Рішення

від 21.07.2020 по справі 440/2536/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/2536/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пуленко М.І.,

та представників сторін:

від позивача - Книш М.В.,

від відповідача - Пінчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винотерія" до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Винотерія" (надалі - позивач, ТОВ "Винотерія") звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив:

визнати протиправним та скасувати рішення від 28.04.2020 №22 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

визнати протиправним та скасувати припис від 28.04.2020 №4 про усунення порушень законодавства про рекламу.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність оспорюваних індивідуальних актів суб`єкта владних повноважень, оскільки ТОВ "Винотерія" не допускало порушення вимог Закону України "Про рекламу", а висновки відповідача в цій частині ґрунтуються на хибному розумінні фактичних обставин справи та норм чинного законодавства. Зокрема, на переконання позивача, розміщення інформації про проведення дегустації алкогольних напоїв через профіль "Винотерія Полтава" у соціальній мережі "Facebook" не вважається рекламою у розумінні Закону України "Про рекламу", а є інформаційним повідомленням про заплановане проведення спеціальних виставкових заходів.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав та у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 37-42/. Свою позицію мотивував посиланням про те, що позивач у спірних відносинах вважається розповсюджувачем реклами, а тому на нього поширюються вимоги Закону України "Про рекламу" в частині визначення вимог до реклами алкогольних напоїв.

3. Інші заяви учасників справи.

22.06.2020 судом одержано відповідь на відзив /а.с. 99-110/, у якій представник позивача наголошував на тому, що у спірних відносинах відсутній факт ведення ТОВ "Винотерія" реклами алкогольних напоїв через соціальну мережу "Facebook".

26.06.2020 до суду надійшли заперечення на відповідь /а.с. 128-130/, у яких представник відповідача звертав увагу на те, що факт вчинення позивачем порушення вимог законодавства про рекламу підтверджено зібраними у справі письмовими доказами у їх сукупності.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.

У судовому засіданні 21.07.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Обставини справи

Упродовж лютого 2020 року позивачем через профіль у соціальній мережі "Facebook" розміщено чотири оголошення щодо проведення дегустацій алкогольних напоїв у приміщенні магазину ТОВ " Винотерія " у м. Полтаві по вул. Коваля, 2 /а.с. 14-17, 44-47/.

2.04.2020 посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (начальник відділу контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю управління захисту споживачів Пановою О.Л. ) складено протокол №18 про порушення законодавства про рекламу, у якому викладено висновок про недотримання ТОВ "Винотерія" встановлених законом вимог щодо змісту реклами, а саме: реклама алкогольних напоїв, знаків для товарів та послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, не містить тексту попередження такого змісту: "Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров`я", чим порушено вимоги абзацу першого частини сьомої статті 22 Закону України "Про рекламу"; реклама алкогольних напоїв, знаків для товарів та послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, не повинна містити зображення споживання алкогольних напоїв, чим порушено приписи абзацу четвертого частини третьої статті 22 Закону України "Про рекламу" /а.с. 43/.

На цій підставі відповідачем того ж дня прийнято рішення №18 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу /а.с. 48/.

6.04.2020 позивачу за вих.№01-27/05.3/2412 надіслано листа з вимогою про надання документів, необхідних для здійснення повноважень щодо контролю за дотриманням законодавства про рекламу, а також повідомлено про призначення розгляду справи про порушення ТОВ "Винотерія" вимог законодавства про рекламу на 28.04.2020 /а.с. 49/.

Листом від 15.04.2020 виї.№13 позивач надав Головному управлінню Держпродспоживслужби в Полтавській області заперечення щодо розгляду справи про порушення законодавства про рекламу /а.с. 52/.

28.04.2020 на засіданні з розгляду справи про порушення ТОВ "Винотерія" законодавства про рекламу (протокол №38) відповідачем прийняте рішення надіслати позивачу припис про усунення порушень, а також притягнути до відповідальності у вигляді штрафу за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або з виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі 1700,00 грн /а.с. 53-55/.

З урахуванням наведеного, позивачу надіслані рішення від 28.04.2020 №22 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн та припис від 28.04.2020 №4 про усунення порушень законодавства про рекламу /а.с. 57, 58/.

Не погодившись із зазначеними індивідуальними актами суб`єкта владних повноважень, позивач їх оскаржив до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади рекламної діяльності в Україні, а також відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами урегульовані Законом України від 3.07.1996 №270/96-ВР "Про рекламу" /надалі - Закон №270/96-ВР/.

У статті 1 Закону №270/96-ВР наведено визначення поняття реклами як інформації про особу чи товар, розповсюдженої в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначеної сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Так само, згадана стаття містить визначення понять: виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами; рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Стаття 22 Закону №270/96-ВР визначає порядок здійснення реклами алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби.

Відповідно до абзацу четвертого частини третьої цієї статті, реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби не повинна містити зображення процесу паління тютюнових виробів або споживання алкогольних напоїв.

А у силу положень частини сьомої згаданої статті, реклама алкогольних напоїв повинна супроводжуватися текстами попередження такого змісту: "Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров`я". Кожному попередженню має бути відведено не менше 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами. Колір тексту попередження має бути чорним, а колір фону попередження - білим.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 26 Закону №270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Частиною другою цієї статті визначено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право, зокрема, вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства.

А відповідно до частини шостої статті 27 Закону №270/96-ВР, за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність індивідуальних актів Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (надалі також відповідач), а саме: рішення від 28.04.2020 №22 про накладення на ТОВ "Винотерія" штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн та припису від 28.04.2020 №4 про усунення порушень законодавства про рекламу.

Перевіряючи відповідність зазначених індивідуальних актів критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, суд враховує, що штраф до позивача застосований з огляду на не надання ним на вимогу компетентного органу інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами. У свою чергу, оспорюваний припис містить вимогу про недопущення позивачем порушень вимог законодавства про рекламу в частині здійснення реклами алкогольних напоїв.

Позиція позивача у цій справі зводиться до заперечення факту ведення ТОВ "Винотерія" саме реклами алкогольних напоїв через профіль у соціальній мережі "Facebook".

Відтак, у контексті розгляду даної справи до предмета доказування входить питання про те, чи здійснював позивач розповсюдження реклами алкогольних напоїв через профіль "Винотерія Полтава" у соціальній мережі "Facebook" у спосіб розміщення світлин та опублікування повідомлень про проведення дегустацій.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд враховує, що відповідач наполягає на застосуванні для вирішення спору положень Закону №270/96-ВР, однак проаналізувавши структуру даного Закону суд звертає увагу на те, що його сфера регулювання не охоплює рекламу в мережі інтернет.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що у розділі 2 Закону №270/96-ВР послідовно наводиться визначення та порядок регулювання ведення реклами: на телебаченні і радіо (стаття 13), у друкованих засобах масової інформації (стаття 14), реклами послуг, що надаються з використанням електрозв`язку (стаття 15), зовнішньої реклами (стаття 16), внутрішньої реклами (стаття 17), реклами на транспорті (стаття 18), реклами під час демонстрування кіно- та відеофільмів (стаття 19).

Натомість правове регулювання здійснення реклами через мережу інтернет у Законі №270/96-ВР відсутнє.

На цій підставі, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що Законом №270/96-ВР визначено виключний перелік способів розповсюдження реклами та не урегульовано порядок розповсюдження реклами у мережі інтернет.

З урахуванням наведеного, суд звертає увагу на такі обставини.

У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України).

Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 КАС України.

А відповідно до частини другої згаданої статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 №475/97-ВР, який набрав чинності з 11.09.1997, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), взявши на себе зобов?язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов?язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зауважує, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.

У цій справі позивач оспорює рішення компетентного органу державної влади про застосування до нього штрафу, а тому на спірні відносини поширюються положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Європейський суд з прав людини у пунктах 50, 51 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).

З урахуванням наведеного, суд у контексті даного спору переконаний, що відсутність у чинному національному законодавстві чітко визначеного правового регулювання питання здійснення реклами у мережі інтернет унеможливлює корегування суб`єктами цих суспільних відносин своєї поведінки на підставі принципу "дозволено все, що прямо не заборонено законом".

А відтак, за відсутності чіткого та передбачуваного законодавства, що визначає правила проведення суб`єкта господарювання у сфері ведення реклами через мережу інтернет, притягнення позивача до відповідальності шляхом накладення штрафу є несумісним з приписами статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, розглядаючи питання про те, чи можуть вважатись розміщені позивачем у соціальній мережі "Facebook" світлини розповсюдженням реклами у значенні, вжитому у чинному Законі №270/96-ВР, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідні публікації мають розглядатись саме як інформаційні повідомлення про заплановане проведення спеціальних виставкових заходів у формі дегустацій, а тому на них не поширюються обмеження, передбачені Законом №270/96-ВР для реклами алкогольних напоїв.

При цьому суд виходить з того, що розміщення світлин через власний профіль у соціальній мережі не може розглядатись як рекламний захід, адже сторінка у соціальній мережі не є власністю підприємства, його активом чи основним засобом та не може бути однозначно пов`язана з суб`єктом господарювання як з юридичною особою, яку у даному випадку притягнуто до відповідальності.

До того ж, суд враховує, що рішенням від 28.04.2020 №22 на позивача накладено штраф у розмірі 1700,00 грн за порушення вимог частини шостої статті 27 Закону №270/96-ВР, які, на думку відповідача, полягали у неподанні на вимогу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області інформації щодо вартості розповсюдженої та/або виготовленої реклами та/або вартості розповсюдження реклами /а.с. 57/.

Однак, як встановлено судом, позивач листом від 15.04.2020 вих.№13 інформував відповідача про те, що ТОВ "Винотерія" жодних замовлень з виготовлення та розповсюдження реклами не здійснювало, а відповідна особиста інформація на сторінці у "Facebook" викладена для огляду безкоштовно без залучення сторонніх осіб.

На цій підставі представник позивача у судовому засіданні 21.07.2020 наголошував на тому, що вартість розміщення вищезгаданих чотирьох світлин у соціальній мережі "Facebook" становила 0 грн, а інформація щодо вартості розповсюдженої та/або виготовленої реклами та/або вартості розповсюдження реклами не могла бути надана на вимогу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, оскільки така інформація не створювалась у процесі діяльності ТОВ "Винотерія".

На вимогу представника позивача судом у засіданні 21.07.2020 досліджено оригінал листа ТОВ "Винотерія" від 15.04.2020 вих.№13, а його копію залучено до матеріалів справи.

За таких обставин, зважаючи на те, що позивач у спірних відносинах не здійснював виготовлення та розповсюдження реклами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ТОВ "Винотерія" штрафу за порушення законодавства про рекламу та складення припису про порушення вимог закону про рекламу.

Оцінюючи доводи відповідача у спірних відносинах, суд звертає увагу на те, що компетентний орган фактично намагається пристосувати положення закону про рекламу у його чинній редакції до спірних відносин.

Однак, суд зауважує, що відповідач, як орган державної влади та суб`єкт владних повноважень, в силу положень частини другої статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом" або, інакше кажучи, "дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, саме відповідач, як суб`єкт владних повноважень, яким прийнято спірні акти індивідуальної дії, мав довести їх правомірність шляхом надання суду належних, достатніх і допустимих доказів.

Проте відповідачем наведені вимоги процесуального закону не виконані, адже здобуті у ході розгляду справи про порушення ТОВ "Винотерія" вимог законодавства про рекламу докази у своїй сукупності в достатній мірі не свідчать про вчинення позивачем такого порушення.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "СВ-Білдінг" повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання позову загалом у розмірі 4204,00 грн, що підтверджено платіжними дорученнями від 18.05.2020 №№ 422, 423 /а.с. 28, 29/. Дану суму судового збору зараховано до спеціального фонду держбюджету, що підтверджено виписками /а.с. 30, 31/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, судові витрати позивача у загальному розмірі 4204,00 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Винотерія" до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 28 квітня 2020 року №22 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 28 квітня 2020 року №4 про усунення порушень законодавства про рекламу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Винотерія" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні).

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Винотерія" (код ЄДРПОУ 41554334; вул. Коваля, 2, прим. 1.1, м. Полтава, Полтавська область, 36000).

Відповідач (боржник): Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40358617; вул. Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36020).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 27 липня 2020 року.

Суддя О.О. Кукоба