендну плату, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 218589,32 грн, заборгованість за фактично спожиті комунальні послуги (теплову енергію) у розмірі 10077,62 грн., заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 8678,20 грн, пеню у розмірі 21513,91 грн., штраф у розмірі 6557,68 грн, інфляційні втрати у розмірі 1905,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 суд ухвалив: позовну заяву Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати виклад обставин заявлених ним позовних вимог в контексті необхідності залучення до участі у справі третьої особи - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

12.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; повідомити учасників справи, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має право подати в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

31.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Розглянувши заяву позивача про залучення до участі у справі третьої особи, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії строк вчинення яких відповідно до цього кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Обґрунтовуючи заяву позивач зазначає, що Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є стороною спірного договору № 1440-1 від 03.03.2017, а саме орендодавцем, відтак, рішення у даній справі може стати підставою для звернення Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до суду з вимогою про розірвання зазначеного договору.

Так, у вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з`ясовує, чи буде таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки чи позбавлено таких прав та/або обов`язків у зв`язку з прийняттям даного судового рішення.

Суд зазначає, що позивачем не наведено тих підстав, які в силу приписів чинного законодавства слугували підставами для залучення до участі у справі третьої особи через те, що рішення у даній справі безпосередньо вплине на права та/або обов`язки Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Разом з тим, твердження про те, що рішення може стати підставою для звернення третьої особи до суду з позовом про розірвання договору в майбутньому не приймається судом як підстава для залучення такої третьої особи, оскільки, предметом позову у даній справі є, зокрема, стягнення орендної плати, яка за умовами договору сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача (позивача), відтак, обставини, що будуть досліджуватися судом у справі № 910/3047/20 обмежені предметом даного позову.

Враховуючи викладене вище, ухвалою суду від 07.04.2020 в задоволенні заяви позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовлено.

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України було установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25.03.2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24.04.2020 на усій території України.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме, розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22.04.2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11.05.2020 на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 22.05.2020 на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20.05.2020 № 392, дію карантину продовжено до 31.07.2020.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 № 731-IX внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме, пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Розділом II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 № 731-IX встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 22.07.2020 № 641 дію карантину продовжено до 31.08.2020.

Однак, у встановлений ухвалою суду від 17.03.2020 строк, з урахуванням продовження такого строку відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача, а також не подано заяву про продовження процесуального строку для подачі відзиву у порядку, визначеному Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 № 731-IX .

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

03.03.2017 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Комунальним підприємством Школяр Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (орендар) та Київським інститутом музики ім. Р.М. Глієра (підприємство-балансоутримувач) укладено договір № 1440-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 19.12.2013 №1440) (далі-Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності № 38 від 17.01.2017 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва за адресою м. Київ, вул. Дашавська, 22 для розміщення комунального підприємства.

Як встановлено п. 2.1. Договору, об`єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 191,0 кв.м. у напівпідвалі згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину договору про передачу майна територіальної громади міста в оренду від 19.12.2013 №1440.

Відповідно до п. 2.2. Договору, вартість об`єкта оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 30.09.2016 становить 2810000,00 грн.

За змістом п. 3.1. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015, і становить в цілому 14050,00 грн. без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2016).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

У п.п. 3.6., 3.7. Договору зазначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок підприємства-балансоутримувача.

Згідно з п. 4.2.11 Договору орендар зобов`язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

За змістом п. 4.2.12 Договору, орендар зобов`язаний самостійно сплачувати на підставі договору з підприємством-балансоутримувачем та/або на підставі виставлених розрахунків пропорційно орендованій площі зокрема компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що останній є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 03.03.2017 до 01.03.2020.

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", чинного на дату укладання Договору, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", чинного на дату укладання Договору, відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суд встановив, що 19.12.2013 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передав, а Комунальне підприємство Школяр Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації прийняло в орендне користування нежитлове приміщення, що перебуває на балансі Київського інституту музики ім. Р.М. Глієра, загальною площею 191,0 кв.м., яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Дашавська, 22, що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 19.12.2013, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що відповідач всупереч умовам Договору не сплатив орендну плату, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 218589,32 грн, заборгованість за фактично спожиті комунальні послуги (теплову енергію) у розмірі 10077,62 грн., заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 8678,20 грн, пеню у розмірі 21513,91 грн., штраф у розмірі 6557,68 грн, інфляційні втрати у розмірі 1905,72 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", чинного на дату укладання Договору, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом п. 3.1. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015, і становить в цілому 14050,00 грн. без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2016).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

У п.п. 3.6., 3.7. Договору зазначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок підприємства-балансоутримувача.

Згідно з п. 4.2.11 Договору орендар зобов`язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

За змістом п. 4.2.12 Договору, орендар зобов`язаний самостійно сплачувати на підставі договору з підприємством-балансоутримувачем та/або на підставі виставлених розрахунків пропорційно орендованій площі зокрема компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою.

В матеріалах справи наявні акти надання послуг по орендній платі, підписані сторонами: №117 від 10.07.2019 року на суму 21 695,75 грн., № 130 від 01.08.2019 року на суму 21 805,32 грн., №146 від 10.09.2019 року на суму 21 282,79 грн., №161 від 10.10.2019 року на суму 21 912,01 грн., № 181 від 11.11.2019 року на суму 22 065,40 грн., №198 від 10.12.2019 року на суму 21 956,89 грн., №4 від 10.01.2020 року на суму 21 847,24 грн., № 14 від 11.02.2020 року на суму 21 978,67 грн. Як зазначає позивач, відповідачу були надані акти № 73 від 10.05.2019 на суму 21978,02 грн. та № 98 від 11.06.2019 року на суму 22067,23 грн., але відповідач їх не підписав та про причини цього позивача не повідомляв. Вказані обставини не заперечувались відповідачем.

В матеріалах справи наявні акти надання послуг з теплової енергії, підписані сторонами: № 75 від 11.05.2019 року суму 3 243,02 грн., №76 від 11.05.2019 року на суму 935,74 грн., № 201 від 13.12.2019 року на суму 1 642,34 грн., № 213 від 21.12.2019 року на суму 2 216,32 грн. Як зазначає позивач, акт надання послуг № 25 від 21.02.2020 відповідач не підписав, про причини цього позивача не повідомив. Вказані обставини не заперечувались відповідачем.

Відповідно до розрахунку земельного податку згідно з довідкою №НГО/2020-5564 від 16.01.2020 розмір земельного податку для КП Школяр складає 867,82 грн. за 1 місяць.

Відповідач, порушивши умови Договору, не сплатив орендну плату за період з травня 2019 року по лютий 2020 року, що складає 218589,32 грн.; заборгованість по сплаті компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою складає 8678,20 грн., заборгованість по сплаті за спожиті комунальні послуги (теплова енергія) складає 10077,62 грн. Доказів протилежного, а саме доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі суду не надано.

Наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором за період з травня 2019 року по лютий 2020 року у розмірі 218589,32 грн. по сплаті орендної плати, у розмірі 8678,20 грн. по сплаті компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою та у розмірі 10077,62 грн. по сплаті за спожиті комунальні послуги (теплова енергія) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1905,72 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він розрахований за період з травня 2019 року по січень 2020 року відносно всієї суми заборгованості за весь період прострочення по сплаті орендної плати, комунальних послуг та з відшкодування земельного податку, тоді-як в силу п. 3.6., 3.7. Договору зазначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок підприємства-балансоутримувача.

З огляду на викладене, суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат відносно кожного місяця заборгованості з урахуванням строку оплати за Договором - до 15 числа поточного місяця - по січень 2020 року (як заявлено позивачем), зазначає, що розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача, складає 1140,72 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, у вказаному розмірі.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 21513,91 грн. пені та 6557,68 грн. штрафу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п.6.2. Договору зазначено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, з урахуванням встановленого у Договорі строку оплати, кінцевої дати нарахування, зазначеної у розрахунку позивача, з урахуванням того, що визначений позивачем період нарахування не перевищує 6-місячний строк нарахування від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та встановлених законом обмежень щодо розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд зазначає, що розрахунок позивача щодо стягнення пені є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення штрафу, суд зазначає, що за умовами п.6.2. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Позивач розраховує суму штрафу відносно суми заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 218589,32 грн., яка, як встановлено судом, виникла за період з травня 2019 року по лютий 2020 року.

Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 28.02.2020.

Таким чином, оскільки умовами Договору встановлена можливість нарахування штрафу на суму заборгованості по орендній платі, строк несплати якої становить 3 місяці та більше, суд доходить висновку, що станом на дату звернення до суду у позивача були наявні правові підстави для заявлення вимог про стягнення штрафу за прострочення сплати орендної плати, обов`язок зі сплати якої виник у травні-листопаді 2019 року, тоді-як період несплати орендної плати у грудні 2019 -лютому 2020 станом на дату звернення до суду не перевищує визначених Договором строків несплати заборгованості, що слугують підставами нарахування штрафу з огляду на що відсутні підстави для нарахування штрафу за прострочення оплати у вказаний період.

Таким чином, здійснивши перерахунок штрафу за прострочення сплати орендної плати у період з травня-листопада 2019 року, суд зазначає, що розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, становить 4584,20 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню, у вказаній сумі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

04.12.2019 позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Адвокатська фірма АнГард (фірма) був укладений договір про надання професійної правничої допомоги № 142/01-2019, за умовами якого фірма бере на себе зобов`язання надати клієнтові юридичні послуги щодо представництва інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва у судовій справі за позовом клієнта до Комунального підприємства "Школяр" Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо невиконання договору № 1440-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 19.12.2013 №1440) від 03.03.2017.

Пунктом 6.1. договору редакції додаткової угоди №1 передбачено, що загальна вартість послуг визначається з фактичної кількості годин, витрачених адвокатами фірми на вчинення дій, пов`язаних з виконанням цього договору, але не може бути більшою ніж 7000,00 грн.

Відповідно до акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 20.12.2019 фірмою було надано послуги за договором, що включають в себе: юридичний аналіз правовідносин, які склались між сторонами договору; розробку правової позиції у судовій справі; складання позовної заяви, на загальну суму 7000,00 грн.

Судом встановлено, що 21.12.2019 позивач оплатив відповідачу 7000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги за договором № 142/01-2019, що підтверджується банківською випискою по рахунку фірми.

Враховуючи обсяг наданої адвокатом позивачеві правничої допомоги, а також предмет спору, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн. за актом №1 приймання-передачі наданих послуг від 20.12.2019 є співмірним із позовними вимогами, а тому, враховуючи також відсутність письмових заперечень відповідача щодо розміру правничої допомоги, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Школяр" Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (03056, м. Київ, вул. Дашавська, 22; ідентифікаційний код: 16483242) на користь Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, 31; ідентифікаційний код: 02214923) заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 218589 (двісті вісімнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 32 коп., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 8678 (вісім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 20 коп., заборгованість за спожиті комунальні послуги (теплову енергію) у розмірі 10077 (десять тисяч сімдесят сім) грн. 62 коп., пеню у розмірі 21513 (двадцять одна тисяча п`ятсот тринадцять) грн. 91 коп., штраф у розмірі 4584 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) грн. 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 1140 (одна тисяча сто сорок) грн. 72 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6928 (шість тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 3968 (три тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 76 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева