Рішення

від 04.08.2020 по справі 922/1427/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1427/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Мега Груп"", м.Запоріжжя до Державного підприємства "Красноградське лісове господарство", м.Красноград Харківської області про стягнення 366185,00 грн. за участю представників:

позивача - Шимко А.Р. (адвокат, ордер ПТ №184264 від 14.04.2020 року);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/1427/20 за позовом ТОВ "Асгард Мега Груп" до ДП "Красноградське лісове господарство" про стягнення 366185,00 грн. за договором №233 купівлі-продажу необробленої деревини від 19.06.2019 року, з яких 49900,00 грн. передоплати, 14970,00 грн. реальних збитків, 301315,00 грн. неодержаного прибутку.

Сторонами надано до суду наступні документи:

- відзив відповідача (а.с.84-86) про відмову в задоволенні позову;

- відповідь позивача на відзив (а.с.101-103);

- заперечення відповідача (а.с.112-115).

Надані документи судом прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.08.2020 року позивач позов підтримував, а відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

19.06.2019 року ТОВ АСГАРД МЕТА ГРУП (далі - Позивач, Покупець) стало переможцем на аукціонних торгах на Товарній біржі Агропромбіржа з продажу необробленої деревини. За результатами проведення аукціону визначено, що Продавець - ДП Красноградське лісове господарство (далі - Відповідач); загальний обсяг придбаної на аукціоні деревини - 2000.00 куб.м.; загальна вартість придбаних лотів - 998 000,00 грн.

19.06.2019 року між ДП Красноградське лісове господарство та ТОВ АСГАРД МЕГА ГРУП було укладено Договір №233 купівлі-продажу необробленої деревини відповідно до виграних лотів (а.с.43-47).

Відповідно до п. 2.1. Договору предметом є два види необробленої деревини, а саме:

1. Деревина дров`яна 2 групи із звичайної сосни - об`ємом 1000 куб.м, вартістю 400000,00 грн.

2. Деревина дров`яна 1 групи ТЛ - об`ємом 1 000 куб.м, вартістю 598000,00грн.

Відповідно до п.1.2 Договору покупець (позивач) купує деревину для власної переробки.

На виконання умов проведення аукціону 13.06.2019 року Позивачем сплачено гарантійний внесок у розмірі 63000,00 грн., з яких - 49900,00 грн. є попередньою оплатою товару у розмірі 5% від ціни Договору, що підтверджується платіжним дорученням. Таким чином, ДП Красноградське лісове господарство отримало часткову оплату згідно з умовами аукціону на виконання Договору №233 від 19.06.2019 року.

Відповідно до п.2.7 Договору №233 від 19.06.2019 року сума гарантійного внеску перерахована Покупцем на рахунок Баржі для участі в аукціоні із продажу необробленої деревини, перераховується Продавцю в якості частини оплати за проданий товар, або повертається на рахунок Покупця протягом 3 (трьох) банківських днів після реєстрації Покупцем на Біржі даного договору купівлі-продажу необробленої деревини.

Відповідачем не спростовується факт отримання вказаної суми, але зазначається, що кошти були перераховані на користь Біржі.

Відповідач стверджує, що 05.07.2019 року ним було направлено на електронну адресу позивача рахунок №217 від 05.07.2019 року, а 27.11.2019 року лист-повідомлення про готовність товару та запрошення №06-06/739, в підтвердження чого надано скріншоти з екрану (а.с.93-94).

Позивач зазначав, що на його електронну адресу не надходили вищезазначені рахунок, запрошення, повідомлення про готовність.

Позивач направляв відповідачу вимоги від 26.11.2019 року та 27.11.2019 року надати рахунки для оплати всієї партії товару.

ТОВ АСГАРД МЕТА ГРУП неодноразово вчиняло активні дії з метою спонукання Відповідача повідомити рахунки для оплати та надати товар у власність Покупця. Зокрема, Позивачем було направлено претензії від 27.11.2019 року та 28.11.2019 року з вимогою надати рахунок на весь обсяг товару та повідомити адреси для відвантаження автотранспортом.

Листом № 06-06/739 від 27.11.2019 року Відповідачем було повідомлено, що вони готові виконати умови Договору купівлі-продажу необробленої деревини № 233 в термін, який зазначений у Додатковій угоді від 08.07.2019 року. Водночас Продавцем так і не було надано рахунки для оплати та не повідомлено про готовність продукції до відвантаження.

Листом № 06-06/752 віл 02.12.2019 року Відповідачем було повідомлено, що позивач не скористався можливістю отримати лісопродукцію в період дії Договору. Крім того, Відповідачем запропоновано заключити новий Договір та отримати необхідну продукцію.

Відповідно до п.7.1 Договору договір діє до 31.07.2019 року, цей строк додатковими угодами від 08.07.2019 року та від 08.07.2019 року продовжено до 30.09.2019 року та до 30.11.2019 року відповідно.

Договір припинив свою дію 30.11.2019 року.

Листом № 06-06/752 від 02.12.2019 року Відповідачем було повідомлено про припинення Договору № 233 та запропоновано укласти новий Договір.

22.04.2020 року Позивачем направлено претензію з метою позасудового врегулювання спору та з вимогою відшкодувати завдані збитки та повернути отриману передоплату. Однак, Відповідачем відмовлено у задоволенні претензійних вимог.

12.05.2020 року відповідачем було направлено повідомлення №06-06/398 від 12.05.2020 року про готовність партії товару з запрошенням на відбір товару (до відвантаження).

25.05.2020 року відповідачем було направлено Рахунок №9 від 25.05.2020 року на оплату партії товару.

Відповідачем було повідомлено Позивача листом №06-06/445 від 02.06.2020 року про припинення зобов`язань.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 49900,00 грн. передоплати за п. 2.7 Договору №233 від 19.06.2019 року, 14970,00 грн. комісійних за проведення аукціону, 301315,00 грн. неодержаного прибутку за розірваний договір купівлі-продажу тріски паливної від 30.09.2019 року №3009/2019/, що був укладений між ТОВ АСГАРД МЕГА ГРУП та ТОВ ЗЕМЛЯ-2018 .

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність попередньої оплати, на прострочення кредитора, на п.2.6 договору №233 від 19.06.2019 року: "у випадку ненадходження коштів на рахунок продавця протягом 5 банківських днів після дня направлення продавцем рахунку, покупець втрачає право на придбання неоплаченої партії товару і продавець може реалізувати цю партію на свій розсуд, при цьому сума гарантійного внеску не повертається", а також на п.1.2 договору №233 щодо упущеної вигоди.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 7 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

У відповідності до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 7 статті 193 ГК України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав умови договору щодо завчасного повідомлення покупця, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2.3 договору по факту готовності партії товару, продавець надає покупцеві повідомлення про готовність товарної партії та запрошення на відбір товару (до відвантаження).

Відповідно до п.2.4 договору покупець протягом 3-х робочих днів з моменту отримання запрошення, при необхідності проводить відбір товару. За результатами проведеного відбору складається Специфікація та при необхідності акт відбору. В разі, якщо відбір товару покупцем не проводиться, рахунок виставляється продавцем через 3 дні з моменту направлення покупцю запрошення.

Відповідно до п.2.5 договору покупець здійснює оплату (100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку протягом 3-х банківських днів після отримання рахунку.

Відповідно до п.2.6 договору у випадку ненадходження коштів на рахунок продавця протягом 5 банківських днів після дня направлення продавцем рахунку, покупець втрачає право на придбання неоплаченої партії товару і продавець може реалізувати цю партію на свій розсуд, при цьому сума гарантійного внеску не повертається.

За умовами спірного договору відповідач мав повідомити позивача про готовність партії товару та запросити його на відбір товару за допомогою електронного чи поштового листа, тощо (п.2.9 Договору, а.с.44).

Відтак, обов`язку оплати товару Покупцем, - передує обов`язок Продавця надати повідомлення про готовність продукції, а також надати рахунок (рахунки) для оплати товару.

Відповідач надає скріншоти екрану на підтвердження направлення на електронну адресу рахунок №217 від 05.07.2019 року, а 27.11.2019 року лист-повідомлення про готовність товару та запрошення №06-06/739 (а.с.93-94).

Позивач заперечує їх отримання.

Судом встановлено, що у договорі сторони не погодили на які саме електронні адреси має надсилатись електронна пошта.

Відповідно до п.4.4.4 Договору (а.с.45) покупець зобов`язаний у письмовому вигляді підтвердити одержання повідомлення від продавця про готовність до відвантаження товару.

Доказів направлення позивачем підтвердження про одержання вищезазначеного повідомлення чи отримання його відповідачем до суду не надано.

Відповідно до п.2.9 Договору в разі відсутності підтвердження щодо одержання даного повідомлення зацікавлена сторона інформує про це Біржу, яка зі свого боку сприяє своєчасному обміну інформацією між сторонами.

Доказів інформування Біржі до суду не надано.

Лист №06-06/739 від 27.11.2019 року (а.с.91-92) про готовність відповідача виконати умови договору не містить дати, часу та місця огляду чи кількості готової партії деревини.

Судом встановлено, що позивач надсилав прохання відповідачу надати рахунки для оплати та виконати умови договору.

До суду не надано доказів повідомлення позивача про готовність продукції та запрошення на її огляд до виставлення рахунку №217 від 05.07.2019 року як цього вимагає спірний договір.

Проте, всупереч умовам Договору Відповідачем жодного разу не було повідомлено Позивача про готовність продукції, а також не було надано рахунку для оплати товару.

Як наслідок, це унеможливило здійснення повної оплати товару Позивачем та виконання Договору в цілому.

Таким чином, відповідач не виконав належним чином вимоги договору щодо повідомлення позивача, не проінформував про відсутність підтвердження Біржу.

Щодо повідомлень про готовність, надісланих позивачу у 2020 році, то суд не бере їх до уваги, оскільки вони надіслані після закінчення строку дії договору.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що на виконання умов проведення аукціону, 13.06.2019 року Позивачем сплачено гарантійний внесок у розмірі 63000,00 грн., з яких - 49900,00 грн. є попередньою оплатою товару у розмірі 5% від ціни Договору, а 14970,00 грн. комісія Біржі, що підтверджується платіжним дорученням. Таким чином, ДП Красноградське лісове господарство отримало часткову оплату згідно з умовами аукціону на виконання Договору № 233 від 19.06.2019 р.

Відповідно до п.2.7 Договору №233 від 19.06.2019 року сума гарантійного внеску, перерахована Покупцем на рахунок Баржі для участі в аукціоні із продажу необробленої деревини, перераховується Продавцю в якості частини оплати за проданий товар, або повертається на рахунок Покупця протягом 3 (трьох) банківських днів після реєстрації Покупцем на Біржі даного договору купівлі-продажу необробленої деревини.

Відповідачем зазначається, що в платіжному доручення не зазначено, що це є передплатою відповідачу, а кошти були перераховані на користь Біржі.

Таким чином, підсумовуючи викладене, позовні вимоги щодо повернення 49900,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар підтверджуються матеріалами справи, відповідачем належним чином не спростовані, тому підлягають задоволенню.

22.04.2020 року, а також 27.11.2019 року та 28.11.2019 року позивач надсилав відповідачу претензії про повернення попередньої оплати та збитків.

14970,00 грн. комісії Біржі були сплачені позивачем за для участі в аукціоні для укладення спірного договору та отримання деревини, однак товар так і не був поставлений з вини відповідача.

Ці комісійні позивач просить стягнути з відповідача як реальні збитки.

Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст.623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто, відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Відповідно до ст.225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

В даному випадку, позивачу необхідно довести належними та допустимими доказами факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як Відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків Позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Проаналізувавши норми діючого законодавства, відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності та його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбачених законом.

Комісійна винагорода Біржі у сумі 14970,00 грн. є вартістю додаткових послуг, які понесені стороною (позивачем), яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною - відповідачем.

Так, в даному випадку, протиправна поведінка відповідача полягає у тому, що останній, уклавши договір не повідомив належним чином позивача у кінці 2019 року про готовність продукції та не запросив останнього на її відбір, виставив рахунок №217 від 05.07.2019 року на оплату без такого повідомлення взагалі, в наслідок чого не здійснив поставку товару, на який розраховував позивач.

Щодо наявності збитків у позивача, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують здійснення позивачем оплати, а саме 14970,00 грн. комісійних Біржі.

Вищезазначені витрати були понесені позивачем, у зв`язку з укладенням спірного договору.

В даному випадку, позивачем фактично були понесені витрати, у зв`язку з порушенням відповідачем умов спірного договору.

Як вже було зазначено вище, обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов спірного договору, підтвердженні матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що саме протиправна поведінка відповідача стала підставою для понесення позивачем збитків у вигляді комісії Біржі, сплачених за для укладення спірного договору, умови якого відповідачем не виконані.

Щодо вини відповідача у понесенні позивачем збитків, суд зазначає наступне.

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 23.01.2018 року у справі № 753/7281/15-ц.

Всупереч умовам Договору, Відповідачем жодного разу не було повідомлено належним чином Позивача про готовність продукції, а також не було надано рахунку для оплати товару. Як наслідок, це унеможливило здійснення повної оплати товару Позивачем та виконання Договору в цілому.

В даному випадку в матеріалах справи відсутні докази відсутності вини відповідача у заподіянні збитків позивачу, яких останній поніс у зв`язку з неправомірними діями відповідача.

Так як Позивачем було сплачено комісійний збір з метою належного виконання умов Договору та регламенту біржі, то вказану оплату слід вважати фінансовою операцією, котра спрямована на конкретний результат - отримання у власність необробленої деревини. Очевидно, що невиконання умов Договору Відповідачем призвело до безрезультатної втрати грошових коштів Позивачем.

Оскільки Позивачем втрачено грошові кошти задля виконання умов Договору та з метою купівлі виграних на аукціоні лотів, то у зв`язку з порушенням умов Договору Відповідачем - це завдало реальних збитків Позивачеві у формі втрачених грошових коштів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, як то протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Отже, оплачений комісійний збір після укладення Договору у розмірі 14970,00грн. є реальними збитками у розумінні ст.ст.224, 225 ГК України, котрі завдані невиконанням умов Договору Відповідачем та піддягають відшкодуванню.

Щодо стягнення 301315,00 грн. неодержаного прибутку суд зазначає наступне.

30.09.2019 року між ТОВ АСГАРД МЕГА ГРУП та ТОВ ЗЕМЛЯ-2018 був укладений Договір №3009/2019/ купівлі-продажу тріски паливної. Предметом вказаного Договору була тріска паливна загальним об`ємом 1800 m3 (+/- 10%) двох видів у рівних пропорціях (по 900 m3), а саме:

- тріска паливна з твердих порід дерев фракції 20/50, вологістю до 50 (п`ятдесяти) %;

- тріска хвойних порід дерев фракції 10/20; вологістю до 50 (п`ятдесяти) %.

Відповідно до п.2.1. Договору від 30.09.2019 року загальна сума договору становить 1 299 315,00 грн.

Цим договором не встановлено чітких строків виконанім зобов`язань його сторонами.

Однак, у зв`язку із невиконанням Відповідачем зобов`язань в рамках Договору №233 від 19.06.2019 року, що виразилося у відмові від продажу необробленої деревини, - Позивач об`єктивно не мав можливості виконати умови Договору з ТОВ ЗЕМЛЯ-2018 .

У зв`язку із неможливістю виконання зобов`язань Позивачем, Договір з ТОВ ЗЕМЛЯ- 2018 № 3009/2019/- було розірвано за взаємною згодою сторін 16.12.2019 року.

Таким чином, Позивачем було укладено договір, предметом якого мав бути продаж переробленої деревини у тріску.

Розмір упущеної вигоди Позивача є різницею між закупівельною ціною необробленої деревини у Відповідача та ціною продажу паливної тріски, та відповідно становить 301315,00 грн.

Однак, відповідно до п.1.2 спірного договору від 19.06.2019 року №233 купівлі-продажу необробленої деревини відповідно до виграних лотів, покупець (позивач) купує деревину для власної переробки (а.с.43).

Таким чином, термін власна переробка не кореспондується з перепродажем товару.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 301315,00 грн. неодержаного прибутку.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Позивач не надав до суду належних та допустимих доказів невиконання вимог договору з ТОВ ЗЕМЛЯ-2018 через неотримання деревини від відповідача, оскільки ця продукція була для власної переробки, а не для перепродажу, до того ж не надано доказів того, що відповідач є єдиним постачальником тріски у позивача.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 301315,00 грн. неодержаного прибутку не є правомірними, не обґрунтовані, не підтверджуються матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення 49900,00 грн. передоплати за товар та 14970,00грн. збитків зі сплати комісійного збору підтверджуються матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Щодо адвокатських витрат суд встановив наступне.

Відповідачем надано до суду попередній розрахунок судових витрат (а.с.98), однак до стягнення нічого не заявлено.

14.04.2020 року позивачем укладено договір про надання правової допомоги №037 від 14.04.2020 року із адвокатом Шимко А.Р., складено акт виконаних робіт на суму 12000,00 грн., та вказану суму сплачено позивачем.

Перелічені документи наявні в матеріалах справи (а.с.135-142).

Відповідно ч.ч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.

Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката,керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти Україїш" від 10.12.2009р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог

Враховуючи вищевикладене та часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 2125,81 грн. витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог, таким чином судовий збір у розмірі 973,05 грн. покладається на відповідача, решта залишається за позивачем, у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 126, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Красноградське лісове господарство" (юридична адреса: 63343, Харківська обл., Красноградський р-н, с.Наталине, вул.Промислова,124-а; поштова адреса: 63304, Харківська обл., м.Красноград, вул.Харківська, 87; код ЄДРПОУ 00993159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Мега Груп" (адреса: 69013, м.Запоріжжя, вул.Базова, МСП-63 Б; код ЄДРПОУ 39523035) 49900,00 грн. передоплати за товар, 14970,00 грн. збитків зі сплати комісійного збору, 973,05 грн. судового збору, 2125,81 грн. витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "11" серпня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт