Рішення

від 16.07.2020 по справі 911/1206/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1206/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Новий світ міста Боярка

прo стягнення 25 890,57 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Поліщук В.О.

відповідача: Невзоров О.В.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - позивач) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Новий світ міста Боярка (надалі - відповідач) прo стягнення 25 890,57 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2020 року відкрито провадження у справі № 911/1206/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 23.06.2020 року.

У судовому засіданні 23.06.2020 року представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 23.06.2020 року не з`явився. Розгляд справи відкладався на 07.07.2020 року.

В судовому засіданні 07.07.2020 року оголошувалась перерва в розгляді справи на 16.07.2020 року.

В судовому засіданні 16.07.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував, просив зменшити штрафні санкції.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 16.07.2020 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Новий світ міста Боярка (відповідач) 19.10.2016 року було укладено Договір № 1779/1617-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - Договір).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 року №1044 Питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року N 226 було змінено тип Компанії на приватне акціонерне товариство та змінено найменування Компанії, а саме повне найменування українською мовою - акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , скорочене українською мовою - НАК Нафтогаз України .

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ у жовтні-грудні 2016 року, січні-лютому 2017 року на загальну суму 463 650,51 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 року №20 Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Пункт 8.2. розділу 8 Відповідальність сторін Договору викладено у редакції: У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені зі споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 року №20 .

Пункт 8.3 розділу 8 визначає, що Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20 Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень, не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором .

Пунктом 10.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т. ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних втрат встановлюється тривалістю у 5 років.

Позивач в позові зазначає, що відповідачем розрахунки за отриманий природний газ здійснювались з простроченням платежів, остаточний розрахунок за використаний у жовтні-грудні 2016 року, січні-лютому 2017 року природний газ відповідач здійснив лише 14.03.2018 року.

Пункт 8.2. розділу 8 Відповідальність сторін Договору викладено у редакції: У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати природного газу за Актами жовтня-грудня 2016 року, січня-лютого 2017 року, пеню в сумі 16 934,65 грн.

Також, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати природного газу за Актами жовтня-грудня 2016 року, січня-лютого 2017 року інфляційні в сумі 6 512,36 грн. та 3% річних в сумі 2443,56 грн.

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що він не є прибутковою організацією і здійснює діяльність відповідно до Законів України Про об`єднання співвласників опіатоквартирппх будників , Про житлово-комунальні послуги забезпечує мешканців будинку - членів ОСББ, зокрема, опаленням квартир та гарячою водою за допомогою встановленої за рахунок внесків мешканців на горищі будинку котельні. Відповідач зазначає, що за поставлений природний газ ним оплачено 463 650,52 грн. з надходжень від співвласників будинку, серед яких є пільгові категорії громадян, за яких витрати відшкодовувались Управлінням праці та соціального чахпету населення Києво-Святошинської РДА з державного бюджету.

Також відповідачем зазначає, що ним докладись всі можливі і залежні від нього зусилля для своєчасного погашення заборгованості, кошти після находження від мешканців невідкладно перераховувались за газ і прострочки в оплаті не залежали від його волі та виникали не з його вини.

Крім того, відповідач у відзиві посилався на пропуск позивачем строку спеціальної позовної давності для стягнення неустойки та заявляв про зменшення нарахованих у позові штрафних санкцій до 2589,05грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та збезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 8.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи наведені в розрахунку позивача періоди прострочення оплат спожитого природного газу, які відповідачем не заперечені та не спростовані, згідно з п. 8.2. Договору та п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати природного газу за Актами жовтня-грудня 2016 року, січня-лютого 2017 року пеню в сумі 16 934,65 грн., інфляційні в сумі 6 512,36 грн. та 3% річних в сумі 2443,56 грн. Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3% річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Щодо посилання відповідача на виникнення прострочки у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням Управлінням праці та соціального чахпету населення Києво-Святошинської РДА з державного бюджету за пільговими категоріями громадян, суд звертає увагу, що позивачем при поданні позову враховано умову п.8.3. Договору про звільнення від нарахування пені за пільговими відшкодуваннями. В той же час, п.8.3. Договору погоджено сплату платежів відповідно до статті 625 ЦК України, нарахованих на всю суму заборгованості за цим Договором. Крім того, відповідачем не надано контррозрахунок позову з виділенням платежів за пільговим відшкодуванням.

Щодо посилання відповідача на пропуск строку спеціальної позовної давності, згідно з п.10.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т. ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних втрат встановлюється тривалістю у 5 років.

З огляду на норми чинного законодавства сторони в договорі можуть збільшити строк позовної давності, тому п. 10.3 Договору є правомірним, відповідає вимогам законодавства і застосовується у правовідносинах між сторонами за Договором.

Відповідач у відзиві просив суд зменшити заявлену до стягнення пеню до 2589,05 грн. (тобто до 10% від всієї заявленої в позові суми).

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 904/12429/16.

Як зазначено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Як зазначає відповідач та вбачається з фактичних обставин спору, відповідач є неприбутковою організацією і здійснює діяльність відповідно до Законів України Про об`єднання співвласників опіатоквартирппх будників , Про житлово-комунальні послуги забезпечує мешканців будинку - членів ОСББ, зокрема, опаленням квартир та гарячою водою за допомогою встановленої за рахунок внесків мешканців на горищі будинку котельні, серед мешканців будинку є пільгові категорії громадян, за яких витрати відшкодовувались Управлінням праці та соціального чахпету населення Києво-Святошинської РДА з державного бюджету, що відбувалось з простроченням і призвело до прострочення розрахунків з позивачем.

Окрім того, відповідач просить врахувати, що за газ, спожитий за Договором у спірний період всього відповідачем було сплачено 463 650,52 грн., прострочення мали місце на менші суми і за незначні періоди.

З фактичних обставин господарської діяльності відповідача вбачається, що ним докладись всі можливі і залежні від нього зусилля для своєчасного погашення заборгованості.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов`язання, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір неустойки у вигляді пені до 2589,05 грн., тобто на 14345,60 грн.

В той же час, відповідно до п. 3.1 та п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, з огляду на норми чинного законодавства ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України не передбачають зменшення заявлених на підставі 625 Цивільного кодексу України нарахувань.

За наведених обставин, заявлені в позові інфляційні та 3% річних зменшенню не підлягають.

Також, суд враховує те, що доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми неустойки позивач не надав.

Крім того, негативні фінансові наслідки прострочення грошового зобов`язання також частково компенсуються позивачу за рахунок присуджених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 2589,05 грн. пені, 6 512,36 грн. інфляційних та 2443,56 грн. 3% річних.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 2589,05 грн. пені (у зв`язку зі зменшенням судом заявленої в позові неустойки), 6 512,36 грн. інфляційних та 2443,56 грн. 3% річних. В решті позов в сумі 14 345,60 грн.пені задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі, оскільки часткове задоволення позовних вимог пов`язано виключно зі зменшенням судом неустойки і у відповідній частині судові витрати також покладаються на відповідача, чиї неправильні дії спричинили подання позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Новий світ міста Боярка прo стягнення 25 890,57 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Новий світ міста Боярка (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Борка, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 36964601) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 2589,05 грн. пені, 6 512,36 грн. інфляційних, 2443,56 грн. 3% річних та 2102,00 грн. вират по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Новий світ міста Боярка прo стягнення 14345,60 грн. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 12.08.2020 року