Рішення від 04.08.2020 по справі 916/1222/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1222/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.Г.

за участю представників:

від позивача: адвокат Ялов О.О. - ордер,

від відповідача: адвокат Бороденко М.С. - довіреність,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1222/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС СТОЛИЧНИЙ (04128, м.Київ, вул.Туполєва, буд. 23, код ЄДРПОУ 41055449)

до відповідача: Сільськогосподарського підприємства ВЕККА у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (67540, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Благодатне, вул. Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 30820151)

про стягнення 585 436, 87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст аргументів учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС СТОЛИЧНИЙ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського підприємства ВЕККА у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 640 598,20 грн., з яких 504 887,24 грн. - основний борг, 110 858,16 грн. - штрафна санкція за договором (пеня), 24 852,80 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки товару № 11/09/2018 від 11.09.2018р. щодо оплати отриманого товару у строк, передбачений договором.

Так, Позивач зазначає, що згідно з видатковими накладними за вересень 2018 - лютий 2019 року, Позивачем був поставлений товар на загальну суму 2 900 726,90 грн. Вказаний товар був прийнятий Відповідачем, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними.

Однак, всупереч пунктів п.1.1, 5.2. Договору, товар, поставлений Позивачем згідно вищезазначених накладних, Відповідачем оплачений лише частково, на суму 2 395 839,66 грн., а також із значним порушенням строків проведення розрахунків.

Позивач вказує, що внаслідок невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором щодо оплати отриманого ним товару, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 504 887,24 грн.

Позивачем було направлено лист-вимогу № 284 від 29.08.2019р. до Відповідача про сплату існуючої заборгованості.

Відповідь на зазначену вимогу надійшла від Відповідача листом № 1/08 від 08.04.2020р., де Відповідач визнає свій борг перед Позивачем у розмірі 504 887,24 грн. та пропонує строк на погашення заборгованості - до 20.02.2021 року.

Проте, Позивач не згоден із вказаними Відповідачем строками погашення заборгованості. Також, Позивач не погоджується із сумою, зазначеною Відповідачем у листі, оскільки, відповідно до п. 6.6. Договору, обов`язки з боку Покупця вважаються виконаними - з моменту зарахування всієї суми за Товар на поточний рахунок Постачальника та виплати збитків, % річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань зі сторони Покупця.

Крім того, у зв`язку виникненням у Відповідача простроченого грошового зобов`язання за договором, Позивачем нараховано 110 858,16 грн. пені та 24 852,80 грн. 3% річних.

27.05.2020 року до Господарського суду Одеської області від Сільськогосподарського підприємства ВЕККА у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13496/20), в якому Відповідач просить суд у задоволені позову ТОВ М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС СТОЛИЧНИЙ про відшкодування заборгованості за Договором № 11/09/2018 від 11.09.2018 року між ТОВ М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС СТОЛИЧНИЙ та СГ ВЕККА у вигляді ТОВ відмовити в частині 24 852, 80 грн. - 3% річних.

Відзив мотивовано неправомірністю та необґрунтованістю вимог викладених у позовній заяві.

Так, Відповідач посилаючись на норми чинного національного законодавства, зазначає, що одночасне застосування пені та штрафу, а саме 3% річних, в якості відповідальності за одне й те саме правопорушення (прострочення платежу за договором поставки № 11/09/2018 від 11.09.2018 року між ТОВ М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС СТОЛИЧНИЙ та СГП ВЕККА у вигляді ТОВ) є неможливим.

10.06.2020 року до суду від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№14926/20), в якій останній просить суд зменшити розмір позовних вимог про стягнення основного боргу - на 2000,00 грн,, про стягнення пені - на 50 616,66 грн., про стягнення трьох процентів річних - на 2 544,67 грн. та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням змінених позовних вимог.

Позивач вказує, що на момент звернення до суду з позовом (30.04.2020 р.) розмір основного боргу Відповідача становив 504 887,24 грн., проте, 09.06.2020р. Відповідачем було перераховано на рахунок Позивача 2000,00 грн., тому Позивач вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог.

10.06.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив (вх. №14927/20) від СГП ВЕККА у вигляді ТОВ, в якій Позивач не погоджуючись з твердженнями Відповідача, зазначає щодо 3% річних та неустойка є різними за своєю правовою природою, а отже не є мірою юридичної відповідальності одного виду.

Отже, на думку Позивача, наявні правові підстави для пред`явлення до Відповідача вимоги про сплату суми боргу з урахуванням штрафних санкцій, передбачених договором, та 3% річних, тому заперечення Відповідача з цього приводу є необґрунтованими.

04.08.2020 року Відповідачем надано до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 20577/20), де повторно посилаючись на ст. 61 Конституції України, відповідачем було зазначено суду, що одночасне застосування пені та штрафу, в якості відповідальності за порушення прострочення виконання зобов`язання, як то за посиланням відповідача, вимагає позивач, є не неможливе.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020р. позовна заява вх.№1261/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

04.05.2020 року разом з позовною заявою Позивачем до суду надано заяву про забезпечення позову (вх. № 2-1059/20) шляхом накладення арешту на грошові кошти СГП ВЕККА у вигляді ТОВ.

06.05.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС СТОЛИЧНИЙ (вх. № 2-1059/20 від 04.05.2020р.) про забезпечення позову.

08.05.2020р. ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 1261/20) до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу №916/1222/20 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи.

18.05.2020 року ухвалою суду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС СТОЛИЧНИЙ про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 12197/20 від 15.05.2020р.) задоволено, доручено Оболонському районному суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції у судовому засіданні „28" травня 2020 року об 11:20 год.

27.05.2020 року від Відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання по справі (вх. № 13499/20), зокрема, у зв`язку із запровадженням Постановою кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 карантину через спалах у світі коронавірусу COVID-19.

28.05.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено судове судове засідання у справі № 916/1222/20 на 11.06.2020 о 10:40 год. у зв`язку з неявкою учасників справи та враховуючи клопотання Відповідача про відкладення судового засідання.

11.06.2020 року у судовому засіданні по справі № 916/1222/20 оголошено протокольно перерву до 30.06.2020р. о 17:00 год., про що ухвалою суду від 11.06.2020р. повідомлено СГП ВЕККА у вигляді ТОВ.

26.06.2020 року через канцелярію до суду надійшло клопотання СГП ВЕККА у вигляді ТОВ про відкладення судового засідання у зв`язку із запровадженням Постановою кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 карантину через спалах у світі коронавірусу COVID-19.

30.06.2020 року у судовому засіданні по справі № 916/1222/20 задоволено клопотання Відповідача про відкладення судового засідання та оголошено протокольно перерву до 04.08.2020 о 14:00 год., про що ухвалою суду від 30.06.2020 повідомлено СГП ВЕККА у вигляді ТОВ.

30.06.2020 року ухвалою суду повернуто ТОВ М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС СТОЛИЧНИЙ судовий збір в сумі 827,42 грн. у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

В судовому засіданні, призначеному на 04.08.2020, представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

Представник Відповідача в судовому засіданні зазначив, що ним було сплачено частину основного боргу в розмірі 2000 грн., визнав позовні вимог в частині основної заборгованості за договором, заперечував проти нарахування пені та 3% річних, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованої неустойки.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 04.08.2020 року Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

11.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС СТОЛИЧНИЙ (надалі - постачальник) та Сільськогосподарським підприємством ВЕККА у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - покупець) було укладено договір поставки №11/09/2018, за умовами якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором, з урахуванням домовленості з Покупцем, поставити Покупцю передбачений цим Договором Товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати і оплачувати Товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором. (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. поставка Товару здійснюється окремими партіями.

Кількість Товару, який поставляється відповідно до Договору, визначається Сторонами у додатку до Договору, в якому зазначені кількісні та якісні характеристики Товару (далі - Специфікація), які повинні укладатися Сторонами на кожну партію Товару та є невід`ємною частиною від дати їх підписання Сторонами (п. 2.1. Договору).

Пунктом 4.6. передбачено, що датою поставки Товару вважається дата підписання Покупцем видаткової накладної Постачальника на поставку Товару, що проводиться після завантаження товару на складі Постачальника, а саме: м. Київ, вул. Академіка Туполева, 23 чи відвантаження товару на складі Покупця, а саме: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Благодатне, вул. Центральна, 1.

Відповідно до п.5.1. ціна за одиницю Товару, загальна вартість Товару, що поставляється, вказується у рахунках - фактурах Постачальника та в накладних на кожну партію Товару і містить у собі податок на додану вартість.

Крім того, розрахунки за поставлений згідно Договору Товар здійснюються на умовах відстрочення платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки Товару та підписання супровідних документів. (п.5.2.)

Пунктом 6.3. встановлено те, що за прострочення оплати за п. 5.2. Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов`язання Покупцем по оплаті Товару - до повного погашення заборгованості.

Відповідно до п.6.6. обов`язки за договором з боку Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Товару Покупцю, а з боку Покупця - з моменту зарахування всієї суми за Товар на поточний рахунок Постачальника та виплати збитків, % річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань зі сторони Покупця.

Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019р. (п.9.1. договору поставки №11/09/2018 від 11.09.2018р.).

Проте, згідно п. 9.4. договору, розірвання договору не звільняє Покупця від проведення взаєморозрахунків з Постачальником по виконаних до розірвання договору зобов`язаннях та від відповідальності за порушення договірних обов`язків, яка передбачена даним Договором та чинним законодавством.

На виконання умов договору Позивачем було поставлено Відповідачу товар у період з 12 вересня 2018р. по 04 лютого 2019р. на загальну суму 2 900 726,90 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, завірених належним чином, які містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідачем частково було виконано зобов`язання з оплати вартості отриманого товару від позивача, та станом на момент подання позовної заяви до суду за Сільськогосподарським підприємством „ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю рахувався основний борг у розмірі 504 887,24 грн.

29.08.2019р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист-вимогу за вих. № 283 на адресу Відповідача з вимогою сплати заборгованості за Договором у семиденний термін з моменту отримання цього листа.

08.04.2020р. Відповідачем було направлено відповідь на лист-вимогу Позивача за вих. №1/08, в якій Відповідач визнає свій борг перед Позивачем у розмірі 504 887,24 грн. та пропонує строк на погашення заборгованості - до 20.02.2021 року.

Як встановлено судом, за час розгляду справи в суді, з боку відповідача були здійснені відповідні проплати за отриманий товар за договором поставки № 11/09/2018 від 11.09.2018р. в розмірі 4000,00 грн., у зв`язку з чим наразі за відповідачем рахується основний боргу у розмірі 500 878,24 грн., який є неоплаченим з боку Сільськогосподарського підприємства „ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Позовні вимоги Позивача за даним позовом обґрунтовано неналежним виконанням з боку Сільськогосподарського підприємства „ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору № 11/09/2018 від 11.09.2018р. та направлено на стягнення боргу у розмірі 500 878,24 грн., пені у розмірі 50 616,66 грн. та 3% річних у розмірі 2 544,67 грн.

4.Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС СТОЛИЧНИЙ , як постачальником, та Сільськогосподарським підприємством ВЕККА у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, як покупцем, виникли на підставі укладеного між ними 11 вересня 2018 року Договору № 11/09/2018.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС СТОЛИЧНИЙ відповідно до видаткових накладних, на користь Сільськогосподарського підприємства „ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю було здійснено поставку товару на суму 2 900 726,90 грн. В порушення договірних зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару від Позивача, Відповідачем зобов`язання по сплаті вартості товару було виконано частково.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Сільськогосподарським підприємством ВЕККА у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №11/09/2018 від 11.09.2018р., щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості отриманого з боку Позивача товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, визнано та не спростовано Відповідачем, у зв`язку з чим, з урахуванням сплати останнім частини основної заборгованості, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості по сплаті 500 887,24 грн. основного боргу за отриманий товар - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до п. 6.3. Договору, за прострочення оплати за п. 5.2. Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов`язання Покупцем по оплаті Товару - до повного погашення заборгованості.

Приймаючи до уваги неналежне виконання з боку Відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами укладеного договору, Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 60 241,50 грн. Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 60 241,50 грн., вважає такий розрахунок вірними, а вимоги про стягнення пені - правомірними.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Приймаючи до уваги неналежне виконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами укладеного договору, позивачем було здійснено нарахування 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розмірі 22 308,13 грн.

Відносно заперечень Відповідача щодо нарахування Позивачем пені та 3% річних, суд зазначає, що двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням договору Відповідач прийняв на себе обов`язок вчасно сплатити поставлений товар, а Позивач у свою чергу набуває права вимагати у відповідача вчасного здійснення оплати товару та застосування до Відповідача санкцій за невчасне виконання таких робіт.

Отже, суд дійшов висновку, що нарахування пені передбачено умовами спірного договору, відповідає наданому розрахунку, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача щодо неможливості одночасного нарахування пені та штрафу за несвоєчасне здійснення оплати за отриманий товар, керуючись наступним.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.231 Господарського кодексу України та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

В даному випадку сторони договором передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України та у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 р. у справі № 903/647/17 та у справі № 917/194/18 від 02.04.2019).

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Підсумовуючи вищевикладене, надавши відповіді на доводи учасників справи, суд приходить до висновку, що заперечення Відповідача є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, не підтверджені документально, а вимоги Позивача у даній справі - обґрунтовані, підтверджені наданими доказами, проте підлягають частковому задовленню судом з урахуванням наданих Відповідачем доказів сплати частини основної заборгованості в розмірі 2000,00 грн.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС СТОЛИЧНИЙ зі стягненням з Сільськогосподарського підприємства „ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю основного боргу у розмірі 500 887,24 грн., пені у розмірі 60241,50 грн. та 3% річних у розмірі 22 308,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 8 781,55 грн., які розраховані судом із врахуванням заяви Позивача про зменшення розміру позовних вимог, покладаються на Відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимог позивача у даній справі.

Керуючись ст.ст.2, 13, 76, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (67540, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Благодатне, вул. Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 30820151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ЯСОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС СТОЛИЧНИЙ" (04128, м.Київ, вул.Туполєва, буд. 23, код ЄДРПОУ 41055449) 500 887 (п`ятсот тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 24 коп. - основного боргу, 60 241 (шістдесят тисяч двісті сорок одна) грн. 50 коп. - пені, 22 308 (двадцять дві тисячі триста вісім) грн. 13 коп. - 3% річних та 8 781 (вісім тисяч сімсот вісімдесят одна) грн.55 коп. витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10 серпня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський