Рішення

від 03.08.2020 по справі 241/88/20

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

241/88/20

2/241/209/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

03.08.2020 року смт. Мангуш

Першотравневий районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Чудопалової С.В.,

за участю секретаря Небиліченко Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Гайтан К.О. ,

представника відповідача Япрах Д.Г. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мангуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гайтан Катерина Олександрівна до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Тітан про розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 12 лютого 2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Тітан , в якому просить визнати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 12 лютого 2016 року, укладений між нею та ТОВ СП Тітан недійсним, мотивований тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю сільскогосподарське підприємство Тітан та нею, ОСОБА_1 , укладений договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільскогосподарських потреб (ЕМФІТЕВЗИС) від 12 лютого 2016 року. Відповідно до пункту 3 Договору сторони домовились про те, що емфітевтічне право за цим Договором встановлюється на строк 100 (сто) років. Відповідно до п. 5.2 Договору цей договір може бути розірвано за взаємною згодою Сторін. На підставі вищевикладенного вона звернулась до відповідача щодо розгляду пропозиції щодо розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільскогосподарських потреб (ЕМФІТЕВЗИС) від 12 лютого 2016 року. Однак не отримала належної відповіді. Тому, просить суд визнати недійним вищезазначений договір.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, пояснила, що вона, щось підписувала у 2015 чи 2016 році , але не пам`ятає, що саме, можливо і оспорюваний договір, а також чисті аркуші, та не бажала укладати саме договір емфітевзису, а вважала, що фактично переукладала інший договір оренди, який раніше укладала з СП Тітан та отримала наперед за нього орендну плату, точну суму не пам`ятає, приблизно 39000 грн. Також зазначала, що підпис в договорі не її. І тільки у 2018 році, коли вона прийшла до ОСОБА_4 вона побачила, що уклала договір на 100 років. Щодо отриманих коштів, вважала, що це саме кошти їй були виплачені за попереднім договором оренди, хоча зазначала, згідно попереднього договору оренди, гроші їй виплачувалися кожного року у грудні місяці, суму яких вже також не пам`ятає. Вважає цей договір незаконним, оскільки укладений на строк 100 років, що не передбачено законо та происть визнати його недійсним. Як під час підготовчого судового засідання так і протягом розгляду справи будь яких заяв про зміну предмету позову, або уточнень позовних вимог, а ні позивач, а ні її представник не надавали, клопотань не заявляли.

Представник позивача Гайтан К.О. в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні у позові ОСОБА_1 щодо визнання недійним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12.02.2016 укладений між позивачем та ТОВ СП Тітан просив відмовити, оскільки жодних законних обґрунтувань, які свідчили про порушення чи недодержання норм ЦК та ЗК України в момент укладання договору не вбачається. Реальність договору підтверджується платою за користування емфітевтичним правом, здійсненою у розмірі 55900 грн. та передачею об?єкту договірних правовідносин за Актом приймання-передачі земельної ділянки і не спростовуються позивачем. Державну реєстрацію іншого речового права здійснено.22.04.16р. Крім того, згідно листа ТОВ СП Тітан від 05.09.19р. відповідач надав відповідь позивачу, щодо розірвання зазначеного договору. А тому відсутні підстави для розірвання зазначеного договору саме з підстав на які у своєму позові посилається позивач.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона працює в СП Тітан на посаді інженера -землекористувача. Так у лютому 2016 році ОСОБА_1 звернулася до підприємства для укладання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб(емфітевзис) про що написала власноруч заяву та повідомила, що їй необхідна значна сума коштів. Так, 12 лютого 2016р. між ОСОБА_1 та підприємством був укладений договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, терміном на 100 років, плату за користування емфітевтичним правом вона отримала завчасно, наперед, за весь період строку дії договори, в касі підприємства, згідно касових ордерів, будь-яких заперечень з цього приводу не зазначала. І тільки у вересня 2019 році ОСОБА_1 звернулася до підприємства із заявою про розірвання договору емфітевзису, на що їй була надана відповідь. Повідомила, що заяву писала власноруч ОСОБА_1 , і саме вона і підписувала договір, екземпляр якого отримала своєчасно.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 289143 від 20.08.2012, власником земельної ділянки площею 6,3897 га з кадастровим номером 1423981100:00:06:000:0962, на підставі розпоряджень голови Першотравневої районної державної адміністрації від 06.07.2009 № 274 та від 15.06.2012 № 270, є ОСОБА_1 (а.с.37).

Судом встановлено, що 12.02.2016 ОСОБА_1 надала заяву до директора ТОВ СП Тітан про укладення з нею договору емфітевзіса строком на 100 років на належну їй земельну ділянку площею 6,3897 га, державний акт номер 289143 від 27.09.2012 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.38).

На підставі зазначеної заяви 12.02.2016 було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Тітан строком на 100 років, який було підписано сторонами (а.с.6).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1005628494 від 07.08.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Тітан є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 30774210, яке знаходиться за адресою: 87431, Донецька область, Мангушський район, с. Приазовське, вул. Садова, буд. 34, керівником якого є ОСОБА_7 (а.с.33-36).

Згідно акту передачі та прийому в право користування земельної ділянки до договору емфітевзису від 12.02.2016, громадянка ОСОБА_1 , як власник, здала, а ТОВ СП Тітан , в особі директора Пещеріної Катерини Іванівни, прийняло земельну ділянку, що розташована на території Беряднської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва(а.с.8).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 57967684 від 22.04.2016, власником земельної ділянки з кадастровим номером 1423981100:06:000:0962, площею 6,3897 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться зав адресою: Донецька область, Мангушський район, Бердянська сільська рада, є ОСОБА_1 (а.с.9-10).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 21.02.2020, 22.04.2016 були внесено відомості щодо обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1423981100:00:06:000:0962, площею 6,3899 га, власником якої є ОСОБА_1 , з видом обмеження - право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (а.с.39).

28.08.2019 ОСОБА_1 було надано пропозицію ТОВ СП Тітан з приводу розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12.02.2016, відповідно до п. 5.2. зазначеного договору (а.с.11).

Відповідно до листа ТОВ СП Тітан № 477 від 05.09.2019 щодо розгляду пропозиції ОСОБА_1 щодо розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12.02.2016, останні не вбачають підстав для розірвання зазначеного договору та відхили пропозицію ОСОБА_1 стосовно його розірвання за згодою сторін, оскільки законодавець не обмежував вільність сторін правочину щодо визначення строку його дії, а також з підстав здійснення значних заходів щодо поліпшення якості земельної ділянки, з метою використання її за цільовим призначенням (а.с.40).

Відповідно до касового ордеру № 74 від 15.02.2016 ОСОБА_1 отримала орендну плату за договором емфітевзісу у сумі 38 270 (тридцять вісім тисяч двісті сімдесят) гривень 14 копійок (а.с. 42).

Відповідно до касового ордеру від 15.02.2016 ОСОБА_1 отримала орендну плату за договором емфітевзісу у сумі 6729 (шість тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень 86 копійок (а.с. 43).

Отже, з вищезаначеного слідує, що позивачем ОСОБА_1 був укладений договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12.02.2016 з ТОВ СП Тітан , який вона відповідно до п. 5.2. Договору хоче визнати недійсним, оскільки згідно договору сторони домовились про те, що емфітевтічне право за цим договором встановлюється на строк 100 років, а вона з цим строком не згодна, і в судовому засіданні наполягала на тому, що договір укладала строком на 3 роки.

Так відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спільних правовідносин сторін (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливості його захисту в обраний ним спосіб. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормами матеріального права.

.

Здійснюючи правосудця, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законодавством або договором.

Згідно ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 12.02.2016 між ОСОБА_1 та TOB СП ТІТАН було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянко для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку з кадастровим №1423981100:06:000:0962 - площею 6,3897 га, що розташована на території Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області, за межами населених пунктів.

Згідно умов вищезазначеного правочину, емфатичне право на земельну ділянку було передано строком на 100 (сто) років.

Частиною 1 статті 408 Цивільного кодексу України, визначено, що строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років.

Загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

У частині третій зазначеної статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), встановлені нормами ст. 407 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову норму підстав набуття і змісту права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) закріплено і у ст. 102і Земельного кодексу України.

Виникнення права на земельну ділянку та оформлення речових прав на неї, встановлено ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Згідно ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження передбачено, що речові права та їх обтяження, в тому числі і право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), підлягає державній реєстрації.

Отже, враховуючи вищевикладене, жодних законних обґрунтувань, які б свідчили про порушення чи недодержання норм ЦК України, норм ЗК України та інших нормативно - правових актів, в момент укладання правочину даного виду - не встановлено, а тому підстави для визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним, враховуючи положення ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 210 ЗК України, - відсутні.

Реальність договору підтверджується платою за користування емфітевтичним правом, здійсненною у розмірі 55900,00 гривень (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот гри. 00 коп.) та передачею об`єкту договірних правовідносин за Актом приймання - передачі земельної ділянки і не спростовують чи заперечується з боку позивача.

Згідно інформаційних відомостей Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка з кадастром номером 1423981100:06:000:0962 - площею 6,3897 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить ОСОБА_1 , що також підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯМ №289143 (а.с.37,39).

Державну реєстрацію іншого речового права здійснено 22.04.2016.

Будь - яких обмежень щодо строку дії правовідносин даного виду стосовно земельних ділянок приватної форми власності законодавець ані у ЦК України, ані у ЗК України, в редакції що діяла на момент підписання правочину не встановлював, а тому підстав, які б свідчили про можливість визнання договору недійсним не має.

Нормою ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із урахуванням всіх досліджених обставин справи, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України та дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що позивач звертався з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, вважаю, що відповідно до Закону України Про судовий збір з позивача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

На підставі вищевказаного, керуючись ст. ст. 6, 15-16, 203, 215, 407-410, 412, 627 ЦК України, ст. ст. 78, 80-81, 102іД25-126,141, 210 ЗК України, ст.ст.4,5,12, 16, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гайтан Катерина Олександрівна до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Тітан про розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 12 лютого 2016 року - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Знаменівка Донецької області, ІІН НОМЕР_1 ,зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок (рахунок UA378999980313141206000005330, отримувач: Мангушське УК/Мангушський р-н, код класифікації доходів бюджету 22030101, код за ЄДРПОУ 37870942, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.08.2020.

Суддя С.В. Чудопалова