Постанова

від 12.08.2020 по справі 200/1494/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року справа №200/1494/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Гайдара А.В., Ястребової Л.В., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В., представника позивача - адвоката - Онищенко І.В., представника відповідача - Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 200/1494/20-а (головуючий суддя І інстанції - Стойка В.В., складене у повному обсязі 19 червня 2020 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Приватного підприємства Источник до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2020 року Приватне підприємство Источник звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 0000233201 від 27 січня 2020 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 43353 грн.;

- № 0000243201 від 27 січня 2020 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 510грн. (а.с. 1-5).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000233201 від 27 січня 2020року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 43353 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000243201 від 27 січня 2020 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 510 грн. (а.с. 92-97).

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДПС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що фактична перевірка проведена в рамках діючого законодавства (на підставі відповідного наказу) та з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції.

Перевіркою (яка проводилась 21 грудня 2019 року) встановлені факти продажу алкогольних напоїв за цінами нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, відповідно до даних РРО, а саме 02 жовтня 2018 року було продано три пляшки горілки, здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за ціною вищою встановленої виробниками, зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку.

Складений акт перевірки (від 24 грудня 2019 року) представники позивача відмовились підписувати, про що було складено відповідні акти.

Також відмовились від надання документів в повному обсязі (первинні документи, банківські виписки, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням та сплатою податків), про що також було складено відповідний акт від 24 грудня 2019 року, акт перевірки направлений поштою.

Вважає, що встановлені порушення є підставою для застосування штрафних санкцій до позивача, а спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не підлягають скасуванню (а.с. 100-104).

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просив суд її задовольнити та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги наполягала на тому, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, з огляду на наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство Источник (ЄДРПОУ 24820877; 84122, Донецька обл., м.Слов`янськ, вул. 1 Травня, буд.75), є юридичною особою (а.с. 7-10).

На підставі вимог ст.19-1, ст.ст.20,75, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР податковим органом винесено наказ № 911 від 17 грудня 2019 року про призначення фактичної перевірки ПП Источник за адресою : Донецька область, м.Слов`янськ, вул. Шевченка, буд.15 , з 18 грудня 2019 року тривалістю не більше 10 діб за період діяльності з 01 січня 2018 року по 27 грудня 2019 року (а.с. 11).

Направлення на перевірку від 17 грудня 2019 року № 1060 та № 1059 вручені головному бухгалтеру ПП Источник ОСОБА_1, про що свідчить її підпис на останніх (а.с. 57, 58).

На виконання вищезазначеного наказу, в період з 21 грудня 2019 року по 24 грудня 2019 року посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами за результатами якої складено акт перевірки від 24 грудня 2019 року № 0106/05/99/15/32/24820877 (а.с. 12-16, 37-40).

Перевіркою встановлені факти здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, а саме відповідно до даних системи збору та зберігання даних реєстраторів розрахункових операцій ДПС України по РРО MINI-T 400ME фіскальний номер 3000434580, зав. номер: ПБ4101430597 який зареєстровано та використовується у період з 31 травня 2018 року, а саме:

- 02 жовтня 2018 року об 13 годин 24 хвилин чек 4017 на суму 84,30 грн., здійснено продаж 1 пляшки горілки Medoff, 0.5 л. 40 % за ціною 84,30 грн., яка є нижчою від МРЦ встановленої на горілку 0.5 л. 40 % у сумі 89,40 грн., з 02 жовтня 2019 року;

- 02 жовтня 2018 року об 13 годин 27 хвилин чек 4021 на суму 63,60 грн., здійснено продаж 1 пляшки горілки Немірофф перець 0.37 л. 40 % за ціною 63,60 грн., яка є нижчою від МРЦ встановленої на горілку 0.37 л. 40 % у сумі 66,20 грн., з 02 жовтня 2019 року;

- 02 жовтня 2018 року об 13 годин 27 хвилин чек 4022 на суму 76,80 грн., здійснено продаж 1 пляшки горілки Немірофф груша 0.5 л. 38 % за ціною 76,80 грн., яка є нижчою від МРЦ встановленої на горілку 0.5 л. 38 % у сумі 84,53 грн., з 02 жовтня 2019 року.

Крім того, встановлено здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за ціною вищою встановленої виробниками, а саме 1 пачці сигарет Chesterfield RED (дата виробництва 23 серпня 2019 року МРЦ зазначена на пачці 46,67 грн.) за роздрібною ціною 49,0 грн., 1 пачка сигарет LD (дата виробництва 28 березня 2019 року, МРЦ зазначена на пачці 34,29 грн.) за роздрібною ціною 39,0 грн., а також зберігання одної пляшки коньяку ADJARI квартели 0,5 л. 40 % вмісту спирту без марок акцизного податку встановленого зразку.

За висновками акту перевірки, податковим органом встановлено порушення:

- абз.3 ч.4 ст.11, ст.11-1, ч.12 ст.18 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР;

- п.1 Постанови КМУ № 957 від 30 жовтня 2008 року Про встановлення розміру мінімальних оптово-роздрібних цін на певні види алкогольних напоїв ;

- пп.14.1.106 ст.14, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000233201 від 27 січня 2020 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 43353 грн. та № 0000243201 від 27 січня 2020 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 510грн.

Спірним питання даної справи є правомірність прийняття відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено правомірність прийняття вищевказаних повідомлень рішень.

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що при проведені фактичної перевірки не можуть бути розглянуті порушення за минулі періоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції по суті вимог, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо підстав проведення фактичної перевірки та її правомірності суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп.19-1.1.16 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

На підставі п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

В силу вимог п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно із підпунктом 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

З огляду на зміст викладених норм, для застосування пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України у якості підстави для проведення фактичної перевірки, необхідною умовою є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Як зазначає апелянт, фактична перевірка позивача, що оформлена відповідним актом, проведена з питань додержання позивачем здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, тобто підакцизної продукції.

В наказі позивача від 17 грудня 2019 року про проведення фактичної перевірки позивача, відсутні будь-які посилання на норми законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які надають право та можливість податковому органу реалізувати функції, визначені ст.19-1 Податкового кодексу України( а.с.11)

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що з аналізу наказу та направлення на проведення фактичної перевірки неможливо встановити, що саме необхідно перевірити в межах цієї фактичної перевірки та що слугувало підставою для призначення цієї перевірки.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх умов для проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, оскільки у даному випадку відсутні будь-які докази, що свідчать про наявність інформації про порушення позивачем вимог законодавства, а також про отримання її в установленому законодавством порядку.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 815/756/16 , від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18.

У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:- непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Зазначена позиція висловлена в правовому висновку постанови судової палати Касаційного адміністративного суду (з відступленням) від 21.02.2020 року по справі № 826/17123/18.

Щодо змісту обставин, викладених в акті перевірки та підстав для прийняття відповідачем податкові повідомлення-рішення: № 0000233201 від 27 січня 2020 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 43353 грн. та № 0000243201 від 27 січня 2020 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 510грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу (п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Враховуючи викладене, діяльність зі складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов`язків зі збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

За унормуванням статті 1 Закону № 481/95-ВР передбачено, що мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої це ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Згідно частини 10 статті 18 Закону № 481/95-ВР, Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

- оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень;

- роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановленихвиробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб`єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (п.80.4 ст.80 Податкового кодексу України)

Контролюючі органи мають право: проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів (п.п. 20.1.11 п. 20.1 ст. 20 ПКУ).

Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції (п. 80.8 ПКУ).

Також, зважаючи на пп. 20.1.9 п. 20.1.9 ст. 20 ПК України, податковий орган має право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

У результаті дослідження вказаних положень, суд вважає, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податківців прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка підприємця.

Як вбачається з акту перевірки, правопорушення, на яке посилається податковий орган, а саме продаж трьох пляшок горілки яке мало місце 02 жовтня 2018 року за цінами які є нижчою від МРЦ встановленої на горілку з 02 жовтня 2019 року,встановлено на підставі податкової інформації, а саме даних системи збору та зберігання даних реєстраторів розрахункових операцій ДПС України по РРО MINI-T 400ME фіскальний номер 3000434580, зав. номер: ПБ4101430597, який зареєстровано та використовується позивачем у період з 31.05.2018, а фактична перевірка призначена 17 грудня 2019 року (прийняття наказу) та проведена 21 грудня 2019 року (відвідування магазину), акт складено 24 грудня 2019 року.

Зазначена обставина підтверджується витягом з системи збору та зберігання даних реєстраторів розрахункових операцій ДПС України за період 02 жовтня 2018 року про обсяги роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронній контрольно-касовий апарат, яка є додатком до акту фактичної перевірки (а.с. 46-48).

Отже, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції,що такі дії, не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій .

У зв`язку з чим, обставина, на яку посилається податковий орган в акті перевірки та в апеляційній скарзі, така як: використання податкової інформації даних системи збору та зберігання даних реєстраторів розрахункових операцій на підставі якої було встановлено здійснення 02 жовтня 2018 року роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими за встановлені мінімальні оптово-випускні або роздрібні ціни на такі напої з 02 жовтня 2019 року( майже через рік, як зазначено в акті перевірки та апеляційній скарзі), не підтверджує наявність достатньої умови для проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального) .

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що висновки податкового органу про здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими від мінімально встановлених роздрібних цін на такі напої були зроблені на підставі інформації бази даних Системи збору та зберігання інформації реєстраторів розрахункових операцій ДПС України, зокрема щодо проведення розрахункових операцій 02 жовтня 2018 року через РРО, зареєстрованого за ПП Источник в магазині за адресою: м. Слов`янськ, вул. Шевченка, 15.

При цьому, як вже зазначено раніше, зазначені висновки не могли бути зроблені за результатами фактичної перевірки, тому податковим органом безпідставно нарахована штрафна фінансова санкція в розмірі 10000 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Як вже зазначалось фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами проведено в період з 21 грудня 2019 року по 24 грудня 2019 року за результатами якої складено акт перевірки від 24 грудня 2019 року № 0106/05/99/15/32/2482087.

При цьому, з акту перевірки вбачається, що головний бухгалтер ПП Істочник ОСОБА_1 відмовилась від підпису, аналогічний запис зроблено в додатку №1 до акту перевірки.

Також було складено два акти відмови від підписання та отримання акту перевірки головного бухгалтера ПП Істочник ОСОБА_1 та продавця ОСОБА_2 від 24 грудня 2019 року (а.с. 44, 45).

Крім того було складено акт відмови від надання документів до перевірки від 24 грудня 2019 року (а.с. 43).

Як встановлено в суді першої інстанції, 24 грудня 2019 року безпосередньо в магазині ПП Источник перевірка вже не проводилась, тобто надати для ознайомлення акту перевірки , скласти відповідні акти про відмову від ознайомлення та про відмову від надання документів головним бухгалтером ПП Істочник ОСОБА_1 та продавця ОСОБА_2 за місцем проведення перевірки було не можливо. Відсутні дані, що вони викликались та були присутні 24 грудня 2019 в приміщенні контролюючого органу.

Відтак, судами встановлено порушення податкового органу при складанні вищевказаних актів, оскільки акт перевірки підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати, в ньому повинна стояти дата проведення перевірки, та дата його складання, аналогічним чином в актах про відмову від ознайомлення та підпису та надання документів, повинна зазначена дата його складання та дата, коли було зафіксовано відповідну обставину за участю осіб, які зазначені в актах.

З огляду на зазначено суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем порушені вимоги п.86.5. ст.86 Податкового кодексу України, щодо надання для ознайомлення та підпису акта перевірки разом з додатками, а також складання актів про відмову від ознайомлення та підпису, та акт про відмову про надання документів від 24 грудня 2019 року, що призвело до порушення права позивача, який не мав можливості ознайомитись з матеріалами перевірки, надати необхідні документи та заперечення та надання додаткових документів, зазначених в акті перевірки.

Що стосується порушення щодо здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби встановлених виробниками, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки перед її початком проведено контрольно-розрахункову операцію, під час якої було придбано 2 пачці тютюнових виробів на загальну суму 88,0 грн., а саме 1 пачці сигарет Chesterfield RED (дата виробництва 23.08.2019 МРЦ зазначена на пачці 46,67 грн.) за роздрібною ціною 49,0 грн., 1 пачка сигарет LD (дата виробництва 28.03.2019, МРЦ зазначена на пачці 34,29 грн.) за роздрібною ціною 39,0 грн.

Як зазначено відповідачем продавець ОСОБА_2 у якості розрахункового документа на вимогу покупця надала накладну б/н від 21.12.2019 року на суму 88,0 грн. в той час, як позивач здійснює продаж товарів через апарат РРО MINI-T 400ME фіскальний номер 3000434580, зав. номер: ПБ4101430597 який зареєстровано та використовується позивачем у період з 31 травня 2018.

Отже, позивач повинен був проводити продаж товарів через зареєстрований апарат РРО, в тому числі проданих відповідачу в ході контрольної закупки сигарет.

При цьому, у разі якщо продавець не провів операцію через апарат РРО та не видав відповідний роздрукований розрахунковий документ ,це повинно було зафіксовано контролюючим органом в акті перевірки як порушення приписів Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Разом з цим в акті перевірки відсутнє посилання на відмову продавця від видачі відповідного роздрукованого розрахункового документу.

В той же час в наданій копії накладної (а.с. 41) відсутній номер, прізвище особи яка його видала.

Оскільки факт надання зазначеної накладної продавцем ОСОБА_2 позивачем спростовується, а інших доказів , передбачених ст. 72 КАС України, суду не надано, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що копія накладної не є належним розрахунковим документом у розумінні приписів Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Відповідачем в ході перевірки в якості додатку до акту перевірки була складена довідка № 1 від 24 грудня 2019 року про тютюнові виробів , які знаходились на реалізації станом на 21 грудня 2019 року (а.с. 420).

На підставі цієї довідки відповідно до абз.18 ч.2 ст.17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг розрахована штрафна фінансова санкція на суму 16353 грн.

В зазначеній довідці № 1 перелічені сигарети, які були в наявності на день фактичної перевірки у позивача, однак доказів, яким чином та відповідно до яких первинних документів визначена їх вартість , ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано та не доведено, а відтак суд вважає недоведеним знаходження в магазині 377 пачок сигарет на загальну суму 16352,50 коп. , оскільки зазначена довідка не підписана представниками позивача головним бухгалтером ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 з тих підстав, що вона складена 24.12.2019 року, тобто поза межами магазину позивача , оскільки судом встановлено, що 24.12.2019 року представники контролюючого органу перевірки в магазині не проводили.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що нарахована податковим органом штрафна фінансова санкція на суму 16353 грн. є безпідставною, оскільки її правомірність не доведена.

Щодо встановленого в ході перевірки зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме 1 пляшки коньяку ємкістю 0,5л., 4 роки витримки, на підставі чого у відповідності до абз.19 ч.2 ст.17 Закону України Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 року № 481/95-ВР була нарахована штрафна фінансова санкція в сумі 17 000 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 24 грудня 2019 року, у торгівельному залі магазину ПП Источник розташованого за адресою м.Слов`янськ, вул. Шевченко буд. 15 , зберігалася одна пляшка коньяку ADJARI квартели 0,5 л. 40 % вмісту спирту, на якій була відсутня марка акцизного податку встановленого зразка, маркування на пляшці відсутні, пляшка находіться на вітрині поруч з іншими алкогольними напоями (фото додається).

В якості доказів зазначеного порушення, разом з матеріалами перевірки відповідачем було надано суду шість фотографій з зображенням пляшки коньяку (а.с. 51-56).

Однак, зображення на представлених фото суперечать акту перевірки, а саме щодо знаходження пляшки коньяку на вітрині поруч з іншими алкогольними напоями в торгівельному залі магазину ПП Источник , а якість зображення на фотознімках не дозволяє встановити обставини, на які наполягає податковий орган. Крім того, на зазначених фото відсутні дані ким, коли та де здійснювалась зазначена зйомка, вони не підписані та не засвідчені, як докази, посадовою особою відповідача.

Крім того, відповідач не довів, що зазначені фотознімки направлялись позивачу разом з актом перевірки.

З огляду на зазначене суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що податковим органом безпідставно нарахована штрафна фінансова санкція на суму 17 000 грн., а податкове повідомлення-рішення № 0000233201 від 27 січня 2020року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 43353 грн. підлягає скасуванню.

Щодо ненадання посадовим особам ГУ ДПС у Донецькій області під час перевірки у повному обсязі документів, пов`язаних з предметом перевірки, а саме: накладних, ТТН, розрахункових документів щодо придбання горілки, сигарет (перелік зазначений в Акті) у зв`язку з чим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000243201 від 27.01.2020 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 510 грн., суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції також правомірно прийняв рішення про його скасування, оскільки відповідачем не доведено не надання відповідних документів під час перевірки, а в акті перевірки тільки зазначено ненадання їх у повному обсязі .

При цьому, відповідно до акту перевірки, зазначені документи вимагалось надати контролюючому органу 10 січня 2020 року до 14 годині( а.с.40).

Однак актів того, що позивач на зазначену дату не надав відповідних документів не складалось, та незабезпечення їх зберігання, протягом установленого ст.44 Податкового кодексу України строків ,- також не доведено.

Відповідач на підтвердження обставин про ненадання в повному обсязі документів під час перевірки посилається на акт про відмову від надання документів для перевірки від 24 грудня 2019 року, який як вже зазначено судом раніше, був складений з порушеннями приписів Податкового кодексу України, що призвело до порушення права позивача, який не мав можливості ознайомитись з матеріалами перевірки, надати необхідні документи та заперечення, таким чином податкове повідомлення-рішення № 0000243201 прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що будь яких інших доказів, які б спростували доводи позивача та свідчили про вчинення ним порушень Закону України №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , відповідачем не надано.

Встановлення факту невірного зазначення підстав для проведення перевірки, проведення перевіркою обставин, які не є предметом фактичної перевірки, порушення щодо ознайомлення з результатами перевірки, невідповідність висновків відповідача за результатами проведеної фактичної перевірки вимогам Податкового кодексу України є підставою для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

При таких обставинах, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що не відповідають критеріям правомірності, які ставляться до рішення суб`єктів владних повноважень нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 200/1494/20-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 12 серпня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 серпня 2020 року.

Судді Т.Г.Арабей

А.В. Гайдар

Л.В. Ястребова