Рішення

від 10.08.2020 по справі 917/238/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020 Справа № 917/238/20

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ Міняйла Юрію Анатолійовича, Зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 Ідентифікаційний номер фізичної особи- платника податків НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ ШАГ , Україна, 65023, м. Одеса, вул. Садова, буд.3, КОД ЄДРПОУ 39361202 в особі Відділення Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ ШАГ у місті Полтава Адреса вул. Соборності, 33

про стягнення 170 113 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ Міняйло Юрій Анатолійович звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ ШАГ про відшкодування 170 113 грн. шкоди (понесених витрат на відновлюваний ремонт нежитлових приміщень №14-№27 у громадському будинку за адресою АДРЕСА_2 у зв`язку з неналежною експлуатацією вказаних нежитлових приміщень).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору оренди нежитлового приміщення №1 від 06.01.2016 року з моменту звільнення приміщення орендар не вчиняв ніяких дій щодо виконання умов договору, а саме повернення приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду, з урахуванням природнього фізичного зносу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

02.03.20 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказав на необгрунтованість позовних вимог та просив відмовити у позові повністю (вх. № 2483 від 02.03.20).

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю (вх. № 2481 від 02.03.20).

Суд, розглянувши клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю, вирішив відмовити в його задоволенні з огляду на наступні обставини.

Так, відповідач вказує, що його підприємство (39361202) зареєстроване в місті Одесі по вул. Садова, буд.3 (відповідно до ЄДРПОУ), представництво чи філія у Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ ШАГ відсутня, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ наданими Позивачем, тому спір має розглядатися у Господарському суді Одеської області.

Суд зазначає, що за загальним правилом ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцем знаходження відповідача, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Стаття 29 Господарського процесуального кодексу України надає позивачу право виключно у встановлених нею випадках відійти від загального правила визначення територіальної юрисдикції господарських судів. Зокрема, відповідно до частини восьмої цієї статті позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Судом враховано, що в даному випадку спір виник у зв"язку з спричиненням шкоди через неналежну експлуатацію нежитлового приміщення, переданого відповідачу за договором оренди нежитлового приміщення №1 від 06.01.2016 року. При цьому, предмет оренди вищезазначеного договору розташований за адресою: м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 36а.

За даних обставин, оскільки частиною 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про направлення за підсудністю справи до господарського суду Одеської області.

З огляду на вказане, у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю суд відмовляє.

Суд зазначає, що інші заяви по суті справи, окрім відзиву на позов, до суду не надходили.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.

В зв`язку з установленням карантину на усій території України, для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

06.01.2016 між ФОП Міняйло Юрієм Анатолійовичем (позивач, орендодавець) та ТОВ ІТ ШАГ (відповідач, орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1 від 06.01.2016 року (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (в оренду) нежитлове приміщення, що належить Орендодавцю на праві власності та розташоване за адресою: 36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, буд. 36 літера А , загальною площею 234 м 2 , та яке зазначено на Поверховому плані (Додаток № 1 до Договору), який є його складовою і невід`ємною частиною, надалі іменоване Приміщення.

Розділом 2 Договору визначені такі умови надання в оренду приміщення і його повернення:

2.1. Приміщення повинне бути передано Орендодавцем і прийнято Орендарем не пізніше 09 січня 2016 р. на підставі Акту прийому-передачі нежитлового Приміщення (Додаток № 2 до Договору), який є його складовою і невід`ємною частиною, який оформлюється і підписується представниками Сторін та скріплюється печатками останніх і являється невід`ємною частиною Договору.

2.2. В момент підписання Акта прийому-передачі нежитлового Приміщення, надалі іменований Акт, Орендодавець передає Орендарю ключі від Приміщення та необхідну технічну документацію до нього, після чого Орендар одержує безперешкодний доступ до Приміщення. В Акті повинен бути зазначений технічний стан Приміщення на момент підписання Акту, а також, у разі Необхідності, інша інформація щодо Приміщення, зокрема: перелік встановленого обладнання або розміщених меблів, інших матеріальних цінностей (за наявності), тощо.

2.4. Не пізніше п`яти робочих днів з моменту закінчення строку оренди Приміщення Орендар зобов`язаний повернути Приміщення Орендодавцю після усунення всіх недоліків виявлених двусторонньою комісією.

2.5. З моменту підписання Сторонами, відповідно до п. 2.4. Договору, Акту, Приміщення вважається належним чином передане (повернуте) Орендодавцю.

2.6. Приміщення повинне бути повернуте Орендодавцю в стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням його нормального фізичного зносу,

2.7. Орендар має право робити будь-які поліпшення Приміщення (перепланування, інженерне переобладнання, укріплення, зміна дизайну інтер`єру, фасадні та капітальні ремонтні роботи) лише за згодою Орендодавця. Встановлення додаткового устаткування та технічних, в т.ч. комунікаційних та охоронних засобів, проведення поточних ремонтних робіт Орендар має право робити без згоди Орендодавця.

2.8. У випадку допущення Орендарем значного погіршення Приміщення (зниження собівартості Приміщення та зниження його привабливості) Орендар повинен відшкодувати Орендодавцю нанесені збитки.

Згідно п.5.2.3 та п.5.2.7. Договору орендар зобов`язаний утримувати Приміщення в технічно-справному, пожежобезпечному і санітарному стані до моменту його повернення Орендодавцю, слідкувати за станом Приміщення, не допускати дій або бездіяльності, внаслідок яких: приміщення може бути зіпсовано, пошкоджено або знищено; які можуть привести до значної втрати Приміщення своїх споживчих якостей; які можуть призвести до спричинення матеріальної шкоди Орендодавцю, іншим користувачам приміщень, розташованих у будинку, або третім особам;в разі припинення Договору оренди повернути Орендодавцеві Приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 06.01.20 Фізична особа - підприємець Міняйло Юрій Анатолійович з одного боку та Товариство з обмеженою відповідальністю ІТ ШАГ , керуючись п. 2.1. та п. 2.2. Договору оренди (найму) приміщення від 04.01.2016 p., склали цей Акт прийому-передачі нежитлового приміщення про те, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування (в оренду) нежитлове приміщення, що належить Орендодавцю на праві власності та розташоване за адресою: 36020, м. Полтава, вул. П. Комуни, буд. Зб-А, загальною площею 234 кв.м., та яке зазначено на Поверховому плані (Додаток № 1 до Договору), надалі іменоване Приміщення. Стан Приміщення на момент передачі: Сторони підтверджують, що Приміщення в цілому відповідає технічній документації, претензій та зауважень до Приміщення Орендар не має.

Позивач вказує, що 01.11.2019 року орендар почав звільняти приміщення, внаслідок чого він став вимагати виконання умов договору оренди, а саме повернення приміщення в належному стані згідно акту прийому передачі від 06.01.2016 року.

За твердженням позивача, оскільки орендарем ігнорувалися його вимоги щодо повернення приміщення в належному стані, на встановлення технічного стану нежитлових приміщень №14-№27 у громадському будинку за адресою м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 36а, тобто предмета оренди вищезазначеного договору, ним було замовлено Висновок експерта, у якому зазначено, що за результатами проведеного аналізу, технічний стан різниться у окремих приміщеннях від доброго до незадовільного, та на підставі проведених досліджень, експерт прийшов до висновку, що вартість відновлюваного ремонту нежитлових приміщень №14-№27 у громадському будинку за адресою АДРЕСА_2 складають на дату дослідження 170 113 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. При цьому, позивач зазначає, що з моменту звільнення приміщення орендар не вчиняв ніяких дій щодо виконання умов договору, а саме повернення приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду, з урахуванням природнього фізичного зносу, було направлено претензію №1 від 23.12.2019 року, тому він просить стягнути з відповідача суму визначену експертом в розмірі 170 113 грн., оскільки вирішити дане питання в позасудовому порядку він з відповідачем не зміг.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, вказуючи на наступні обставини:

- оскільки правочин - Договір оренди (найму) приміщення № 1 від 06 січня 2016 року укладався ФОП Міняйло Юрієм Анатолійовичем (який діє на підставі свідоцтва серія ВОО № 793166) відносно майна, яке йому не належить та не має ніякого відношення до ФОП Міняйло Ю.А., та у якого не було наявно повноважень від власника майна (у Договорі ФОП Міняйло Ю.А. діє від свого імені, на підставі свідоцтва та стверджує, що майно належить йому (п.1.2. та п.1.3. Договору)) зазначений договір є нікчемним, оскільки його недійсність прямо встановлена законом;

- доданий до позовної заяви висновок експерта № 145 складеного 20 грудня 2019 року за результатами експертного будівельно-технічного дослідження є неналежним та недопустимим доказом, так як він складений на замовлення ПП Олександрія , яке не є ані стороною по справі № 917/238/20, ані стороною у Договорі №1 від 06.01.2016 року.

- з 01.11.2019 року Договір оренди (найму) нежитлового приміщення № 1 від 06 січня 2016 р. є припиненим, а приміщення звільнені Орендарем.

- приміщення були звільнені та передані Орендодавцеві, але акти приймання-передачі приміщення Позивачем не підписані, та він відмовляєтеся їх підписувати.

- за весь час експлуатації, жодних претензій щодо стану приміщення від Орендодавця не надходило, більш того. Додатковою угодою № 3 Договір оренди було продовжено до 05.01.2020 року, що підтверджує належне виконання Орендарем своїх зобов`язань за договором.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору, порушення відповідачем умов договору, наявності заборгованості за договором, наявності обставин заподіяння збитків позивачу.

Так, судом встановлено, що 06.01.2016 між ФОП Міняйло Юрієм Анатолійовичем (позивач, орендодавець) та ТОВ ІТ ШАГ (відповідач, орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1 від 06.01.2016 року, відповідно до п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (в оренду) нежитлове приміщення, що належить Орендодавцю на праві власності та розташоване за адресою: 36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, буд. 36 літера А , загальною площею 234 м 2 , та яке зазначено на Поверховому плані (Додаток № 1 до Договору), який є його складовою і невід`ємною частиною, надалі іменоване Приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом із тим за змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 06.01.20 Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування (в оренду) нежитлове приміщення, що належить Орендодавцю на праві власності та розташоване за адресою: 36020, м. Полтава, вул. П. Комуни, буд. Зб-А, загальною площею 234 кв.м., та яке зазначено на Поверховому плані (Додаток № 1 до Договору), надалі іменоване Приміщення. Стан Приміщення на момент передачі: Сторони підтверджують, що Приміщення в цілому відповідає технічній документації, претензій та зауважень до Приміщення Орендар не має.

Пунктом 5.2.3 та 5.2.7 Договору передбачений обов`язок орендаря: утримувати приміщення в технічно-справному, пожежобезпечному і санітарному стані до моменту його повернення Орендодавцю. Слідкувати за станом Приміщення, не допускати дій або бездіяльності, внаслідок яких Приміщення може бути зіпсовано, пошкоджено або знищено, які можуть призвести до спричинення матеріальної шкоди Орендодавцю, іншим користувачам приміщень, розташованих у будинку, або третім особам .

Також пунктом 2.6 Договору визначено: Приміщення повинно бути повернуте Орендодавцю в стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням його фізичного зносу .

Згідно п.4 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Пунктом 2.8 Договору передбачено: У випадку допущення Орендарем значного погіршення Приміщення Орендар повинен відшкодувати Орендодавцю нанесені збитки .

Статтею 779 ЦК України визначено, що наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Аналогічне регулювання орендних правовідносин встановлено частиною 4 статті 285 Господарського кодексу України, яка передбачає, що орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна лише у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

У разі, якщо майно можна привести у придатний для використання стан, то воно підлягає відновленню за рахунок орендаря, і збитками орендодавця буде лише вартість такого відновлення за умови відмови орендаря від усунення власними силами погіршення речі.

Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. В силу положень частини другої названої статті збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З вказаних норм законодавства вбачається, що обов`язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує її інтереси як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення - причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

В даному спорі обов`язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв`язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України наявність вини презюмується.

Водночас, відсутність або ж недоведеність хоча б одного елементів складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

Як зазначено вище, у акті прийому-передачі нежитлового приміщення від 06.01.20 визначений такий стан Приміщення на момент передачі: Сторони підтверджують, що Приміщення в цілому відповідає технічній документації, претензій та зауважень до Приміщення Орендар не має.

Оскільки при розгляді питання стягнення збитків в порядку статті 22 Цивільного кодексу України обов`язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди, саме він при зверненні до суду з позовом мав надати належні докази в підтвердження твердження про те, що технічний стан Приміщення значно погіршився (пошкодження стін, підлоги та зіпсовані лампи освітлення тощо), при цьому, погіршення відбулося саме внаслідок неналежного утримання приміщення відповідачем.

Водночас, суд зазначає, що з наданих позивачем доказів в обгрунтування позовних вимог (зокрема, із зазначеного в акті від 06.01.20 твердження, що приміщення в цілому відповідає технічній документації) не вбачається можливим встановити факт погіршення технічного стану.

Доданий до позовної заяви висновок експерта № 145 складеного 20 грудня 2019 року за результатами експертного будівельно-технічного дослідження є неналежним та недопустимим доказом.

Так, доданий до позовної заяви висновок експерта № 145 складено 20 грудня 2019 року за результатами експертного будівельно-технічного дослідження на замовлення ПП Олександрія .

Відповідно до статті 99 ГПК України, експертиза призначається якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до стаття 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Як вбачається з Позовної заяви ПП Олександрія не є ані стороною по справі № 917/238/20, ані стороною у Договорі №1 від 06.01.2016 року.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про неналежність як доказу на підтвердження як факту погіршення технічного стану Приміщення внаслідок протиправної поведінки відповідача, так і розміру збитків.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За даних обставин, в силу відсутності будь-яких інших доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми шкоди, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення відшкодування 170 113 грн. шкоди (понесених витрат на відновлюваний ремонт нежитлових приміщень №14-№27 у громадському будинку за адресою АДРЕСА_2 у зв`язку з неналежною експлуатацією вказаних нежитлових приміщень).

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Киричук О.А.