Постанова

від 11.08.2020 по справі 360/1755/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року справа №360/1755/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року (повний текст складено 01 липня 2020 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/1755/20 (суддя І інстанції - Пляшкова К.О.) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства «Поніт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 67044,32 грн,-

У С Т А Н О В И В:

28 квітня 2020 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, ЛОВФСЗІ) звернулось до суду з позовом до Фермерського господарства «Поніт» (далі - відповідач, ФГ «Поніт» ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 67044,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем на виконання Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , надано до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ за 2019 рік, з якого виявлено порушення ФГ «Поніт» норм чинного законодавства України, а саме невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році.

Позивачем 27 лютого 2020 року на адресу відповідача надіслано попередження про сплату адміністративно-господарської санкції та пені, нарахованих за звітною інформацією, зазначеною у звіті форми № 10-ПІ, яке отримано відповідачем 05 березня 2020 року.

Позивачем 27 лютого 2020 року направлено на адресу Головного управління ДПС у Луганській області запит про надання інформації про середньооблікову кількість працівників відповідача, в тому числі осіб з інвалідністю у розрізі по місяцях за 2017-2019 роки. З відповіді, що надійшла 23 березня 2020 року з`ясовано, що у відповідача не працює жодної особи з інвалідністю.

27 лютого 2020 року, позивачем направлено до Державної служби зайнятості запит про надання відповідачем інформації про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови у працевлаштуванні осіб, направлених для працевлаштування та здійснення роботодавцем замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед застрахованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю у 2017-2019 роках. З відповіді, що надійшла на адресу позивача 06 березня 2020 року з`ясовано, що інформацію за формою 3-ПН відповідач надавав Державній службі зайнятості про наявні вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, але не здійснював замовлення на професійне навчання або підготовку даної категорії безробітних.

Враховуючи інформацію за звітом форми № 10-ПІ за 2019 рік, вбачається невиконання ФГ «Поніт» нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році, у зв`язку з чим нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 67004,12 грн, про сплату якої відповідач повідомлений позивачем, а також про нарахування пені за несвоєчасну сплату.

Відповідачем, станом на день подання позовної заяви, в добровільному порядку не сплачено адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у сумі 67004,12 грн та пеню, нараховану за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році.

На підставі зазначеного, позивач просив суд стягнути з відповідач адміністративно-господарські санкції у сумі 67044,32 грн та пеню у розмірі 40,20 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі № 360/1755/20 у задоволенні позову - відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30 червня 2020 року № 1006834079 ФГ «Поніт» , код за ЄДРПОУ 34962244, зареєстровано за адресою: 92713, Луганська область, Старобільський район, село Верхня Покровка, вулиця Соснова, буд. 124 Г (арк. спр. 93-95).

Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70), ФГ «Поніт» зареєстровано у ЛОВ ФСЗІ з 11 березня 2014 року за № 44/251/187, що підтверджено копією довідки про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 11 березня 2014 року № 3274 (арк. спр. 33).

На виконання вимог Порядку № 70 ФГ «Поніт» 22 лютого 2020 року до ЛОВ ФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 17 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - відсутні; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статі 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 1; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 1139,07; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 67004; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - відсутня (арк. спр. 17).

Позивачем на адресу ФГ «Поніт» направлено лист від 27 лютого 2020 року за вих. № 198/03-10 з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році до 15 квітня 2020 року, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу (арк. спр. 19).

Позивачем 27 лютого 2020 року за вих. № 201/05/01-02 на адресу Головного управління ДПС у Луганській області направлено запит про надання інформації про середньооблікову кількість працівників, у тому числі осіб з інвалідністю, у розрізі по місяцях за 2017, 2018, 2019 роки, а також суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ФГ «Поніт» (арк. спр. 21).

Згідно з інформацією, зазначеною у листі Головного управління ДПС у Луганській області від 23 березня 2020 року № 2182/9/12-32-55-10, за період 2017-2019 років у відповідності до поданої звітності ФГ «Поніт» штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, не було (арк. спр. 26-27).

Позивачем 27 лютого 2020 року за вих. № 202/05/01-02 на адресу Старобільського районного центру зайнятості направлено запит про те, чи надавалися ФГ «Поніт» до Старобільського районного центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017, 2018, 2019 років; чи здійснювалося ФГ «Поніт» замовлення до Старобільського районного центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (арк. спр. 23).

Листом від 06 березня 2020 року № 351/04-20 Старобільський районний центр зайнятості підтвердив подання відповідачем протягом 2017, 2018, 2019 років звітності форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з інформацією про вільні робочі місця, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також зазначив, що особи з інвалідністю мали змогу ознайомитись з інформацією про заявлені вакантні місця у інформаційному секторі; в спеціальному куточку для осіб з інвалідністю для самостійного користування; на ярмарках вакансій, що проводяться у приміщені центру зайнятості щокварталу; під час прийому у фахівців служби зайнятості. Бажаючих отримати направлення на працевлаштування не було. Старобільський районний центр зайнятості повідомив, що ФГ «Поніт» не здійснювало замовлення на професійне навчання або підготовку осіб з інвалідністю (арк. спр. 25).

За несвоєчасну сплату ФГ «Поніт» адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік ЛОВ ФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 40,20 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (арк. спр. 28).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII) законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875-XII).

Статтею 18-1 Закону № 875-XII визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону(частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 15 лютого 2019 року у справі № 816/678/17, від 05 березня 2019 року у справі № 815/2562/17 та від 15 квітня 2019 року у справі № 825/699/17.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення» , звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що Закон зобов`язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров`я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону № 875-XII.

Судом встановлено, що ФГ «Поніт» подавало у 2019 році до Старобільського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» щомісячно у період з січня 2019 року по грудень 2019 року, в якій роботодавцем визначено потребу робочій силі (вакансії) у кількості 1 вакансія (арк. спр. 63-74).

Факт подачі вказаної звітності підтверджено листами Старобільського районного центру зайнятості від 06 березня 2020 року № 351/04-20 та № 354/04-20, від 22 травня 2020 року № 567/04-20, в яких зазначено про надання відповідачем звітності за формою № 3-ПН протягом 2019 року щомісяця, з інформацією про вільні робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю. Попит на робочу силу зазначений щомісяця у кількості одна вакансія за професією «сторож» . Особи з інвалідністю мали змогу ознайомитись з інформацією про заявлені вакантні місця в інформаційному секторі; в спеціальному куточку для осіб з інвалідністю для самостійного користування; на ярмарках вакансій, що проводяться у приміщені центру зайнятості щокварталу; під час прийому у фахівців служби зайнятості. Бажаючих отримати направлення на працевлаштування не було. Протягом 2019 року центр зайнятості проводив ярмарки вакансій для осіб з інвалідністю, які пройшли 27 березня, 20 червня, 20 вересня та 29 листопада 2019 року, до участі в яких були запрошені особи з інвалідністю - мешканці Старобільського району. ФГ «Поніт» брало участь у вказаних заходах та мало змогу ознайомитися з професійно-кваліфікаційним складом безробітних осіб з інвалідністю (арк. спр. 25, 57-58, 79).

Також у листі від 06 березня 2020 року № 351/04-20 зазначено, що ФГ «Поніт» не здійснювало замовлення на професійне навчання або підготовку осіб з інвалідністю (арк. спр. 25).

Однак, згідно з інформацією, зазначеною в листі від 06 березня 2020 року № 353/04-20, відповідно до класифікатора професій ДК 003:2010 професія «сторож» не відноситься до кваліфікованих професій, тому кандидати на працевлаштування на цю посаду не потребують професійного навчання (арк. спр. 78).

З вищевикладеного судом встановлено, що відповідачем вживалися всі залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантну посаду сторожа у підприємстві. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи судом не встановлено.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

Твердження позивача про невжиття відповідачем всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2019 року суд при вирішенні адміністративної справи не враховує, оскільки відповідальність, визначена статтею 20 Закону № 875-XII, настає для роботодавців за не створення у необхідній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не за невжиття заходів по пошуку інвалідів для працевлаштування.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Зважаючи на вжиття ФГ «Поніт» усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд вважає, що позивач намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені за відсутність у населеному пункті за місцезнаходженням підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі № 360/1755/20 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі № 360/1755/20 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В.Сіваченко