Рішення

від 06.08.2020 по справі 916/1444/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1444/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі судового засідання Граматик Г.С.

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Кириченко Євгенії Юріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южметиз" про стягнення 105000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Кириченко Євгенія Юріївна звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южметиз" про стягнення заборгованості в сумі 105000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору доручення № 1 13/06 на транспортно-експедиторське обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13.06.2014 р. щодо здійснення оплати за надані послуги з перевезення.

Зокрема, позивач вказує, що 13 червня 2014 р. між довірителем, що виступив замовником перевезень - ТОВ "Южметиз" та повіреним, що узяв на себе зобов`язання з організації перевезення вантажів - ФОП Кириченко Євгенією Юріївною був укладений договір-доручення № 1 13/06 на транспортно-експедиторське обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1 якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов`язання виконувати доручення довірителя на перевезення вантажів автомобільним транспортом; у разі неможливості виконання доручення власними силами - повірений може укладати від імені та за рахунок довірителя договори на транспортно-експедиційні послуги з третіми особами, що іменуються виконавці.

За п. 1.2 договору останній визначає порядок взаємовідносин, що виникають між повіреним і довірителем при плануванні, розрахунках і здійсненні доставки вантажів автомобілями в міжміському і міжнародному сполученні.

Згідно п. 1.4 договору у своїй діяльності сторони керуються положеннями цього договору, Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП, 1975 р.), Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (CMR), а також іншими нормативними документами, якими користуються при перевезенні вантажів в міжнародному сполученні та в межах України.

Так, позивач вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою та істотними умовами є договором транспортного експедирування з елементами договору перевезення, а правовідносини сторін, окрім положень нормативних актів, визначених пунктом 1.1 договору, регулюються нормами Глав 64 (Перевезення) та 65 (Транспортне експедирування) ЦК України.

Відповідно до пункту 1.3 договору повірений зобов`язується виконати транспортне перевезення за маршрутом, указаним у разовій заявці довірителя, що є невід`ємною частиною цього договору, яка може бути отримана за допомогою факсимільного зв`язку та має юридичну силу нарівні з оригіналом, а довіритель має прийняти і оплатити перевезення в порядку, передбаченому цим договором.

Наразі позивач зазначає, що 23 травня 2019 р. сторонами шляхом обміну електронними листами була погоджена заявка № б/н, б/д на транспортування вантажу автомобільним транспортом, на умовах якої ФОП Кириченко Є.Ю. приступила до організації міжнародного перевезення за маршрутом: м. Череповець (Росія) - м. Одеса.

Водночас, як вказує позивач, враховуючи відсутність у ФОП Кириченко Є.Ю. власного вільного рухомого складу до перевезення був залучений інший перевізник ФОП Кухтін Г.В. (м. Харків) та на підтвердження укладення договору перевезення, у відповідності до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ст.4 КДПВ складена міжнародна товаротранспортна накладна типу CMR № 490868. При цьому позивач додає, що за загальними правилами, що склалися в галузі міжнародних перевезень, ФОП Кириченко Є.Ю. (як експедитор) в накладній CMR не вказується, ідентифікувати належність CMR до спірного перевезення (експедирування) можна за місцями завантаження та розвантаження, номерами автомобілів перевізника та іншими даними, що містяться як у заявці, так і в накладній CMR. За ствердженнями позивача, послуга з організації перевезення за обумовленим в заявці маршрутом була виконана належним чином, без зауважень та застережень замовника перевезення (вантажоодержувача), про що свідчить наявність відтиску печатки вантажоодержувача у графі 24 CMR. Також додатковим підтвердженням належної організації перевезення є підписаний сторонами акт № 528 здачі-прийомки виконаних робіт.

Так, позивач зазначає, що згідно заявки вартість перевезення склала 52000,00 грн., оплата якої проводиться протягом семи днів після представлення оригіналів документів, перелік яких у заявці не вказаний. Водночас, як вказує позивач, документи, що є підставою для здійснення оплати, були отримані замовником перевезення 10 червня 2019 р. Однак, за ствердженнями позивача, протягом семи днів, починаючи з 11 червня 2019 р., оплата перевезення не відбулася, а тому з 18 червня 2019 р. грошове зобов`язання ТОВ "Южметиз" на суму 52000,00 грн. є простроченим.

Поряд з цим позивач вказує, що 09 червня 2019 р. сторонами шляхом обміну електронними листами була погоджена інша заявка № б/н, б/д на транспортування вантажу автомобільним транспортом, на умовах якої ФОП Кириченко Є.Ю. приступила до організації міжнародного перевезення за маршрутом: м. Бєлорєцьк (Башкортостан, Росія) - м. Одеса. При цьому, враховуючи відсутність у ФОП Кириченко Є.Ю. власного вільного рухомого складу до перевезення був залучений інший перевізник - ФОП Коровський М.В. (Закарпатська обл.) та на підтвердження укладення договору перевезення у відповідності до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ст. 4 КДПВ складена міжнародна товаротранспортна накладна типу CMR № 3?0?6?? (деякі цифри закриті штампом митниці). За ствердженнями позивача, послуга з організації перевезення за обумовленим в заявці маршрутом була виконана належним чином, без зауважень та застережень замовника перевезення (вантажоодержувача), про що свідчить наявність відтиску печатки вантажоодержувача у графі 24 CMR. Також додатковим підтвердженням належної організації перевезення є підписаний сторонами акт № 579 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг). Згідно заявки вартість перевезення склала 63000,00 грн., оплата якої мала бути здійснена протягом десяти днів після представлення оригіналів документів, перелік яких у заявці не вказаний. Водночас, як вказує позивач, документи, що є підставою для здійснення оплати, були отримані замовником перевезення 01 липня 2019 р. Однак, за ствердженнями позивача, оплата перевезення протягом десяти днів, починаючи з 02 липня 2019 р., не відбулась, у зв`язку з чим з 12 липня 2019 р. грошове зобов`язання ТОВ "Южметиз" на суму 63000,00 грн. є простроченим.

Таким чином, як вказує позивач, загальна заборгованість за вказані організовані ФОП Кириченко Є.Ю. перевезення склали 115000,00 грн. При цьому позивач додає, що 11 лютого 2020 р. боржником згідно платіжного доручення № 62299022 на користь ФОП Кириченко Є.Ю. було сплачено 10000,00 грн., з урахуванням якого заборгованість ТОВ "Южметиз" склала 105000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2020 р. позов фізичної особи-підприємця Кириченко Євгенії Юріївни прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1444/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.07.2020 р.

01.07.2020 р. від позивача на електронну адресу господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі документами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.07.2020 р. у справі № 916/1444/20 розгляд справи відкладено на 22 липня 2020 р

21.07.2020 р. від позивача на електронну адресу господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі документами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2020 р. у справі № 916/1444/20 розгляд справи відкладено на 06 серпня 2020 р. з огляду на неявку відповідача.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Так, надіслані на юридичну адресу відповідача копії ухвал суду повернулись на адресу господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі №915/1015/16.

Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Так, господарським судом відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Разом з тим, враховуючи заяву позивача про розгляд справи без участі його представника, з урахуванням положень ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

13 червня 2014 року між фізичною особою-підприємцем Кириченко Євгенією Юріївною (повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Южметиз? (довіритель) укладено договір-доручення № 1 13/06 на транспортно-експедиторське обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1 якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов`язання виконувати доручення довірителя на перевезення вантажів автомобільним транспортом. У разі неможливості виконання доручення власними силами - повірений може укладати від імені та за рахунок довірителя договори на транспортно-експедиційні послуги з третіми особами, що іменуються в подальшому виконавці.

Згідно п. 1.2 договору останній визначає порядок взаємовідносин, що виникають між повіреним і довірителем при плануванні, розрахунках і здійсненні доставки вантажів автомобілями в міжміському і міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 1.3 договору повірений зобов`язується виконати транспортне перевезення за маршрутом, указаним у разовій заявці довірителя, що є невід`ємною частиною цього договору, яка може бути отримана за допомогою факсимільного зв`язку та має юридичну силу нарівні з оригіналом, а довіритель має прийняти та оплатити перевезення в порядку, передбаченому цим договором.

За умовами п. 1.4 договору у своїй діяльності сторони керуються положеннями цього договору, Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП, 1975 р.), Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (CMR), а також іншими нормативними документами, якими користуються при перевезенні вантажів в міжнародному сполученні та в межах України.

За положеннями п.п. 2.1.3, 2.1.4 п. 2.1 договору довіритель зобов`язаний забезпечити своєчасне оформлення товарно-транспортної документації, інших документів, необхідних для безперешкодного проходження та передачі вантажу вантажоотримувачу; своєчасно здійснювати платежі за виконані транспортні послуги на підставі рахунків повіреного, на умовах даного договору.

Підпунктом 2.2.5 п. 2.2 договору повірений зобов`язаний доставити ввірений йому вантаж в пункт призначення та забезпечити його видачу вантажоотримувачу, вказаному в ТТН (CMR).

В п. 3.2 договору визначено, що ціни, котрі відповідають конкретному перевезенню погоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень) та відображаються в заявці. За порушення строків оплати штраф 5% від суми.

Умовами п. 4.1 договору сторони погодили, що оплата за надані транспортні послуги за даним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок повіреного через 3 дні з моменту отримання оригіналів документів.

В оплату повіреного не включаються видатки на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування (п. 4.4 договору).

Згідно п. 7.1 договору претензії та спори, що виникають при виконанні даного договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів та консультацій.

Пунктом 9.1 договору зазначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2015 року або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не повідомить іншу сторону в письмовому вигляді про намір розірвати договір. Факсимільна копія договору має силу оригіналу.

Наразі, з матеріалів справи вбачається, що між ФОП Кириченко Є.Ю. (експедитор) та ТОВ "Южметиз? (замовник) в межах вказаного договору були оформлені та підписані заявки на транспортування вантажу автомобільним транспортом, а саме:

1) заявка (а.с. 10), в якій погодили маршрут: м. Череповець (Росія) - м. Одеса; вантаж - дріт; вага - 21 т; дата та час подання під завантаження - 24.05.2019 р.; вантажоотримувач - ТОВ "Южметиз?; експедитор - ФОП Кириченко Є.Ю.; вартість перевезення - 52000,00 грн.; дані про автомобіль - Даф, державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;

2) заявка (а.с. 14), в якій погодили маршрут: м. Бєлорєцьк (Росія) - м. Одеса; вантаж - мотузки, дріт; вага - 20-21 т; дата та час подання під завантаження - 10.06.2019 р.; вантажоотримувач - ТОВ "Южметиз?; експедитор - ФОП Кириченко Є.Ю.; вартість перевезення - 63000,00 грн.; данні про автомобіль - Volvo, державний номер НОМЕР_3 , державний номер напівпричепу НОМЕР_4 .

Так, виходячи з наведеного, ТОВ "Южметиз? є замовником за укладеним з позивачем договором на перевезення вантажу та вантажоодержувачем, а позивач виступив експедитором вантажу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору транспортного експедирування з елементами договору перевезення, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно з ч. 1, 8-9 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення глави 65 Цивільного кодексу України поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення вказаної статті Цивільного кодексу України закріплені в ст. 316 ГК України.

В ст. 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Ч. 1 ст. 916 вказаного Кодексу передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За змістом ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з частинами 2 та 6 статті 306 вказаного Кодексу, суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як з`ясовано судом, на виконання умов вказаного договору № Д-27062018-1 від 27.06.2018 р. на підставі заявок відповідача позивачем було організовано вищевказані перевезення вантажів з Росії до України в м. Одесу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СMR) № 490868 (а.с. 11), № 330*** (повний номер накладної закритий штампом митниці) (а.с. 15).

Так, зі змісту вказаних транспортних накладних вбачається, що:

- за накладною № 490868 позивач як виконавець 25 травня 2019 року надав під завантаження в Російській Федерації за адресою: 162610, м. Череповець, Вологодська область, вул. 50-річчя Жовтня, 1/33, автомобіль ДАФ, державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , вантаж було доставлено 28.05.2019 р. до місця призначення в м. Одесу (Україна), як це було передбачено у заявці;

- за накладною № 330*** позивач як виконавець 11 червня 2019 року надав під завантаження в Російській Федерації за адресою: 453500, Росія, Республіка Башкортостан, м. Бєлорецьк, вул. Блюхера, 1, автомобіль Volvo, державний номер НОМЕР_3 , державний номер напівпричепу НОМЕР_4 , вантаж було доставлено 18.06.2019 р. до місця призначення в м. Одесу (Україна), як це було передбачено у заявці.

Крім того, оскільки за умовами договору-доручення № 1 13/06 на транспортно-експедиторське обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом перевезення вантажів здійснюються також відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (CMR), а також іншими нормативними документами, якими користуються при перевезенні вантажів в міжнародному сполученні та в межах України, суд зазначає наступне. Так, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р., до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України від 01.08.2006 р. "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів?, передбачено, що вказана Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній (стаття 9 Конвенції).

З огляду на викладене, саме накладні СМR № 490868 (а.с. 11), № 330*** (повний номер накладної закритий штампом митниці) (а.с. 15) є належним доказом підтвердження перевезення вантажу ФОП Кириченко Є.Ю. на замовлення відповідача.

При цьому сторонами були складені та підписані акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) за договором № 1 13/06 від 13.06.2014 р., а саме:

- № 528 від 29.05.2019 р. на суму 52000,00 грн. (а.с. 12),

- № 579 від 19.06.2019 р. на суму 63000,00 грн. (а.с. 16),

якими підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу, вартість яких склала в загальному розмірі 115000,00 грн. згідно договору № 1 13/06 від 13.06.2014 р. та заявок. Також в актах вказано про відсутність у сторін претензій одна до одної.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг з перевезення вантажу та отримання оригіналів документів з перевезення є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Як передбачено в п. 4.1 договору від 13.06.2014 р., оплата за надані транспортні послуги за даним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок повіреного через 3 дні з моменту отримання оригіналів документів.

При цьому в п. 3.2 договору визначено, що ціни, котрі відповідають конкретному перевезенню погоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень) та відображаються в заявці. За порушення строків оплати штраф 5% від суми.

Так, у заявках на перевезення сторони визначили, що оплата здійснюється протягом 7 та 10 днів після надання оригіналів документів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, згідно експрес накладних № 59000426623086 від 06.06.2019 р. та № 59000431167990 від 27.06.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Южметиз" було отримано документи 10.06.2019 р. та 01.07.2019 р. відповідно.

Враховуючи отримання відповідачем оригіналів документів стосовно наданих послуг з перевезення вантажу по вказаним заявкам, відповідно кінцевий строк оплати наданих послуг з перевезення вантажу, який становив 7 та 10 днів з моменту отримання документів, був 17.06.2019 р. по першій заявці, 11.07.2019 р. по другій заявці. Проте, як з`ясовано судом, в порушення умов договору ТОВ "Южметиз" не здійснило оплату за надані послуги у встановлений умовами договору. Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач частково розрахувався за надані послуги з перевезення на суму 10000,00 грн., а саме 11.02.2020 р. здійснено оплату в розмірі 10000,00 грн. згідно платіжного доручення № 62299022 від 11.02.2020 р.

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу в загальній сумі 105000,00 грн. (52000,00 грн. + 63000,00 грн.) - 10000,00 грн. сплачено).

При цьому слід зазначити, що наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем як замовником за надані послуги з перевезення вантажу за вказаними накладними або неможливості виконання цього зобов`язання з поважних причин в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Наразі несплатою позивачу суми заборгованості за надані за договором № 1 13/06 від 13.06.2014 р. послуги з перевезення вантажу відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості в розмірі 105000,00 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця Кириченко Євгенії Юріївни обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9500,00 грн. суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Так, позивачем в позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, у якому позивач попередньо визначив суму судових витрат у розмірі 9500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. При цьому на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу надано копію договору про правову допомогу від 14.05.2020 р., копію акту приймання-передачі наданих послуг від 18.05.2020 р., копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 03-05 від 18.05.2020 р. на суму 9500,00 грн. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008 р.

Як вбачається зі змісту договору про правову допомогу, укладеного 14 травня 2020 р. між фізичною особою-підприємцем Кириченко Євгенією Юріївною (довіритель) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (повірений), відповідно до умов п. 1.1 та 1.2 якого за цим договором повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії:1) надати правову допомогу у спорі з ТОВ "Южметиз?. З цією метою здійснити огляд та вивчення (аналіз) доказів за їх місцезнаходженням (3 год.); 2) Провести заходи досудового врегулювання шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год.); 3) Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (9 год.). Провести арифметичні розрахунки (1 год.); 4) Вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді та забезпечення виконання судового рішення (9 год.). Дії вчиняються за участю чи без особистої участі повіреного в судових засіданнях.

Згідно п. 2.1 договору за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 9500,00 грн.

За умовами п. 2.2 договору розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.

В п. 3.1 договору сторони погодили обов`язки повіреного: повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення на умовах, найбільш вигідних для довірителя (3.1.1); виконати доручення в строк, зазначений в п. 3.1 цього договору (3.1.2); повідомляти довірителеві на його вимогу про хід виконання доручення (3.1.3); після виконання доручення або в разі припинення договору до його виконання в 30-денний строк повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився (3.1.4).

Положеннями п. 3.2 договору визначені обов`язки довірителя, а саме: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення (3.2.1); зобов`язаний виплатити повіреному винагороду в порядку та розмірі, зазначеному в п. 2.1 цього договору (3.2.2); забезпечити при необхідності участь своїх уповноважених представників до виконання повіреним його зобов`язань згідно цього договору (3.2.3).

Відповідно до п. 4.1 договору з метою виконання цього договору повіреному надаються наступні повноваження: готувати та подавати позовні заяви, заяви та скарги (4.1.1); знайомитися з матеріалами справи, робити витяги з них, одержувати копії ухвал, постанов та інших документів, що є у справі (4.1.2); брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні (4.1.3); заявляти клопотання та відводи (4.1.4); давати усні та письмові пояснення суду (4.1.5); подавати свої доводи, міркування та заперечення (4.1.6); укладати мирову угоду (4.1.7); отримувати судові виклики, повідомлення та процесуальні документи, що направляються на ім`я довірителя, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими законом сторонам спору (4.1.8).

За положеннями п. 6.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 жовтня 2020 р.

Згідно п. 6.2 договору умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документу.

Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи договір про правову допомогу від 14.05.2020 р., акт приймання-передачі наданих послуг від 18.05.2020 р., а також встановлений у договорі про правову допомогу від 14.05.2020 р. фіксований розмір адвокатських послуг у розмірі 9500,00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Наразі з доданого позивачем до заяви акту приймання-передачі наданих послуг від 18.05.2020 р., що містить детальний опис виконаних адвокатом робіт, вбачається, що для представництва інтересів позивача в господарському суді Одеської області по даній справі № 916/1444/20 адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем витрачено 23,10 години, вартість яких дорівнює 19000,00 грн. При цьому згідно вказаного акту адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем витрачено час на:

- огляд, вивчення та аналіз документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням - 3 годин;

- проведення заходів досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу - 1 година;

- підготовка пакета документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви - 9 годин 10 хвилин;

- здійснення арифметичних розрахунків - 1 годин;

- вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді, її повного юридичного супроводу в т.ч. забезпечення виконання судового рішення - 9 годин.

Дослідивши та проаналізувавши зміст договору про правову допомогу від 14.05.2020 р. та вид правової допомоги, що надається адвокатом, суд вважає обґрунтованим витрачений адвокатом час змісту наданих ним послуг.

Положення ч. 1 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Відтак, з огляду на вказані положення ст.ст. 123, 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача та стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9500,00 грн.

Також позивачем у позовній заяві окремо заявлено до стягнення з відповідача 5000,00 грн. в якості відшкодування гонорару успіху, який має бути сплачений позивачем. Крім того, з системного аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що 5000,00 грн., які позивачем визначено як "гонораром успіху", не підлягають включенню до судових витрат, оскільки можливість їх покладення на відповідача не передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов фізичної особи-підприємця Кириченко Євгенії Юріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южметиз" про стягнення 105000,00 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Южметиз" (65058, м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 15/2; код ЄДРПОУ 31768611) на користь фізичної особи-підприємця Кириченко Євгенії Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідент.код НОМЕР_5 ) заборгованість в сумі 105000/сто п`ять тисяч/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102/дві тисячі сто дві/грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9500/дев`ять тисяч п`ятсот/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 11 серпня 2020 р.

Суддя В.С. Петров