Постанова

від 11.08.2020 по справі 320/5642/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5642/19 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Будмакс до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПП Будмакс звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0018131411 та № 0018121411.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у Київській області (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство Будмакс (код ЄДРПОУ 35964221, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, пров. Івана Гонти, буд. 7А) зареєстроване в якості юридичної особи 02.07.2008 та як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Київській області (м. Біла Церква), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200386366 від 01.04.2018.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.13 Розвідувальне буріння; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування; 81.21 Загальне прибирання будинків; 81.29 Інші види діяльності із прибирання; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 42.21 Будівництво трубопроводів (основний).

У період з 22.05.2019 по 28.05.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі наказу від 20.05.2019 №1067, направлення від 22.05.2019 № 1343 та відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП Будмакс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "БЦ - Трейд Континент" (код ЄДРПОУ 40634942) за період з 01.10.2018 по 31.10.2018.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області складено акт від 04.06.2019 № 446/10-36-14-11/35964221 (надалі - акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ПП "Будмакс" вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 108101 грн. за жовтень 2018 року та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 183469 грн., що відображено в рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість станом на 31.10.2018.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 27.06. без року № 0018121411, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 135 126, 00 грн., з яких: за основним платежем - 108 101, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 025, 00 грн.;

- від 27.06. без року № 0018131411, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2018 року на суму 183 469, 00 грн.

Позивач вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв`язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Будмакс" мало господарські відносини з контрагентом ТОВ "БЦ - Трейд Континент" на підставі договору від 24.07.2018 №16.

Відповідно до умов даного договору ТОВ "БЦ - Трейд Континент" (підрядник) зобов`язується у 2018 році виконати роботи - капітальний ремонт нежитлової будівлі західної трибуни Центральної дитячо-юнацької навчально-спортивної бази "Трудові резерви" в м. Біла Церква (філія) комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, а ПП "Будмакс" (замовник) - прийняти і оплатити такі послуги.

Пунктом 1.3 договору визначено, що виконання робіт здійснюється підрядником відповідно до підписаних сторонами договірної ціни, зведеного кошторисного розрахунку та специфікації, якими визначається безпосередній зміст, обсяги, вартість та умови виконання робіт. Підписані сторонами договірна ціна, зведений кошторисний розрахунок, підсумкова відомість ресурсів та специфікація становлять невід`ємну частину даного договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна цього договору становить 1 812 349, 98 грн., у т.ч. ПДВ - 302 058, 33 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що згідно домовленості сторін замовник сплачує аванс, що становить 906 174, 99 грн., у т.ч. ПДВ - 151 029, 17 грн.

Відповідно до пункті 4.2, 4.3 договору подальші розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати виконаних робіт протягом 10 банківських днів після підписання актів приймання виконаних будівельних робіт. До акту приймання виконаних будівельних робіт додається розрахунок об`єму робіт.

01.08.2018 між ПП "Будмакс" та ТОВ "БЦ - Трейд Континент" укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, відповідно до якої сторони домовились, що ціна цього договору становить 2 655 597, 43 грн., у т.ч. ПДВ - 442 599, 57 грн., а додатки до договору: договірна ціна, зведений кошторисний розрахунок, підсумкова відомість ресурсів та специфікація викласти у новій редакції, що додаються.

З метою виконання умов вказаного договору № 16 від 24.07.2018 з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.08.2018, ТОВ "БЦ - Трейд Континент" виконало, а ПП "Будмакс" прийняло підрядні роботи, що підтверджується: договірною ціною на капітальний ремонт; зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкта будівництва; специфікацією на капітальний ремонт; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року за формою КБ-3; актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року за формою КБ-2в.

Вказані вище документи підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Отримані підрядні роботи від ТОВ "БЦ - Трейд Континент" були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями: № 95 від 25.07.2018 на суму 906 174, 99 грн.; № 224 від 02.11.2018 на суму 1 749 422, 44 грн.

Вказана обставина щодо оплати підрядних робіт зазначена в акті перевірки та не заперечується відповідачем.

За фактом надання підрядних робіт ТОВ "БЦ - Трейд Континент" зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 19.10.2018 № 453 на суму 1 457 852,03 грн., у т.ч. ПДВ 291 570, 41 грн.

Як зазначено в акті перевірки, вказана податкова накладна відповідно до вимог чинного законодавства зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму ПДВ за податковою накладною, виданою ТОВ "БЦ - Трейд Континент", було включено позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

Відповідно до підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується (дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що наведена в його постанові від 14.03.2017 № 21-1513а16 (справа № 826/20366/13-а).

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами ПП "Будмакс" на придбання підрядних робіт у ТОВ "БЦ - Трейд Континент" та здійсненням ним господарської діяльності.

Так, позивачем долучено до матеріалів справи документи, які підтверджують, що виконані ТОВ "БЦ - Трейд Континент" підрядні роботи були використані позивачем у власній господарській діяльності на виконання вимог договору № 89 від 04.07.2018 на капітальний ремонт нежитлової будівлі західної трибуни Центральної дитячо-юнацької навчально-спортивної бази "Трудові резерви" в м. Біла Церква (філія) комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, укладеного між ПП "Будмакс" та комітетом з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, а саме:

- договір № 89 від 04.07.2018;

- договірна ціна;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року за формою КБ-3;

- акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року за формою КБ-2в;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2018 року за формою КБ-3;

- акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року за формою КБ-2в.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт використання позивачем придбаних у ТОВ "БЦ - Трейд Континент" підрядних робіт у власній господарській діяльності, а саме на виконання умов договору № 89 від 04.07.2018.

Разом з тим, як вірно було встановлено судом першої інстанції, податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані вище первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов`язкових реквізитів.

Також, контролюючий орган не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку та не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ "БЦ - Трейд Континент" спеціальної податкової правосуб`єктності на момент укладення і виконання зазначеного вище договору.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "БЦ-Трейд Континент" підрядних робіт.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у ТОВ "БЦ-Трейд Континент", оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб`єктів господарювання.

При цьому, відповідно до акту перевірки позивача, контролюючим органом не здійснювалась належна перевірка первинно-бухгалтерських документів ТОВ "БЦ-Трейд Континент", не перевірялась наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб`єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "БЦ-Трейд Континент" матеріальних ресурсів відповідачем не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Посилання апелянта на дані в БД "Єдиний реєстр податкових накладних", з якої не підтверджено походження підрядних робіт у ТОВ "БЦ - Трейд Континент", колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 804/939/17.

Щодо посилань апелянта на інформацію досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000000046 від 17.01.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 та ч. 2 ст. 364 КК України, колегія суддів зазначає, що матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 822/1815/17.

Колегія суддів наголошує на тому, що податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення вимог законодавства його контрагентом.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи та не можуть бути підставою для висновків про порушення платником податку законодавства під час визначення у бухгалтерському обліку суми доходів, отриманих від операції з таким контрагентом.

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з надання позивачу послуг, яку з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

При цьому, аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.