Рішення

від 12.08.2020 по справі 280/3025/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2020 року Справа № 280/3025/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до - Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги від 06.11.2019 № Ф-4257-17 про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточнених вимог, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4257-17 від 06.11.2019 про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 27563,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-4257-17 на загальну суму 27563,29 грн. Як фізична-особа підприємець Позивач перебував протягом періоду з 03.04.2012 по 29.11.2019 (по дату припинення підприємницької діяльності), маючи статус платника єдиного податку, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, не отримував дохід (не здійснював підприємницької діяльності), а тому, не зобов`язаний сплачувати єдиний внесок. Таким чином, у зв`язку із нездійсненням Позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу, та у зв`язку з нарахуванням та сплатою роботодавцем за Позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, у Позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем. Також позивач зазначає, що ГУ ДПС у Запорізькій області не було складено акту документальної перевірки й дана вимога ґрунтується лише на ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на підставі даних інформаційної системи органу доходу і зборів. З наведених підстав позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою суду від 08.05.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

У встановлений ухвалою суду строк позивачем усунуто недоліки.

21.05.2020 судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Також, судом витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області інформацію з даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу, форми ОК-7 на позивача.

03.06.2020 від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надані витребувані судом документи.

10.06.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №28038) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що в діях податкового органу відсутні протиправні дії під час нарахування штрафних санкцій та пені, прийняте рішення є законним та скасуванню не підлягає. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець - 02.04.2012, номер запису: 2 103 000 0000 069634.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено підприємницьку діяльність фізичною особою-підприємцем дата запису: 28.11.2019; номер запису: 21030060002069634; Стан суб`єкта: припинено.

Згідно інтегрованої картки платника податків позивача, по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 31.10.2013 заборгованість зі сплати єдиного внеску склала - 2577,80 грн.

Нарахування єдиного внеску за період з 31.10.2013 по 31.12.2013 - не здійснювалось.

Позивачем за період з 31.10.2013 по 31.12.2013 сплачено єдиний внесок у сумі - 189,74 грн, заборгованість станом на 31.12.2013 по єдиному внеску склала - 2388,06 грн.

За період з 01.10.2014 по 31.12.2014 нарахування єдиного внеску не здійснювалось.

Сплачено єдиний внесок за 01.10.2014 по 31.12.2014 у сумі - 1194,03 грн, заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 31.12.2014 склала - 1194,03 грн.

За період з 01.01.2015 по 31.12.2015 нарахування єдиного внеску не здійснювалось.

Сплачено єдиний внесок за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 у сумі - 170,0 грн, заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 31.12.2015 склала - 1024,03 грн.

За період з 01.10.2016 по 31.12.2016 нарахування та сплата єдиного внеску не здійснювалась, заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 31.12.2016 склала - 1024,03 грн.

За період 3 01.01.2017 по 31.12.2017 нарахування та сплата єдиного внеску не здійснювалось, заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 21.12.2017 склала - 1024,03 грн.

Нараховано єдиний внесок за період з 31.01.2018 по 31.12.2018 в сумі - 15819,54 грн, в тому числі:

- 09.02.2018 в сумі 8448,0 грн за 2017 рік (нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік);

- 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн за І кв. 2018 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам);

- 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн за II кв. 2018 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам);

- 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн за Ш кв. 2018 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам).

Позивач сплату єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не здійснював, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 16843,57 грн.

Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, в сумі - 10719,72 грн в тому числі:

- 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн за IV кв. 2018 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам);

- 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн. за І кв. 2019 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам);

- 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн за П кв. 2019 року (нараховано ЄВ ФОП в т.ч. на спрощеній системі та фермерам);

- 21.10.2019 в сумі 2754,18 грн за Ш кв. 2019 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам).

Позивач сплату єдиного внеску за період за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не здійснював, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 27563,29 грн.

Вознесенівським управлінням у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 № Ф-4257-17 на суму 27563,29 грн.

Не погодившись з вимогою, позивач оскаржив її до ДПС України.

Рішення ДПС України від 23.04.2020 №14250/6199-00-08-0601-06, скарга позивача залишена без задоволення, вимога відповідача - без змін.

Позивач, вважаючи протиправними нарахований борг та винесену вимогу, звернувся з даним позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені в пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, для платників, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, в разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, для платників, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Тобто відповідно до положень статті 7 Закону №2464-VI для фізичних осіб - підприємців, незалежно від того на якій системі оподаткування перебуває такий підприємець, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, не залежно від розміру отриманого доходу.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 4 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Отже, переліченими нормами чинного законодавства встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи - підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

При цьому, з 01.01.2017 в разі неотримання доходу, за будь-яких умов, єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Звільнені від обов`язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу, проте позивачем доказів того, що він підлягає звільненню від сплати єдиного внеску в силу Закону до суду не надано.

Оскільки єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, доводи позивача що ним не здійснювалась підприємницька діяльність та про недотримання балансу між його інтересами та інтересами держави є безпідставними. Виходячи з положень частини 2 статті 19 Конституції України про зобов`язання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, - у фіскальних органів, які відповідно до статті 12 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування забезпечують адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійсненням контролю за його сплатою, - за відсутності доказів сплати позивачем єдиного внеску, виник обов`язок стосовно забезпечення його сплати.

З огляду на те, що єдиний внесок спрямовується для виплат особам, які потребують соціального захисту, їх інтереси є пріоритетними порівняно з інтересами платників єдиного внеску.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів в порядку, за формою та в строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно ч.3 ст.25 Закону №2464-VI, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 25.04.2015 (далі- Інструкція), в разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та не сплачених сум єдиного внеску, такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, які зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), застосовує до такого платника штрафні санкції.

Відповідно до абзаців 1-4 пункту 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу VI Інструкції, орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Відповідно до абзацу 11 пункту 3 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою відповідно до додатку 6 (для юридичної особи) або за формою відповідно до додатку 7 (для фізичної особи).

Відтак наявність в інформаційній системі даних про недоїмку та не представлення позивачем доказів про сплату єдиного внеску, свідчить про законність дій контролюючого органу щодо формування та направлення спірної вимоги.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно частини 2 статті 25 Закону №2464-VI, в разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 16 статті 25 Закону №2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.

Отже, посилання позивача на пропуск строків для винесення вимоги є необґрунтованим, не впливає на обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний соціальний внесок та не свідчить про його звільнення від такого обов`язку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 27563,29 грн. є виключно наслідком неналежного виконання позивачем обов`язків, покладених на нього статтями 7, 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Також, позивачем до суду не надано доказів (довідок контролюючого органу) на підтвердження того, що на момент реєстрації припинення підприємницької діяльності у нього була відсутня заборгованість зі сплати єдиного внеску, а надана контролюючим органом індивідуальна картка платника єдиного внеску навпаки свідчить про наявність такої заборгованості.

Відповідно до ст.14 Закону №2464-VI, органи доходів і зборів зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону, а відповідно до ст.25 цього ж закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

З огляду на зазначене, облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.

Аналогічна правова позиція викладена рішенні Верховного Суду №826/11623/16 від 11.09.2018, що відповідності до частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску було визначено контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням ПК України та Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Таким чином, відповідачем було сформовано спірну вимогу у встановленому законом порядку.

Щодо посилання позивача про сплату єдиного внеску його роботодавцем, то суд зазначає.

Згідно даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу, форми ОК-7, єдиний внесок за позивача його роботодавцем ТОВ ХІМЛЕКС (код ЄДРПОУ 24514086) не сплачувався. Окрім того, починаючи з 2017 року індивідуальні відомості про застраховану особу відсутні.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги від 06.11.2019р. № Ф-4257-17 про сплату боргу (недоїмки) - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 12.08.2020.

Суддя Р.В. Сацький