Рішення

від 12.08.2020 по справі 463/2225/20

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/2225/20

Провадження №2/463/888/20

Заочне

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: Коник О.Б.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Будівельна компанія Буд Електро Монтаж про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по невиплаченій заробітній платі з врахуванням невикористаної відпустки за період з 1 травня 2019 року до 31 жовтня 2019 року у розмірі 31 700,26 гривень; стягнення з відповідача компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виходячи з розмірі 202,83 гривень в день за період з 1 листопада 2019 року по день фактичного розрахунку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 1 червня 2018 року перебував в трудових відносинах з відповідачем, а саме працював на посаді бригадира дільниці, а згодом 2 липня 2018 року був переведений на посаду майстра. Його посадовий оклад становив за період травень-червень 2019 року 4 400 гривень, липень-жовтень 2019 року - 2 462,22 гривень. 31 жовтня 2019 року був звільнений з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. За період часу з 1 травня 2019 року по 31 жовтня 2019 року утворилась заборгованість по виплаті заробітної плати, яка не була виплачена при звільненні. Середньоденна заробітна плата становить 202,83 гривень. В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та його розмір заборгованості. Як на підставу позову посилається на положення ст. 7, 43 Конституції України, ст. 2, 94, 115, 116, 117 КЗпП України ст. 1, 2 Закону України Про оплату праці .

Позов на адресу суду надійшов 12 березня 2020 року та ухвалою суду від 12 березня 2020 року такий прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначену таку до судового розгляду.

Судові засідання 14 квітня 2020 року та 15 травня 2020 року не відбулись у зв`язку з неявкою в такі сторін у справі та через карантинні заходи.

В судовому засіданні 3 червня 2020 року за клопотанням представника позивача адвоката Стефановича Ю.М., який діяв на підставі ордера серії ЛВ № 031537 від 14 травня 2020 року винесено ухвалу про витребування у відповідача інформації про отримані ОСОБА_1 доходи за період з 1 травня 2019 року до 31 жовтня 2019 року; підтверджуючі документи щодо виплати ОСОБА_1 заробітної плати за вказаний період; у разі наявності заборгованості по виплаті заробітної плати перед ОСОБА_1 - інформації про суму такої і період, за який вона виникла. Копія ухвали отримана відповідачем 16 липня 2020 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак не виконана.

В судовому засіданні позивач і його представник позов підтримали з мотивів викладених в ньому, просили такий задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання 3 червня 2020 року та 12 серпня 2020 року не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце проведення таких, про причини неявки жодного разу суд не повідомив, відзиву, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності представника відповідача у справі та ухвалити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, відносно чого сторона позивача не заперечила.

Заслухавши пояснення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Як вбачається із копії трудової книжки (а.с. 4), позивач з 1 червня 2018 року працював на посаді бригадира дільниці, а з 2 липня 2018 року по 31 жовтня 2019 року - на посаді майстра на Приватному підприємстві Будівельна компанія Буд Електро Монтаж . 31 жовтня 2020 року був звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Розмір заробітної плати з січня по червень 2019 року становив 4 400 гривень, з липня по жовтень 2019 року - 4 462,22 гривень, що стверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 та довідкою ПП Будівельна компанія Буд Електро Монтаж про заробітну плату від 15 жовтня 2019 року № 1/15-10-19 (а.с. 6, 7).

З виписки по картці НОМЕР_1 вбачається, що останнє надходження по заробітній платі було в травні 2019 року в розмірі 1 772 гривень (а.с. 5).

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем, згідно з розрахунків останнього, становить 31 700,26 гривень, що стороною відповідача заперечено не було, альтернативного розрахунку не представлено, вимог ухвали суду про надання інформації про отримані позивачем доходи за період з 1 травня 2019 року до 31 жовтня 2019 року; підтверджуючі документи щодо виплати останньому заробітної плати за вказаний період не надано.

А тому, оскільки в порушення вимог ст. 12 ЦПК України відповідачем не представлено суду жодних доказів на спростування вимог позивача, суд приймає наведені позивачем обставини, як доведені.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України Про оплату праці передбачено обов`язок роботодавця регулярно виплачувати заробітну плату його працівникам відповідно до умов договору, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ст. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частиною 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

За таких обставин, оскільки відповідачем не виплачувалася позивачу заробітна плата протягом періоду його роботи на посадах у ПП Будівельна компанія Буд Електро Монтаж з 1 травня 2019 року до 31 жовтня 2019 року, і не був проведений із ним розрахунок ні на момент звільнення, ні на даний час, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за вказаний період в розмірі 31 700,26 гривень.

А тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Крім цього суд враховує, що відповідно до положень ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Водночас відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу. Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, не відповідає цим ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунків при звільненні.

При цьому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема компенсація працівникам втрат частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці .

Враховуючи наведені правові положення чинного законодавства, оскільки судом встановлено, що протягом роботи у відповідача з 1 травня 2019 року до 31 жовтня 2019 року позивачу заробітна плата не виплачувалася в належному розмірі, на момент звільнення із ним розрахунок не було проведено, повністю заборгованість по заробітній платі позивачу не була виплачена і до даного часу, тому суд вважає також підставними, та такими що підлягають до задоволення, вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, виходячи з розміру 202,83 гривень в день за період з 1 листопада 2019 року по день фактичного розрахунку. Вказаний розмір середньоденного заробітку стороною відповідача не заперечувався.

Крім цього, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідача судові витрати у справі в розмірі 840,8 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 264, 265, 430 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Будівельна компанія Буд Електро Монтаж про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Будівельна компанія Буд Електро Монтаж на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з 1 травня 2019 року до 31 жовтня 2019 року, з врахуванням невикористаної відпустки, в розмірі 31 700 (тридцяти однієї тисячі сімсот) гривень 26 (двадцять шість) копійок.

Стягнути з Приватного підприємства Будівельна компанія Буд Електро Монтаж на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з розміру 202 (двісті двох гривень) 83 (вісімдесяти трьох) копійок за день за період з 1 листопада 2019 року по день фактичного розрахунку.

Стягнути з Приватного підприємства Будівельна компанія Буд Електро Монтаж в користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка подається до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Приватне підприємство Будівельна компанія Буд Електро Монтаж , місцезнаходження: 79067, м. Львів, вул. Малі Кривчиці, 9, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35227868.

Суддя: Стрепко Н.Л.