Ухвала

від 04.08.2020 по справі 910/4647/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.08.2020Справа № 910/4647/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д. С., розглянувши матеріали

за позовом Управління Тернопільської єпархії

до Тернопільської обласної державної адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Релігійної організації "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України

про визнання протиправним та скасування розпорядження

за участі представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Ігнатюк М.П., за довіреністю,

від третьої особи: Ходюк К.М., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

Управління Тернопільської єпархії звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування пункту 2 розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 10.05.2019 № 261-од "Про статути релігійних організацій ПЦУ сіл Залужжя та Людвище Шумського району у новій редакції", яким зареєстровано в новій редакції статут релігійної організації "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.06.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача релігійну громаду "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви.

Під час проведення підготовчого провадження суд при визначенні складу учасників судового процесу встановив, що релігійна громада "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви є припиненою та особа, яка могла би представляти інтереси такої громади, відсутня. При цьому, матеріали справи не містять доказів утворення нової релігійної громади учасниками вищевказаної релігійної громади із реєстрацією статуту (положення) громади у відповідності до приписів статті 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

Разом із цим, 06.07.2020 через відділ діловодства та документообігу суду позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач виклав прохальну частину позовної заяви в наступній редакції: Визнати незаконними дії Тернопільської обласної державної адміністрації щодо реєстрації 10.05.2019 статуту релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви в новій редакції із новою назвою Статут релігійної організації "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України .

Однак, положеннями чинного господарського процесуального законодавства не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Із змісту поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог слідує, що остання фактично направлена на зміну предмета позову, оскільки наразі позивачем ставиться питання щодо визнання незаконними дій Тернопільської обласної державної адміністрації з реєстрації статуту релігійної громади в новій редакції та з новою назвою. Натомість, предметом первісно заявлених позовних вимог позивач визначав вимогу щодо визнання протиправним та скасування відповідного розпорядження відповідача в частині реєстрації статуту релігійної громади в новій редакції та з новою назвою.

У той же час, до юрисдикції господарського суду законом віднесені справи, перелічені в статті 20 ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Спір, який виник у цій справі, стосується правовідносин з уповноваженим органом щодо вчинених дій з реєстрації статуту релігійної організації у новій редакції із новою назвою. При цьому, за змістом позовної заяви вбачається, що цей позов подано на захист релігійних прав учасників релігійної громади, вчинення спірних дій з реєстрації статуту в новій редакції якої мало наслідком зміну назви та підлеглості цієї релігійної громади.

Утім, положеннями статті 20 ГПК України або іншим законом не віднесено розгляд відповідного спору про визнання незаконними дій уповноваженого органу з реєстрації статуту релігійної громади в новій редакції та з новою назвою до юрисдикції господарського суду.

Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19 зазначила, що, оскільки, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади, Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ, тобто вирішення цього спору має здійснюватися за нормами ЦПК України.

Статтею 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації передбачено, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим.

Відповідно до статті 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону.

Частина 1 статті 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з частинами 21, 22 статей 14, 15 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України. Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень). У реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству. Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Ураховуючи викладене та приймаючи до уваги зміну позивачем предмету позову, суд дійшов висновку, що заявлений наразі спір не є господарським чи публічно-правовим, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 806/2475/17.

Керуючись статтями 231, 233, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 910/4647/20 за позовом Управління Тернопільської єпархії до Тернопільської обласної державної адміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Релігійної організації "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України про визнання протиправним та скасування розпорядження закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Дата підписання: 10.08.2020 року.

Суддя К.В. Полякова