Рішення

від 12.08.2020 по справі 910/122/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2020Справа № 910/122/20

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135) до Товариства з обмеженою відповідальністю Вілліта (вул. Героїв Дніпра, буд. 7, м. Київ, 04209) про стягнення 32399,39 грн,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вілліта , в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вілліта плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 32399,39 грн, що еквівалентно 1083,78 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, 13.06.2019, в дохід Державного бюджету України; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вілліта витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви на користь прокуратури Черкаської області в розмірі 1921 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 13.06.2019 посадовими особами Укртрансбезпеки у Тернопільській області в пункті габаритно-вагового контролю А/Д М-12 (191+100), проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки MAN, модель 26.413 , реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіпу (напівпричіпу) марки Krone ADR 27, реєстраційний номер НОМЕР_2 . За результатами проведення зважування складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0018677 від 13.06.2019 та акт № 0012466 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 13.06.2019, на підставі яких проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та(або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 04 від 13.06.2019 та Бондарець В.М. нарахована плата за проїзд 1083,78 євро. Розрахунок здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879. Відомості щодо сплати вказаної суми до управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області відповідачем не надходило.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження отримано позивачем Заступником керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави 20.02.2020, Державною службою України з безпеки на транспорті та відповідачем 18.02.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

27.02.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у позові у повному обсязі. Заперечуючи щодо заявлених позовних вимог відповідач зазначає про неможливість зазначення, що Укртрансбезпека не здійснювала захист інтересів держави або неналежно здійснювала захист інтересів, оскільки орган помилково вважав, що немає на це повноважень. Зазначає, що судом вже встановлювалися повноваження Укртрансбезпеки на стягнення плати у судовому порядку (справа № 910/7554/19). Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Вважає, що прокурор не навів належного та достатнього обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора із зазначеним позовом за можливості такого звернення Державною службою України з безпеки на транспорті. В обґрунтування викладеної позиції відповідач зазначає про правові позиції Верховного суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019 та справі № 922/901/17 від 21.12.2018.

10.03.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає про те, що згідно положення про Державну службу України з безпеки на транспорті Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу, а також вживають заходів стосовно стягнення відповідної плати. Державна служба з безпеки на транспорті та її територіальні органи уповноважені на проведення відповідних перевірок та складання актів реагування у зв`язку з виявленими правопорушеннями. Встановлено, що Укртрансбезпекою та її територіальними органами з часу нарахування плати за проїзд вказаному перевізнику з лютого 2018 року заходів щодо стягнення такої суми не вжито. Вважає, що такі обставини зумовлюють не находження коштів до Державного бюджету, а тому можливо дійти висновку щодо неналежного захисту інтересів держави цим органом, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді. В обґрунтування своїх тверджень позивач посилається на правові позиції Верховного Суду у справах № 587/430/16-ц від 26.06.2019, № 903/129/18 від 15.10.2019, № 910/3486/18 від 16.04.2019 та № 822/1169/17 від 19.07.2018.

17.03.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач додатково зазначив, що сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів. Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

17.05.2017 між Приватним підприємством Сільвер-Макс (орендар) та Бондарець В.М. (орендодавець) укладено два договори оренди транспортного засобу, за умовами яких Приватному підприємству Сільвер-Макс передано у строкове платне користування транспортний засіб марки Krone, модель ADP27, 2000 року випуску, тип - причіп бортовий-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортний засіб марки MAN, модель 26.413, 2004 року випуску, тип - контейнеровоз-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В подальшому 17.05.2017 вказані транспортні засоби були передані Товариству з обмеженою відповідальністю Вілліта у суборенду на підставі договору № 1 та договору № 2 суборенди транспортного засобу від 17.05.2017, що підтверджується актами приймання-передачі до договорів суборенди транспортного засобу від 17.05.2017.

На підставі затвердженого графіку роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на червень 2019 року (період з 01.06.2019 по 30.06.2019), направлення на рейдову перевірку від 10.06.2019 № 006613, а також щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 10.06.2019 по 16.06.2019 посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області 13.06.2019 на автодорозі М-12 км 191+100 провели габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки MAN, модель 26.413, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіпу марки Krone, модель ADP27, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У товарно-транспортній накладній № 1121 від 13.06.2019 вказано, що автомобіль MAN, модель 26.413, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки Krone, модель ADP27, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 прямував з пункту навантаження - м. Городенка Івано-Франківської області, до пункту розвантаження - м. Ладижин Вінницької області.

За результатами проведеної перевірки та зважування вантажного автомобіля MAN, модель 26.413, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки Krone, модель ADP27, реєстраційний номер НОМЕР_2 та габаритно-вагового контролю, яке здійснювалось засобами вимірювальної техніки (прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-AS2-PWIA (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 04.02.2019 № 35-02/5361; сертифікат від 27.11.2017, виробник: ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD.STI, Туреччина), декларація про відповідність № 6 від 20.12.2017, сертифікат відповідності від 20.12.2017), посадові особи управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області зафіксували повну масу транспортного засобу 59,3 т. при нормативно-допустимій 44,0 т., що є порушенням пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила № 1306), а саме: за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує, зокрема, фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиничну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиничну задню вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т). Таким чином, результат зважування вказав на перевищення нормативно допустимих габаритів.

За результатами перевірки 13.06.2019 посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області складено акт № 0012466 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; акт № 160154 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; довідку № 0018677 про результати здійснення габаритно-вагового контролю; талон зважування № 855, виданий 13.06.2019 о 20 год 53 хв із зазначенням виду зважування динамічний .

Актом № 160154 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом також встановлено, що у водія транспортного засобу був відсутній дозвіл, який надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень.

Відповідно до розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 13.06.2019 № 04 із зазначенням перевищення параметрів від нормативу у 34,7 % нарахована плата за проїзд у розмірі 1083,78 євро, що за перерахунком згідно з офіційним курсом Національного банку України євро до гривні станом на 13.06.2019 еквівалентно 32399,39 грн.

13.08.2019 в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області Гаращенко А. складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 113625, згідно якої на ФОП Бондарець Валентину Михайлівну накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

12.09.2019 Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області звернулося до Прокуратури Черкаської області із листом про звернення до суду з позовом в інтересах держави.

16.07.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області направлено Бондарець В.М. лист про сплату коштів за проїзд у добровільному порядку.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України Про автомобільний транспорт (далі - Закон).

Частиною 12 статті 6 Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ст. 48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Статтею 33 Закону визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 29 Закону передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879), пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Таким чином, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Частиною 1 статті 29 Закону передбачено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи (ч. 1 ст. 60 Закону).

Як встановлено судом, перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням нормативно вагових параметрів транспортним засобом - автомобілем марки MAN, модель 26.413, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки Krone, модель ADP27, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що перебуває у користуванні відповідача як суборендаря, про що 13.06.2019 під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу працівниками Управління Укртрансбезпеки складено усі передбачені Порядком № 879 документи (довідку № 0018677, акти № 0012466 та № 160154 та розрахунок плати за проїзд № 04).

Розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, однак цих коштів відповідач у встановлений строк не сплатив.

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

В той же час відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні. Матеріали справи також не містять доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортним засобом та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 1083,78 євро, що становить 32399,39 грн відповідно до офіційного курсу Національного Банку України станом на 13.06.2019.

Щодо тверджень відповідача про відсутність підстав для звернення до суду із даним позовом з боку позивача, то суд зазначає.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 1311, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із частинами третьою, п`ятою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень -це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої палати Верховного Суду у справі № 910/2385/18 від 26.05.2020, у справі № 904/5598/18 від 30.07.2020.

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

18.12.2019 позивач звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті із листом № 31/4-1043 вих. 19 про надання відповідних відомостей, в тому числі щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом та чи планується останнім вжиття таких заходів.

Згідно листа-відповіді Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) від 20.12.2019 позивачу було повідомлено про відсутність повноважень Укртрансбезпеки на звернення до суду із таким позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Державна служба України з безпеки на транспорті не зверталася до суду за захистом своїх прав шляхом подання позову про стягнення з відповідача суми плати за проїзд автомобільними дорогами транспортним засобом та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, тобто по суті проявило бездіяльність по захисту інтересів держави. Така бездіяльність може бути як свідомою, так і не свідомою, тобто у разі необізнаності щодо права такого звернення, при цьому законодавцем не надано розширеного тлумачення щодо необхідності встановлення таких ознак бездіяльності. При цьому позивачем дотримано процедуру звернення до суду із позовом в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті, у листі за № 31/4-1043 вих. 19 від 18.12.2019 позивачем повідомлено голову Державної служби України з безпеки на транспорті, зокрема, також про завершення досудового збору матеріалів та підготовлення позовної заяви в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ТОВ Вілліта про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом. Враховуючи викладене суд доходить висновку про правомірність звернення позивача до суду з даним позовом.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача у справі витрат зі сплати судового збору, на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вілліта (вул. Героїв Дніпра, буд. 7, м. Київ, 04209, ідентифікаційний код 38483541) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 32399 грн 39 коп, що еквівалентно 1083 євро 78 центів відповідно до офіційного курсу Національного Банку України станом на 13.06.2019, в дохід Державного бюджету України (отримувач УК у м. Тернопілі/м. Тернопіль, 22160100, UA148999980000031212216019002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, м. Тернопіль, МФО 899998, ідентифікаційний код 37977726, призначення платежу: 22160100, плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вілліта (вул. Героїв Дніпра, буд. 7, м. Київ, 04209, ідентифікаційний код 38483541) на користь Прокуратури Черкаської області (б-р Шевченка, буд. 286, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 02911119) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Дата складення та підписання рішення 12.08.2020.

Суддя В.О.Демидов