Рішення

від 11.08.2020 по справі 910/4352/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2020Справа № 910/4352/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін матеріали справи

за позовом Черкаської міської ради

до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 30 063, 25 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Черкаська міська рада (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно утриманих коштів (орендної плати) у розмірі 30 063, 25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею, у зв`язку з чим орендна плата за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності не сплачувалась, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід в очікуваному розмірі від здачі земельної ділянки в оренду. Отже, відповідач, як набувач, не сплачуючи орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою, безпідставно збільшив вартість власного майна, а позивачем (потерпілим) втрачено належне йому майно (кошти від орендної плати), у зв`язку з чим має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача. З огляду на вищевикладене, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2020 року подану Черкаською міською радою позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

28.04.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/4352/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 10.06.2020 року.

02.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 02.06.2020, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" до виникнення спірних правовідносин неодноразово зверталося до позивача з клопотаннями, зокрема, № Е.19.0.0.0/4-184712 від 06.02.2018 та № Е.19.0.0.0/4-638447 від 29.08.2018, про передачу в постійне користування відповідачу земельної ділянки площею 0,0997 га, кадастровий номер: 7110136700:02:020:0501, за адресою: місто Черкаси, вулиця Одеська, 47/1, на якій розташоване належне відповідачу нерухоме майно, а також з проханням надати дозвіл на оформлення права користування цією ділянкою. У той же час рішення позивача № 2-4313 про передачу відповідачу вищенаведеної земельної ділянки в оренду було прийнято лише 23.05.2019 року, що, на думку відповідача, свідчить про прострочення позивачем виконання передбачених законом дій щодо належного оформлення відповідного договору оренди, а також підтверджує відсутність правових підстав для задоволення вимог Черкаської міської ради. Крім того, відповідач вказував на необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заявленого до стягнення розміру грошових коштів у зв`язку з ненаданням останнім, зокрема, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, який діяв у період з 07.08.2018 по 05.06.2019, а також доказів встановлення конкретного розміру відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідного цільового призначення за 2018 та 2019 роки.

У судовому засіданні 10.06.2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 07.07.2020 року.

22.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву від 16.06.2020 року, в якій останній повідомив, що розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки протягом 2018-2019 років не змінювався та становив 245 900, 08 грн., що було вказано у пункті 5 укладеного між сторонами договору оренди землі від 11.07.2019 року. Також позивач наголосив на безпідставності посилань відповідача щодо необґрунтованості здійсненого Черкаською міською радою розрахунку заявленої до стягнення суми грошових коштів.

25.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано заперечення від 25.06.2020 року на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив про подання Черкаською міською радою відповіді на відзив та доданих до неї документів поза межами встановленого їй строку на вчинення цієї процесуальної дії, у зв`язку з чим означені докази, долучені до відповіді на відзив, на думку відповідача, не можуть братися судом до уваги при вирішенні даного спору.

У той же час слід зазначити, що за змістом пункту 4 Прикінцевих Положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент подання позивачем відповіді на відзив на позовну заяву), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Зважаючи на те, що строк дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на час відкриття провадження у справі № 910/4352/20 та подання позивачем відповіді на відзив на позовну заяву не закінчився, таку заяву по суті спору в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України було подано в установлений строк.

У судових засіданнях 07.07.2020 року та 28.07.2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольні ухвали про оголошення перерви в судовому засіданні до 28.07.2020 року та 11.08.2020 року відповідно.

10.08.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Сторони про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 11.08.2020 року не забезпечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту наявної у матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29.10.2019 № 186554812 вбачається, що Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК") на підставі договору іпотеки № 5963 від 17.08.2016 набуло права власності на нерухоме майно - тимчасову автозаправну станцію, розташовану на вулиці Одеській, 47/1 у місті Черкаси. Право власності відповідача на означену нерухомість зареєстровано у вищенаведеному реєстрі 21.08.2016 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , індексний номер: 31035624 від 21.08.2016; номер запису про право власності - № 16011856).

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,0997 га, кадастровий номер 7110136700:02:020:0501, на якій розташоване вказане нерухоме майно, перебуває у комунальній власності Черкаської міської ради (номер запису про право власності - № 9648135).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Черкаської міської ради № 2-2921 від 22.02.2018 "Про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю "Квадро-Комерс" права користування земельною ділянкою на вул. Одеській, 47/1" припинено Товариству з обмеженою відповідальністю "Квадро-Комерс" (код ЄДРПОУ: 22803171) право користування земельною ділянкою площею 0,0997 га по вулиці Одеській, 47/1, а також вирішено розірвати укладений з цією юридичною особою договір оренди землі від 06.08.2015 року за взаємною згодою сторін. Крім того, наведеним рішенням земельну ділянку площею 0,0997 га віднесено до земель, не наданих у власність чи користування.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 07.05.2018 року та угоди від 31.07.2018 року про розірвання договору оренди землі земельну ділянку площею 0,0997 га, кадастровий номер 7110136700:02:020:0501, повернуто від орендаря (Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро-Комерс") орендодавцю (позивачу).

Слід зазначити, що угода про розірвання договору оренди від 31.07.2018 року зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.08.2018 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 133889075 від 10.08.2018.

У той же час рішенням Черкаської міської ради № 2-4313 від 23.05.2019 надано Акціонерному товариству "Комерційний банк "Приватбанк" в оренду строком на 49 років під тимчасову автозаправну станцію земельну ділянку площею 0,0997 га, кадастровий номер 7110136700:02:020:0501, розташовану на вулиці Одеській, 47/1 у місті Черкаси, без зміни її цільового призначення, яка за цільовим призначенням віднесена до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (код КВЦПЗ -12.04).

11.07.2019 року між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" та Черкаською міською радою укладено договір оренди землі (з протоколом розбіжностей), за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування вищенаведену земельну ділянку під розміщення тимчасової автозаправної станції.

Відповідно до пункту 5 цієї угоди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 245 900, 08 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до листа міськрайонного управління Держгеокадастру у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05.06.2019 № 3389/0/25-19.

Згідно з пунктом 9 наведеного правочину за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 12 (дванадцять) % від її нормативної грошової оцінки і на час укладення договору становить 29 508, 01 грн.

Обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (пункт 10 цього договору).

Судом встановлено, що право оренди відповідача земельної ділянки площею 0,0997 га, кадастровий номер 7110136700:02:020:0501 за вищевказаним договором було у встановленому законом порядку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.08.2019 року (номер запису - № 32893909).

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що у період з 07.08.2018 року (наступний день після реєстрації припинення права оренди спірної земельної ділянки за попереднім орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Квадро-Комерс") до 13.08.2019 року (день, що передує дню реєстрації права оренди відповідача цієї земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" користувалося земельною ділянкою площею 0,0997 га, кадастровий номер 7110136700:02:020:0501, без відповідних правовстановлюючих документів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких відносяться такі: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до приписів статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Як було встановлено судом, з 21.08.2016 Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" являється власником нерухомого майна на вулиці Одеській, 47/1 у місті Черкаси, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0997 га, кадастровий номер 7110136700:02:020:0501, та перебуває у комунальній власності. Право користування цією земельною ділянкою відповідачем у встановленому законом порядку оформлено 14.08.2019 року.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються та не спростовуються.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв`язку з користуванням відповідачем цією земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим, посилаючись на статтю 1212 Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача безпідставного збережену останнім суму орендної плати за час користування вищенаведеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у період з 07.08.2018 року до 13.08.2019 року в загальному розмірі 30 063, 25 грн.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як було встановлено судом, відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці, право користування якою фактично припинене рішенням Черкаської міської ради № 2-2921 від 22.02.2018 для Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро-Комерс", у зв`язку з переходом до відповідача права власності на нерухомість, яка розташована на вказаній земельній ділянці. Державна реєстрація такого припинення була фактично проведена 06.08.2018 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 133889075 від 10.08.2018.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України).

За змістом глави Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною перша статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Зі змісту вказаних нормативних приписів законодавства вбачається, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Так, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вини, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, протягом спірного періоду користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку збитків за час фактичного користування спірною земельною ділянкою відповідачем, загальна сума неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою у період з 07.08.2018 року до 13.08.2019 року склала 30 063, 25 грн., а саме: з 07.08.2018 по 31.12.2018 - 11 819,06 грн; з 01.01.2019 по 13.08.2019 - 18 244,19 грн.

При цьому, зазначені суми позивачем розраховані, виходячи з розміру очікуваної річної орендної плати, визначеної у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік.

На підтвердження викладених у позові обставин позивачем до матеріалів справи долучено витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2018 (№ 51 від 16.01.2018) та 2019 (№ 3389 від 05.06.2019) роки.

Суд також звертає увагу на те, що розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки протягом 2018-2019 років був незмінним та становив 245 900, 08 грн., що також було відображено у пункті 5 укладеного між сторонами договору оренди землі від 11.07.2019 року. Крім того, зі змісту наявного у матеріалах справи листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 22-28-0.22-125/2-19 від 04.01.2019 вбачається, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2018 рік становить 1,0.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заборгованості за користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку про те, що останній відповідає нормативним законодавчим приписам, є обґрунтованим та арифметично вірним.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" посилалося на те, що ним вчинялися дії щодо оформлення права користування земельною ділянкою, що підтверджується листом № Е.19.0.0.0/4-184712 від 06.02.2018, в якому відповідач звертався до позивача з проханням надати дозвіл на оформлення права постійного користування земельною ділянкою за адресою: місто Черкаси, вулиця Одеська, 47/1 , площею 0,0997 га, кадастровий номер 7110136700:02:020:0501.

Проте суд звертає увагу на те, що за змістом наведеного листа відповідач не надсилав позивачу оферту щодо укладення відповідного договору оренди землі, а просив передати йому вказану ділянку в постійне користування, що є різними інститутами земельного права.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні докази надсилання цього листа на адресу Черкаської міської ради та отримання наведеного відправлення позивачем (зокрема, опис вкладення у цінний лист, повідомлення про вручення поштового відправлення тощо).

Відповідач стверджував, що листом № Е.19.0.0.0/4-638447 від 29.08.2018 він повторно звертався до позивача з проханням надати дозвіл на оформлення права користування вищезазначеною земельною ділянкою з подальшою реєстрацією права користування нею в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У відповідь на вищезазначений лист позивач листом № 16128-01-25 від 02.10.2018 повідомив відповідача про те, що з метою оформлення права користування земельною ділянкою по вулиці Одеській, 47/1 у місті Черкаси необхідно повторного подати заяву до Черкаської міської ради через Центр надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради згідно з вимогами, що затверджені відповідною інформаційною карткою.

У подальшому, з метою оформлення права користування земельною ділянкою по вулиці Одеській, 47/1 у місті Черкаси відповідачем було подано до Управління надання адміністративних послуг Черкаської міської ради заяву з пакетом необхідних документів (опис прийняття документів № 99464-З). Вказані документи були отримані уповноваженою особою цього управління 10.12.2018, що підтверджується відміткою на описі прийняття документів № 99464-З.

З огляду на те, що відповідачем задовго до укладення з позивачем договору оренди землі та реєстрації відповідного права оренди землі вчинялися дії щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою, правові підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 30 063, 25 грн., на думку Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", відсутні.

Проте вищенаведені твердження відповідача не беруться судом до уваги з огляду на те, що зазначені відповідачем обставини не впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин за статтею 1212 Цивільного кодексу України, не свідчать про наявність правових підстав для звільнення Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" від обов`язку повернути Черкаській міській раді безпідставно збережену відповідачем суму орендної плати за час користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у спірний період, а також не спростовують встановлених судом обставин фактичного користування відповідачем цією земельною ділянкою у період з 07.08.2018 року до 13.08.2019 без сплати орендної плати.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оскарження неправомірних, на думку відповідача, дій Черкаської міської ради, які полягають у зволіканні в прийнятті відповідного рішення про надання позивачу в користування означеної земельної ділянки.

Враховуючи те, що відповідачем у встановленому законом порядку не було доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти вимог Черкаської міської ради, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.

За таких обставин вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Черкаської міської ради до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 30 063, 25 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь Черкаської міської ради (18002, місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, будинок 36; код ЄДРПОУ 25212542) 30 063 (тридцять тисяч шістдесят три) грн. 25 коп. безпідставно утриманих коштів та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 11.08.2020 року.

Суддя В.С. Ломака