Постанова

від 10.08.2020 по справі 464/477/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/477/19 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/811/1074/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 44

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Крайник Н.П., Шеремети Н.О.

без участі сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 11 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, суд -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2019 року ОСОБА_3 , з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.10.2019 року (а.с. 104), звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, у розмірі 42 053 грн. В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що є власником квартири АДРЕСА_1 .

29.11.2018 року мало місце залиття її квартири власником квартири АДРЕСА_2 , яка знаходиться поверхом вище, внаслідок чого пошкоджено стелю та стіни в кімнаті, коридорі та кухні, що підтверджується актом про залиття квартири. Причиною залиття стала ліквідація пожежі у квартирі АДРЕСА_2 , що виникла з вини мешканця такої. У зв`язку з недотриманням власниками квартири АДРЕСА_2 обов`язку щодо збереження житлового приміщення та правил пожежної безпеки, що призвело до виникнення пожежі в квартирі відповідача, і як наслідок залиття квартири позивача через ліквідацію пожежі, просила суд стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 11 лютого 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 42053 грн., витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 768,40 грн., а всього 42821 грн. (сорок дві тисячі вісімсот двадцять одну) гривню 40 (сорок) копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЛ-СВІТ (ЄДРПОУ 22338573, МФО 355321, р/р НОМЕР_3 в Західному ГРУ ПриватБанку, 79000, м. Львів, вул. Чайковського, 8, оф. 7) витрати, пов`язані з викликом експерта до суду, у розмірі 600 (шістсот) гривень.

Рішення суду через свого представника ОСОБА_2 оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Звертає увагу на відсутність причинно наслідкового зв`язку з його діями та залиттям квартири позивача. Окрім цього, звертає увагу, що залиття квартири відбулося не з його вини. Також звертає увагу на недоведений розмір завданої шкоди. Стверджує, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Сихівського районного суду міста Львова від 11 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 .

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 30 липня 2020 року, є дата складення повного судового рішення - 10 серпня 2020 року.

26 травня 2020 року ОСОБА_2 , представник ОСОБА_1 , звернулася до суду з клопотання про здійснення розгляду справи за участю сторін, оскільки дана справа має велике значення для скаржника, рішення суду першої інстанції є незаконним. Вважає, що розгляд справи потрібно проводити з участю сторін з метою встановлення справедливої істини та дотримання принципу верховенства права, забезпечення дотримання справедливого розгляду справи відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Колегія суддів вважає за необхідне відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її клопотанні про здійснення розгляду справи за участю сторін, оскільки нормами чинного законодавства передбачено можливість розгляду апеляційної скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Скаржник скориставшись своїм правом на апеляційне оскарження, зазначає в доводах апеляційної скарги обставини з якими він не погоджується в оскаржуваному рішення.

17 червня 2020 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Вважає її такою, що не підлягає до задоволення, оскільки рішення суду є законним та належним чином обгрунтованим. Звертає увагу на недоведеність відповідачем з своєї сторони факту залиття квартири не з його вини.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 , суд виходив з тих обставин, що пошкодження виявлені в квартирі позивача виникли внаслідок залиття в ході ліквідації пожежі належної відповідачу квартири, а завдана матеріальна шкода позивачу внаслідок такого залиття становить 42053 грн.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Положеннями ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з частиною першою статті 177 ЖК УРСР громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Статтею 177 ЖК УРСР передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, у разі залиття, аварії квартири складається відповідний акт, форма якого затверджена додатком № 4. Відповідно до такого, акт повинен містити інформацію про подію, яка відбулася, наслідки такої, причину залиття, винну особу, яка здійснила неправомірні дії, та підписи осіб, у присутності яких такий акт складено.

У пункті 3.7.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76, забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в жилих приміщеннях (квартирах) також і на їх власників, наймачів (орендарів). Взаємні зобов`язання власника будинку, власника, наймача (орендаря) жилого приміщення щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії АБ №101808 (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_4 , виданого Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради 22.03.1999, квартира АДРЕСА_5 належить на праві власності відповідачеві ОСОБА_1 (а.с. 7).

Відповідно до акту №01 від 10.01.2019 року про залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , комісія в складі працівника ЖБК-254 ОСОБА_4 , мешканців будинку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обстежила квартиру АДРЕСА_1 на предмет залиття з вищерозташованої квартири. На день обстеження комісія встановила, що під час залиття в квартирі АДРЕСА_1 пошкоджені стіни і стеля деяких приміщень. В результаті обстеження вищевказаної квартири АДРЕСА_2 виявлено обгорілу кімнату, закопчену кухню і коридор. Причиною залиття квартири АДРЕСА_7 стало гасіння пожежі у квартирі АДРЕСА_2 . Також у акті зазначено, що виявлено тіло власниці квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_7 (а.с. 5).

Крім цього, за наслідками пожежі, що мала місце 29.11.2018 року у квартирі АДРЕСА_1 складено акт Сихівським РВ м. Львова ГУДСНС у Львівській області (а.с.112).

Згідно з висновком №031/19 від 03.09.2019 року судової будівельно-технічної експертизи, причиною залиття та пошкоджень квартири АДРЕСА_1 є проникнення води через перекриття під час гасіння пожежі у вищевказаній квартирі АДРЕСА_2 , внаслідок чого виявлені наступні пошкодження: на стіні кухні літ. 37-4 виявлені потьоки від залиття темно-коричневого кольору, в новій ніші при кухні на стелі і стінах - бурі плями від замокання, в коридорі літ. 37-1 на стінах виявлені потьоки від залиття коричневого кольору і темні плями від замокання та стелі, в житловій кімнаті літ. 37-4 на стелі і стінах виявлені темні плями від залиття, в житловій кімнаті літ. 37-7 на стіні виявлено сліди від залиття, що відображено у фототаблиці. Вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 становить 42053 грн. (а.с.64-84).

Експерт ОСОБА_8 (а.с.85) висновок №031/19 від 03.09.2019 року підтримала. В суді першої інстанції зазначила, що при наданні висновку використані усі необхідні коефіцієнти, що стосуються ремонтно-будівельних робіт. При визначення вартості робіт враховано також складність процесів, зокрема щодо оздоблення стін декоративною та венеціанською штукатуркою. В коридорі квартири АДРЕСА_7 були ці два види штукатурки, зняття яких є складнішим процесом, ніж демонтаж звичайної штукатурки. У зв`язку з цим, у висновку експертизи щодо таких робіт зазначено нормативні коефіцієнти як для пам`яток історії і культури, що відповідає складності робіт. В ході обстеження були виявлені сліди пожежі, зокрема на фасаді будинку біля квартири АДРЕСА_2 виявлені сліди кіптяви на меблях, а також факт пожежі підтвердив відповідач, який надав доступ до своєї квартири. Кімнати квартири АДРЕСА_2 , де був осередок пожежі, знаходяться саме над приміщеннями квартири АДРЕСА_7 , які найбільше пошкоджені. Крім цього, у квартирі АДРЕСА_2 сантехнічні прилади та комунікації були справними, а у кімнаті, де була пожежа таких комунікацій немає. Якщо залиття було б пов`язано з несправністю сантехніки, локалізація пошкоджень була б іншою. Підтвердила, що у пунктах 9, 10 локального кошторису наявна помилка, оскільки загальну довжину декоративного молдингу вказано 13,5 м, а роботу з улаштування такого розраховано як за 1 метр, однак така помилка лише зменшила вартість відновлювального ремонту.

Як видно із таблиць № 1, №5 (план квартири) до вищевказаного висновку експертизи, квартира АДРЕСА_1 знаходиться саме під приміщенням квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , локалізація слідів залиття відповідає локалізації пожежі (а.с.72, 76).

Колегія суддів погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає, що відповідальність за спричинену майнову шкоду позивачу повинен нести саме відповідач, як власник квартири АДРЕСА_2 , де виникла пожежа.

Відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не довів, що пожежа, яка виникла в його квартирі, в результаті гасіння якої позивачу було завдано шкоду, виникла з обставин незалежних від нього як власника квартири АДРЕСА_2 .

Згідно ч.6 ст.55 Кодексу цивільного захисту України, обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Протиправність поведінки та вина ОСОБА_1 полягає в тому, що саме власник несе тягар утримання майна та відповідно до ст.10 ЖК України, громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватися правил користування жилим приміщенням.

Правильним є висновок, що оскільки власник квартири зобов`язаний використовувати житлове приміщення за призначення з дотриманням в тому числі правил пожежної безпеки, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 42053 грн.

Доказів, які спростовують встановлені судом обставини щодо виникнення шкоди в квартирі позивача, яку останній покладає на відповідача як власника квартири АДРЕСА_2 , розмір відшкодування шкоди, чи підстав для звільнення від відповідальності, які передбачені ч. 2 ст. 1166 ЦК України, матеріали справи не містять та стороною відповідача не надано.

Колегія суддів також звертає увагу, шо виявлена в ході судового розгляду помилка у висновку експертизи збільшення розміру відшкодування, не порушує права відповідача і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідачем не погашено заборгованість в повному обсязі, у даному випадку мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору від 14.03.2012 року, що станом на 31.10.2016 року складає 39731,24 грн.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги жодним чином правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 11 лютого 2020 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 11 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2020 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Н.О. Шеремета