Рішення

від 17.07.2020 по справі 495/1105/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/1105/20

№ провадження 2/495/1507/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2020 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/1105/20

за позовом ОСОБА_1

до державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцької Х.Б.

про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

В С Т А Н О В И В:

21.02.2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцької Х.Б. (далі по тексту - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.1-10).

Так, позивач просить суд:

-визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцької Христини Богданівни, індексний номер рішення 39969268, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесен ий запис про припинення права власності № 39969268 ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме, будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 у складі будинку відпочинку літери Б загальною площею 540,4 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада

-поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про право власності № 17313593 ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія та номер: НОМЕР_2 , виданого 25.11.1998 року Білгород-Дністровського МВ УМВС України, на будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 у складі будинку відпочинку літери Б загальною площею 540,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.02.2020 року відкрито загальне позовне провадження по справі № 495/1105/20 за позовом ОСОБА_1 до ДР КП Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцької Х.Б. про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. По справі призначено підготовче судове засідання (а.с.59-60).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.05.2020 року закрито підготовче провадження по справі № 495/1105/20 за позовом ОСОБА_1 до ДР КП Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцької Х.Б. про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Справу призначено до судового розгляду (а.с.212-213).

Позивач - ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, але його представник - адвокат Бережна Т.Г. телефонограмою та клопотанням на електрону пошту суду повідомила, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за відсутністю сторони позивача, у зв`язку з продовженням карантину до 31.07.2020 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (а.с.221-222).

Відповідач - ДР КП Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцька Х.Б., відзив або заперечення на позов ОСОБА_1 до суду не надавала та в судові засідання 07.04.2020 року, 13.05.2020 року та 17.07.2020 року не з`явилася без поважних причин, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань не заявляла, про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, однак до суду повернулися поштові конверти без вручення адресату (а.с. 209-209 а, 219-220).

Відповідно до ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи . У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно із ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).

Частиною 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою (ст.281 ЦПК України).

Як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, відповідач - ДР КП Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцька Х.Б., була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, вона трічі не з`явилася в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подавала відзив, а позивач - ОСОБА_1 , не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.07.2020 року постановлено розгляд справи № 495/1105/20 за позовом ОСОБА_1 до ДР КП Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцької Х.Б. про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прав провести у заочному порядку.

У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДР КП Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцька Х.Б. про про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 набув право власності на 58/100 часток бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 9000 кв.м., що складаються з будинку відпочинку літ. Б площею 540,4 кв.м. на підставі договору дарування від 19 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 2381 (а.с.43-44).

20.11.2014 року позивачем отримано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 площею 540,4 кв.м., виданого Реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, індексний номер свідоцтва 29761696.

Однак з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.11.2019 року № 189331723 позивачу стало відомо, що рішенням державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцькою Х.Б., індексний номер рішення 399692268 від 02.03.2018 року припинено його право власності (номер запису про право власності 17313593) на будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 площею 540,4 кв.м. у складі з будинку відпочинку літери Б , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.45-46).

Об`єкт нерухомого майна закрито 02.03.2018 року на підставі знищення об`єкта нерухомого майна, довідка серії та номер: 574147, виданого 28.02.2018 року ТОВ ПРОФПРОЕКТ , рішення державного реєстратора КП Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцької Христини Богданівни, індексний номер рішення 39969413.

За твердженням позивача, зазначене рішення державного реєстратора про припинення за ним права власності є незаконним з огляду на наступне.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що підставою внесення державним реєстратором запису про припинення права власності за позивачем, є знищення об`єкта нерухомого майна.

Однак як вказує позивач, він як законний власник ніколи не звертався до державного реєстратора із заявою про внесення запису про припинення права власності внаслідок фізичного знищення нерухомого майна, з огляду на що державним реєстратором вчинено дію на підставі заяви не уповноваженої особи, що є порушенням п.2, п. 4 ч.1 ст. 24 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Крім того, належне позивачу нерухоме майно наявне в натурі, підтвердженням чого є: технічний паспорт на будинок відпочинку літ. Б , розташованого за адресою: комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1 , складеного КП Білгород-Дністровське БТІ станом на 29.11.2014 року, де в графі власник зазначено ОСОБА_1 ; висновок експертів № 18-6008-6010 від 21.01.2019 року комплексної земельно-технічної, оціночної та будівельно-технічної експертизи за матеріалами досудового розслідування, відомості про яке внесені 13.02.2015 року до ЄРДР № 12015160240000359, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України, в якому зазначено, що в результаті досліджень встановлено, що будівля літ. Б (будинок відпочинку), яка належить ОСОБА_1 , наразі розташована на земельній ділянці площею 0,7025 га з кадастровим № 5120887700:05:001:0180 в результаті проведеної реконструкції зберегла свої зовнішні розміри та її місце розташування на земельній ділянці не змінилося.

Рішення державного реєстратора КП Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцької Х.Б. про припинення права власності позивача від 02.03.2018 року індексний номер: 39969268 на нерухоме майно, є протиправним засобом позбавлення його права власності на нерухоме майно, таким, що винесено із порушенням норм чинного законодавства у сфері державної реєстрації.

Внаслідок прийняття державним реєстратором Щеплоцькою Х.Б. оскаржуваного рішення про державну реєстрацію позивач був позбавлений права власності на належне йому майно, а саме, будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 у складі літери Б площею 540,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Дані обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_1 з відповідною позовною заявою до суду.

Припинення права власності регулюється ст. 346 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 349 ЦК України (в редакції чинній на момент внесення запису про припинення права власності до Державного реєстру) право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Згідно із п. 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 для державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням подаються:

1) документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення;

2) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такі документи було знищено одночасно із знищенням такого об`єкта).

За змістом статті 349 ЦК України право власності на знищене майно може бути припинено тільки за наявності відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Згідно із положеннями статті 349 ЦК України (в редакції чинній на момент внесення запису про припинення права власності до Державного реєстру) право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Аналіз зазначених норми дає підстави дійти висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статі 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Такого висновку дійшов у своїй постанові Верховний суд від 17 січня 2019 року по справі № 708/254/18.

Проте позивач ніколи не звертався та не уповноважував будь-яких осіб звертатись із заявами про припинення права власності на підставі знищення належного йому нерухомого майна.

Отже, вищезазначене рішення державного реєстратора КП Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцької Х.Б. про припинення права власності позивача ОСОБА_1 від 02.03.2018 року індексний номер: 39969268 на нерухоме майно, є протиправним засобом позбавлення позивача права власності на нерухоме майно, таким, що винесено із порушенням норм чинного законодавства у сфері державної реєстрації.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.9 ч.1 ст. 2 цього Закону реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 3 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень однією з загальних засад державної реєстрації права є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Загальними засадами здійснення державної реєстрації прав, зокрема, є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених законом.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 24 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 24 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться у такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Отже, з наведених вище норм можна дійти висновку про важливість дотримання і неухильного виконання процедури державної реєстрації виключно на підставі вимог закону, оскільки невиконання суб`єктом влади вимог законодавства зводить нанівець законність всієї процедури державної реєстрації.

Відповідно до статті 36 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень якщо під час проведення державної реєстрації прав у державного реєстратора виникає сумнів щодо справжності поданих документів, такий державний реєстратор зобов`язаний повідомити про це правоохоронні органи.

Встановлено, що позивачем особисто або за його дорученням іншими особами не подавались відповідні заяви про припинення права власності на належне йому нерухоме майно.

Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним

Відповідно до статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 до ДР КП Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцької Х.Б. про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у зв`язку з чим такий позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 15-16, 319, 321, 346, 349 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 223, 258-259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцької Х.Б. про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Щеплоцької Христини Богданівни, індексний номер рішення 39969268, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесений запис про припинення права власності № 39969268 ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме, будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 у складі будинку відпочинку літери Б загальною площею 540,4 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада.

Поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про право власності № 17313593 ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія та номер: НОМЕР_2 , виданого 25.11.1998 року Білгород-Дністровського МВ УМВС України, на будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 у складі будинку відпочинку літери Б загальною площею 540,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В.В. Мишко