Рішення

від 11.08.2020 по справі 911/625/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/625/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Гомі А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" , м. Київ,

в особі регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська

залізниця", м. Лиман Донецької області,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтлес", м. Біла Церква

Київської області

про стягнення 113 540,00 грн.

без виклику представників учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

позивач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Донецька залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман Донецької області (далі по тексту РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця"), звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 06.03.2020 №2007-10/81 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтлес", м. Біла Церква Київської області (далі по тексту ТОВ "Вайтлес"), в якому просить суд стягнути з відповідача 113 540,00 грн. штрафу у відповідності до ст.ст. 118, 122 Статуту Залізниць за неправильно зазначену у накладній №43940154 від 20.09.2019 масу вантажу згідно до комерційного акту від 10.10.2019 №484809/369 у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 16.03.2020 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/625/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ж ухвалою постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

27.03.2020 від ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до господарського суду Київської області надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи №2007-10/107 від 23.03.2020.

Відповідно до частини 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 16.03.2020 про відкриття провадження отримав 25.03.2020.

Пунктом 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України №540-ІХ продовжено процесуальні строки, зокрема строк на подання відзиву на строк дії запровадженого на території України карантину.

Законом України від 18.06.2020 №731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX).

Відтак, продовжений процесуальний строк для надання відповідачем відзиву у справі 911/625/20 сплив 07.08.2020. Станом на 11.08.2020 відповідач, який належно повідомлявся судом про судовий розгляд, відзив на позов не подав, не заявив клопотання про продовження строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 №731-ІХ, не заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відтак, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відносини, пов`язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України.

Згідно зі ст. 3 Закон України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року за N457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно зі ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до п. 8 ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

На підтвердження укладення письмового договору про перевезення у спрощений спосіб (договір) та виконання позивачем останнього, позивач надав суду накладну від 20.09.2019 за №43940154.

Так, 20.09.2019 зі станції Сула Південної залізниці відповідач - ТОВ "Вайтлес" здійснило відправлення вагону №60390184 з вантажем (брухт чорних металів) згідно накладної №43940154 на станцію Сартана Донецької залізниці.

09.10.2019 на проміжній станції Волноваха було здійснено огляд вагону №60390184, про що складений акт загальної форми №37360.

Так, по прибутті вагону на станцію Сартана на підставі акту загальної форми №37360 від 09.10.2019 при переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній №43940154 не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт від 10.10.2019 №484809/369. Перевіркою було виявлено: у накладній №43940154 у вагоні №60390184 вказана маса вантажу складає 58 200 кг. фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 58 800 кг. що на 600 кг більше, ніж вказано у накладній.

Відповідно до накладної №43940154 відправником вантажу є ТОВ "Вайтлес". Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці (підтверджується графою 24 перевізних документів), завантаження проводилося вантажовідправником. Зазначені відмітки є в перевізних документах.

Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів. Станції видають вантажовідправникам бланки накладних (комплектів перевізних документів) за плату згідно з тарифом.

Згідно із п. 4.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за N644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за N863/5084, заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил, відповідно до якого представник відправника особисто в накладній заповнює графу 24 Маса вантажу, визначена відправником .

Навантаження вагонів здійснювалось засобами відправника (відповідача у справі), правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника у відповідності до п.2.3. Правил оформлення перевізних документів.

За достовірність відомостей у накладній з приводу маси вантажу відповідальність несе безпосередньо особисто відправник вантажу, який при заповненні накладної зобов`язаний перевірити достовірність відомостей щодо маси вантажу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту. Штраф, нарахований у розмірі відповідно до статті 118 Статуту, підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за N644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за N863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Як вбачається з матеріалів справи та надано позивачем розрахунку, провізна плата згідно накладної № 43940154 становить 22 708,00 грн.

Відповідач доказів сплати штрафу позивачу суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Таким чином, сума штрафу згідно накладної № 43940154 становить 113 540,00 грн. (22 708,00 грн. х 5 = 113 540,00 грн.).

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок штрафу, наданий позивачем, суд задовольняє позов публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" повністю та ухвалює рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтлес" 113 540,00 грн. штрафу.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі в мінімальному законом встановленому розмірі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтлес" (09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Богдана Хмельницького, буд. 28, кв.29, ідентифікаційний код 40619594)

на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, ідентифікаційний код ВП 40150216)

113 540,00 грн. (сто тринадцять тисяч п`ятсот сорок гривень нуль копійок) штрафу;

2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) судового збору;

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 11.08.2020.

Суддя О.В. Конюх