Постанова

від 11.08.2020 по справі 236/3718/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 236/3718/18

Номер провадження 22-ц/804/1749/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Агєєва О.В., Канурної О.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гуляєва М.В.,

представника позивача - адвоката Нікітіна Д.О.,

представника відповідача - адвоката Марченка К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Нікітін Дмитро Олександрович , на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 лютого 2020 року ухваленого судом у складі головуючого судді Саржевської І.В. в місті Лимані Донецької області (повне судове рішення складено 3 березня 2020 року), в справі номер 236/3718/18 за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Елена про витребування майна із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2018 року до Краснолиманського міського суду Донецької області звернулась позивачка ОСОБА_1 з позовом до Селянського (фермерського) господарства Елена про витребування майна із чужого незаконного володіння, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 5 серпня 2011 року між нею та відповідачем укладено договір оренди землі загальною площею 4,4600 га, кадастровий номер 1413300000:07:001:0215, яка розташована на території Краснолиманської міської ради Краснолиманського району Донецької області, для ведення відповідачем товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років, починаючи з дати реєстрації. Дана земельна ділянка передана відповідачу за актом приймання-передачі.

Вважає, що даний договір оренди землі від 5 серпня 2011 року є недійсним, оскільки, в порушення ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами такого договору є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), в договорі не зазначений кадастровий номер земельної ділянки.

14 вересня 2018 року на адресу Держгеокадастру у Лиманському районі головного управління Держгеокадастру у Донецькій області направлено запит про надання інформації, чи внесено до Національної кадастрової системи в електронній формі відомості про оренду земельної ділянки площею 4,4600 га, кадастровий номер 1413300000:07:001:0215, розташованої на території Краснолиманської міської ради Краснолиманського району Донецької області.

Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Лиманському районі головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №416/104-18 від 18.09.2018 року договір оренди землі від 05.08.2011 року, який укладений між позивачем та відповідачем, не зареєстрований в Державному земельному кадастрі.

Тобто, відповідач не виконав свого обов`язку та не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі від 05.08.2011 року, а отже вказаний договір є не чинним, та у відповідача відсутнє право на оренду землі, і не має відповідної правової підстави для користування землею.

З урахуванням уточнень від 11 та 15 квітня 2019 року, просила суд визнати договір оренди землі від 5 серпня 2011 року, укладений між позивачем та відповідачем, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1413300000:07:001:0215 не чинним; розірвати договір з моменту ухвалення рішення; зобов`язати відповідача повернути позивачці земельну ділянку, кадастровий номер 1413300000:07:001:0215 за актом приймання-передачі протягом семи днів після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 лютого 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Елена про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Нікітін Д.О., подала апеляційну скаргу, просила суд скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Невідповідність висновків суду обставинам справи призвело до ухвалення помилкового рішення, а отже рішення є незаконним та необґрунтованим.

Суд не звернув уваги на доводи представника позивача про те, запис №253 від 05.08.2011 року у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право на постійне користування земельною ділянкою, є недійсним, оскільки не скріплений печаткою територіального органу Держземагенства.

Суд помилково вважав, що державна реєстрація договору оренди землі відбулась.

Суд проігнорував ту обставину, що договір оренди землі від 05.08.2011 року скріплений не гербовою печаткою територіального органу Держземагенства, а простою печаткою територіального органу для документів.

Вважає, що реєстрація договору оренди землі від 05.08.2011 року не відбулась, а вказаний договір не набув юридичної сили для сторін цього договору.

Суд в своєму рішенні не дослідив та не застосував довідку з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку позивача, в якості доказу по справі.

Суд помилково вражав, що відомості про видачу грошових коштів орендодавця є належними та допустимими доказами щодо сплати відповідачем орендної плати, оскільки такі документи не містять всіх необхідних реквізитів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач СФГ Елена просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 лютого 2020 року залишити без змін.

Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та юридично невагомими.

Зазначає, що договір оренди землі від 05.08.2011 року належним чином зареєстровано, про що свідчать записи в книзі записів.

Доводи щодо не зазначення кадастрового номеру в договорі оренди землі є необґрунтованими, оскільки на час укладення такого договору законодавством не було передбачено такої умови.

Представник позивача адвокат Нікітін Д.О. в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та позов задовольнити.

Представник відповідача адвокат Марченко К.Ю. в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, судове рішення - без змін.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання нею 23 червня 2020 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15, том 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивача.

Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 05.08.2011 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та Селянським (фермерським) господарством Елена , в особі голови Кряжева І.С., (орендарем) укладений договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,4600 га, в тому числі рілля - 4,4600 га, яка знаходиться на території Краснолиманської міської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років, починаючи з дати реєстрації. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки, що складає 2020,78 грн. на рік. Орендна плата вноситься в грошовій формі або натуральним розрахунком на цю суму (а.с. 7-9, том 1).

Договір оренди землі зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Красний Лиман Донецької області, про що в Державному реєстрі земель посадовою особою вказаного органу - ОСОБА_3 вчинено запис від 05.08.2011 року за №141330004000253 (а.с. 9, том 1).

Відповідно до інформації відділу у Лиманському районі головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №416/104-18 від 18.09.2018 року земельна ділянка площею 4,4607 га, кадастровий номер 1413300000:07:001:0215, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - приватна, дата державної реєстрації земельної ділянки 07.04.2005 року, власник ОСОБА_1 . Відомості про реєстрацію договору оренди на дану земельну ділянку в державному земельному кадастрі відсутні (а.с. 14, том 1).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.12.2018 року №149273993 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.12.2018 року державним реєстратором Біленко Г.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), внесено запис 29412854 щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1413300000:07:001:0215, площею 4,4607 га, СФГ Елена , код ЄДРПОУ 31046328. Підстава виникнення речового права: договір оренди землі від 05.08.2011 року, строк дії: 05.08.2011 року - 05.08.2021 року (а.с. 59, том 1).

У Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі міститься запис №253 від 05.08.2011 року №141330004000253, орендодавець - ОСОБА_1 , орендар - СФГ Елена , термін договору - 10 років. Щодо об`єкта оренди зазначені наступні дані: місце розташування - Краснолиманська міська рада; розмір - 4,4600 га; цільове призначення - для ведення товарного с/г виробництва; обтяження - , що підтверджується завіреними копіями сторінок (а.с. 100-101, том 1).

Відповідно до відомостей про виплату орендної плати СФГ Елена сплатило позивачці грошові кошти: за 2011 рік - 340,00 грн, та натуральним розрахунком - 1606,05 грн, за 2012 рік - 1500,00 грн, 660,00 грн, 200,00 грн, за 2013 рік - та натуральним розрахунком - 2145,00 грн, за 2014 рік - 2020,00 грн, за 2015 рік - 3204,00 грн, 500,00 грн, 400,00 грн, за 2016 рік - 3000,00 грн, 400,00 грн, 400,00 грн, 800,00 грн, за 2017 рік - 994,50 грн, 400,00 грн, 4105,50 грн, за 2018 рік - 500,00 грн, 6000,00 грн (а.с. 61-78, том 1).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених позовних вимог.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону.

Згідно з статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Стаття 387 ЦК України передбачає право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У свою чергу стаття 216 ЦК України визначає правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість такого, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлено особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті16 ЦК України.

Зі змісту частини третьої статті 16 ЦК України убачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що 05.08.2011 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та Селянським господарством Елена (орендарем) укладений договір оренди землі загальною площею 4,4600 га, у тому числі рілля 4,4600 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір укладений на 10 років, починаючи з дати реєстрації.

Пунктом 9 Договору оренди землі від 05.08.2011 року передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки, що складає 2020,78 грн. на рік. Орендна плата вноситься в грошовій формі або натуральним розрахунком на цю суму.

Договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Красний Лиман Донецької області, про що в Державному реєстрі земель посадовою особою вказаного органу - ОСОБА_3 вчинено запис за №141330004000253 від 05.08.2011 року.

Відповідно до відомостей про виплату орендної плати СФГ Елена сплатило позивачці грошові кошти: за 2011 рік - 340,00 грн, та натуральним розрахунком - 1606,05 грн, за 2012 рік - 1500,00 грн, 660,00 грн, 200,00 грн, за 2013 рік - та натуральним розрахунком - 2145,00 грн, за 2014 рік - 2020,00 грн, за 2015 рік - 3204,00 грн, 500,00 грн, 400,00 грн, за 2016 рік - 3000,00 грн, 400,00 грн, 400,00 грн, 800,00 грн, за 2017 рік - 994,50 грн, 400,00 грн, 4105,50 грн, за 2018 рік - 500,00 грн, 6000,00 грн.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі №6-54цс17 зроблено висновок, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановивши, що на момент укладення спірного договору його сторони не допустили таких порушень правових норм, які б давали підстави для визнання договору не чинним, а волевиявлення власника земельної ділянки на передачу її в оренду Селянському (фермерському) господарству Елена відповідало внутрішній волі ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати заявника по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Нікітін Дмитро Олександрович , залишити без задоволення, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 12 серпня 2020 року.

Суддя: