Рішення

від 11.08.2020 по справі 922/1795/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1795/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Волевському Л.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росконтракт" (61001, м. Харків, вул. Молочна, буд.11, корп. 8, кв. 69) про стягнення 679758,38 грн. за участю представників:

позивача - Мовчан М.В., посвідчення №3033,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2020 на розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Харківської міської ради (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росконтракт" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про добровільне відшкодування до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова від 12.04.2019 №13 в сумі 679758,38 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 10196,38 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.06.2020 об 11:30.

30.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 14719) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2020 підготовче засідання відкладено на 21.07.2020 на 10:00, відповідно до п.3 ч.2 ст.183 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.08.2020 о 12:00.

Позивач у судове засідання 11.08.2020 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про добровільне відшкодування до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова від 12.04.2019 №13 в сумі 679758,38 грн.

Відповідач у судове засідання 11.08.2020 не з`явився, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав. При цьому, ухвали суду від 10.06.2020 та від 30.06.2020, які були надіслані на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яку підтверджено відомостями з ЄДРПОУ, повернулися на адресу суду без вручення адресату з довідкою відділення поштового зв`язку: "причина повернення: адресат відсутній за вказаною адресою".

Також, з метою здійснення належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на офіційному веб-сайті Господарського суду Харківської області за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/ було розміщено повідомлення про місце, дату та час розгляду даної справи.

При цьому, необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали господарського суду Харківської області від 10.06.2020, від 30.06.2020 та від 21.07.2020 по справі № 922/1795/20 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Росконтракт" мало можливість ознайомитись із текстом цих ухвал.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Сам лише факт неотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Росконтракт" кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною для багаторазового відкладення розгляду даної справи, яке в подальшому може призвести до порушення процесуальних строків для розгляду апеляційної скарги, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторін щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №910/23064/17.

При цьому суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 07.06.2018 у справі №910/17797/17, від 11.07.2018 у справі №916/2525/13.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

З урахуванням наведеного, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Росконтракт" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

Таким чином, з огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 11.08.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

На підставі "Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 17.10.2018 № 1247/18 між позивачем - Харківською міською радою (надалі - Рада) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Росконтракт" (надалі - Товариство) було укладено договір про добровільне відшкодування до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів за використання у період з 01.04.2016 по 31.03.2019 земельної ділянки площею 0,2844 га по вул. Василя Стуса, 6, м. Харкова з порушенням вимог законодавства від 12.04.2019 № 13 (надалі - Договір) (т.с. І а.с. 30-33), відповідно до умов пункту 1, відповідач прийняв на себе зобов`язання добровільно відшкодувати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки площею 0,2844 га по вул. Василя Стуса, 6, м. Харків, за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до п. 3 вищевказаного Договору відповідач зобов`язується сплатити на рахунок Управління Державної казначейської служби у м. Харкові безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 729758,38 грн. на умовах розстрочки на 1 (один) рік за графіком, наведеним у цьому пункті.

Так, згідно таблиці платежів, зазначеної у п. 3 Договору станом на 01.04.2020 відповідач мав внести на рахунок Управління Державної казначейської служби у м. Харкові 729758,38 грн. за використання земельної ділянки по вул. Василя Стуса, 6, м. Харкова.

Відповідно до листа Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради від 28.05.2020 за вих. № 2-18/3-152 відповідачем на рахунок Харківської міської ради було сплачено грошові кошти згідно Договору на загальну суму 50000,00 грн., а саме 13.04.2020 сплачено 14990,00 грн., 14.04.2020 сплачено 14 990,00 грн., 15.04.2020 сплачено 14990,00 грн. та 16.04.2020 було сплачено 5030,00 грн.

Позивачем у позові вказано, що при укладанні договору про добровільне відшкодування до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів за використання у період з 01.04.2016 по 31.03.2019 земельної ділянки площею 0,2844 га по вул. Василя Стуса, 6 у м. Харкові з порушенням вимог законодавства від 12.04.2019 № 13 сторони ознайомились та погодились з умовами його виконання, що підтверджується підписами керівництва Харківської міської ради та керівництва TOB "Росконтракт" та відповідними печатками, проте відповідачем, всупереч ч. 1 ст. 629, ч. 1 ст. 526 ЦК України, умови цього Договору не виконуються, у зв`язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за договором про добровільне відшкодування до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова від 12.04.2019 №13 в сумі 679758,38 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Разом з цим у справах за вимогами про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення розміру цієї ділянки з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з вимогами частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Тобто об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Судом враховано правову позицію, викладеної в підпункті 7.27 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17 та підпункті 6.8 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.

Відповідно до вимог "Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства", сторони у цій справі уклали Договір, за умовами якого Товариство добровільно зобов`язалось відшкодувати до бюджету Ради безпідставно збережені кошти за використання Земельної ділянки загальною площею 0,2844 га у сумі 729758,38 грн на умовах розстрочки за відповідним графіком.

Пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору.

Вказаній нормі кореспондують норми частини першої статті 627 цього кодексу, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з аналізу положень статей 3, 6, 11, 526, 627-629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Зокрема, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам, або містить елементи різних договорів (змішаний договір). Аналогічний правовий висновок викладений у пункті 31 постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 926/2154/16.

У даному разі, враховуючи, що Товариство користувалось без достатньої правової підстави земельною ділянкою площею 0,2844 га по вул. Василя Стуса, 6, у м. Харкові та в подальшому добровільно уклало з Радою Договір, за умовами якого взяло на себе зобов`язання відшкодувати безпідставно збережені кошти за використання Земельної ділянки загальною площею 0,2844 га, суд доходить висновку, що сторони на договірних засадах за власним волевиявленням врегулювали між собою порядок відшкодування грошових коштів за користування Земельною ділянкою, яку Товариство зберегло у себе без достатніх правових підстав, у зв`язку з чим між сторонами у справі відсутній спір в частині визначення розміру (площі та меж) Земельної ділянки, якою безпідставно користувалось Товариство.

Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 11 та частини першої статті 509 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).

Вищевказана правова позиція викладена в пункті 14 постанови Верховного Суду від 01.11.2018 у справі № 910/17476/16 та пункті 7.1 постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 922/409/17.

При цьому, погоджуючи за власним волевиявленням умови договору, укладення якого та умови якого не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов`язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 918/16/18.

Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Вищевказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19, від 04.02.2020 у справі № 918/104/18.

Судом встановлено, що за умовами Договору ТОВ "Росконтракт" зобов`язалось сплатити безпідставно збережені кошти за користування Земельною ділянкою загальною площею 0,2844 га у сумі 729758,38 грн на умовах розстрочки за відповідним графіком; ТОВ "Росконтракт" підписало Договір та розрахунки до нього; на виконання умов Договору ТОВ "Росконтракт" сплатило 50000,00 грн; докази на підтвердження сплати решти безпідставно збережених коштів у строки, передбачені Договором, матеріали справи не містять.

Крім цього судом враховано, що Договір укладено на виконання Порядку, за змістом пункту 5.9 якого землекористувач має подати інформацію з Державної фіскальної служби України щодо здійснення плати за використання земельної ділянки (за наявності).

З підстав наведеного, Рада та Товариство, укладаючи Договір, діяли відповідно до статей 6, 627 ЦК України; Договір є належною підставою для виникнення у ТОВ "Росконтракт" обов`язку сплатити 679758,38 грн безпідставно збережених коштів у строк, визначений його умовами; ТОВ "Росконтракт" у встановлений Договором строк розрахунки не здійснило внаслідок чого утворилась заборгованість, яка ним не спростована та підтверджується матеріалами справи.

Судом враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 по справі №922/1873/19.

Таким чином, за результатами дослідження наданих доказів у їх сукупності суд встановив, що ТОВ "Росконтракт" добровільно підписало Договір і розрахунки до нього та зобов`язалось сплатити безпідставно збережені кошти у розмірі у сумі 729758,38 грн за користування Земельною ділянкою загальною площею 0,2844 га на умовах розстрочки за відповідним графіком, проте на виконання умов Договору сплатило лише 50000 грн, а докази на підтвердження сплати решти безпідставно збережених коштів матеріали справи не містять, з урахуванням чого, суд доходить висновку про наявність у ТОВ "Росконтракт" обов`язку сплатити Раді безпідставно збережені кошти на підставі Договору у сумі 679758,38 грн, а тому позовні вимоги Харківської міської ради підлягають до задоволення повністю.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 10196,38 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росконтракт" (61001, м. Харків, вул. Молочна, буд.11, корп. 8, кв. 69, код ЄДРПОУ 32030099) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) заборгованість за договором про добровільне відшкодування до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова від 12.04.2019 №13 в сумі 679758,38 грн. та 10196,38 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "12" серпня 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв